Постанова

від 18.03.2013 по справі 5021/1591/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 11" березня 2013 року Справа № 5021/1591/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мендус С.С.

відповідача - Литвин О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", м. Полтава (вх. №454С/3-9) та Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка (вх. №455С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 14.01.13 року у справі № 5021/1591/12

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", м. Полтава

до - Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка

про стягнення 254848,46 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Ресурс-Агроцентр", м. Полтава звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка на свою користь 254848 грн. 46 коп., з яких: заподіяні збитки у сумі 187132 грн. 06 коп., штраф за порушення умов зобов'язання щодо якості у сумі 67716 грн. 40 коп., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №юр2/11 складського зберігання зерна кукурудзи від 23.05.2012 р., а також 5096 грн. 97 коп. судового збору та 13 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року по справі №5021/1591/12 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на користь ТОВ "Ресурс-Агроцентр" 15016 грн. 21 коп. витрат на послуги зернового складу, пов'язаних із навантаженням неякісного зерна, його зважуванням, подачею та прибиранням вагонів, 620 грн. 86 коп. витрат на послуги Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, 33464 грн. 50 коп. неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 67716 грн. 40 коп. - 20% штрафної санкції, 13000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 2336 грн. 45 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем подано обґрунтований розрахунок та докази в підтвердження позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15016 грн. 21 коп. витрат на послуги зернового складу, пов'язаних із навантаженням неякісного зерна в кількості 196,85 т., його зважуванням, подачею та прибиранням вагонів; 33464 грн. 50 коп. неодержаних доходів за договором поставки №01-06-12 від 01.06.2012 р. із ТОВ "Зернозовнішторг"; 67716 грн. 40 коп. - 20% штрафної санкції. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в цих частинах є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження сплати грошових коштів в розмірі 138030 грн. 49 коп. - витрат, компенсованих за претензією ТОВ "Зернозовнішторг" (транспортування 3 вагонів із неякісним зерном від станції "Охтирка" до станції "Чорноморська" та у зворотному напрямку, а також сплачений позивачем за договором штраф за поставку неякісної продукції), суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач, ТОВ "Ресурс-Агроцентр", не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 138030,49 грн. (відшкодованих збитків за претензією ТОВ "Зернозовнішторг" за транспортування 3 вагонів із неякісним зерном від станції "Охтирка" до станції "Чорноморська" та у зворотному напрямі, а також сплачений позивачем за договором штраф за поставку неякісної продукції).

Просить скасувати рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року по справі №5021/1591/12 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 138030,49 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги.

Відповідач також не погодився з рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року по справі №5021/1591/12, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення в частині стягнення 33464,50 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди) прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не доведено обставини, які мають значення для справи.

Крім того, відповідач вважає, що стягнення із зберігача неодержаного прибутку (втраченої вигоди), а також штрафних санкцій не передбачено законодавством України, а тому є безпідставним, тож при прийнятті рішення судом першої інстанції щодо стягнення неодержаного прибутку та штрафної санкції було порушено ст. 951 ЦК України. Відповідач також вважає, що рішення суду в частині стягнення 67716,40 грн. - 20% штрафної санкції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 231 ГК України, та підлягає скасуванню в цій частині.

Представником відповідача в судовому засіданні надано додаткові пояснення до справи, де останній наполягає на тому, що укладений між сторонами договір №юр2/11 складського зберігання зерна кукурудзи від 23.05.12 року є дійсним, а отже умови, які ним передбачені - обов'язкові для сторін. Тож, ТОВ "Ресурс-Агроцентр" не мало юридичних підстав для звернення до ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" з претензіями щодо якості зерна після терміну, указаного в договорі. Крім того, відповідач вважає, що оскільки ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" є товарним складом у розумінні ст. ст. 956, 959 ЦК України, то положення даної статті поширюються на відносини між ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Ресурс-Агроцентр" за вищевказаним договором. Поклажедавцем не було заявлено у письмовій формі претензій ні одночасно з отриманням товару, ні протягом трьох днів з моменту отримання, що підтверджується самим же позивачем у змісті позовної заяви. Отже, на думку відповідача, оскільки між ТОВ "Ресурс-Агроцентр" та ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" було укладено лише договір складського зберігання і права та обов'язки сторін випливають саме з цього договору, суд не мав правових підстав задовольняти позовні вимоги позивача.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначається про недостатність наведених в апеляційній скарзі підстав для скасування рішення господарського суду Сумської області в частині, вказаній в апеляційній скарзі. З апеляційною скаргою позивачем було надано додаткові докази, які не були надані до суду першої інстанції. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що документи, які подаються ним із апеляційною скаргою не могли бути надані до суду першої інстанції, тож, на думку відповідача, не можуть прийматися та враховуватися судом апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити ТОВ "Ресурс-Агроцентр" у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом першої інстанції, 23 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр" і Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України був укладений договір №юр2/1 складського зберігання зерна кукурудзи (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу на зберігання зерно кукурудзи заліковою вагою 286 тон.

Згідно п. 1.1. Договору зерновий склад приймає зерно у фізичній вазі. Зарахування кількості зерна на карточку позивача здійснюється у заліковій вазі після доведення прийнятого зерна до базових залікових кондицій.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що відповідач надає послуги: приймання, сушіння, зберігання, відвантаження, переоформлення і т.д. Послуги є платними, вартість послуг встановлює відповідач.

Згідно п. 1.3. Договору зберігання зерна здійснюється знеособлено.

Відокремлене зберігання здійснюється у окремих випадках (насіннєвий матеріал, тощо), за тарифами, що встановлюються окремо.

Відповідно до п. 2.1. Договору зерно, що завозиться позивачем на зерновий склад відповідача, повинно відповідати ГОСТ, ДСТУ.

Згідно п. 2.2. Договору якість продукції встановлюється лабораторією відповідача.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що у разі невідповідності якісних показників продукції нормам стандартів, у т.ч. наявності у насіння карантинних об'єктів, відповідач за рахунок позивача здійснює доробку продукції до показників якості, які відповідають державним стандартам, при умові, що така доробка можлива.

Відповідно до п. 2.4. Договору зерно, що по якості перевищує граничні показники, може бути не прийняте відповідачем або доведене до базових кондицій за підвищеними тарифами згідно додатку до договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору вбачається, що зерно повинно відповідати вимогам свого класу, мати нормальний колір та запах, не містити шкідливих запасів, речовин та домішок, токсичних та карантинних об'єктів.

Базисні норми, у відповідності з якими вираховується залікова (розрахункова) вага продукції і проводиться оплата за сушку і очистку становлять для кукурудзи: 13,5-14,0% вологості; 3,0% смітної домішки (п. 2.7. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2012 року позивач придбав у ФОП Ревуцького О.В. 285476 кг. кукурудзи 3-го класу для кормових потреб (зернова домішка - 10%) згідно видаткової накладної № 3 від 25.05.2012 року. Зерно було передане на зберігання відповідачу, про що свідчить акт прийому-передачі зерна від 25.05.2012 року та складська квитанція №6982 від 25.05.2012 року, видана відповідачем. Зерно мало наступні показники якості: вологість - 14,0%; сміттєва домішка - 2,0%; зернові домішки - 10,0% та відповідало вимогам ДСТУ 4525:2006.

01 червня 2012 року між ТОВ "Ресурс-Агроцентр" і ТОВ "Зернозовнішторг" був укладений договір поставки №01-06-12, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а ТОВ "Зернозовнішторг" - прийняти і оплатити товар українського походження (кукурудзу 3-го класу), врожаю 2011 року для кормових потреб (всього зернові домішки - не більше 10,0%) у кількості 320 тон на умовах франко-вагон на ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України.

З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2012 року позивач для виконання умов договору із ТОВ "Зернозовнішторг" додатково придбав у ТОВ "Регіональний закупівельний дім "Добробут" згідно видаткової накладної №060421 зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 35080 кг., яку також передав на зберігання відповідачу.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 08 червня 2012 року відповідачем, відповідно до вказівок ТОВ "Ресурс-Агроцентр", 319850 кг. зерна кукурудзи, переданого на зберігання, були відвантажені у вагони №№ 95831434, 95366779, 95541363, 95525630 та 95620340.

При цьому відповідачем були видані посвідчення про якість зерна, де зазначено, що зернова домішка складає не більше 10%. Уся отримана таким чином із зернового складу, відповідно до договору складського зберігання зерна, кукурудза у вагонах була направлена залізничним транспортом на адресу отримувача відповідно до вказівок ТОВ "Зернозовнішторг", а саме - ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна".

Проте, 12 червня 2012 року під час приймання вказаного зерна портовим терміналом ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" виявилось, що у трьох вагонах міститься зерно, якість якого не відповідає виписаним на нього відповідачем посвідченням про якість зерна. Так, вміст пошкодженого зерна (зернова домішка) у вагонах №№95525630, 95831434 та 95541363 становив відповідно 13,95%, 16,87% та 10,54%.

За таких обставин, у прийманні вказаної продукції вантажоотримувачем було відмовлено, а на адресу Держхлібінспекції (Держсільгоспінспекції) у Сумській області направлене відповідне повідомлення згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 року.

25 червня 2012 року зерно у вагонах №№ 95525630, 95831434 та 95541363 було повернуте на адресу відповідача, про що останнім було видано накладну №1 на 196,85 т.

26 червня 2012 року на території відповідача із вказаних вагонів проведено відбір проб зерна Держсільгоспінспекцією (Держхлібінспекцією).

30 серпня 2012 року Державним центром сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції були видані протоколи випробувань №№12634, 12635 та 12636, відповідно до яких встановлено, що зернова домішка у вагоні №95525630 становить 17,8%, у вагоні №95831434 - 22%, а у вагоні №95541363 - 14,5%.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до п. 3.1. Договору, позивач має право отримати розміщене на зберігання зерно в будь-який час на протязі дії договору. Виняток - період ремонтних або регламентних робіт на зерновому складі відповідача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно п. 3.4. Договору до обов'язків Зернового складу віднесені наступні: забезпечити повний комплекс послуг за даним договором; забезпечити кількісно-якісний склад зерна протягом періоду зберігання відповідно до законодавства; надавати позивачу всі необхідні документи щодо операцій з зерном. Складські документи на прийняте зерно повинні бути видані не пізніше наступного робочого дня; негайно повідомити позивача стосовно зміни кількісно-якісного стану зерна; здійснювати видачу зерна відповідно до фактичної якості сформованої партії за середніми (фактично існуючим) показниками, згідно з Правилами зберігання сільськогосподарської продукції та Інструкцією №9-7-88.

Частиною 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Тому, посилання відповідача у своїй апеляційній скарзі на те, що стягнення із зберігача неодержаного прибутку (втраченої вигоди), а також штрафних санкцій не передбачено законодавством України є безпідставним.

Так, позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 15016 грн. 21 коп. витрат на послуги зернового складу, пов'язаних із навантаженням неякісного зерна в кількості 196,85 тон, його зважуванням, подачею та прибиранням вагонів.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано належні докази на підтвердження оплати перерахованих вище послуг зернового складу, а саме: рахунок №7625 від 07.06.2012 року на суму 24 180 грн. 41 коп., акт №7625 приймання-передачі (робіт, послуг) від 08.06.2012 року на суму 24 180 грн. 41 коп., платіжне доручення №12 від 08.06.2012 року на суму 24 180 грн. 41 коп.; акт №106 приймання-передачі (робіт, послуг) від 08.06.2012 року на суму 218 грн. 55 коп., платіжне доручення №14 від 08.06.2012 року на суму 218 грн. 55 коп.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 620 грн. 86 коп. витрат на послуги Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції щодо проведення випробувань партії продукції, яка була забракована вантажоодержувачем.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази здійснення позивачем оплати послуг Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, а саме: рахунок на оплату №751 від 27.01.0212 року на суму 620 грн. 86 коп., платіжне доручення №69 від 27.08.2012 року на суму 620 грн. 86 коп., господарський суд першої інстанції, також, обґрунтовано визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 620 грн. 86 коп. витрат на послуги Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції щодо проведення випробувань партії продукції, яка була забракована вантажоодержувачем, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 33 464 грн. 50 коп. неодержаних доходів за договором поставки №01-06-12 від 01.06.2012 р. із ТОВ "Зернозовнішторг".

Позивачем поданий обґрунтований розрахунок позовних вимог в цій частині, а господарським судом першої інстанції встановлений факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №юр2/11 складського зберігання зерна кукурудзи, внаслідок чого позивачу були завдані збитки в розмірі 33 464 грн. 50 коп. у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який позивач мав право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання відповідачем, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33 464 грн. 50 коп. неодержаного прибутку.

Згідно п. 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач - Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України належить до державного сектора економіки.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 67 716 грн. 40 коп. - 20% штрафної санкції обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог в частині стягнення з відповідача на свою користь 138 030 грн. 49 коп. витрат, компенсованих згідно претензії ТОВ "Зернозовнішторг" позивач посилається на те, що 03 вересня 2012 року ТОВ "Зернозовнішторг" пред'явило позивачу претензію на суму 138 030 грн. 49 коп. Відповідно до вказаної претензії з позивача вимагалося відшкодувати: транспортні витрати ТОВ "Зернозовнішторг" у сумі 50 326 грн. 67 коп. за транспортування 196,85 тон неякісної кукурудзи від станції "Охтирка" до станції "Чорноморська" та 54 017 грн. 62 коп. за транспортування 196,85 тон кукурудзи у зворотному напрямі (від станції "Чорноморська" до станції "Охтирка"), а також сплатити штраф за поставку зерна неналежної якості згідно п. 6.3. договору поставки №01-06-12 від 01 червня 2012 року в сумі 33 686 грн. 20 коп. Вказана претензія була повністю задоволена позивачем з огляду на її обґрунтованість, що на думку позивача підтверджується відповідним актом звіряння розрахунків між позивачем і ТОВ "Зернозовнішторг", який міститься в матеріалах справи.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що згідно вимог п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (далі за текстом - "Положення"), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Положення та сам по собі не підтверджує здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не подано господарському суду першої інстанції належних доказів на підтвердження сплати грошових коштів в розмірі 138030 грн. 49 коп. - витрат, компенсованих за претензією ТОВ "Зернозовнішторг" (транспортування 3 вагонів із неякісним зерном від станції "Охтирка "до станції "Чорноморська" та у зворотному напрямі, а також сплачений позивачем за договором штраф за поставку неякісної продукції), суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року по справі №5021/1591/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 1 ст. 949 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року по справі №5021/1591/12 залишити без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 18.03.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.