Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а-1670/8237/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8237/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника відповідача - Близнюка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0036621702/1383 від 13.09.2012 року, №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, № 0012282301/1386 від 13.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушень вимог п.135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.ст.139 Податкового кодексу України; п.198.1 ,198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; абзацу "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ; абзацу "г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.3 ст.164, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп. 170.9.1. п.170. 9. ст. 170, пп. 170.9.2 п.170.9 ст.170, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, викладених в акті перевірки від 27.08.2012р. №3312/22-209/30405665, не вчиняв, а відтак податкові повідомлення-рішення №0036621702/1383, від 13.09.2012 року, №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, № 0012282301/1386 від 13 вересня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби винесені безпідставно та необґрунтовано. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх неправомірними та скасування.

29 січня 2013 року позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме: просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.09.2012 року №0036621702/1383, №0012292301/1387, № 0000312301/52 від 10.01.2013 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. З огляду на ту обставину, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" (надалі - позивач, платник податків) зареєстроване державним реєстратором Кременчуцької районної державної адміністрації 20.07.1999р., що підтверджується копією Свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи /том 1, а.с. 27/, перебуває на податковому обліку та з 29 липня 1999 року зареєстроване платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 100048131 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області 21 червня 2007 року /том 1, а.с. 28/.

Відповідно до нової редакції Статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 30 травня 2007 року та зарестрованого 05.06.2007 року, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО-ДНІПРО" є нерезиденти України: ТОВ "ТЕКРО" (код 18628851, Чехія, м. Прага); ТОВ "КРОТЕ" (код 31448178, Словаччина, м. Двори над Житавоу) /том 1, а. с. 16-25/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" є підприємством-виробником готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Зокрема, основним видом економічної діяльності ТОВ "Текро-Дніпро" за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код 15.71.0), а також: виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується відомостями Довідки АБ № 495086 з ЄДРПОУ, посвідчена копія якої залучена позивачем до матеріалів справи /том 1, а.с. 26/.

В період з 16.07.2012р. по 10.08.2012р. Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області (надалі - відповідач, орган ДПС) проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11р. по 31.03.12р., валютного та іншого законодавства за цей же період, за наслідками якої складено акт від 27.08.2012р. №3312/22-209/30405665.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Текро-Дніпро":

- п.135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.ст.139 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. :№2755-УІ(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. на загальну суму 718 937 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011р. - 311711грн, за 2-3 кв. 2011р. - 650558 грн., за 2-4 кв. 2011р. - 716354 грн., за 1 кв. 2012р. - 2583 грн.;

- п.198.1 ,198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року., в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 349 399 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2011р. на суму 57405 грн., за травень 2011р. на суму 51848 грн., за червень 2011 р на суму 47407грн., за липень 2011р. на суму 54594грн., за серпень 2011р на суму 55611грн., за вересень 2011р на суму 51267грн., за жовтень 2011 р на суму 27621грн., за листопад 2011р на суму 3646 грн.;

- "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, "г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.3 ст.164, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп. 170.9.1. п.170. 9. ст. 170, пп. 170.9.2 п.170.9 ст.170, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 6 047,15грн., в тому числі: за квітень 2011р.- на суму 24,35грн.; за травень 2011р.- на суму 141,92грн.; за червень 2011р.- на суму 41,29грн.; за липень 2011р.- на суму 85,49грн.; за серпень 2011р.- на суму 4328,86грн.; за вересень 2011р.- на суму 382,97грн.; за жовтень 2011р.- на суму 92,08грн.; за листопад 2011р.- на суму 77,66грн.; за грудень 2011р.- на суму 123,07грн.; за січень 2012р. - на суму 232,77грн.; за лютий 2012р. - на суму 53,19грн.; за березень 2012р.- на суму 463,50грн.; - абз. "б" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ за III квартал 2011р. та І квартал 2012року.

Позивач не погодився з мотивами, обґрунтуванням та висновками акту перевірки та подав письмові заперечення (вих. №15689-15690 від 31.08.2012р.).

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області надано відповідь на вищевказані заперечення (вих. №б/н від 10.09.2012р.), якою скаргу позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012р.:

- №0036621702/1383, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 8 018,05грн., з них: основний платіж: 6 047,15грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 970,9грн.;

- №0012292301/1387, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 445 772,15грн., з них: основний платіж: 349 400,91грн., фінансова (штрафна) санкція - 96 371,24грн.;

- №0012282301/1386, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів в сумі 720 228,74грн., з них: основний платіж: 718 937,24грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 291,5грн.

