Постанова

від 04.03.2013 по справі 824/205/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року справа № 824/205/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Граматовича М.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Штогрин З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області, заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області Кутиніної Надії Григорівни про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області (далі - відповідач-1 або Інспекція) та до заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області Кутиніної Надії Григорівни (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування припису від 14.11.2012 р. та постанови №02 від 15.01.2013 р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інспекцією проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, в ході якої в діяльності позивача виявлені порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р., №1023-ХІІ (далі - Закон №1023), внаслідок чого Інспекцією винесено оскаржуємі припис та постанова. Позивач вважає, що припис та постанова є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі щодо задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні позивач та її представник суду пояснили наступне.

Так, 14.11.2012 р. відповідачем-2 проведено позап ланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою АДРЕСА_1. За вказаною адресою приймаються замовлення на виготовлення та встановлення метало-пластикових вікон та дверей. Перевірка проводи лась на підставі направлення начальника інспекції Лащака В.В. за №371 від 09.11.2012р. в присутності менеджера ОСОБА_6 у зв'язку зі скаргою ОСОБА_7 Вході перевірки складено акт №000278 від 14.11.2012 р. та видано припис, яким позивача зобов'язано за згодою ОСОБА_7 організувати проведення експертизи причин втрати якості склопакетів та в залежності від результатів експертизи та висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закон №1023. 22.01.2013 р. позивачем отримано постанову Інспекції №02 від 15.01.2013 р. про накладення на неї стягнень передбачених ст.23 Закону №1023, за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч.1 ст.8 Закону №1023 та за невиконання припису посадових осіб Інспекції. Згідно зазначеної постанови сума застосованого штрафу складає 165160,00 грн.

Вважають зазначений припис та постанову незаконними виходячи із наступного.

Так, відповідно до пп.1 п.1 ст.26 Закону №1023 Інспекція будучи спеціально уповноваженим центральним ор ганом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав спо живачів і має право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів. Вважають, що вказана норма Закону не передбачає права відповідача-2, надавати будь-які приписи, а лише приписи про утримання від певної активної поведінки, яка, порушує права споживача. Натомість, оскаржений припис містить вказівку до вчинення певних активних дій, що є перевищенням повноважень відповідача.

Щодо постанови №02 від 15.01.2013 р. про накладення стягнень передбачених ст.23 Закону №1023, то позивач та її представник суду пояснили, що погоджуються із позицією відповідача згідно якої ФОП ОСОБА_1 відмовила споживачу ОСОБА_7 в реалізації її прав, установлених ч.1 ст.8 Закону №1023. Зазначена відмова мала місце у зв'язку із недостатньою юридичною обізнаністю позивача. Однак позивач не погоджується із розміром застосованого до нею штрафу, так як постанова №02 від 15.01.2013 р. не містить обґрунтування такого штрафу та посилання на конкретні пункти ч.1 ст.23 Закону №1023. Враховуючи положення ст.23 Закону №1023 розмір штрафу повинен був вираховуватись виходячи з вартості тієї продукції, стосовно якої споживачем пред'являлась вимога про заміну, а саме стосовно трьох склопакетів, вартість яких значно менше ніж та, яку використовувала Інспекція при нарахуванні штрафу.

Крім цього, згідно 2 абз. п.4 Положення про порядок накладення та стяг нення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого по становою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 р. питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своє часне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказані вимоги відповідачем дотримані не були, оскільки про розгляд справи 15.01.2013 р. позивач не повідомлялась.

У зв'язку із зазначеним просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів суду пояснила наступне.

