Постанова

від 14.03.2013 по справі 5011-48/6470-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 5011-48/6470-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів : Головуючий суддяМогил С.К. (доповідач), Судді:Вовк І.В., Малетич М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд енд Беверідж" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 у справі господарського суду міста Києва № 5011-48/6470-2012 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фуд енд Беверідж" простягнення 433 140, 00 грн., за участю представників позивача:не з'явились, відповідача:Бєлік О.В., Овчаренко І.С.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд енд Беверідж" 433 140, 00 грн. заборгованості по орендній платі, а також виселити останнє у зв'язку з припиненням дії договору оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить оскаржувані акти скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Переглянувши постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 28.05.2009 позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди нежилого приміщення №11Г (надалі - Договір), відповідно до якого позивач за актом прийому-передачі орендованої площі передав відповідачу в тимчасове користування для розміщення закладу громадського харчування нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172, загальною площею 288,76 кв.м. (надалі - приміщення), а відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісяця сплачувати позивачу плату у сумі 17 319,60 грн. до 10 числа поточного (розрахункового) місяця. Сторонами погоджено, що строк оренди починається з дати складання акту приймання-передачі і діє по 29.05.2010 включно.

Судами з'ясовано, що відповідач не сплачував позивачу орендну плату протягом дії договору, при цьому, листом №18/11 від 23.11.2011 відповідач запропонував позивачу зарахувати заборгованість по орендній платі в залік за ремонтно-будівельні роботи, що були виконані в приміщенні, та в подальшому 11.01.2012 листом №02/01 звернувся до позивача з пропозицією укласти новий договір оренди приміщення та направив йому два примірники такого договору.

Позивач листом №02 від 16.01.2012 відмовив відповідачу в укладенні нового договору оренди приміщення, керуючись положеннями п. 4.2 Договору повідомив останнього про припинення його дії, та, посилаючись на обставини невиконання відповідачем вказаних вимог, звернувся із даним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позов, господарські суди обох інстанцій визнали доведеними обставини невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати обумовлених договором орендних платежів, відхилили посилання останнього на припинення грошових зобов'язань перед позивачем шляхом зарахування зустрічних вимог з огляду на їх недоведеність, при цьому, встановивши факт настання підстав для односторонньої відмови позивача від договору, дійшли висновку про припинення договору оренди та необхідність виселення відповідача із займаних приміщень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів про те, що позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, а відповідачем, в свою чергу, жодними належними доказами не підтверджено тих обставин, на які він посилався, стверджуючи про відсутність боргу перед позивачем та про продовження дії договору у зв'язку з порушенням порядку припинення його дії.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, які вже були вичерпно спростовані попередніми судовими інстанціями, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені приписи щодо необхідності доведення всіх обставин справи стосуються як позивача, який в даному випадку довів належними і достатніми доказами факт передачі майна в користування відповідачу та факт несплати останнім обумовлених договором орендних платежів (в тому числі протягом трьох місяців поспіль), так і відповідача, який, заперечуючи проти заявлених вимог, мав довести наявність підстав для зарахування вартості будівельних робіт, про проведення яких він заявляв, а також про те, що орендні правовідносини між сторонами Договору не були припинені.

Враховуючи, що відповідачем не доведено обставин проведення зарахування зустрічних грошових вимог, не спростовано доводів позивача про наявність боргу по сплаті орендних платежів, в тому числі протягом трьох місяців підряд, господарські суди обох інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання мають виконуватись належним чином, у встановлений строк, а також приписи ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, що вимагають від наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Отже, з припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з приміщень за Договором є обґрунтованою.

З огляду на те, що відповідачем не доведено фактів порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а наявні матеріали справи свідчать про дотримання господарськими судами вимог щодо повного і всебічного розгляду всіх обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги про скасування оскаржених судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 - без змін.

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. Вовк І.В. Малетич М.М.