Позивач не погодився із прийнятими органом ДПС податковими повідомленнями-рішеннями та подав до ДПА у Полтавській області первинну скаргу (вих. №15729-15730 від 18.09.2012р.).

Рішенням ДПС у Полтавській області від 23.11.2012р. №2960/10/10-215, - первинну скаргу платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, - без змін.

Рішенням ДПС України від 24.12.2012р. №7610/0/61-12/10-2115 - повторну скаргу платника податків задоволено частково, - залишило без змін податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 13 вересня 2012 року № 0012292301/1387, № 0036621702/1383, скасувало податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2012 року № 0012282301/1386 в частині визначення перевіркою податку на прибуток за рахунок зменшення витрат по придбанню аудиторських послуг і у відповідній частині штрафну санкцію та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

За таких обставин, Кременчуцькою ОДПІ 10 січня 2013 року винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0000312301/52, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 713 824 грн. 24 коп.

З огляду на викладене, за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2012 року № 0012282301/1386, відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаним /том 52, а. с. 188-189/, а податкові повідомлення - рішення від 13 вересня 2012 року № 0012292301/1387, № 0036621702/1383, № 0000312301/52 від 10 січня 2013 року чинними.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ТОВ "Текро-Дніпро" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Грошове зобов'язання з податку на додану вартість нараховано позивачу податковим повідомленням - рішенням від 13 вересня 2012 року № 0012292301/1387 (основний платіж - 349 400 грн. 91 коп., штрафні (фінансові) санкції - 96 371 грн. 24 грн.).

Відповідно до розрахунку відповідача /том 52, а. с. 216-217/, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ податковий орган обґрунтовував сумнівністю господарських операцій між позивачем та контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Бакалії" (код ЄДРПОУ 35642490), Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліпапірпак" (код ЄДРПОУ 35414145) та Приватним підприємством "Мілонд" (код ЄДРПОУ 37895595).

Суд вважає за необхідне дослідити реальність господарських операцій по кожному з контрагентів окремо.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Світ Бакалії" (постачальник) 04 січня 2010 року було укладено договір поставки товару № 10/01/05 /том 4, а. с. 118-122/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. У відповідності до специфікації № 1 від 04.01.2010 року до договору поставки товару № 10/01/05 від 04.01.2010 року /том 4, а. с. 123/, постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує такий асортимент продукції: сіль екстра (мішки 50 кг), сода (мішки 40 кг), борошно вапнякове, мучку, цукор, стрейч-плівку.

Також, в підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Світ Бакалії" позивачем надано банківські виписки за період з 01.04.2011р. по 19.10.2011р.; рахунки - фактури за період з 01.04.2011р. по 19.10.2011р.; видаткові накладні за період з 01.04.2011р. по 20.10.2011р.; податкові накладні за період з 01.04.2011р. по 19.10.2011р./том 4, а. с. 124-250, том 5, а. с. 1-174/.

Ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи податковим органом не було виявлено будь-яких порушень щодо оформлення первинної бухгалтерської документації та не заявлено зауваження до змісту та форми зазначених документів.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року в сумі 1 356 577,10 грн. на користь ТОВ "Світ Бакалії", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Згідно даних перевірки та відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ "Світ Бакалії" станом на 30.10.2011 кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Світ Бакалії" складала 0,20 грн.

Придбаний у ТОВ "Світ Бакалії" товар доставлявся постачальником на склад покупця за адресою: с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область та був використаний позивачем у власному виробництві для виготовлення білково-вітамінної добавки, що підтверджується наступним.

Наявність на балансі позивача необхідних для здійснення виробництва основних засобів, а саме, складу сировини і готової продукції, бункеру приймання сипучих вантажів, виробничої площадки для приймання сипучих вантажів, будівлі цеху приготування кормів з побутовими приміщеннями, обладнання лінії по виробництву БВД підтверджується випискою з рахунків №№103, 104 "основні засоби та нематеріальні активи" /том 53, а. с. 5-16/, а також договором оренди земельної ділянки № 65-00 від 28.01.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 157 /том 1, а. с. 185-203/.

