Постанова

від 14.03.2013 по справі 21/5007/965/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа № 21/5007/965/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" на постановувід 22.01.2013 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 21/5007/965/12 за позовомспільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" простягнення 45324,79 грн., звільнення приміщення

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаСлободенюк К.Є. (дов. від 13.03.2013), Перепона І.М. (дов. від 13.03.2013) відповідачаКатаєв Д.Б. (дов. від 28.08.2012) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 45325,12 грн. та про зобов'язання останнього звільнити і передати СВТП "Механік" 47,3 кв.м. площі під офіс та 618,2 кв.м. площі металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

Позовні вимоги мотивовані таким.

01 червня 2004 року між спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (орендар) укладений договір оренди нежилих приміщень за №78010604.

За актом прийому-передачі від 01.06.2004 позивач передав в оренду відповідачу виробничі приміщення - 47,3кв.м. під офіс та 618,2 кв.м. металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

Згідно з п. 1.3 Договору, останній укладений на строк з 25.05.2004 по 25.05.2007.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору, розмір орендної плати було визначено по 8 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення і по 3,54грн. за 1 кв.м. металевого складу, які відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача до 1-го числа кожного місяця.

Згідно з додатковою угодою від 01.03.2005, до зазначеного Договору, розмір орендної плати визначений з березня 2005 року по 8,61грн. за 1 кв.м. офісного приміщення, що становить 407,25грн. за 47,3кв.м. (8,61Х47,3) і по 4,163 грн. за 1 кв.м. металевого складу, що становить 2573,56грн. за 618,2кв.м. (4,163Х618,2). Разом 2980,81грн.

Додатковою угодою від 01.03.2006 розмір орендної плати визначений з березня 2006 року по 10 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення, що становить 473,грн. за 47,3кв.м. (10Х47,3) і по 5,05 грн. за 1 кв.м. металевого складу, що становить 3121,91грн. за 618,2кв.м. (5,05Х618,2). Разом 3594,91грн.

На постачання теплоенергії та електроенергії між сторонами укладені додаткові угоди до зазначеного Договору оренди, послуги яких відповідач оплачував окремо.

Звертаючись з позовною заявою позивач зазначав, що з червня 2005 року відповідач перестав оплачувати позивачу орендну плату за вищевказані приміщення, а також заборгував за надані послуги з теплозабезпечення за березень-квітень 2006 року та з електрозабезпечення - з лютого по травень 2006 року, тому у червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Будмонтаж "Колос" про стягнення суми боргу за договором оренди.

Згідно з постановою від 01.08.2012 у справі №2/88-Д, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскільки сторони при підписанні Договору оренди нежитлових приміщень за №78010604 від 01.06.2004 не дотримали форму правочину, нотаріально його не посвідчили, останній є неукладеним, а тому заявлена до стягнення сума боргу стягнута не була.

За таких обставин позивач вважає, що ТОВ "Будмонтаж "Колос" без достатніх правових підстав користується приміщенням, переданим йому в оренду за неукладеним Договором, а тому, відповідач повинен повернути майно та відшкодувати вартість за весь період користування ним.

Посилаючись на ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути майно, передане йому за актом прийому-передачі від 01.06.2004, яке знаходиться у користуванні відповідача без достатньої правової підстави, та відшкодувати вартість за фактичне користування майном у розмірі 37612,02грн. за період з червня 2005 року по травень 2006 рік.

Крім того, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому послуги за теплозабезпечення в сумі 794,64грн. (за березень-квітень 2006 року) та за електрозабезпечення в сумі 4751,16грн. (з лютого по травень 2006 року), що в сукупності становлять 5545,80грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у вказаній частині, позивач у позовній заяві та у письмових поясненнях стверджує, що вказані зобов'язання за комунальними платежами не підпадають під правове регулювання договору оренди, а регулюються окремими відповідними договорами - від 01.01.2005 на послуги з електропостачання, та від 20.02.2004 на послуги з теплопостачання.

Враховуючи, що відповідач відшкодування (оплату) за користування нерухомим майном не проводив, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1115,88грн. інфляційних за період з червня 2005 року по травень 2006р., та за вказаний період 590,42грн. 3% річних. У цілому, за даними позивача, до відшкодування відповідачем підлягає 45325,12грн.

Крім того, клопотанням (а.с.6 т.1) позивач просив суд першої інстанції відновити йому строк позовної давності про стягнення відшкодування за безпідставне користування майном, мотивуючи пропуск останнього тим, що розгляд справи №2/88-Д тривав значний період часу, а саме з червня 2006 року по серпень 2012 року, що позбавило позивача можливості пред'явити в межах строків позовної давності позов до відповідача про стягнення з нього відшкодування за безпідставне користування зазначеним нерухомим майном - 47,3 кв.м. площі під офіс та 618,2 кв.м. площі металевого складу (з 01.06.2005 по 31.05.2006), про повернення останнього, а також відшкодування наданих послуг з теплозабезпечення (за період березень - квітень 2006р.) і з електрозабезпечення (з лютого по травень 2006р.).

