Постанова

від 13.03.2013 по справі 4/5009/712/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 4/5009/712/11 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Долженко О.В.; відповідача - Матохнюк А.А.; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі № 4/5009/712/11 за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віва Центр, ЛТД Ко" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфорд" простягнення 189 708,49 доларів США заборгованості за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Центр, ЛТД Ко" (далі - ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфорд" (далі - ТОВ "Макфорд") про стягнення з ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко", як поручителя за договором поруки № 7.4-56/П-1 від 23.11.2007, 189 708,49 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.2011 - 1 506 759,68 грн.) заборгованості за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007, укладеним між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Макфорд".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2011 порушено провадження у справі № 4/5009/712/11 за позовом ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Макфорд" про стягнення 189 708,49 доларів США заборгованості за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Колодій Н.А., Попова І.А.) позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" 189 708,49 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ушенко Л.В., судді Дучал Н.М., Богатир К.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 скасовано, а в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 13.03.2013.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (банк) та ТОВ "Макфорд" (позичальник) 23.11.2007 укладено кредитний договір №7.4-56.

В забезпечення виконання ТОВ "Макфорд" зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитор) та ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" (поручитель) 23.11.2007 укладено договір поруки № 7.4-56/П-1.

Відповідно до п.п. 1.1- 1.3 договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Макфорд", зобов'язань вказаних в ст. 2 цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки. У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно п. 2.1 ст. 2 договору сторони визначили, що поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання ТОВ "Макфорд" зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 7.4-56 від 23.11.2007, а саме: повернути кредит, що надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії, який визначається відповідно до умов кредитного договору, але не може перевищувати еквіваленту 14 207 364,57 грн., в повному обсязі не пізніше 22.06.2009; щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця, сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 11,3 % річних (з розрахунку 360 днів у році), а у випадках, передбачених кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом за збільшеними процентними ставками, розрахованими відповідно до умов кредитного договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу про виконання зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про стягнення з ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко", як поручителя за договором поруки № 7.4-56/П-1 від 23.11.2007, суми нарахованих відсотків за користуванням кредитом в розмірі 189 708,49 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.2011 - 1 506 759,68 грн.) за період з 22.12.2009 по 24.01.2011 за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007, укладеним між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Макфорд".

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що враховуючи положення п. 3.2 договору поруки, ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко", як поручитель, зобов'язаний був виконати пред'явлену йому банком вимогу № 1958/119/02 від 10.11.2009 в повному обсязі в строк до 22.01.2010 та оскільки вимога виконана не була у поручителя утворилась заборгованість щодо сплати 189 708,49 дол. США процентів за користування кредитними коштами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції вказав на те, що у зв'язку з припиненням поруки у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" відсутнє право вимагати стягнення з ТОВ "Віва Цетр, ЛТД Ко" 189 708,49 доларів США заборгованості по відсоткам.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та надав позичальнику за період з листопада 2007 року по березень 2009 року грошові кошти шляхом перерахування суми кредиту із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті на загальну суму 3301463,30 дол. США та меморіальними ордерами на загальну суму 78 604 306,36 грн.

ТОВ "Макфорд" 05.05.2009 надало банку довідку про обороти по рахункам товариства в інших банках, з якої ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" стало відомо про не виконання умови п. 10.3.6.8 кредитного договору.

В подальшому позичальник, у порушення умов п. 10.3.6.8 кредитного договору, зазначене порушення не усунув, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки №7-03/08 від 03.08.2009, наданої позичальникові та інформації про обороти за рахунками позичальник банку не надавав.

Кредитування здійснювалося в рамках встановленого кредитним договором ліміту кредитування, позичальником здійснювалося повернення кредиту та було погашено кредит у сумі 1 909 873,42 дол. США та 78 604 306,36 грн. і станом на дату повернення кредиту - 22.06.2009 позичальник кредит у сумі 1 391 589,88 дол. США не повернув у зв'язку з чим, з 23.06.2009 за ТОВ "Макфорд" перед банком виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1391589,88 дол. США.

У зв'язку із невиконанням ТОВ "Макфорд" обов'язку, передбаченого п. 10.3.6.8 кредитного договору, починаючи з 01.05.2009 проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою 12,3 % річних.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Пунктами 3.1-3.2 договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу про виконання зобов'язання (або певну його частину). Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно п. 6.1 договору поруки порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 22.06.2009.

Оскільки, в договорі поруки, як встановлено судами, не зазначено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, то колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судами встановлено, що у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя - ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" про виконання порушеного зобов'язання боржника - ТОВ "Макфорд" щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 23.06.2009, протягом наступних шістьох місяців, тобто до 23.12.2009.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" направлена вимога на адресу поручителя лише 14.01.2010, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, а отже, порука припинилася 23.12.2009.

Також, в постановах Верховного Суду України від 18.07.2012 № 6-78цс12 та від 21.05.2012 № 6-48цс11 прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 251, 252 та ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Доводи ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" наведені в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі № 4/5009/712/11 - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.