Так, Інспекцією за скаргою ОСОБА_7 на підставі згоди ДСІ України № 03/7-5273-2012р. від 06.11.2012 р. 14.11.2012 р. проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_7 10.10.2009 р. замовлено у ФОП ОСОБА_1 металопластикові вироби на суму 16482,0 грн. Згідно ДСТУ Б.В.2.6-15-99 «Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови» гарантійний термін експлуатації металопластикових виробів встановлюється не менше трьох років з дня введення в експлуатацію, а згідно ГОСТ 24866-99 «Стеклопакеты клееные строительного назначения. Технические условия» гарантійний термін служби (експлуатації) склопакетів вказується в технічній документації, але не менше 5 років з дня відвантаження виробів виробником, а отже на час звернення споживача ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_1 замовлені вироби перебували на гарантійному обслуговуванні.

Листом від 12.09.2012 року ОСОБА_7 звернулась до ФОП ОСОБА_1 з претензією щодо втрати якості склопакетів металопластикових конструкцій, яким також надала згоду на проведення незалежної експертизи. На звернення споживача ФОП ОСОБА_1 у строки визначені ст.8 Закону №1023 (протягом 14 днів з моменту отримання) не відповіла. Відповідь на звернення споживача ОСОБА_7 позивачем надіслана 17.10.2012 р.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 в порушення ст.17 Закону №1023 в триденний термін з дня отримання письмової заяви від споживача ОСОБА_7 не була організована експертиза причин втрати якості металопластикових вікон і без жодних законних підстав відмовлено споживачу в реалізації його права щодо проведення гарантійного ремонту товару в разі виходу його з ладу, то для встановлення причин появи тріщин на вікнах Інспекцією був виданий припис акту перевірки щодо проведення експертизи. Виходячи із вищезазначеного ФОП ОСОБА_1 необхідно було провести експертизу, яка б встановила причини виходу товару із ладу та на підставі висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закону №1023, а саме: якщо в висновку експерта було б зазначено, що появу тріщин на вікнах спричинило порушення умов експлуатації, то ФОП ОСОБА_1 мала б законні підстави на відмову споживачу в гарантійному обслуговуванні виробів.

Припис акту перевірки ФОП ОСОБА_1 про організацію проведення незалежної експертизи являється невід'ємною частиною акту перевірки, форма якого затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №24 від 11.01.2012 р. та зареєстрована Міністерством юстиції України 03.02.2012 р. за № 173/20486. Невиконання даного припису підтверджується заявою ОСОБА_7 на адресу Інспекції від 24.12.2012р. та листами ФОП ОСОБА_1 на адресу Інспекції вх.№1152 від 28.11.2012р. та вх.№1215 від 13.12.2012р. та на адресу прокуратури Чернівецької області вх.№07/1-28161 від 11.12.2012р.

03.01.2013 р. від споживача ОСОБА_7 надійшла заява про те, що ФОП ОСОБА_1 відмовилась проводити гарантійні зобов'язання щодо ремонту металопластикових вікон.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір штрафу застосованого Інспекцією до ФОП ОСОБА_1 розраховано виходячи з вартості конструкцій оплачених гр.ОСОБА_7, десятикратна вартість який складає 164820,00 грн. та за невиконання припису посадових осіб у розмірі 340,00грн. Всього сума штрафних санкцій складає 165160,00 грн.

За таких обставин, вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими.

Крім цього, у судовому у засідання в якості свідка допитано ОСОБА_7, яка суду пояснила, що нею на суму 16782,00 грн. придбано у ФОП ОСОБА_1 9 металопластикових вікон, веранду та вхідні двері. Розрахунок відбувався готівкою в гривнах. З часом вона виявила, що три склопакети на вікнах придбаних у ФОП ОСОБА_1 містять тріщини, у зв'язку із чим звернулась із скаргою до позивача, яка в строки встановленні законом не надала їй відповіді, недоліки продукції не усунула. Після цього, ОСОБА_7 звернулась зі скаргою на дії ФОП ОСОБА_1 до Інспекції. Всього на вікнах, веранді та дверях придбаних у ФОП ОСОБА_1 містилось сумарно 30 склопакетів, із них із недоліками було 3, по яким і була пред'явлені претензія позивачу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, 14.11.2012 р. Інспекцією проведено позап ланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Підставою для проведення перевірки стала скарга ОСОБА_7 від 27.09.2012 р., згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю №03/7-5273-2012р. від 06.11.2012 р., наказ від 09.11.2012 р., №104 «Про проведення позапланової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 09.11.2012 р., №371.

