Ухвала

від 10.04.2014 по справі 2а-17154/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17154/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра-Поліс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8030002205 від 17.08.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8030002205 від 17.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальної позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Довіра - Поліс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 15.05.2012 року, за результатом якої складено акт від 02.08.2012 року №582/22-05/37002223.

В ході перевірки встановлено порушення п. 153.8, п. 153.9 статті 153 Податкового кодексу України, п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами на суму 16 650 000 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року на суму 16 000 000 грн. та 2 квартал 2011 року на суму 650 000 грн.; п.135.5 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи за 2 квартал 2011 року на суму 5 348 840 грн. в частині заниження інших доходів від продажу векселів емітентів - банкрутів, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1 230 233 грн.; п. 135.5 статті 135, п. 156.1.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 18 692 411 грн., в тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року - 1 196 189 грн., 3 квартал 2011 року - 9 788 192 грн., 4 квартал 2011 року - 3 406 878 грн., 1 квартал 2012 року 4 301 152 грн., у зв'язку з тим, що до перевірки не надано заяв на страхування; документів, які підтверджують факт наявності товарів на складах, документи на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, в результаті чого донараховано податку на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 3 652 459 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 239 238 грн., 3 квартал 2011 року - 1 957 638 грн., 4 квартал 2011 року - 681 376 грн., 1 квартал 2012 року - 774 207 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №8030002205 від 17.08.2012 року, яким за порушення п. 135.5 статті 135, п. 156.1.1 статті 156 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 076 244 грн., в тому числі основний платіж - 4 882 692 грн. та штрафні санкції - 193 552 грн..

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що позивачем було порушені норми податкового законодавства, а суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі приходить до висновку, про законність, правомірність і обґрунтованість позиції суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на укладений між позивачем та ТОВ «Алькор-фінанс» договір купівлі - продажу №Б06303-І від 30.06.2011 року, цінних паперів, відповідно до якого позивачем продано векселі ТОВ НВП «Віон-Фінанс» у кількості 2 шт. на загальну суму 5 348 840грн. - АА1755417 та АА 1755421.

Апелянт стверджує, що на дату укладення вищезазначеного договору ТОВ НВП «Віон-Фінанс» визнано банкрутом згідно постанови господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року по справі №26/5009/1829/11. Таким чином, векселі ТОВ НВП «Віон-Фінанс», на думку відповідача, є такими, що не відповідають вимогам законодавства та втратили статус об'єктів цивільних прав.

Проте, апелянтом ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження справи не надано доказів укладення позивачем договору №Б06303-І від 30.06.2011 року, на який відповідач посилається в акті перевірки. У свою чергу, позивач заперечив факт укладення вказаного договору і надав суду інший договір купівлі-продажу цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» від 08.04.2011 року №Б04083-1. Предметом вказаного договору є: продаж цінних паперів АА1755417 від 17.12.2008р ТОВ НВП «Віон-Фінанс». На виконання умов договору ТОВ «Алькор-фінанс» перераховані кошти в сумі 20 000 000,00 грн., що підтверджується випискою з ПАТ «АКБ «Конкорд» від 30.06.2011 року. Передача векселів від продавця до покупця відбулася 11.04.2011 року, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі цінних паперів, наявним в матеріалах даної справи.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що договір про купівлю-продаж цінних паперів ТОВ НВП «Віон-Фінанс» від 08.04.2011 року №Б04083-1 був укладений до дати визнання векселедавця ТОВ НВП «Віон-Фінанс» - банкрутом та був виконаний, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про порушення п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України та п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач виконав умови укладеного договору, а тому мав підстави для включення такої операції до податкової звітності. Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на тому, що грошове зобов'язання за векселем не припиняється у разі припинення одного з боржників за векселем, якщо існують інші солідарні боржники.

Висновок апелянта про порушення позивачем п. 135.5 ст.135, п.п.156.1.1. п.156.1. ст.156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 18 692 411 грн., за II, ІІІ, IV квартал 2011 року та I квартал 2012 року, на думку колегії суддів, є безпідставним і необґрунтованим.

Відповідач мотивує законність таких висновків тим, що до перевірки не надано заяв на страхування, документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, в результаті чого донараховано податку на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 3 652 459 грн..

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договори страхування №11/06/01-08ИМ від 01.06.2011 року, №11/06/24-03ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-01ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-02ФР від 24.06.2011 року, №11/05/20-08ФР від 20.05.2011 року, №11/07/01-05ФР від 01.07.2011 року, які набули чинності. У свою чергу, заяви на страхування від ПАТ «Едем» від 20.05.2011 року, та ПП «Дельта Медікел» від 24.06.2011року не можуть вважатись правочинами, наслідки вчинення яких повинні відображатись в податковій звітності позивача.

Також колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо безпідставності і недоведеності твердження апелянта, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки позивач не надав документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, вантажно митні декларації, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування.

Згідно зі ст. 4 Закону «Про страхування» - предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також: шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до Правил добровільно страхування майна від 03.02.2011 року на вимогу Страховика Договір страхування може укладатися: з експертизою майна або з оформленням опису майна із зазначенням його вартості, який засвідчується Страхувальником.

Між позивачем та ПП «Дельта Медікел» було укладено генеральний договір №11/06/01-08ИМ від 01.06.2011 року, відповідно до якого застраховано товари в обороті та майновий інтерес. Факт укладення договору страхування посвідчено страховим сертифікатом. У страхових сертифікатах до генерального договору добровільного страхування майна №2.2 від 01.09.2011 року, №2.1 від 01.09.2011 року, №3.2 від 01.12.2011 року, №3.1. від 01.12.2011 року, 4.1 від 01.03.2012 року зазначено перелік застрахованого майна, які підписані директорами підприємств.

Крім того, позивачем було укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків з Приватним акціонерним товариством «ЕДЕМ» №11/06/24-03ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-01ФР від 24.06.2011 року, №11/06/24-02ФР від 24.06.2011 року, №11/05/20-08ФР від 20.05.2011 року; з ПП «Дельта Медікел» №11/09/01-01ФР від 01.09.2011 року, №11/07/01-05ФР від 01.07.2011 року, предметом страхування є дебіторська заборгованість за товари.

В матеріалах справи наявні вантажно митні декларації, довідки про баланс ПП «Дельта Медікел», акти перевірки об'єкта страхування ПП «Дельта Медікел» від 01.07.2011 року, 01.09.2011 року, 01.12.2011 року, 01.03.2012 року.

Таким чином, дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем норм податкового законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки зроблені на підставі припущень та неправильного розуміння сутності господарських відносин.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.