На підтвердження використання товарів у господарській діяльності позивачем надано такі документи: картка рахунку 631 Контрагент ТОВ "Світ Бакалії" з 01.04.2011р. по 30.10.2011р. /том 6, а. с. 40-53/; накладні на внутрішнє переміщення (по складу): від 29.04.2011р. №Т-00000037, від 30.05.2011р. №Т-00000046, від 29.06.2011р. №Т-00000053, від 29.07.2011р. №Т-00000060, від 31.08.2011р. №Т-00000069, від 29.09.2011р. №Т-00000079, від 30.10.2011р. №Т-00000089 /том 6, а. с. 55-61/; списання ТМЦ у виробництво за квітень - жовтень 2011р. /том 6, а. с. 62-89/; довідку про використання придбаних ТМЦ за період з 01.04.2011р. по 31.10.2011р. /том 6, а. с. 54/; довідку про реалізацію готової продукції для виробництва, якої використовувалась сировина, яка була придбана у ТОВ "Світ Бакалії" /том 6, а. с. 90-98/.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що під час перевірки позивачем не було надано доказів на підтвердження факту транспортування товару від постачальника на адресу ТОВ "Текро-Дніпро".

Надаючи оцінку зазначеному доводу податкового органу суд встановив наступне.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у ТОВ "Світ Бакалії" товар поставлявся на його користь постачальником відповідно до пунктів 2.2, 3.4 договору поставки товару № 10/01/05 від 04.01.2010 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме, належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних за період з 01.04.2011р. по 20.10.2011р. /том 5, а. с. 175-250, том 6, а. с. 1-39/.

Стосовно посилання відповідача на неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ "Світ Бакалії" з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено наявність у ланцюгах постачання продукції підприємств, які мають сумнівних контрагентів, що ставить під сумнів факт належного декларування ними податків по здійснюваних операціях суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до акту перевірки та заперечень податковим органом реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Світ Бакалії" ставиться під сумнів і у зв'язку з відсутністю ТОВ "Світ Бакалії" за юридичною адресою.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний висновок був зроблений податковим органом відповідно до акту обстеження місце знаходження ТОВ "Світ Бакалії" за юридичною адресою б/н від 17 травня 2012 року, складеного оперуповноваженим ВПМ КОДПІ лейтенантом податкової міліції Савутою М. П. /том 52, а. с. 220/, тобто після вчинення оспорюваних господарських операцій між ТОВ "Текро-Дніпро" та ТОВ "Світ Бакалії".

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Текро-Дніпро" та ТОВ "Світ Бакалії" з придбання товарів.

Між ТОВ "Текро - Дніпро" (покупець) та ТОВ "Поліпапірпак" (постачальник) укладено договір поставки товару № 10/01/02 від 04.01.2010 року /том 2, а. с. 63-67/, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця паперову продукцію, мішки, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. У відповідності до специфікації № 1 від 04.01.2010 року до договору поставки товару № 10/01/02 від 04.01.2010 року, постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує такий асортимент продукції: мішок бурий ламінований (4 шари), мішок бурий ламінований (3 шари), мішок бурий (3 шари) /том 2, а. с. 68/.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ТОВ "Поліпапірпак" позивачем надано банківські виписки за період з 01.04.2011р. по 07.10.2011р.; рахунки-фактури за період з 01.04.2011р. по 06.10.2011р.; видаткові накладні за період з 01.04.2011р. по 14.10.2011р.; податкові накладні за період з 01.04.2011р. по 07.10.2011р. /том 2, а. с. 69-182/.

Ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи податковим органом не було виявлено будь-яких порушень щодо оформлення первинної бухгалтерської документації та не заявлено зауваження до змісту та форми зазначених документів.

На підтвердження використання товарів у господарській діяльності позивачем надано такі документи: картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 30.10.2011р.; обґрунтування економічної вигоди за період з 01.04.2011р. по 14.10.2011р.; накладні на внутрішнє переміщення від 29.04.2011р. №Т-00000037, від 30.05.2011р. №Т-00000046, від 29.06.2011р. №Т-00000053, від 29.07.2011р. №Т-00000063, від 31.08.2011р. №Т-00000069, від 29.09.2011р. №Т-00000086, від 28.10.2011р. №Т-00000097; списання ТМЦ у виробництво за квітень-жовтень 2011р.; довідки про використання придбаних ТМЦ за період з 01.04.2011р. по 31.10.2011р. /том 2, а. с. 218-250/.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року в сумі 717 950,00 грн. на користь ТОВ "Поліпапірпак", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Згідно даних перевірки між позивачем та ТОВ "Поліпапірпак" станом на 30.10.2011 кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Поліпапірпак" складала 0,00 грн.

Придбаний позивачем у ТОВ "Поліпапірпак" товар поставлявся на його користь постачальником відповідно до пунктів 2.2, 3.4 договору поставки товару № 10/01/02 від 04.01.2010 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме, належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних за період з 04.04.2011р. по 13.10.2011р. /том 2, а. с. 183-217/.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень, єдиною підставою для нарахування грошового зобов'язання позивачу по господарським відносинам з ТОВ "Поліпапірпак" податковий орган обґрунтовував відсутністю в ланцюгу постачання підприємств, які б могли бути виробниками продукції, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області у спірному акті перевірки в частині, що стосується ТОВ "Поліпапірпак" вказує на акт обстеження місцезнаходження вказаного контрагента від 16.07.2012р. б/н /том 52, а. с. 218/, в якому податковий ревізор посилається на встановлення факту вибуття ТОВ "Поліпапірпак" із зареєстрованого місця розташування.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний висновок був зроблений податковим органом відповідно вже після вчинення оспорюваних господарських операцій між ТОВ "Текро-Дніпро" та ТОВ "Поліпапірпак".

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Текро-Дніпро" та ТОВ "Поліпапірпак" з придбання товарів.

Між ТОВ "Текро - Дніпро" (покупець) та ПП "Мілонд" (продавець) укладено договір поставки товару №14/11 від 14.11.2011 року /том 1, а. с. 224/, згідно якого продавець зобов'язується продати покупцеві запасні частини до обладнання, а покупець прийняти та оплатити його на умовах викладених в цьому договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару та підписання видаткових накладних, наданих продавцем. Загальна сума договору відповідає видатковим накладним, які є невід'ємною частиною цього Договору. Постачання товару здійснюється за рахунок покупця.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: рахунок - фактура №СФ-0000008 від 14 листопада 2011 року /том 1, а. с. 226/; видаткова накладна №РН-0000006 від 14 листопада 2011 року /том 1, а. с. 227/; товарно - транспортна накладна № 207/1 від 14 листопада 2011 року /том 1, а. с. 229/; податкова накладна № 7 від 14 листопада 2011 року /том 1, а. с. 228/; банківська виписка станом на 14.11.2011 року /том 1, а. с. 225/.

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товарів, придбаних у ПП "Мілонд" через їх малу габаритність здійснювалося власним транспортом ТОВ "Текро-Дніпро", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.11.2011р. №207/1.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: як комплектуючий матеріал до основного виробу лінії №2, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, а саме: виписка по рахунку 104 "Машини та обладнання" про наявність ОЗ та НМА в ТОВ "Текро-Дніпро" станом на 30.11.2011 року, де рахується обладнання лінії №2, а також інвентаризаційний опис № 2 від 01.12.2011 року, де в рядку 72 зазначена обладнання лінії № 2 /том 1, а. с. 230-239/.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, реальність господарських операцій ТОВ "Текро-Дніпро" з ПП "Мілонд" по придбанню ТМЦ ставиться під сумнів відповідачем виключно з тих підстав, що Кременчуцькою ОДПІ встановлено відсутність ПП "Мілонд" за місцезнаходженням юридичної особи відповідно до акту обстеження юридичної адреси ПП "Мілонд", та формування ПП "Мілонд" податкового кредиту та податкових зобов'язань у декларацій ПДВ за листопад 2011 року від контрагентів, які не відображали у деклараціях з ПДВ у податкових зобов'язаннях операцій по взаємовідносинам з ПП "Мілонд", неможливістю проведення зустрічних перевірок з контрагентами.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області у спірному акті перевірки в частині, що стосується ПП "Мілонд" посилається на акт обстеження місцезнаходження вказаного контрагента від 24.01.2012р. № 58, в якому податковим ревізором встановлено факт відсутності ПП "Мілонд" за податковою адресою.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний висновок був зроблений податковим органом відповідно вже після вчинення оспорюваних господарських операцій між ТОВ "Текро-Дніпро" та ПП "Мілонд".

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Текро-Дніпро" та ПП "Мілонд" з придбання товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Текро-Дніпро" щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 445 772,15грн., з них: основний платіж: 349400,91 грн., фінансова (штрафна) санкція - 96 371,24грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № 0000312301/52 від 10.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів в сумі 713 824,24 грн., з них: основний платіж: 713824,24 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормою підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як на підставу нарахування позивачу вказаного податкового зобов`язання з податку на прибуток згідно акту перевірки, податковий орган обґрунтовував, зокрема, неможливістю підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Світ Бакалії", ТОВ "Поліпапірпак", ПП "Мілонд" та ТОВ "Аудиторська фірма "Фінанси. Бізнес. Аудит".

Оскільки судом вже була встановлена реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Світ Бакалії", ТОВ "Поліпапірпак", ПП "Мілонд" з підстав викладених вище, суд, стосовно донарахування зобов'язань з податку на прибуток по операціям позивача з ТОВ "Аудиторська фірма "Фінанси. Бізнес. Аудит" зазначає наступне.

Між ТОВ "Текро - Дніпро" (замовник) та ТОВ "Аудиторська фірма "Фінанси. Бізнес. Аудит" (виконавець) укладено договір № 25 від 22.04.2011 року з доповненнями /том 4, а. с. 14-18/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки провести огляд проміжної фінансової звітності замовника з метою надання аудиторського висновку про проміжну фінансову звітність та аналіз фінансового стану підприємства.

На підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем надано банківські виписки та рахунки /том 4, а. с. 19-31/.

Прийняття робіт за Договором № 25 від 22.04.2011 року оформлювались Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), які є ідентичними за змістом та складені про те, що виконавцем були надані послуги "огляд проміжної фінансової звітності" та "доповнення огляд договірних відносин". Цими же актами визначалась загальна вартість робіт (послуг) /том 4, а. с. 32-38/.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Аудиторська фірма "Фінанси. Бізнес. Аудит" має свідоцтво про внесення в Реєстр аудиторських фірм та аудиторів №3259, видане на підставі рішення Аудиторської палати України №127 від 25.09.2003р. та продовженого на підставі рішення Аудиторської палати України №191/з від 26.06.2008р. до 26.06.2013р /том 4, а. с. 112/.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області у спірному акті перевірки приходить до висновку, що включені платником податків до складу валових витрат сплачених вказаному товариству сум є порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, оскільки "в наданих актах виконаних робіт відсутнє визначення придбаних послуг, з чого не можна зробити висновок про їх необхідність для фінансово-господарської діяльності підприємства. Також до перевірки не було надано аудиторського висновку тобто звіту про виконану роботу, згідно укладеного договору..." /том 1, а. с. 54/.

Разом з тим суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи аудиторські звіти: щодо огляду фінансової звітності за 1 квартал 2012 року ТОВ "Текро-Дніпро", щодо огляду фінансової звітності за 4 квартал 2011 року ТОВ "Текро-Дніпро", щодо огляду фінансової звітності за 3 квартал 2011 року ТОВ "Текро-Дніпро", щодо огляду фінансової звітності за 2 квартал 2011 року ТОВ "Текро-Дніпро" /том 4, а. с. 39-43, 49-52, 58-62, 69-73/; аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності ТОВ "Текро-Дніпро" за 2011 рік /том 4, а. с. 81-110/.

Також, Кременчуцькою ОДПІ було зазначено, що в штаті ТОВ "Текро-Дніпро" є кваліфіковані працівники бухгалтерії і залучення сторонніх організацій для огляду проміжної фінансової звітності та її аудиту є недоцільним.

Як вбачається з матеріалів справи, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКРО-ДНІПРО є нерезиденти України: ТОВ ТЕКРО (код 18628851, Чехія, м. Прага); ТОВ КРОТЕ (код 31448178, Словаччина, м. Двори над Житавоу) /том 1, а. с. 16-25/.

Вимогою учасників (засновників) від 04.01.2011р. "Текро-Дніпро" (Україна) зобов'язано на постійних засадах з метою контролю за фінансово-господарською діяльністю подавати ТОВ ТЕКРО (код 18628851, Чехія, м. Прага) і ТОВ КРОТЕ (код 31448178, Словаччина, м. Двори над Житавоу) аудиторські висновки, складені незалежним професійним аудитором, тобто особою, яка не повинна бути працівником самого підприємства, що також відповідає і змісту статуту ТОВ "Текро-Дніпро" (пункт 7.3 Статуту) /том 1, а. с. 23, том 4, а. с. 111/.