Дослідженням зазначених документів, а також враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає, що зазначена перевірка Інспекцією організована відповідно до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р., №877-V. При цьому суд зазначає, що відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р., №465/2011 до основних завдань Держспоживінспекції України відноситься у т.ч. реалізація державної політики у сферах державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Перевіркою в діяльності позивача виявлені порушення вимог ст.17 Закону №1023 в частині відмови ФОП ОСОБА_1 організувати експертизу причин втрати якості металопластикових вікон реалізованих ОСОБА_7 згідно із замовлення від 10.10.2009 р. Перевірка задокументована актом перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів №000278 від 14.11.2012 р.

При цьому суд зазначає, що виявлені Інспекцією порушення визнаються позивачем, а тому відповідно до положень ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначені обставини перед судом не доказуються, так як у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

За наслідками перевірки Інспекцією видано припис, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано за згодою ОСОБА_7 організувати проведення експертизи причин втрати якості склопакетів та в залежності від результатів експертизи та висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закон №1023. Зазначений припис, відповідно до положень наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №24 від 11.01.2012 р. «Про затвердження форм актів, постанов та рішень» (зареєстрований Міністерством юстиції України 03.02.2012 р. за № 173/20486) є невід'ємною частиною акту перевірки та викладений у ньому.

Однак, як встановлено у судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 припис Інспекції не виконала та вважає його протиправним, що підтверджується її листами адресованими Інспекції та прокурору Чернівецької області.

Суд вважає припис Інспекції від 14.11.2012 р., який викладений в акті перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів №000278 від 14.11.2012 р. та зобов'язує ФОП ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_7 організувати проведення експертизи причин втрати якості склопакетів та в залежності від результатів експертизи та висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закон №1023 законним, тобто таким, що виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До зазначеного суд прийшов виходячи із наступного.

Так, ОСОБА_7 придбала у ФОП ОСОБА_1 на суму 16782,00 грн. 9 металопластикових вікон, веранду та вхідні двері (всього 30 склопакетів), що підтверджується замовлення від 10.10.2009 р. У процесі експлуатації зазначеної продукції, а саме у липні 2012 р. три склопакети тріснули, що зумовило звернення ОСОБА_7 із заявою від 12.09.2012 р. до ФОП ОСОБА_1 щодо заміни тріснутих склопакетів. Крім цього, заявою від 12.09.2012 р. ОСОБА_7 надала свою згоду на проведення незалежної експертизи щодо встановлення причин втрати якості склопакетів.

Згідно ДСТУ Б.В.2.6-15-99 «Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови» гарантійний термін експлуатації металопластикових виробів встановлюється не менше трьох років з дня введення в експлуатацію, а згідно ГОСТ 24866-99 «Стеклопакеты клееные строительного назначения. Технические условия» гарантійний термін служби (експлуатації) склопакетів вказується в технічній документації, але не менше 5 років з дня відвантаження виробів виробником, тобто на час звернення ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_1 вищезазначена продукція перебувала на гарантійному обслуговуванні.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.17 Закону №1023 у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Однак всупереч викладених положень Закону №1023 ФОП ОСОБА_1 не організувала проведення експертизи продукції, будь-яких дій щодо усунення недоліків продукції не здійснила.

У зв'язку із зазначеним, з метою захисту своїх прав, як споживача ОСОБА_7 27.09.2012 р. звернулась із заявою до Інспекції, у якій просила зобов'язати ФОП ОСОБА_1 провести експертизу вікон та здійснити їх ремонт, а в разі неможливості замінити склопакети.

