Постанова

від 14.03.2013 по справі 5020-885/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5020-885/2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Сибіги О.МБ., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу прокуратури міста Севастополя (далі - Прокуратура) на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі№ 5020-885/2012 господарського судуміста Севастополя за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кордіцепс" (далі - Товариство), доОрлинівської сільської ради (далі -Рада), за участю:Прокуратури, провизнання рішення сільської ради недійсним,

В засіданні взяли участь представники :

- позивача:Ветрій Н.А. (за дов. б/н від 31.07.12), - відповідача: не з'явились, - прокуратури:Романов Р.О. (посв. № 014714)

Ухвалою від 19.02.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б., Яценко О.В. касаційна скарга Прокуратури № 05/3-1вих13 від 02.01.13 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 14.03.13.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 14.03.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 14.03.13 представники Ради не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 14.03.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Прокуратури та Товариства.

У зв'язку з завантаженістю судді Данилової Т.Б. розпорядженням від 13.03.13 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 14.03.13. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.03.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 26.10.12 господарського суду міста Севастополя (суддя - Головко В.О.) позов Товариства задоволено.

Визнано недійсним рішення Ради № 128 від 01.06.2012 "Про розгляд протесту прокуратури м. Севастополя від 10.05.2012 та скасування рішення Орланівської сільської ради № 42/410-50 від 15.10.2010".

Постановою від 11.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Проценко О.І., суддів - Воронцової Н.В., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 26.10.12 господарського суду міста Севастополя залишено без змін.

Рішення та постанова мотивовані тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 26.10.12 господарського суду міста Севастополя та постанову від 11.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 116, 142 23, 21, 20, 124, 127, 134, 120 Земельного Кодексу України, п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11, ст.16 Закону України "Про оренду землі".

Від Товариства на адресу Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу Прокуратури № 05/3-1вих13 від 02.01.13 в якому Товариство просить касаційну скаргу Прокуратури залишити без задоволення, а рішення від 26.10.12 господарського суду міста Севастополя та постанову від 11.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши представників Товариства та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, пунктом 1 рішення Ради № 12/142-70 від 02.11.07 надано згоду Товариству на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування та призначення земельної ділянки, орієнтованою площею 12 га. для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в с. Родникове.

Рішеннями від 04.02.08 господарського суду міста Севастополя у справах № 20-5/575 та №20-5/576 визнано за Товариством право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Севастополь, с. Родникове по вул. Карадазька, 2-А та по вул. Карадазька, 4-А отримане ним за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1-2007/Н від 23.05.07 та № 1-2007/Н-12 від 24.10.07.

На підставі зазначених судових рішень КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради зареєстровано право власності Товариства на відповідні об'єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Севастополь, с. Родникове, вул. Карадазька, 2-А; м. Севастополь, с. Родникове, вул. Карадазька, 4-А, що підтверджується довідкою № 612 від 20.07.12.

Рішенням Ради № 19/228-130 від 07.08.08 Товариству затверджені матеріали попереднього узгодження місця розташування та призначення земельної ділянки та надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 12 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) в с. Родникове.

Також рішенням Ради № 42/410-50 від 15.10.10 "Про затвердження ТОВ "Кордіцепс" проекту землеустрою щодо відведення з встановленням меж та площі земельної ділянки площею 11,3061 га в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) в с. Родникове і передачі даної земельної дільки в оренду строком на 25 років (далі - рішення Ради № 42/410-50 від 15.10.10), та передано Товариству земельну ділянку площею 11,3061 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) в с. Родникове з віднесенням ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови.

10.05.12 за вих. № 05/3-533вих1 Прокуратурою внесено протест на рішення Ради № 42/410-50 від 15.10.10.

Рішенням Ради № 128 від 01.06.12 протест Прокуратури визнано правомірним, рішення Ради № 42/410-50 від 15.10.10 - скасовано.

Судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено, що в протесті Прокуратури було зазначено порушення вимог ст.ст. 20, 116, 124, 127, 142 Земельного кодексу України, а саме: передача земельної ділянки не на конкурентних засадах та без попереднього припинення права колективної власності КСП „Червоний Жовтень" на земельну ділянку площею 2,4 га, під проданим об'єктом нерухомості та змінено її цільове призначення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що предметом спору у даній справі є правомірність прийняття рішення Ради № 128 від 01.06.12, котрим скасоване рішення Ради № 42/410-50 від 15.10.10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

При цьому, суд касаційної інстанції наголошує, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14

ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.09 № 7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.97

№ 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що в даній справі ставиться питання про скасування рішення Ради № 42/410-50 від 15.10.10, про виділення земельної ділянки, оскільки чинним законодавством України чітко встановлено правове врегулювання правовідносин щодо права власності, та права користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку передану у дострокову оренду позивачу, знаходиться під об'єктонм нерухомості, які належать Товариству на праві приватної власності, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Прокуратурою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питань, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу прокуратури міста Севастополя № 05/3-1вих13 від 02.01.13 залишити без задоволення.

Постанову від 11.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5020-885/2012 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:О.Сибіга О. Яценко