В своїх поясненнях позивач зазначив, що "Текро - Дніпро" (Україна) не має своєму штаті кваліфікованих аудиторів, що мають відповідну ліцензію, а також на головного бухгалтера та бухгалтера підприємства їх посадовими інструкціями не покладено обов'язок складати відповідні висновки. Вказана обставина також не заперечувалась відповідачем в ході судового розгляду справи.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем умови Договору (відповідно до вимог пункту 1.3 Договору) виконані у повному обсязі, а господарські операції з ТОВ "Аудиторська фірма "Фінанси. Бізнес. Аудит" щодо надання аудиторських послуг є реальними, та підтвердженими матеріалами справи.

Також суд звертає увагу, що рішенням ДПС України від 24.12.2012р. №7610/0/61-12/10-2115 скасовано податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2012 року № 0012282301/1386 в частині визначення перевіркою податку на прибуток за рахунок зменшення витрат по придбанню аудиторських послуг і у відповідній частині штрафну санкцію та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

При цьому в рішення ДПС України зазначено, що перевіркою не доведено порушення вимог податкового законодавства в частині віднесення товариством до витрат 23300 грн. по придбанню аудиторських послуг від ТОВ Аудиторська фірма Фінанси.Бізнес.Аудит , оскільки зазначені послуги підтверджені актами здачі-приймання робіт, про що зазначено в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 713 824,24 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0000312301/52 від 10.01.2013 року не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи, і, відповідно, зазначене податкове повідомлення-рішення, протиправним.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0036621702/1383, від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 8 018,05грн., з них: основний платіж: 6047,15грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 970,9грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача про заниження податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб стало наступне.

Позивачем продано автомобіль SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 і/110 К WD300118, 2006 року випуску працівнику ОСОБА_3

Згідно договору купівлі-продажу автомобіля, який укладено 01.07.2011р. в с. Потоки, Кременчуцького району, Полтавської області між ТОВ "Текро-Дніпро" (продавець) та громадянином ОСОБА_3 (покупець), вартість автомобіля за оцінкою сторін становить 25 704,00грн. /том 1, а. с. 241-242/.

Згідно витягу зі звіту про незалежну оцінку вартості дорожнього транспортного засобу від 30.06.2011р., який виконано оцінювачем ОСОБА_4 (і.п.н.НОМЕР_3) /том 1, а. с. 243-250/, ринкова вартість автотранспортного засобу з урахуванням технічного стану, комплектації, маркетингу ринку становить 116000,00грн.

Відповідно до протоколу № 1/1 зборів учасників ТОВ "Текро-Дніпро" позивачем у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації автомобіля SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 у господарській діяльності підприємства, було прийнято рішення реалізувати його по балансовій (залишковій) вартості, станом на 30 червня 2011 року. Податки нараховані на ринкову (продажну) ціну при відчуженні автомобіля SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 вирішено оплатити за рахунок прибутку підприємства ТОВ "Текро-Дніпро".

Фактично автомобіль продано за згодою сторін за 25704,00 грн. (згідно рахунку від 01.07.2011р. №Т-00000452 ОСОБА_3 кошти в сумі 25704,00 грн. перераховано підприємству платіжним дорученням від 01.07. 2011р. №@І61700, РL/КМ). З різниці оціночної вартості автомобіля в сумі 90296,00 грн. підприємством перераховано ПДФО в сумі 18 435,31 грн. (платіжне доручення від 04.08.2011р. №301).

Разом з цим, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області встановивши, що "З перерахованої суми податок з доходів фізичних осіб не утримувався" вбачає "порушення пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ "... своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок", в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб".

Зокрема, згідно усних пояснень представника відповідача наданих під час розгляду справи та письмових пояснень відповідача /том 53, а.с. 46-48/ до складу місячного оподаткованого доходу ОСОБА_3 в серпні 2011 року податковим органом включено також суму податку з доходів фізичних осіб сплаченого товариством з різниці між оціночною та фактичною вартістю продажу транспортного засобу в сумі 18435,31 грн., тобто вважає, що окрім заробітної плати до цього доходу належить і сума податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, податковий орган вважає, що ТОВ "Текро-Дніпро", окрім нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб з різниці між оціночною та фактичною вартістю продажу транспортного засобу мало також нарахувати та сплатити цей же податок за працівника ОСОБА_3 й із суми, фактично сплаченого ТОВ "Текро-Дніпро" податку на доходи фізичних осіб, а саме: з 18 435 грн. 31 коп.

Надаючи оцінку зазначеним висновками податкового органу, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 Податкового Кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 Кодексу.