Відповідач згідно із заявою від 17.09.2012 просив місцевий господарський суд відмовити СВТП "Механік" у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.11.2012 (суддя Т.Вельмакіна), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 (колегія суддів: Г.Савченко, В.Грязнов, В.Саврій), позов задоволений частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" 30422,47грн. шкоди; зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили передати спільному виробничо-торгівельному підприємству "Механік" 47,3 кв. м. площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі №7а) та 618,2кв.м. площі металевого складу, які розташовані за адресою: м.Житомир, вул. Чехова, 1, та були отримані товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" за актом прийому-передачі від 01.06.2004; в решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані таким.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч.2 вказаної статті, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Враховуючи зазначені приписи законодавства та підтверджений актом приймання-передачі від 01.06.2004 факт передачі позивачем відповідачу приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а площею 47,3 кв. м. та металевого складу площею 618,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Чехова, 1 (а.с.17 т.1), а також зважаючи на відсутність доказів повернення вказаного майна позивачу, вимоги позивача в частині повернення безпідставно набутого майна судами попередніх інстанцій визнані правомірними.

Зважаючи на обґрунтування позовних вимог ст.1212 ЦК України, звільнення та повернення орендованих приміщень саме за актом прийому-передачі не передбачено приписами законодавства, що регулюють спірні відносини, тому вказана вимога судами задоволена в частині повернення майна у визначений позивачем строк.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача вартості за фактичне користування майном з червня 2005 року по травень 2006 року в сумі 37612,02грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в цій частині позивач просив стягнути з відповідача шкоду, заподіяну в результаті незаконного набуття майна або збереження його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Шкода відшкодовується, зокрема, в частині неотриманих доходів, які б могли бути реально отримані при додержанні правил здійснення господарської діяльності другою стороною та в частині понесених управненою стороною затрат.

Матеріали справи містять направлений відповідачу лист позивача (а.с.106 т.1) №214 від 05.12.2005, згідно з яким останній пропонував, у зв'язку з тим, що з 2004 року вступив в дію новий Цивільний кодекс України, з'явитися представнику ТОВ "Будмонтаж "Колос" 23.12.2005 об 11:00 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 для укладення нотаріальних договорів орендованих відповідачем об'єктів. Крім того, позивач попередив, що при ігноруванні Товариством нотаріального укладення (посвідчення) вказаних договорів, СВТП "Механік" буде нараховувати товариству оплату за користування визначеними об'єктами із розрахунків, які обумовлені договором №7801064 від 01.06.2004 та відповідними додатками до нього.

З направленого відповідачу листа (а.с.107 т.1) №62 від 22.05.2006 вбачається, що оскільки між сторонами не відбулося вирішення питання про нотаріальне оформлення договорів оренди (проігноровано товариством), то нарахування оплати за користування вказаними об'єктами проводиться відповідно до умов договору №7801064 від 01.06.2004 та додатків до нього.

Вказане свідчить про те, що дійсно саме з вини відповідача договір не був укладений в нотаріальній формі, що унеможливило його державну реєстрацію, та як наслідок, призвело до визнання його неукладенним і до безпідставного користування майном.

Набуте таким чином майно відповідачем, навіть на вимоги позивача, свідомо не було повернуто, що знову ж є підтвердженням вини відповідача у позбавленні позивача можливості в повному обсязі здійснювати повноваження власника цього майна.

Належними доказами самого факту користування майном та розміру шкоди, заподіяної позивачу в результаті безпідставного користування майном є лише наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт, які підписані сторонами та стверджені їх печатками, на загальну суму 30422,47грн., оскільки останні беззаперечно свідчать про фактичне користування відповідачем спірним майном у відповідні періоди, а також підтверджують погоджену сторонами вартість такого користування, що не була отримана позивачем.

У решті заявленого до стягнення відшкодування за фактичне користування майном в сумі 7189,55грн. судом відмовлено, оскільки позивачем не доведений як факт користування майном у зазначений період, так і розмір відшкодування, яке підлягало сплаті позивачу за умови належного виконання вимог щодо укладення договору.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 1576,88грн. інфляційних та 590,42грн. 3 % річних, нарахованих за період з червня 2005 року по травень 2006 року на загальну суму заявленого до стягнення відшкодування за користування нерухомим майном, місцевий господарський суд зазначив, що вказана вимога суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, зазначена норма стосується лише грошових зобов'язань, до яких заподіяна шкода не відноситься, тому в цій частині позову суд відмовив.