Перевіркою Інспекції, проведеною на підставі заяви ОСОБА_7, в діяльності ФОП ОСОБА_1 виявлені порушення вимог абз.2 ч.4 ст.17 Закону №1023, у зв'язку із чим видано припис, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано за згодою ОСОБА_7 організувати проведення експертизи причин втрати якості склопакетів та в залежності від результатів експертизи та висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закон №1023.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону №1023 Інспекція має право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Відповідно до п.3.6 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерство економічних розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р., №310, на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень. Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання.

Аналогічна норма міститься у ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р., №877-V.

При цьому суд зазначає, що Інспекція уповноважена приписом зобов'язувати суб'єктів господарювання, як до вчинення активних дій, які відновлюють порушене право споживача, так і до утримання від вчинення певних дій. Основною вимогою до припису є те, що його дія має бути спрямована на усунення порушень законодавства, у даному разі Закону №1023.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги абз.2 ч.4 ст.17 Закону №1023, а саме при наявній згоді споживача ОСОБА_7 не організувала проведення експертизи продукції, Інспекцією правомірно зобов'язано позивача приписом організувати проведення експертизи причин втрати якості склопакетів та в залежності від результатів експертизи та висновку експерта здійснити дії передбачені ст.8 Закон №1023.

За таких обставин, суд вважає, що позов ФОП ОСОБА_1 до Інспекції в частині визнання протиправним та скасування припису від 14.11.2012 р. не підлягає задоволенню.

Щодо законності постанови №02 від 15.01.2013 р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, за наслідками реалізації Інспекцією перевірки позивача, 15.01.2013 р. постановою №02 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 165160,00 грн. Штраф до ФОП ОСОБА_1 застосований за відмову споживачу (ОСОБА_7) в реалізації його прав, установлених ч.1 ст.8 Закону №1023 та невиконання припису посадових осіб Інспекції.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1023 у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Зазначені права споживачем реалізується шляхом звернення із заявою (скаргою) до виробника (продавця), який зобов'язаний її розглянути і відповідно до положень Закону №1023 прийняти по ній рішення. Відповідно до положень ст.8 Закону №1023 розгляд заяви споживача виробником (продавцем) здійснюється протягом чотирнадцяти днів.

Судом встановлено, що споживач ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо заміни тріснутих склопакетів 12.09.2012 р., а відповідь від неї отримала 17.10.2012 р., тобто у строк, що перевищує чотирнадцять днів. Крім цього, по своєму змістовому навантаження відповідь ФОП ОСОБА_1 свідчить, що остання, не організувавши з метою виявлення істинних причин утворення на склопакетах тріщин експертизу, відмовила в реалізації ОСОБА_7 її прав, установлених ч.1 ст.8 Закону №1023.

Крім цього, ФОП ОСОБА_1 всупереч положень Закону №1023 не виконала припис Інспекції від 14.11.2012 р. про усунення порушень прав споживачів.

За таких обставин, суд вважає, що порушення за які Інспекцією до ФОП ОСОБА_1 постановою №02 від 15.01.2013 р. застосовано штраф, мали місце в діях останньої.

Однак, суд вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню виходячи із наступного.

Так, Інспекція у розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень, а тому відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим. Рішення фіскального характеру, якою є оскаржувана Інспекцією постанова, є законним у т.ч. якщо нею вірно визначено розмір застосованої фінансової санкції.

При цьому під законністю, враховуючи визначенні ч.3 ст.2 КАС України принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, необхідно розуміти чи прийняте рішення на підставі закону, з використанням законних повноважень з тією метою, відповідно до якої це повноваження надається, з дотриманням загального правового принципу рівності всіх перед законом, упереджуючи несправедливість щодо особи відповідно з урахуванням права такої особи на участь у процесі прийняття зазначеного рішення, пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до санкції цієї статті застосований штраф вираховується виходячи із вартості продукції з цін, що діяли на час придбання цієї продукції. При цьому враховуючи логічну побудову цієї статті та Закону №1023 під «продукцією» (в розумінні цієї норми) необхідно розуміти саме ту продукцію, відносно якої суб'єктом господарювання, яким є позивач, відмовлено споживачу в реалізації його прав, установлених ч.1ст.8 Закону №1023.

Як встановлено судом вище ФОП ОСОБА_1 відмовлено споживачу ОСОБА_7 у заміні трьох склопакетів, які є комплектуючими вікон, веранди та дверей придбаних згідно замовлення від 10.10.2009 р. (загальна кількість склопакетів складає 30 шт.). ОСОБА_7 будь-яких претензій у письмовому вигляді щодо всього обсягу придбаної у ФОП ОСОБА_1 продукції ні їй, ні Інспекції не заявляла.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вимагала від ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1023 заміни виключно трьох неякісних склопакетів, які є комплектуючими продукції (вікон) слідує, що Інспекція при розрахунку розміру застосованого штрафу мала виходити саме із вартості цієї продукції, в якої комплектуючими є неякісні склопакети. При цьому при застосування штрафу Інспекція мала враховувати принцип пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до пояснень представника відповідачів та довідки про реалізацію з відхиленням від вимог нормативних документів, Інспекція при застосуванні штрафу до ФОП ОСОБА_1 відповідно до положень п.1 ч.1 ст.23 Закону №1023 виходила із вартості всієї продукції придбаної ОСОБА_7 у позивача згідно замовлення від 10.10.2009 р., що суперечить вищевикладених положенням Закону №1023. При цьому суд зазначає, що загальна вартість придбаної ОСОБА_7 продукції складає 16782,00 грн., тобто десятикратний розмір мав складати 167820,00 грн., а не 164820,00, як зазначено у розрахунку.

Крім цього, відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом вище ФОП ОСОБА_1 припис Інспекції від 14.11.2012 р. не виконала, у зв'язку із чим Інспекцією до нею правомірно, із врахуванням п.9 ч.1 ст.23 Закону №1023, застосовано штраф у сумі 340,00 грн., який входить до структури загальної суми застосованого штрафу.

Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Інспекція відноситься до органів виконавчої влади, які уповноваженні застосовувати до суб'єктів господарювання штрафні санкції за порушення вимог Закону №1023, суд такими повноваженнями не наділений. Саме на Інспекцію покладено обов'язок встановлювати дійсну вартість продукції при визначенні цін, що діяли на час придбання цієї продукції для застосування штрафу передбаченого п.1 ч.1 ст.23 Закону №1023, і саме Інспекція має встановлювати об'єктивну сторону порушення, за вчинення якого особа притягається до відповідальності. Коригування судом в даній справі розміру штрафу, суперечить самій правовій природі функцій суду, так як при цьому суд перебери на себе повноваження органу державного контролю. При цьому суд вважає, що він не може у даному разі скасовувати рішення частково.

При прийнятті рішення по справі суд виходить із того, що з боку позивача мали місце порушення вимог Закону №1023, однак Інспекцією неправильно, всупереч положень п.1 ч.1 ст.23 Закону №1023 застосовано штрафні санкції. Суд, враховуючи обставини справи, вважає не можливим самостійно визначити розмір штрафних санкцій за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.8 Закону №1023, так як при цьому він на себе перебере не властиву йому функцію органу контролю, передбачену ст.23 Закону №1023.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач частково належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, тоді як відповідач свої заперечення на позов відповідно до вимог чинного законодавства у повному обсязі не обґрунтував.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області та до заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області Кутиніної Надії Григорівни про визнання протиправним та скасування припису від 14.11.2012 р. та постанови №02 від 15.01.2013 р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає часткову задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області, заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області Кутиніної Надії Григорівни про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області від 15.01.2013 р., №02 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживача".

У частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису від 14.11.2012 р. заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області Кутиніної Надії Григорівни - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37978215) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 843 (вісімсот сорок три) грн. 01 коп. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 07 березня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов