Постанова

від 29.11.2006 по справі 17/231-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/231-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2006                                                                                   Справа № 17/231-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

                    головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),   

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М,

секретар судового засідання –Клименко Ю.І., Водопоєнко О.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Дранога А.В., довіреність від 08 листопада 2006 року №71;

від відповідача –Павлова Н.Ф., довіреність від 09 грудня 2004 року №4785;

          розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2006 року у справі № 17/231-06

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області,

до Відкритого акціонерного товариства “Суха Балка”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 26000 грн.00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2006 року у справі №17/231-06 (суддя Стрелець Т.Г.) в задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу сплаченої Фондом за рішенням суду суми моральної шкоди та недоведеності факту спричинення збитків внаслідок незаконних дій відповідача.

Не погодившись з рішенням суду позивач –Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кривому Розі, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що при виконанні рішення суду про сплату потерпілому моральної шкоди Фондом понесені збитки, які не передбачені законом, оскільки за ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності” Фондом відшкодовується моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.  На Фонд покладений обов'язок відшкодування моральної шкоди лише за поданням відповідного висновку медичних органів, в якому встановлюється факт спричинення моральної шкоди. Таким чином, виплата моральної шкоди в даному випадку не стосується до ст.34 Закону і повинна здійснюватись за рахунок роботодавця.

Відповідач –ВАТ “Суха Балка”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладений на позивача, а відшкодування підприємствами здійснених Фондом страхових виплат законом не передбачено.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.  

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2005 року у справі № 2-2735/2005 з позивача –Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області стягнуто на користь гр.Баль О.Я. 26000 грн. моральної шкоди /а.с.6-8/.

На виконання рішення суду позивачем перераховано вказану суму на користь гр. Баль О.Я., що підтверджується копіями платіжного доручення від 01 вересня 2005 року № 833 та списком-реєстром від 01 вересня 2005 року № 1651 /а.с.9,10/.

В серпні 2006 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ “Суха Балка” про стягнення суми сплаченої компенсації за моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог Фонд послався на безпосередню відповідальність роботодавця за заподіяну застрахованим особам шкоду, спричинену з вини підприємства, та право Фонду на зворотну вимогу (регрес) до винної особи розміру виплаченого відшкодування.

Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог.

Як вірно зазначено в рішенні господарського суду, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Згідно преамбули цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком (ст.5 Закону), яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ст.6 Закону).

Як встановлено ч.1 ст.25 Закону, усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування  від  нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Згідно з п.п.”е” п.1 ст.21, ч.3 ст.28 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, в тому числі за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому здійснити страхову виплату грошової суми за моральну шкоду.

Виходячи з вищевказаних положень Закону обов'язок відшкодування моральної шкоди застрахованим особам покладається виключно на позивача, при цьому також не передбачено права Фонду на звернення до роботодавця з регресними вимогами щодо відшкодування страхових виплат.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень,  отримання яких не суперечить законодавству. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

У відповідності з ч.ч.3-5 ст.47 Закону для роботодавців розміри страхових внесків обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Відповідно, вищевказаними положеннями Закону не передбачено фінансування Фонду за рахунок надходжень від регресних платежів страхувальників, які також не віднесені до страхових внесків.

Господарським судом обґрунтовано відхилено посилання позивача на ст.ст.1172, 1191 ЦК України, оскільки питання фінансування Фонду страхування від нещасних випадків та відшкодування ним шкоди, в тому числі і моральної, врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, норми якого є спеціальними.

Судова колегія також відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.ст.225, 228 ГК України, оскільки сплата Фондом сум відшкодування моральної шкоди не є збитками, а відноситься до страхових виплат, сплата яких передбачена Законом.

Також, судова колегія вважає помилковим трактування позивачем в апеляційній скарзі положень ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” щодо відсутності підстав для відшкодування Фондом моральної шкоди відносно страхових випадків зі стійкої втратою працездатності та можливості відшкодування моральної шкоди лише на підставі відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі № 1-9/2004 в аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку –лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Згідно ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.  

Факт заподіяння працівникові (застрахованій особі) моральної шкоди та її розмір встановлені рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2005 року і є доведеними.

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2006 року у справі № 17/231-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області –без задоволення.

Головуючий                                                                                             О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                         Л.М.Білецька             

                                                                                                               І.М.Науменко