Постанова

від 14.03.2013 по справі 5023/3138/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5023/3138/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіСибіга О.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі№ 5023/3138/12 господарського судуХарківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Сілтех" пропро стягнення грошових коштів в судовому засіданні взяв участь представник позивача Каламайка Д.Ю. дов. № 429/12 від 10.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі за текстом - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех" (далі за текстом - ТОВ "Будтех") та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Сілтех" (далі за текстом - ТОВ "НВП Сілтех") про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року у справі № 5023/3138/12 позовні вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ "Будтех" та ТОВ "НВП Сілтех" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № 010-2/07/1-1364-07 від 26.12.2007 року укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року у розмірі 1 653 338,79 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Будтех" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року у справі № 5023/3138/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі № 5023/3138/12 апеляційну скаргу ТОВ "Будтех" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року у справі № 5023/3138/12 частково скасовано та прийняти нове, яке викладено в наступній редакції: позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ "Будтех" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 203 374, 28 грн. відсотків за користування кредитом. У інший частині у задоволенні позову до ТОВ "Будтех" відмовлено. Відмовлено у задоволені позову до ТОВ "НВП Сілтех".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі №5023/3138/12, а рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 554, 612, 1050 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року № 03-05/128 для перегляду в касаційному порядку справи № 5023/3138/12 у зв'язку із завантаженістю судді Данилової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Сибіга О.М., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Будтех" укладено Генеральну кредитну угоду № 754 з додатковим договором № 1 від 30.04.2009 року до неї про надання відповідачу 1 кредитних коштів в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами, загальним розміром позичкової заборгованості відповідача 1 за наданий в рамках даної угоди кредит, який не повинен перевищувати суми у розмірі 4 500 000, 00 грн. з терміном дії угоди по 26.12.2017 року.

Відповідно до п. 5.1. Генеральної кредитної угоди № 754, відповідач 1 зобов'язався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди.

Пунктом 5.2. Генеральної угоди сторони погодили, що за порушення строків повернення кредитів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, встановлених укладеними кредитними договорами, сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, штрафні санкції передбачені статтею 10 цієї угоди.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в рамках Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року між Банком та відповідачем 1 укладено Кредитний договір № 010-2/07/1-1364-07 з урахуванням додаткових договорів до нього № 1 від 03.06.2008 року, № 2 від 29.09.2008 року, № 3 від 30.04.2009 року, № 4 від 22.12.2009 року, № 5 від 22.12.2009 року та додаткової угоди № 6 від 05.06.2012 року з додатками до них, які є невід'ємними частинами вказаного Кредитного договору, відповідно до умов якого Банк у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року, також усіх додаткових угод до неї, та на положеннях і умовах цього договору, відкрив відповідачу 1 не відновлювальну кредитну лінію в сумі 3 840 200, 00 грн., з якої: 3 800 000, 00 грн. призначено на розвиток бізнесу, 40 200, 00 грн. призначено для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються.

03.06.2008 року додатковим договором № 1 до пункту 1.3. Кредитного договору внесено зміни, а саме за користування кредитними коштами відповідач 1 сплачує позивачу проценти у розмірі 15, 5 % річних строком з 26.12.2007 року по 02.06.2008 року, 16, 0 % річних з 03.06.2008 року, розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 4 від 22.12.2009 року пункт 7.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції: Банк вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред'явити відповідачу 1 вимогу про дострокове погашення кредиту у разі, зокрема, пп. 7.3.5. порушення відповідачами своїх обов'язків за цим договором та договорами забезпечення, передбачених статтею 2 договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, а також будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до Угоди, 26.12.2007 року ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ТОВ "НВП Сілтех" уклали договір поруки № 754/2-07 від 26.12.2007 року з додатковим договором до нього, згідно п. 1.1. якого сторони договору визначили, що це зобов'язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням статей 553 - 559 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.2. договору поруки сторони погодили, що відповідач 2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням відповідача 1, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року, а також будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до Генеральної кредитної угоди, які укладені між Банком та Боржником, за умовами яких Боржник зобов'язується перед Банком повернути кредитні кошти загальний розмір кредитної заборгованості за кредитами, виданими в рамках Угоди не може перевищувати суми 4 500 000, 00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою та/або Кредитним договором, а також виконати інші умови та Кредитних договорів в повному обсязі.

За умовами п. 1.3. договору поруки сторони погодили, що зобов'язання відповідача 2 перед Банком є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в пункті 1.2. Генеральної кредитної угоди та Кредитним договором та/або кредитними договорами не потребують.

Згідно п. 2.1. у випадку невиконання відповідачем 1 взятих на себе за Генеральною кредитною угодою № 754 від 26.12.2007 року та /або Кредитним договором, відповідач 2 несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за Генеральною кредитною угодою № 754 від 26.12.2007 року та/або Кредитним договором, нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до п. 2.4. договору поруки у випадку невиконання відповідачем 1 боргових зобов'язань перед Банком за угодою та/або Кредитним договором та/або Кредитними договорами, Банк має право звернутись до відповідача 2 з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Пунктом 2.5. договору поруки сторони погодили, що відповідач 2 приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання відповідачем 1 боргових зобов'язань перед Банком за угодою та/або Кредитним договором та/або Кредитними договорами, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

За умовами п. 2.6. договору поруки, подання Банком вимоги щодо виконання частинами боргових зобов'язань не позбавляє Банк права подати вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов'язань. Подання вимоги Банком, обов'язок відповідача 2 виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від Банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою відповідачем 2, якщо Банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги Банк зобов'язаний надавати відповідачу 2 підтвердження невиконання боргових зобов'язань відповідачем 1.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк відповідно до умов Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року відкрив відповідачу 1 позичкові рахунки та перерахував кредитні кошти в безготівковій формі у межах розмірів визначених у кредитному договорі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 27.12.2007 року на суму 1 500 000, 00 грн., № 1 від 29.02.2008 року на суму 1 000 000, 00 грн., № 6 від 03.06.2008 року на суму 200 000, 00 грн., № 5 від 04.06.2008 року на суму 200 000, 00 грн., № 6 від 13.06.2008 року на суму 200 000, 00 грн., № 10 від 03.07.2008 року на суму 200 000, 00 грн., № 11 від 15.07.2008 року на суму 500 000, 00 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Банк на адреси відповідачів 26.02.2010 року надіслав вимоги про усунення порушень № 08-04-02/752 та № 08-04-02/751 про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 754/1-07 від 26.12.2007 року, у разі непогашення у 30-ний строк заборгованості за кредитним договором № 010-02/07/1-1364-07 від 26.12.2007 року з моменту їх отримання.

Так, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором Банк звернувся з позовною заявою до відповідача 2, як майнового поручителя про звернення стягнення на заставне майно (предмет іпотеки) за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, 6, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 010-2/07/1-1364-07 від 26.12.2007 року, укладеного у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 754 від 26.12.2007 року у розмірі 4 117 877, 31 грн. на користь Банку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2010 року у справі № 66/200-10 позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено: звернено стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки за Договором про іпотеку № 754/1-07 від 26.12.2007 року, а саме нежитлові будівлі в літері "Ж-1-3" загальною площею 23 698, 2 кв. м. в літері "3-1" загальною площею 70, 9 кв. м, нежитлові приміщення № 1, 2 в літері "И-1" загальною площею 60, 4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, буд. № 6, належне ТОВ "НВП Сілтех" на праві власності, з метою погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 754 від 26.12.2007 року та укладеним у відповідності до Угоди кредитним договором № 010-2/07/1-1364-07 у розмірі 4 117 877, 31 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2012 року Банк та відповідач 1 уклали Додаткову угоду № 6 до Кредитного договору з метою зменшення фінансового навантаження на відповідача 1 в умовах кризових явищ в економіці України досягнуто згоди про зміну умов погашення (реструктуризації) кредиту, якою викладено пункт 3.7. договору у наступній редакції: відповідач 1 зобов'язаний здійснювати повернення на основний рахунок нарахованих процентів № 20780361 в Харківській обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за процентами в загальній сумі 1 418 762, 34 грн., які були нараховані за користування кредитом за цим договором та термін сплати яких станом на 05.06.2012 року настав, частинами - в строки у сумах, що визначені "Графіком повернення нарахованих процентів, строк сплати яких настав".

Крім того, п. п. 2, 3 вказаної Додаткової угоди встановлено, що одночасно з укладанням цього договору, сторони дійшли згоди доповнити договір графіком погашення нарахованих процентів, строк сплати яких настав, який є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди; ця Додаткова угода та додатки до неї вступають в силу з моменту їх підписання сторонами і є невід'ємними частинами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2012 року між Банком та відповідачем 1 було укладеного додаток № 1 до додаткової угоди № 6 від 05.06.2012 року до Кредитного договору, в якому погоджено, що заборгованість з повернення нарахованих за користування кредитом процентів по Кредитному договору № 010-2/07/1-1364-07 від 26.12.2007 року, строк сплати яких настав раніше, повинна погашатись відповідачем 1 згідно з графіком повернення нарахованих процентів за період з 06.06.2012 року по 06.12.2012 року у загальному розмірі 1 418 762, 34 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 173 Господарського Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідачів 11.07.2012 року 11.07.2012 року про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 1 653 338, 79 грн. станом на 03.07.2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Додатку № 1 до Додаткової угоди № 6 від 05.06.2012 року до Кредитного договору станом на 03.07.2012 року відповідачем 1 не надано доказів сплати за процентами нарахованими за користування кредитом у розмірі 203 374, 28 грн. зі строком сплати 06.06.2012 року відповідно до графіку.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а тому, якщо договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про задоволення вимог Банку у частині стягнення з відповідача 1 чергового платежу - 203 374, 28 грн. відсотків за користування кредитом станом на 03.07.2012 року, строк сплати яких настав, звернення ж щодо всієї суми відсотків передбачених до сплати окремим графіком, а саме Додатком № 1 до Додаткової угоди № 6 є передчасним.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити що висновок господарського суду апеляційної інстанції щодо необхідності досудового врегулювання спору е необґрунтованим з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002 року, в якому зазначено, що з урахуванням ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи дані конкретні обставини справи та положення чинного законодавства, зазначає, що висновок господарського суду апеляційної інстанції щодо порушення вищевказаного досудового порядку врегулювання даного спору, не призвело до прийняття неправильного судового рішення, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі № 5023/3138/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі № 5023/3138/12 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіО.М. Сибіга О.В. Яценко