Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-3610/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3610/12/0170/22

11.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод"- Карлашенко Андрій Михайлович, довіреність № б/н від 01.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Винятинський Максим Сергійович, довіреність № 5409/10/10-024 від 12.11.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 17.01.13 у справі № 2а-3610/12/0170/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградана, 11, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97420)

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 б, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова, 2 б, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000242304 від 15.12.2011,яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" з податку на додану вартість на суму 215601,00грн. із яких: 215600,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн.-штрафні санкції, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242304 від 15.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" з податку на додану вартість на суму 215601,00грн. із яких: 215600,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн.-штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн., прийнято по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені в результаті проведеної відповідачем перевірки.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000242304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн. із яких: 215600,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн.-штрафні санкції.

Передумовою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн. став акт від 30.11.2011 №2800/23-4/33271192 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту198.6 статті198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 215600,00 грн. за квітень 2011 року по операціях придбання товарів вартістю 1293600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -215600,00 грн., у ТОВ "Холд Стронг Групп". В акті зазначено, що господарські операції з постачання товарів між позивачем та ТОВ "Холд Стронг Групп" не мають реального характеру у зв'язку з тим, що у ТОВ "Холд Стронг Групп" відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, постачальник ТОВ "Холд Стронг Групп" має стан платника " 9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Згідно абзацу "а" пункту185.1. статті 185 Податкового кодексу України, операції платника податку з постачання товарів на території України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи приписи підпункту 14.1.191 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж виноматеріалу в цілях оподаткування є постачанням товарів.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 30.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Холд Стронг Групп"(постачальник) укладено договір постачання №30/03, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю виноматеріали виноградні оброблені. Відвантаження товару здійснюється за адресою: Одеська область, Білгород Дністровський район, с. Салгани, вул. Салганська, буд.7-б.Постачання товару здійснюється засобами і за рахунок постачальника на умовах DDР склад покупця.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в період з 01 по 06 квітня 2011 року ТОВ "Холд Стронг Групп" здійснено транспортування виноматеріалу столового у кількості 33000 дал. від пункту навантаження (Одеська область, м. Білгород, с. Салгани, вул. Салганська, буд.7-б) до пункту призначення (Херсонська область, с. Козачі Лагері, вул. Мічуріна, буд. 63) та у вказаному пункті призначення передано доставлений виноматеріал у кількості 33000 дал. вартістю 1293 600,00 грн., у тому числі 215 600,01 грн. податок на додану вартість, у власність позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв та прибутковими накладними.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірного збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн.через наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач після отримання виноматеріалів від ТОВ "Холд Стронг Групп" передав на відповідальне зберігання ТОВ "Вінодел" на підставі договору складського зберігання виноматеріалів №30/03-11 від 30.03.2011, про що свідчать наявні акти приймання виноматеріалів на відповідальне зберігання.

Слід зазначити, що придбання зазначених матеріалів в повному обсязі, тобто в сумі 1293600,00 грн. знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку позивача, а саме відображено в регістрах бухгалтерського обліку за квітень 2011 року за кредитом субрахунку №631 "Розрахунки з постачальниками" в кореспонденції з дебетом бухгалтерських рахунків: №25 "Напівфабрикати" в сумі 1077999,99 грн.; №64 "Розрахунки за податками й платежами" в сумі 215600,01 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в оплату отриманих виноматеріалів за період жовтень 2011 року-січень 2012 року позивач перерахував ТОВ "Холд Стронг Групп" грошові кошти у сумі 1193016,00 грн., у тому числі 198836,00 грн. податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями №14 від 18.10.2011 та №2 від 16.01.2012з відмітками банку. Останні 100584,00 грн. до теперішнього часу є кредиторською заборгованістю позивача перед ТОВ "Холд Стронг Групп".

Судом першої інстанції безспірно встановлено, з урахуванням відомостей офіційного веб-сайту Державної податкової служби України,постачальник - ТОВ "Холд Стронг Групп" (ЄДРПОУ 32933672) на дату здійснення господарських операцій з постачання товарів, тобто в період з 01 по 06 квітня 2011 року був платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №22317063 від 05.07.2004.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору та приписів пунктів: 201.1, 201.4. та 201.7. статті 201. Податкового кодексу України ТОВ "Холд Стронг Групп" складено податкові накладні на суму податку на додану вартість- 215 600,01 грн. по постачанню товарів на 1 293 600,00 грн., які складені відповідно до вимог Податкового кодексу України та за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України №969.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підставі отриманих від ТОВ "Холд Стронг Групп" податкових накладних позивачем в квітні 2011 року відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України нараховано податок на додану вартість, що відноситься до податкового кредиту, в сумі 215 600,01 грн. та відповідно до пункту 200.1. статті 200, пунктів 201.14., 201.15. статті 201. Податкового кодексу України відображено його у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року. Отже здійснення позивачем господарської операції з придбання виноматеріалів у кількості 33000,00 дал. вартістю 1293600,00 грн., у тому числі 215600,01грн. податок на додану вартість, у ТОВ "Холд Стронг Групп" у квітні 2011 року підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача, а саме: прибутковими накладними, ТТН та іншими документами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що документами позивача, зокрема, технологічними журналами, актами купажу, накладними-вимогами на внутрішнє переміщення продукції, підтверджено, що виноматеріали у кількості 33000,00 дал., придбані позивачем у ТОВ "Холд Стронг Групп" у квітні 2011 року, були використані для виробництва позивачем алкогольних напоїв- вермуту білого, що підтверджує реальність господарської операції з придбання виноматеріалів.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про відсутність у ТОВ "Холд Стронг Групп" основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки це не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарські операції з постачання товарів: адже транспорт, виробничі потужності та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами господарювання-фізичними особами або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) та ін. Крім того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти наявність транспорту, трудових ресурсів, складських приміщень, інших необоротних активів у контрагента ТОВ "Холд Стронг Групп".

Слід зазначити, що висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №130/12 від 20.12.2012, якою встановлено, що документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30.11.2011 №2800/23-4/33271192, щодо завищення податкового кредиту по операціях з ТОВ "Холд Стронг Групп" в розмірі 215600,00 грн. та відповідно заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за квітень 2011 року у сумі 215 600,00 грн. не підтверджуються у повному обсязі.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000242304 від 15.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000242304 від 15.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215601,00грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2013 у справі № 2а-3610/12/0170/22 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко