Ухвала

від 21.11.2016 по справі 2а-17154/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Київ К/800/23725/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я., за участю секретаря:Латишевої Л.П., за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі №2а-17154/12/2670

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Довіра-Поліс

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Довіра-Поліс (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 17 серпня 2012 року №8030002205.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 15 травня 2012 року, про що склали акт від 02 серпня 2012 року №582/22-05/37002223, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 153.8, пункту 153.9 статті 153 Податкового кодексу України, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами у ІV кварталі 2010 року та ІІ кварталі 2011 року на 116 650 000,00 грн.; пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено валові доходи за ІІ квартал 2011 року на 5 348 840,00 грн. у частині заниження інших доходів від продажу векселів емітентів-банкрутів, у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 1 230 233,00 грн.; пункту 135.5 статті 135, підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено валові доходи від діяльності іншої ніж страхова на суму 18 692 411,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 51.1 статті 55, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми отриманого з них податку в І-ІV кварталах 2011 року та І кварталі 2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року №8030002205, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 076 244,00 грн., з яких 4 882 692,00 грн. за основним платежем та 193 552,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ Алькор-фінанс , а тому мав підстави для включення такої операції до податкової звітності. Крім того, суди зазначили про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем валових доходів від діяльності іншої, ніж страхова, з огляду на ненадання до перевірки заяв на страхування, документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування.

Так, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій заява про страхування це лише намір укласти договір, який не породжує юридичних наслідків, а тому їх наявність чи відсутність не може бути підставою (доказом) для висновку про порушення вимог податкового законодавства. Також, на думку судів, а ні чинним законодавством України, а ні договорами страхування не передбачено обов'язку страховика витребувати у страхувальника документи, які підтверджують факт наявності товарів на складах, ВМД, документи на підтвердження дебіторської заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Алькор-фінанс укладено договір купівлі - продажу цінних паперів від 08 квітня 2011 року №Б04083-1, відповідно до умов якого позивачем продано векселі ТОВ НВП Віон-Фінанс у кількості 2 штуки на загальну суму 5 348 840,00 грн. - АА1755417 та АА 1755421.

За змістом пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами врегульовано положеннями пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.

Для цілей цього підпункту під терміном доходи слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодекс.

Посилання податкового органу на те, що на дату укладення зазначеного договору (30 червня 2011 року) ТОВ НВП Віон-Фінанс визнано банкрутом згідно постанови господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2011 року у справі №26/5009/1829/11 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідачем не надано доказів того, що спірний договір укладено 30 червня 2011 року, а відтак з огляду на те, що договір купівлі-продажу було укладено до визнання емітента банкрутом, доводи податкового органу про неправомірність відображення спірної операції в бухгалтерському обліку є безпідставними.

Передача векселів від продавця до покупця відбулася 11 квітня 2011 року, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі цінних паперів, наявним в матеріалах даної справи та не спростовано відповідачем під час судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірної господарської операції, тому обґрунтовано визнано правомірнім формування позивачем доходів, на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарської операції з цінними паперами, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд договорів страхування. У свою чергу, як обґрунтовано зазначили попередні судові інстанції, заяви на страхування від ПАТ Едем та ПП Дельта Медікел не можуть вважатись правочинами, наслідки вчинення яких повинні відображатись в податковій звітності позивача.

Відтак, доводи податкового органу про заниження доходів позивача від діяльності іншої, ніж страхова не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що позивач не надав документів які підтверджують факт наявності товарів на складах, вантажно-митні декларації, документів на підтвердження дебіторської заборгованості та ідентифікацію предметів страхування, що є порушенням вимог податкового законодавства в частині формування доходів.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України Про страхування предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також: шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП Дельта Медікел було укладено генеральний договір від 01 червня 2011 року №11/06/01-08ИМ, за змістом якого застраховано товари в обороті та майновий інтерес. Факт укладення договору страхування посвідчено страховим сертифікатом. У страхових сертифікатах до генерального договору добровільного страхування майна зазначено перелік застрахованого майна, які підписані директорами підприємств.

Крім того, позивачем було укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків з Приватним акціонерним товариством ЕДЕМ , предметом страхування є дебіторська заборгованість за товари.

У матеріалах справи наявні вантажно-митні декларації, довідки про баланс ПП Дельта Медікел , акти перевірки об'єкта страхування ПП Дельта Медікел , що спростовує доводи відповідача про відсутність вказаних первинних документів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №2а-17154/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М . Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.