Позовні вимоги та зобов'язання відповідача в частині стягнення з відповідача 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16 грн. за електрозабезпечення позивач обґрунтовує укладенням між сторонами окремих договорів, а саме від 20.02.2004 - на послуги з постачання теплової енергії та від 01.01.2005 - на послуги з постачання електроенергії.

Зважаючи на відсутність як у вказаних договорах, так і в договорі оренди від 01.06.2004 жодних приміток стосовно їх пов'язаності між собою, враховуючи, що позивач і відповідач знаходяться на спільній території за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1, що не заперечувалося сторонами в судових засіданнях, а також виходячи з того, що зобов'язання за договорами на електро- та теплопостачання не підпадають під правове регулювання договору оренди, а регулюються окремими відповідними договорами, суд дійшов висновку, що в цій частині йдеться про стягнення заборгованості на підставі договорів, які є самостійними, в установленому порядку недійсними чи неукладеними не визнані, що виключає застосування до зобов'язань в цій частині приписів ст.ст.1212,1213 ЦК України, керуючись якими позивач обрав спосіб захисту, суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16 грн. за електрозабезпечення.

Крім того суд зазначив, що умовами зазначених договорів визначені строки проведення розрахунків - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду, (п. 3.3 та п.3.7), до того ж строк дії договору на послуги з постачання електроенергії від 01.01.2005 закінчився 31.12.2005.

Враховуючи, що відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні просив відмовити в позові як по суті позовних вимог так і застосувати до вимог позивача позовну давність, суд визнав за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно вимог про відшкодування 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення, як таку заяву та вважає останню обґрунтованою.

Однак, враховуючи те, що підставою відмови у позові є необґрунтованість та невідповідність позовних вимог обраному способу захисту, пропуск строку позовної давності, в даному випадку, не впливає на результат вирішення спору, тому не застосовується судом.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову в частині вимоги позивача про стягнення 30422,47грн. шкоди та щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно - а саме 47,3кв. м. площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі №7а) та 618,2кв.м. площі металевого складу, які ним було отримано по акту прийому-передачі від 01.06.2004 року, та які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

У стягненні 7189,55грн. шкоди за фактичне користування майном, 1576,88грн. інфляційних, 590,42грн. 3 % річних, 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення, суди відмовили.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Укладенні між сторонами договори від 20.02.2004 - на послуги з постачання теплової енергії та від 01.01.2005 - на послуги з постачання електроенергії за своєю правовою природою є договорами з субспоживачем.

Визнання договору оренди від 01.06.2004 неукладеним з підстав не здійснення його нотаріального посвідчення та не проведення його державної реєстрації в порушення вимог ст.ст. 793, 794 ЦК України, унеможливлює захист орендодавця щодо отримання оплати за наданні комунальні послуги, однак є обставиною, що підтверджує перебування спірного майна у користуванні відповідача.

Отже відхилення судом заявлених вимог про відшкодування 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення через те, що у договорах про надання послуг від 20.02.2004 та від 01.01.2005 не зазначено, що послуги надавались саме у зв'язку з користуванням орендованими приміщеннями, є помилковим.

Тепло-, енергопостачання відповідно до будівельних норм є єдиною внутрібудинковою системою, і якщо у договорі оренди не визначено іншого, вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання-, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок, тощо), що пов'язані з утриманням приміщень, відшкодовуються у фактичних витратах, пропорційно займаній площі.

Зважаючи на користування відповідачем орендованими приміщеннями, заявлена позивачем вимога про відшкодування вартості комунальних послуг має правове підґрунтя.

Так як позов заявлений у 2012 році за шкоду заподіяну у період 2005-2006, позивачем порушені строки позовної давності. Позивачем заявлене клопотання про відновлення строку позовної давності (а.с.6, т.1), з посиланням на розгляд з червня 2006 року по серпень 2012 року у судовому порядку справи №2/88-Д про стягнення 65 532,75 грн. заборгованості за договором оренди та пені, розірвання договору та звільнення орендованого приміщення. Відповідачем також подана заява позовної давності у відповідності до ст. 267 ЦК України.

Зважаючи на те, що судом не розглянуті клопотання позивача про відновлення строку позовної давності і заява відповідача про застосування такого строку, однак у частині вимоги позивача про стягнення 30422,47грн. шкоди, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що винесення такого рішення є помилковим без застосування законодавчих положень про строки позовної давності.

За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій підлягають до скасування в частині стягнення 30422,47грн. шкоди та відшкодування 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно та відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення 1576,88грн. інфляційних, 590,42грн. 3 % річних, колегією суддів Вищого господарського суду України підтримується з тих же мотивів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 01.11.2012, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі №21/5007/965/12 скасувати в частині присудження до стягнення 30422,47грн. шкоди та відмови у відшкодуванні 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Рішення та постанову скасувати також в частині розподілу судових витрат та здійснити їх розподіл з урахуванням результатів нового розгляду.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк