Постанова

від 28.02.2011 по справі 38/181

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.02.2011 р. м.Донецьк справа №38/181

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Шахтарськантрацит" м.Шахтарськ Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. по справі № 38/181

( суддя -Лейба М.О.)

за позовом Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Шахтарськантрацит" м.Шахтарськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ; 2) Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" м.Горлівка Донецька область.

про стягнення збитків за користування вагонами у розмірі 9 088 грн. 20 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -Корнієнко Д О. діє за довіреністю № 16 від 03.02.2011р.,

ОСОБА_2І прокурор діє за посвідченням № 3248

від відповідача -ОСОБА_3 діє за довіреністю від 01.01.2011р.

від третіх осіб -не з`явились.

В С Т А Н О В И В:

Шахтарський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Шахтарськантрацит" м.Шахтарськ Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Донецьк збитків за користування вагонами в сумі 9088,20 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. по справі № 38/181 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

- положеннями ст.610, ст.22 Цивільного кодексу України, ст. 228, п.1 ст.224 Господарського кодексу України, п.29. п.18 Інструкції П-7.

- необгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. у справі № 38/181, прокурор подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги, яку підтримав позивач, прокурор вказує на те, що рішення господарського суду є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, зокрема, приписам ст.ст. 224, 228 Господарського кодексу України.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує за доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Треті особи відзиву на апеляційну скаргу не надали, їх представники у судове засідання не прибули хоча всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином про місце засідання суду, яке відбулося 23 лютого 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Донецької області, Державне підприємство В«ШахтарськантрацитВ» ( як «Замовник») та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЕнергоімпексВ» , ( як «Виконавець») 01.06.2005 року уклали договір № 01-06-2 на переробку рядового вугілля ( далі -договір).

Згідно пункту 1.1, договору «Замовник»зобов'язується поставити «Виконавцю» рядове вугілля на умовах СРТ -фронт відвантаження -філія В«ОФ В«АнтрацитВ» ТОВ В«ЕнергоімпексВ» (в редакції Інкотермс - 2000), у найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікацій, які оформлюються окремими додатками і є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.1.2 договору «Виконавець»зобов'язувався переробити рядове вугілля і відвантажити отримані продукти збагачення на умовах FCA- станція відправлення ОФ (в редакції -Інкотермс -2000) за рахунок і на ризик «Замовника»за реквізитами, зазначеними «Замовником», а «Замовник»зобов'язувався сплатити вартість робіт по переробці рядового вугілля.

Третім розділом договору сторони визначили порядок прийомки переробленого рядового вугілля по якості та кількості.

Якість продуктів збагачення визначається працівниками ЦЗФ і є кінцевою та обов'язковою до прийняття обома сторонами (п.3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що у випадку розбіжностей показників якості продуктів збагачення у споживача (вантажоотримувача) з даними, зазначеними у сертифікаті (посвідченні) якості, і кількості - вага, зазначена у транспортній накладній, приймання продуктів збагачення здійснюється з обов'язковим викликом представників вантажовідправника в строки і в порядку, які визначені в Інструкції П-7 від 25.04.66р. і №П-6 від 15.06.65р., відповідно з доповненнями та змінами.

Згідно пункту 5.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов діючого договору, сторони відшкодовують одна одній понесені у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до п.8.1 договору, вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2005р. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В разі відсутності заяв від сторін про намір розірвати договір протягом одного місяця до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п.8.2 договору).

Додатковою угодою від 28.12.2007р. до договору №01-06-2 п/р від 01.06.2005р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2008р.

Додаткова угода від 28.12.2007р. до договору №01-06-2 п/р від 01.06.2005р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Матеріали справи свідчать про те що, Державне підприємство В«ШахтарськантрацитВ» , як «Постачальник» та ДП „Вугілля УкраїниВ» , як «Покупець» уклали договір № 7-07/2-ЕН постачання вугільної продукції від 01.06.2007р.( далі -договір постачання).

Згідно пункту 1.1 договору постачання, «Постачальник» зобов'язується поставити «Покупцю» вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі. «Покупець» (позивач по справі) зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах встановлених цим договором.

Умови поставки, кількість, якість та асортимент вугілля, порядок приймання вугілля по якості та кількості узгоджені сторонами у розділах 2 - 4 Договору.

За умовами договору поставки - він вступає в силу з 01.07.2007р. та діє до 31.12.2007р., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

З матеріалів справи слідує, що у грудні 2007р., відповідачем на адресу Слов'янської ТЕС ВАТ „ДонбасенергоВ» було відвантажено вугілля (марки Т) по залізничним накладним № 49784416 та № 49784414.

