Постанова
від 13.03.2013 по справі 38/181
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 38/181

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К., розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на постановувід 20.11.2012

Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 38/181 господарського судуДонецької області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" доВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" простягнення 560863,02 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Колесника Ю.В.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2012 (колегія суддів у складі: суддя Мальцев М.Ю. - головуючий, судді Гриник М.М., Соболєва С.М.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Азовзагальмаш" на користь ВАТ "Херсонський завод карданних валів" 392127,04 грн. основного боргу, 179161,89 грн. інфляційних, 40387,63 грн. 3% річних та 19606,35 грн. пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 (колегія суддів у складі: суддя Діброва Г.І. - головуючий, судді Бойченко К.І., Стойка О.В.) вказане рішення скасовано в частині стягнення 3% річних та інфляційних. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Азовзагальмаш" на користь ВАТ "Херсонський завод карданних валів" заборгованість у розмірі 392127,04 грн., пеню у розмірі 19606,35 грн., 3% річних у розмірі 40073,68 грн., інфляційні у розмірі 177578,20 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 313,95 грн. та інфляційних у розмірі 1583,69 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 02.10.2012 повністю, а постанову суду апеляційної інстанції від 20.11.2012 в частині стягнення з ВАТ "Азовзагальмаш" заборгованості у розмірі 392127,04 грн., пені у розмірі 19606,35 грн., 3% річних у розмірі 40073,68 грн., інфляційних у розмірі 177578,20 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.07.2007 позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 325/ПСН-02966, згідно з умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити у власність покупця свою продукцію, а покупець зобов'язався своєчасно здійснювати оплату вартості продукції та приймати її на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, з урахуванням протоколу врегулювання узгодження розбіжностей від 29.10.2007 до договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.2007, оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 днів з моменту відвантаження товару та виставлення рахунку.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати разом з продукцією наступний пакет документів: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та сертифікат якості.

Факт отримання відповідачем товару підтверджено відповідними накладними на відпуск готової продукції з відміткою відповідача про отримання, довіреністю серії ЯОП № 775706 від 28.12.2007.

Судами також встановлено, що відповідач отриману продукцію оплатив лише частково, у зв'язку з чим у ВАТ "Азовзагальмаш" перед ВАТ "Херсонський завод карданних валів" виникла заборгованість у розмірі 392127,04 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 010/3392 від 07.08.2008, якою вимагав відповідача оплатити суму боргу, однак останній залишив її без задоволення. У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, та з урахуванням вимог ст.ст. 173, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 ЦК України, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 392127,04 грн. основного боргу, 19606,35 грн. пені, 40073,68 грн. річних та 177578,20 грн. інфляційних. При цьому судом було встановлено, що саме вказана сума боргу підтверджується наявними матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленої, але не сплаченої продукції за кожен день прострочення оплати. При цьому, загальний об'єм штрафних санкцій за цим пунктом не може перевищувати 5% від вартості партії поставленої продукції.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суди врахували вказані вимоги закону, а також умови укладеного сторонами договору, і правомірно стягнули з відповідача на користь позивача пеню у загальній сумі 19606,35 грн., що дорівнює 5% від вартості партії поставленої продукції, тобто у тому розмірі, який передбачений умовами договору.

При цьому, судами правомірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що постачальником не виконано умови п. 2.5 договору. Як вказано у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2011 у даній справі, тягар доказування невиконання постачальником умов п. 2.5 договору лежить на покупці (відповідачу).

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції врахував вказані вимоги процесуального закону та вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України і правомірно зазначив про те, що відповідач, на порушення вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України, не надав господарському суду доказів невиконання позивачем зобов'язань з надання документів, а також відмови від цієї продукції, тоді як надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції за договором та прийняття цієї продукції останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо) або докази повної оплати боргу у матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами невірно зроблено розрахунок стягуваних з нього сум пені, інфляційних та річних не береться Вищим господарським судом до уваги з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі стосуються переоцінки фактів, встановлених судами попередніх інстанцій, а отже виходячи зі змісту названої ст. 111 7 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі № 38/181 залишити без змін.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя Г. Прокопанич

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення13.03.2013
Оприлюднено20.03.2013
Номер документу30039358
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —38/181

Ухвала від 08.02.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Кододова О.В.

Ухвала від 29.04.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

М.Ю Мальцев

Постанова від 28.02.2011

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Бойченко К.І.

Ухвала від 07.02.2011

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Бойченко К.І.

Ухвала від 21.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

М.Ю Мальцев

Ухвала від 21.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

М.Ю Мальцев

Постанова від 13.03.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Мирошниченко C.B.

Ухвала від 21.02.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Мирошниченко C.B.

Постанова від 23.11.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 29.10.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні