Постанова

від 07.03.2013 по справі 2а-17154/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2013 року 11:50 № 2а-17154/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012р., за участю:

позивача - Науменко С.Б.

відповідач - Сперкач С.В., Григор'єва О.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.08.2012р. №8030002205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» за результатами якої 02.08.2012р. складено акт №582/22-05/37002223 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 15.05.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 153.8, п. 153.9 статті 153 ПК України, п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами на суму 16650000грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року на суму 16000000грн. та 2 квартал 2011 року на суму 650000грн.; п. 135.5 статті 153 ПК України, в результаті чого занижено валові доходи за 2 квартал 2011 року на суму 5348840грн. в частині заниження інших доходів від продажу векселів емітентів - банкрутів, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1230233грн.; п. 135.5 статті 135, п. 156.1.1 статті 156 ПК України, в результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 18692411грн., в тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року - 1196189грн., 3 квартал 2011 року - 9788192грн., 4 квартал 2011 року - 3406878грн., 1 квартал 2012 року 4301152грн., у зв'язку з тим, що до перевірки не надано заяв на страхування; документів, які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документи на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, в результаті чого донараховано податку на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 3652459грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 239238грн., 3 квартал 2011 року - 1957638грн., 4 квартал 2011 року - 681376грн., 1 квартал 2012 року - 774207грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 17.08.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №8030002205, яким за порушення п. 135.5 статті 135, п. 156.1.1 статті 156 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 076 244грн., в тому числі основний платіж - 4 882 692грн. та штрафні санкції - 193 552грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки податковий орган зазначає, що між позивачем та ТОВ «Алькор-фінанс» (код ЄДРПОУ 35044408) укладено договір купівлі - продажу №Б06303-І від 30.06.2011р., цінних паперів, відповідно до якого позивачем продано векселі ТОВ НВП «Віон-Фінанс» (код ЄДРПОУ 33165124) у кількості 2 шт. на загальну суму 5 348 840грн. - АА1755417 та АА 1755421.

На дату укладення вищезазначеного договору ТОВ НВП «Віон-Фінанс» визнано банкрутом згідно постанови господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі №26/5009/1829/11. Таким чином, векселі ТОВ НВП «Віон-Фінанс» є такими, що не відповідають вимогам законодавства та втратили статус об'єктів цивільних прав.

Проте, позивач заперечив факт укладання договору з ТОВ «Алькор-фінанс» №Б06303-І від 30.06.2011р., та зазначив, що між вказаними сторонами було укладено договір купівлі - продажу цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» 08.04.011р. №Б04083-1.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не надано суду доказів, укладання між позивачем та ТОВ «Алькор-фінанс» договору купівлі - продажу цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» №Б06303-І від 30.06.2011р.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, судом досліджується Договір укладений між позивачем та ТОВ «Алькор-фінанс» про купівлю - продаж цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» 08.04.011р. №Б04083-1.

Предметом вказаного договору є: Покупець (ТОВ «Алькор-фінанс») купує, а Продавець (позивач) продає цінні папери ТОВ НВП «Віон-Фінанс» АА1755417 від 17.12.2008р. номінал якого становить - 3 270 000грн. та договірна ціна - 3 128 200грн. та АА1755421 від 17.12.2008р. номінал якого - 2 120 000грн. та договірна ціна - 2 028 000грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Алькор-фінанс» перераховані кошти в сумі 20 000 000грн., що підтверджується випискою з ПАТ «АКБ «Конкорд» від 30.06.2011р.

Передача векселів від продавця до покупця відбулася 11.04.2011р., що підтверджується відповідним актом прийому - передачі цінних паперів, наявним в матеріалах даної справи.

Таким чином, судом встановлено, що договір про купівлю - продаж цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» 08.04.011р. №Б04083-1 був укладений до дати визнання векселедавця ТОВ НВП «Віон-Фінанс» - банкрутом. А саме, відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі №26/5009/1829/11 ТОВ НВП «Віон-Фінанс» визнано банкрутом, а ухвалою від 15.06.2011р. банкрута ТОВ НВП «Віон-Фінанс» - ліквідовано, а провадження у справі №26/5009/1829/11 - припинено.

Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно є інвестицією. В свою чергу інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. При цьому фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні (пп. 1.28.2. п. 1.28 ст.1 Закону).

Господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) є портфельною інвестицією.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 цього Закону цінний папір є документом, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також законами України від 05.04.2001. № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" та від 23.02.2006 № 3480-ІV "Про цінні напери та фондовий ринок".

За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено вексель.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Отже, як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб'єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, враховуючи викладене вище, грошове зобов'язання за векселем не припиняється у разі припинення одного з боржників за векселем, якщо існують інші солідарні боржники.

Суд приймає до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012р. по справі №К/9991/37831/12 за позовом ТОВ «Фінансова компанія Капіталіст» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якій викладена вищезазначена позиція суду.

Таким чином, відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем п. 135.5 статті 135 ПК України та п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валових доходів в частині заниження інших доходів від продажу векселів емітентів - банкрутів за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 5 348 840грн.

Щодо висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення позивачем п. 135.5 ст.135, п.п.156.1.1. п.156.1. ст.156 ПК України , в результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 18 692 411грн., в тому числі по періодах:

за II квартал 2011 року на суму 1 196 189грн.,

за III квартал 2011 року на суму 9 788 192грн.,

за IV квартал 2011 року на суму 3 406 878грн.

за I квартал 2012 року на суму 4 301 152грн., у зв'язку з тим, що до перевірки не надано заяв на страхування, документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, в результаті чого донараховано податку на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 3 652 459грн.

Відповідно до статті 979 ЦК України, статті 354 ГК України та Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до cт. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до cт. 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

З аналізу вказаної норми Закону слідує, що договір страхування укладається на основі усної або письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених конкретними правилами.

Стаття 18 Закону «Про страхування» розмежовує поняття «укладення» договору і «набрання ним чинності». Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності. В даному випадку, моментом укладення договору є момент набрання ним чинності. Юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено (тобто договір не набрав чинності), страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

Відповідно до ч. 1 cт. 981 ЦК, ч. 2 ст. 18 Закону «Про страхування» факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Таким чином, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором. А оскільки страхові платежі фактично були перераховані, договори страхування №11/06/01-08ИМ від 01.06.2011року, №11/06/24-03ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-01ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-02ФР від 24.06.2011 року, №11/05/20-08ФР від 20.05.2011 року, №11/07/01-05ФР від 01.07.2011 року набули чинності.

Особливості укладання попередніх договорів визначені п. 6 cт. 182 ГК України, відповідно до якого угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Разом з тим, позивачем були надані до матеріалів справи заяви на страхування від ПАТ «Едем» від 20.05.2011р., 24.06.2011р., від ПП «Дельта Медікел».

Таким чином, за своєю суттю заява - це лише намір укласти договір, який не породжує юридичних наслідків. Тому її наявність або відсутність не може бути підставою (доказом) в порушенні законодавства України, в тому числі Податкового кодексу України.

Щодо твердження відповідача про ненадання документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування.

Страхуванню підлягають товари, що перебувають у володінні, розпорядженні або користуванні Страхувальника, а саме продукти праці в матеріальній формі, що виробляються або реалізуються суб'єктами підприємницької діяльності через оптову або роздрібну торгівлю.

За договором страхування можуть бути застраховані індивідуально визначені товари або товари в обороті.

Страхування товарів здійснюється на випадок їх пошкодження та/або знищення внаслідок страхових випадків, передбачених під час страхування майна.

Згідно ст. 4 Закону «Про страхування» - предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також: шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Між ТДВ «СК «Довіра-Поліс» (далі Страховик) та ПП «Дельта Медікел» (далі Страхувальник) укладено генеральний договір №11/06/01-08ИМ від 01.06.2011 року, відповідно до якого застраховано товари в обороті та майновий інтерес.

Факт укладення договору страхування посвідчено страховим сертифікатом.

Відповідно до п. 3.3 генерального договору №11/06/01-08ИМ від 01.06.2011 року страховий сертифікат є невід'ємною частиною договору.

У страхових сертифікатах до генерального договору добровільного страхування майна №2.2 від 01.09.2011 року, №2.1 від 01.09.2011 року, №3.2 від 01.12.2011 року, №3.1. від 01.12.2011 року, 4.1 від 01.03.2012 року зазначено перелік застрахованого майна (проведено ідентифікацію майна), які підписані директорами підприємств.

Згідно Правил добровільно страхування майна від 03.02.2011 року 7.7. на вимогу Страховика Договір страхування може укладатися:

7.7.1. З експертизою Майна.

7.7.2. З оформленням опису Майна із зазначенням його вартості, який засвідчується Страхувальником.

Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра-Поліс» діяло в рамках Правил добровільно страхування майна.

Також, між ТДВ «СК «Довіра-Поліс» (далі - Страховик) було укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків та: 1. ПрАТ «ЕДЕМ» (далі - Страхувальник): №11/06/24-03ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-01ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-02ФР від 24.06.2011 року, №11/05/20-08ФР від 20.05.2011 року; між ПП «Дельта Медікел» (далі - Страхувальник): №11/09/01-01ФР від 01.09.2011 року, №11/07/01-05ФР від 01.07.2011 року, предметом страхування є дебіторська заборгованість за товари, яка зазначена в п. 2.3 договорів.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки посилається на ст.18 Закону «Про страхування» відповідно до якої зазначено, що для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно зі ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Таким чином, а ні чинним законодавством України, а ні договорами страхування не передбачено обов'язку у страховика витребувати у страхувальника документи, які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документи на підтвердження дебіторської заборгованості.

Разом з тим, позивачем були надані до матеріалів справи ВМД №110000012/2011/211351, №110000012/2011/210612, №110000012/2011/210138, №110000012/2011/209765, №110000012/2011/209336, №110000012/2011/208519, №110000012/2011/213517, №110000012/2011/213335, №110000012/2011/212680, №110000012/2011/212548, №110000012/2011/211982, №110000012/2011/217359, №110000012/2011/217357, №110000012/2011/217356, №110000012/2011/217363, №110000012/2011/217386, №110000012/2011/217361, №110000012/2011/217382, №110000012/2011/217228, №110000012/2011/217229, №110000012/2011/217231, №110000012/2011/216873, №110000012/2011/216883, №110000012/2011/216922, №110000012/2011/216756, №110000012/2011/216673, №110000012/2011216675, №110000012/2011/216923, довідки про баланс ПП «Дельта Медікел», акти перевірки об'єкта страхування ПП «Дельта Медікел» від 01.07.2011р., 01.09.2011р., 01.12.2011р., 01.03.2012р.

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковим органом мне надано суду доказів, що договори страхування в судовому порядку визнані недійсними.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 153.8, п. 153.9 статті 153 ПК України, п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами на суму 16650000грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року на суму 16000000грн. та 2 квартал 2011 року на суму 650000грн.; п. 135.5 статті 153 ПК України, в результаті чого занижено валові доходи за 2 квартал 2011 року на суму 5348840грн. в частині заниження інших доходів від продажу векселів емітентів - банкрутів, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1230233грн.; п. 135.5 статті 135, п. 156.1.1 статті 156 ПК України, в результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 18692411грн., в тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року - 1196189грн., 3 квартал 2011 року - 9788192грн., 4 квартал 2011 року - 3406878грн., 1 квартал 2012 року 4301152грн., у зв'язку з тим, що до перевірки не надано заяв на страхування; документів, які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документи на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, в результаті чого донараховано податку на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 3652459грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 239238грн., 3 квартал 2011 року - 1957638грн., 4 квартал 2011 року - 681376грн., 1 квартал 2012 року - 774207грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №8030002205 є безпідставним та неправомірним, а тому позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.08.2012р. №8030002205.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.03.2013р.

Суддя В.В. Амельохін