02.01.2008р. при прийманні даного вугілля на Слов'янській ТЕС були виявлені розбіжності між фактичними показниками поставленого вугілля і показниками, зазначеними у посвідченнях вантажовідправника про якість, про що відповідач був сповіщений факсограмою від 04.01.2008р.

05.01.2008р. був складений акт відбору проби № 92 від 05.01.2008р., підписаний представником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЕнергоімпексВ» .

ВАТ „ДонбасенергоВ» виставило ДП „Вугілля УкраїниВ» рахунок на відшкодування витрат за користування вагонами на суму 9088 грн. 20 коп., яка була списана з особового рахунку вантажоотримувача ВАТ „ДонбасенергоВ» .

ДП В«Вугілля УкраїниВ» , згідно п.6.4 Договору №7-07/2-ЕН від 01.06.2007р., звернулось до ДП В«ШахтарськантрацитВ» з претензією № 1965/10 від 07.08.2009р., як до «Постачальника» за Договором № 07-07/2-ЕН від 01.06.2007р.

В зазначеній претензії ДП „Вугілля УкраїниВ» вимагало оплатити вартість витрат за користування вагонами на суму 9088 грн. 20 коп., які виникли в результаті поставки вугілля неналежної якості по залізничним накладним № 49784416 та № 49784414.

ДП В«ШахтарськантрацитВ» претензію визнало, що підтверджується відповіддю № 11/410." Рахунок-фактура виставлений ДП В«Вугілля УкраїниВ» № ВУ-СФ-0002691 від 07.08.2009р. на суму 9088 грн. 20 коп. сплачений платіжним дорученням № 931 від 04.09.2009р.

31.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №17-18/132/1, в якій пропонував відшкодувати збитки за користування вагонами у розмірі 9088 грн. 20коп., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №01-06-2 п/р від 01.06.2005р., що виразилось в поставці вантажоотримувачу вугілля, якість якого не відповідала сертифікатам якості.

Відповідач претензію не визнав, про що зазначив у відповіді на претензію №17-18/132/1 від 31.08.2009р.

Позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №01-06-2 п/р від 01.06.2005р. позивач зазнав збитки у розмірі 9088 грн. 20 коп.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобовґязання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субґєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовґязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовґязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовґязання (неналежне виконання).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ні прокурор ні позивач не обґрунтували позовні вимоги приписами відповідної частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовґязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день предґявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, обґєкт, обґєктивна та субґєктивна сторона. Субґєктом є боржник, обґєктом - правовідносини по зобовґязаннях; обґєктивною стороною-наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовґязання, причинний звґязок між протиправною поведінкою боржника і збитками; субґєктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до свої протиправної поведінки і її наслідків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звґязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ст.ст.22, 623 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовґязання, якого припустився боржник. У разі порушення зобовґязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України). Боржник, який порушив зобовґязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовґязання, доказується кредитором (ч.1, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-06-2 пр від 01.06.2005р., що виразилось в поставці вантажоотримувачу вугілля, якість якого не відповідала сертифікатам якості, виданих відповідачем.

В підтвердження поставки відповідачем неякісного вугілля, позивач посилається на акт відбору проби № 92 від 05.01.2008р., підписаний представником відповідача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданий позивачем акт відбору проби № 92 від 05.01.2008р. не є належним доказом поставки вугілля неналежної якості, оскільки свідчить лише про факт відбору проб.

Згідно п.29 Інструкції П-7 від 25.04.66р. за результатами приймання продукції за якістю за участю представників вантажовідправника, складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

Доказів складання акту про фактичну якість отриманої продукції, складеного відповідно до вимог Інструкції П-7 від 25.04.66р. позивач та прокурор суду не представили.

Матеріали справи свідчать про те, що вантаж був виданий вантажоодержувачу 02.01.2008р.Згідно п.18 Інструкції П-7, повідомлення про виклик вантажовідправника повинно бути направлено не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності якості.

Позивачем не надано доказів дотримання ним умов п.3.6 договору.

Факсограма про виклик уповноваженого представника відповідача для спільного випробування була направлена позивачем вантажовідправнику лише 04.01.2008р.Згідно наданого позивачем розрахунку збитків за користування вагонами, останнім було розраховано збитки за період з 02.01.2008р. до 05-06.01.2008р.

Судова колегія, з урахуванням наведеного, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем заподіяння йому з вини відповідача заявлених до стягнення збитків.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Шахтарськантрацит" на рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. по справі № 38/181залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. по справі №38/181 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

ОСОБА_4

Надіслано 9 примірників:

1-прокурору

2-позивачам

1-відповідачу

2-третім особам

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду