Рішення

від 20.03.2013 по справі 915/247/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 915/247/13-г

Позивач Приватне науково-комерційне підприємство «Інтерпром»,

юридична адреса: вул. Чехова, 41, м. Черкаси, 18006

поштова адреса: вул. Добровольського, 1, оф. 202, м. Черкаси, 18006

Відповідач Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК

«Автомобільні дороги України»,

вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Крижанівський В.О. довіреність № 30 від 04.03.13 року (керівник)

Рискаль О.В. довіреність № 31 від 04.03.2013 року

Від відповідача - Шкурко К.В. довіреність № 2 від 03.01.2013 року

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 264 312,77 грн., з яких: 135 501,00 грн. - основний борг, 6 849,30 грн. - пеня, 68 719,00 грн. - моральні збитки, 53 243, 47 грн. - матеріальні збитки

14.03.2013 року позивачем був поданий додаток до позовної заяви № 30 від 11.03.13 р., яким він просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу, пені, неотриманні доходи та матеріальні збитки.

Враховуючи, що позивач заявив додаткові вимоги, що не передбачено ст. 22 ГПК України, додаток до позовної заяви слід залишити без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 264 312,77 грн., з яких: 135 501,00 грн. основного боргу, 6 849,30 грн. - пені за період з 05.10.12 р. по 03.02.13 р., 68 719,00 грн. - моральних збитків, 53 243, 47 грн. - збитків, посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 10/135 від 10.08.12 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 193, 230, 526, 549, 611 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625, 627, 628 ЦК України.

Відповідач надав відзив, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що товар, за який позивач просив стягнути основний борг, не відповідає діючим ГОСТ, ДСТУ та ТУ підприємства-виробника, а відповідно до п. 4 ст. 268 ГК України, позивачем повинна бути засвідчена якість товару, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який повинен був надсилатися разом із товаром.

Стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідач пояснив, що вони є безпідставними, оскільки порушення термінів оплати поставленого товару сталося через невиконання позивачем своїх обов'язків, а доказів того, що він був притягнутий до відповідальності та сплатив штрафні санкції за договором № 157 від 14.08.12 р. не надав.

Також, в позовній заяві позивач намагався повторно стягнути з відповідача матеріальні збитки та фактично отримати подвійний прибуток.

Крім того, відповідач пояснив, що відшкодування моральної шкоди, яку просив стягнути позивач, суперечить діючому законодавству, оскільки, юридичній особі не можуть бути завдані душевні та фізичні страждання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним чином, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

10.08.2012 року сторони уклали договір поставки № 10/135 (а.с. 13-15), згідно якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу ножі грейдерні (1830х155х12, СТ.65Г) до середнього автогрейдера, болти спеціальні М16х50 с квадратним підголовником в комплекті з гайкою М16х50 та шайбою граверною, гідравлічне обладнання (товар), узгодженими партіями, а відповідач зобов'язувався їх оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з позивачем.

Відповідно до п. 8.4 договору, він набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору поставки від 10.08.12 р., сторони передбачили, що загальна вартість договору складає 500 000,00 грн., ціна за одиницю товару встановлюється в національній валюті та є динамічною, вартість товару визначається позивачем за погодженням з відповідачем за п'ять робочих днів до постачання цього товару.

Відповідач повинен був здійснювати оплату товару відповідно виставленого рахунку-фактури з відтермінуванням платежів протягом 45 календарних днів від дати поставки товару. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок від позивача.

Згідно з п. 3.2 договору поставки, відвантаження кожної партії товару здійснюється протягом 10 календарних днів після отримання позивачем узгодженої заявки на партію товару.

На виконання вищезазначеного пункту договору, відповідачем була направлена позивачу заявка № 10/1358 від 16.08.2012 р., в якій він просив відпустити ножі грейдерні в кількості 250 штук. Оплату за поставлені ножі, згідно рахунку СФ-0000101 від 09.08.2012 р. на суму 162 501,00 грн., відповідач гарантував до 01.10.2012 р.

На виконання заявки позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 162 501,00 грн., про що свідчить копія видаткової накладної № РН-0000043 від 21.08.2012 р. (а.с. 19), яка підписана представниками обох сторін, довіреність представника відповідача № 165 від 09.08.2012 р. на отримання товару та податкова накладна від 21.08.12 р. (а.с. 20-21).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, за товар перерахував лише суму 27 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою банку від 19.09.12 (а.с.42).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за продукцію розрахувався не в повному обсязі. Таким чином, борг відповідача станом на час розгляду справи складає суму 135 501,00 грн., тому підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, виконавши перерахунок пені за період з 05.10.12 р. по 03.02.13 р., за допомогою програми «Законодавство» версія 2.8.6., вважає, що вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6 724,69 грн., оскільки розмір пені узгоджений сторонами в п. 5.3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на підставі ст.ст.549-551 ЦК України.

Заперечення відповідача в цій частині позову судом не приймаються до уваги, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, що позивач не надавав йому оригінал сертифікату якості.

До того ж, відповідно до п. 2.1. договору якість товару повинна відповідати діючим ГОСТам (ДСТУ) і ТУ підприємства-виробника.

Вищезазначеним пунктом договору взагалі не передбачено вимоги передачі позивачем відповідачу сертифікату якості, а в п. 5.2 договору зазначено, що позивач зобов'язаний надати відповідачу рахунок, видаткову та податкову накладні, а підстави оплати продукції є рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом із товаром.

Згідно до ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно із товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктами 7, 11, 13, 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (в редакції з 23.07.1975, що діє на даний час) передбачено, що приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача при іногородньої поставці - не пізніше 20 днів, після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем. . Приймання продукції по якості і комплектності на складі постачальника здійснюється у випадках, передбачених у договорі.

Водночас із прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Приймання продукції по якості і комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що приймання товару з оформленням відповідних товаросупровідних документів здійснюється відповідальними працівниками відповідача та його філій. Повноваження працівників підтверджується довіреністю виданою на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначалось вище, представник відповідача отримав продукцію за довіреністю № 165 від 09.08.12 р. без будь-яких зауважень, акт про неналежну якість та відсутність супровідних документів відповідачем не складався.

Навпаки, листом № 10/1852 від 05.11.2012р. відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем та зобов'язався в найкоротший термін оплатити її за отримані ножі грейдерні.

Крім того, позивач також просить стягнути 53 243, 47 грн. збитків з яких:

- 36 501,00 грн. - упущена вигода, тобто, різниця між вартістю 250 шт. ножів грейдерних - 126000,00 грн. за договором на поставку з ПП «Альянс», м. Стаханов Луганської обл., за № 157 від 14.08.2012р. та вартістю 162 501,00 грн. договором 10/135 від 10.08.12 р., укладеним між сторонами;

- 4 142,47 грн. - пеня та 12 600,00 грн. - штраф, які позивач має оплатити за договором на поставку з ПП «Альянс» № 157 від 14.08.2012р.;

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам , вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач придбав продукцію в ПП «Альянс» за договором № 157 на суму 126 000,00 грн., який потім перепродав відповідачу на суму 162 501,00 грн., та мав отримати валовий дохід в сумі 36 501,00 грн.

Таким чином, в сумі поставленої відповідачу по договору № 10/135 продукції закладено валовий дохід позивача.

Враховуючи, що позов в частині основного боргу, в якому закладено валовий дохід, задовольняється повністю, вимоги про додаткове стягнення 36 501,00 грн., визначених позивачем як упущена вигода, задоволенню не підлягають.

Збитки на суму 4 142,47 грн. - пені та 12 600,00 грн. - штрафу за договором № 157 від 14.08.2012р. з ПП «Альянс», задоволенню не підлягають, оскільки позивач ці штрафні санкції не сплачував, про що визначено в його поясненнях (а.с.71), а тому це не є реальними збитками.

Позивач також просить стягнути моральну шкоду в сумі 68719,00грн. на підставі ст.23 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі в разі приниженні її ділової репутації.

За твердженням позивача моральна шкода полягає у притінення ділової репутації позивача перед своїми діловими партнерами, який не змозі розрахуватися за придбаний товар, фізичних та душевних страждань завданих працівникам підприємства. В результаті цього порушується артеріальний тиск, нормальний сон. Наступає розчарування в поняті честі та справедливості. Виникає недовіра до своїх ділових партнерів. Все це приносить муки та душевні страждання працівникам позивача, наступає депресія.

За змістом ст.611 ЦК України, ст.225 ГК України моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Норми Цивільного та Господарського Кодексів України не передбачають відшкодування моральної шкоди юридичній особі в разі невиконання стороною за договором своїх грошових зобов'язань.

Визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Грошовий еквівалент ділової репутації повинен бути виражений у належному розрахунку.

Отже, позивач не довів доказами, згідно ст.225 ГКУ, причинного зв'язку між невиконанням відповідачем грошових зобов'язань та моральною шкодою позивача, не довів будь-яким чином приниження своєї ділової репутації. Крім того, позивач не надав та не обґрунтував належними чином свій розрахунок моральної шкоди в сумі 68719,00грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Позивач свої позовні вимоги в повному обсязі не довів.

Заперечення відповідача прийняті судом до уваги частково як підстави відмови у позові.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029, код 31159920) на користь приватного науково-комерційного підприємства «Інтерпром» (вул. Чехова, 41, м. Черкаси, Черкаська область, код 24414048) заборгованість в сумі 142 225,69 грн. (сто сорок дві тисячі двісті двадцять п'ять грн. 69 коп.), з яких: 135 501,00 грн. (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот одна грн. 00 коп.) - основного боргу, 6 724,69 грн. (шість тисяч сімсот двадцять чотири грн. 69 коп.) - пені, 2 854,58 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири грн. 58 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

На суму 124,61 грн. - пені, 68 719,00 грн. - моральних збитків, 53 243,47 грн. -збитків в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 21.03.2013 р.

Суддя Т.М. Дубова