Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-1670/7387/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7387/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженною відповідальністю "Малік" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-1670/7387/12

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Малік"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженною відповідальністю "Малік" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення №00120092301/1253 від 29.08.2012 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72 449 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 351,25 грн., та №0012092301/1252 від 29.08.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83035 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм чинного законодавства.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛІК" (ідентифікаційний код -33589121) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.06.2005 року. (т. 1 а.с. 28)

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 07.07.2005 року за №7490 та є платником податку на додану вартість з 08.07.2005 року. ( т. 1 а.с.32, 33)

Згідно реєстраційних документів, позивач має право займатись видами діяльності за КВЕД -2010 :

- 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

- 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

У зв'язку з неповним поданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 28.03.2012 року №4610/10/23, відповідачем на підставі направлення від 27.06.2012 року №2934/002934 та наказу від 27.06.2012 року №1361 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "МАЛІК" взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064 ) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) від 11.07.2012 року № 2241/22-209/33589121, у висновках якого відповідачем встановлено порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст14, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 83 035 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 5 557 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 10 660 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 37 241 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 29 577 грн.

Крім того, встановлено порушення ТОВ "МАЛІК" п.198.1,п.198.4 ,п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого відповідачем занижено податок на додану вартість в сумі 72 449 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 6 835 грн., за квітень 2011 року в сумі 4 990 грн., за травень 2011 року в сумі 8 025 грн., за червень 2011 року в сумі 7 198 грн., за серпень 2011 року в сумі 19 053 грн., за вересень 2011 року в сумі 11 572 грн., у жовтні 2011 року в сумі 1 984 грн., у листопаді 2011 року в сумі 12 792 грн. (т.1, а.5-21).

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі вказаного Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 29.08.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00120092301/1253, яким ТОВ "МАЛІК визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72 449 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 351,25 грн., та №0012092301/1252, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83 035 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. (1т..а.с. 22-25).

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Приймаючи рішення про відмову в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст14, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.138.1 ст.138, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

У відповідності до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ТОВ "МАЛІК" витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ "Монолітбудкомплект" послуг по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджували про безтоварність відповідних операцій).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 83035 грн.

З приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що за приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "МАЛІК" фактично не здійснювало придбання послуг у ТОВ "Монолітбудкомплект" , оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за відповідні звітні періоди в сумі 72 449 грн.

Колегія суддів знаходить вказані висновки податкового органу обґрунтованими та законними, погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено укладення за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року між ТОВ "МАЛІК" та ТОВ "Монолітбудкомплект" ряд договорів субпідряду, перелік яких мається в Акті перевірки та копії яких долучені до матеріалів справи. (т.1, а.с.8-9)

За вказаних договорами ТОВ "МАЛІК" (Генпідрядник) доручає, а ТОВ "Монолітбудкомплект" (Субпідрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи, визначені умовами договорів щодо ремонту приміщень відділення КБ "ПриватБанк" за визначеними адресами, перевезення банкоматів, модулів, транспортування сейфів, встановлення банкоматів відділення КБ "ПриватБанк", демонтаж - монтаж банкоматів КБ "ПриватБанк", перевезення і установлення терміналів, ремонт приміщень ПАТ "Акцент - Банк", перевезення сейфів ПАТ "Акцент - Банк".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано колегії суддів податкові накладні, рахунки, акти здачі - приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, реєстр виданих та отриманих накладних. (т.1.а.с. 68 - т.2, а.с. 1-143, т.3 а.с.1- 24)

З матеріалів справи вбачається, що позивач залучав ТОВ "Монолітбудкомплект" як субпідрядника з метою виконання договірних зобов'язань з ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент - Банк". З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" (Замовник) та позивачем (Підрядник), між ПАТ "Акцент - Банк" (Замовник) та позивачем (Підрядник) було укладено договори виконання підрядних робіт, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати зазначені договорами роботи із визначенням виду та вартості таких робіт.(т.3 а.с. 25-78)

На підтвердження виконання вказаних договорів суду було надано податкові накладні, рахунки, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість робіт. (т.3 а.с. 79 - 213, т. 4 а.с. 1-90). Факт оплати отриманих послуг підтверджено платіжними дорученнями . (т.4, а.с. 91- 144)

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем суду не надано доказів транспортування обладнання Замовників.

Зокрема, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Субпідрядник, ТОВ "Монолітбудкоплект", на замовлення Генпідрядника здійснював перевезення банкоматів та терміналів КБ "ПриватБанк", встановлення сейфів ПАТ "Акцент - Банк". На підтвердження вказаного не надано жодних підтверджуючих документів транспортування обладнання, доказів передавання під звіт обладнання відповідальним посадовим особам.

Матеріали справи містять довідку, видану ТОВ "Монолітбудкомплект" від 17.01.2013 року, згідно якої останнє підтверджувало, що банкомати та термінали КБ "ПриватБанк" перевозились транспортом підприємства, під наглядом довіреної особи банку. Було надано довідку відділення "Кременчуцька філія "ПриватБанк" про те, що роботи по перевезенню банкоматів та терміналів проводилось в присутності матеріально відповідальної особи банку. (т.4,а.с. 231,232)

Колегія суддів не вважає вказані документи належними доказами перевезення обладнання, оскільки вони не дають можливості визначити обсяг наданих послуг, маршрути перевезення, транспортні засоби, якими здійснювалось транспортування.

Позивачем не доведено факт знаходження у власності Субпідрядника (ТОВ "Монолітбудкомплект" ) таких транспортних засобів, оскільки не було надано жодних реєстраційних документів автомобілів, наказів про призначення на посади водіїв. Крім того, не підтверджено жодними доказами перебування матеріально відповідальної довіреної особи банку під час перевезення банкоматів та терміналів Замовників.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами реальності здійснення ТОВ "Монолітбудкомплект" ремонтних робіт приміщень Замовників ,ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент - Банк", за визначеними договорами адресами.

Зокрема, колегії суддів не було надано жодних підтверджуючих документів щодо використання будівельних матеріалів, їх транспортування, складського обліку, що позбавляє можливості встановити реальних характер та обсяги проведених робіт. Ті документи, що надані були позивачем (видаткові й податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт) не підтверджені іншими доказами, про надання яких просив суд.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що перевезення обладнання та надання оподаткованих послуг мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов вірної думки , що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат та податкового кредиту.

За даних обставин, колегія суддів не може вважати доведеним позивачем факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю "Малік" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-1670/7387/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.