Згідно абзацу "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до абзацу е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Стаття 142 Господарського кодексу України передбачає, що порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (абзац е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

У відповідності до статті 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Отже, враховуючи наведене, податковий агент самостійно визначає нарахування (виплати) видів доходів та нараховує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб з цих доходів у відповідності до чинного законодавства.

За таких обставин суд не погоджується з висновками податкового органу, що сплачена з різниці оціночної вартості автомобіля та ціною фактичного продажу автомобіля ТОВ "Текро-Дніпро" сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 435 грн. 31 коп. (сума податку, який перерахований до бюджету) є додатковим благом ОСОБА_3, і, відповідно, з цієї суми позивачем повинно бути додатково утримано ПДФО в сумі 3699,47 грн.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно рахунку за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна" у вартість користування мобільним зв'язком в січні 2012 року було включено послуги міжнародного роумінгу в сумі 975,13 грн. За твердженням відповідача, підприємством не надано для перевірки документів, які б підтверджували, що використання працівником послуг міжнародного роумінгу пов'язане з фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Текро-Дніпро". Відсутні наказ про направлення ОСОБА_5 у відрядження, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, крім цього згідно табеля обліку робочого часу в січні місяці 2012 р. ОСОБА_5 у відрядженні не перебував. Отже, податковий орган робить висновки, що, оскільки, витрати платника податку за послуги міжнародного роумінгу не пов'язані із веденням господарської діяльності, такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат та вважаються витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб (пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу).

Надаючи оцінку зазначеному твердженню податкового органу суд приходить до наступних висновків.

Згідно пояснень представника позивача ТОВ "Текро-Дніпро" є товариством з іноземними інвестиціями, а саме Словацько-Чеськими. Відповідно до статутних документів підприємства, директор призначається на посаду на контрактній основі керівництвом з Чехії. Отже, звітуватися за процес здійснення господарської діяльності підприємства необхідно керівництву з Чехії.

З цією метою на мобільний номер-НОМЕР_4, який надано підприємством ТОВ "Текро-Дніпро" директору ОСОБА_5, було підключено послуги роумінгу.

Згідно пункту 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" від 09.08.2005р. №720, які були чинними на момент виникнення та існування спірних правовідносин, роумінг - це забезпечення надання телекомунікаційної послуги із збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора у разі зміни ним свого місцезнаходження в середині цієї мережі або в разі користування телекомунікаційними послугами в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора.

Згідно з положеннями Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Тобто, господарська діяльність підприємства має за собою економічну мету - отримання прибутку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Відповідно, при веденні господарської діяльності підприємство здійснює певні витрати на забезпечення такої діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. "r" підпункту 138.10.2 пункти 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються, зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

За нормою підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження витрат товариства на послуги мобільного зв'язку (роумінгу) позивачем залучені до матеріалів справи копії документів: договору про надання послуг мобільного зв'язку /том 53, а. с. 39/, рахунками оператора ПрАТ "МТС Україна" /том 1, а. с. 207-210, том 53, а. с. 40-45/, наказом № 169/1-ПП про виділення та закріплення номеру мобільного телефону - НОМЕР_4 за ОСОБА_5 /том 53, а.с. 38/.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки, оплата за послуги у тому числі міжнародного роумінгу здійснювалась товариством позивача згідно рахунку за телекомунікаційні послуги ПрАТ МТС Україна в січні 2012 року.

Крім того судом встановлено, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО-ДНІПРО" є нерезиденти України: ТОВ "ТЕКРО" (код 18628851, Чехія, м. Прага); ТОВ "КРОТЕ" (код 31448178, Словаччина, м. Двори над Житавоу) /том 1, а. с. 16-25/.

За таких обставин провадження господарської діяльності позивача передбачає необхідність зв'язку з нерезидентами для вирішення поточних питань діяльності товариства та звітування, для чого може використовуватись мобільний зв'язок.

При цьому обов'язок ведення та зберігання інших документів, які б підтверджували витрати на послуги мобільного зв'язку (роумінгу) нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Також суд зауважує, що податковий орган в акті перевірки приходить до суперечливих висновків щодо необхідності донарахування податку з доходів фізичних осіб за директора ОСОБА_6 з огляду на ненадання позивачем для перевірки наказу на відрядження ОСОБА_6, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, оскільки, на думку суду, зазначені податковим органом документи можуть підтверджувати обставину, що ОСОБА_6 у закордонному відрядженні не перебував та, відповідно, додаткового блага у вигляді оплати послуг роумінгу не отримував, і такі витрати не можна вважати витратами, спрямованими на фінансування його особистих потреб.

Інших доказів на підтвердження обставин, викладених в акті перевірки, відповідачем до суду не було надано.

Враховуючи вищевикладене, витрати на оплату послуг мобільного зв'язку, в тому числі витрати на роумінг у сумі 975,13 грн. пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Текро - Дніпро", а податковий орган помилково дійшов висновку, що згадані витрати є витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а тому підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Між позивачем (замовник) та філією ПрАТ "Кіровоградтурист" (виконавець) пансіонат "Славутич", м. Світловодськ укладено договір № 3 про надання послуг від 30 червня 2011 року /том 2, а. с. 2-3/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання таких робіт: надання послуг щодо зберігання транспортного засобу - автомобіль ВАЗ 21012, державний номер № НОМЕР_1 на автостоянці за адресою: м. Світловодськ, вул. Ювілейна, 1 (пункт 1 Договору). Оплата коштів за виконані роботи (послуги) проводиться безготівково на розрахунковий рахунок виконавця згадано рахунку за кожний місяць (пункт 3 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, які є ідентичними за змістом, та в яких зазначено період надання послуг, а також найменування послуги "послуги автостоянки, автомобіль ВАЗ-21112, державний номер НОМЕР_1, водій - ОСОБА_7." /том 2, а. с. 4-11/.

Філією ПрАТ "Кіровоградтурист" пансіонат Славутич були виставлені позивачу рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи /том 2, а. с. 12, 15-21/, видавались податкові накладні /том 2, а. с. 13-14/. Оплата вказаних послуг була здійснена позивачем у безготівковій формі, на підтвердження чого ним надані банківські виписки з рахунку /том 2, а. с. 22-29/. Усього підприємством було перераховано 1 614 грн., що також не заперечується відповідачем.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вказує, що підприємством не надано для перевірки документів, які б підтверджували, що дані послуги пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області дійшла висновку, що кошти за послуги автостоянки у розмірі 1614 грн. були перераховані за рахунок підприємства і, відповідно до п. 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є додатковим благом платника податку - ОСОБА_7

При цьому податковий орган, не вказує на кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що були б виплачені (надані) ОСОБА_7 з боку підприємства або, на суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат вищезгаданого працівника.

З пояснень позивача /том 2, а. с. 30/ вбачається, що необхідність укладання зазначеного договору та оплати за зберігання автомобіля полягала в тому, що відповідальним за збереження та користування цього транспортного засобу є ОСОБА_7, яка працює на посаді директора з продажу ТОВ "Текро-Дніпро".

Судом встановлено, що транспортний засіб марки ВАЗ 21112, д/з НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ "Текро-Дніпро", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 30.08.2011 р. /том 2, а. с. 56/. ОСОБА_7 прийнята на посаду директора з продажу 08 серпня 2006 року на підставі наказу № 57-ПП /том 2, а. с. 57/. Наказом № 9-ПП від 03 січня 2011 року за ОСОБА_7 було закріплено службовий автомобіль ВАЗ 21112, р/н НОМЕР_1, у зв'язку з розпорядком роботи директора з продажу, пов'язаним з постійними відрядженнями, надати автомобіль у цілодобове користування.

На підтвердження перебування автомобіля у володінні та користуванні ОСОБА_7 позивачем надано копії подорожніх листів /том 2, а.с. 32-55/, відповідно до яких графік роботи водія "ненормований".

Відповідно до вимог статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

До складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відповідно до вимог підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, відносяться, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оплата послуг автостоянки транспортного засобу ВАЗ 21112, д/з НОМЕР_1 у розмірі 1 614 грн. є витратами ТОВ "Текро-Дніпро" на утримання основних фондів, а отже висновки Кременчуцької ОДПІ щодо віднесення оплати послуг автостоянки до доходів фізичних осіб є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно акту перевірки, підприємством перераховано кошти на загальну суму 6096,85 грн. ФОП ОСОБА_8 (і.п.н.НОМЕР_5) за обслуговування ділового обіду в кафе "Дрова". Користувався послугами кафе "Дрова" директор підприємства ОСОБА_5 При цьому податковим органом зазначено, що підприємством не надано для перевірки документів, які б підтверджували, що обіди в кафе пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Текро-Дніпро".

Кременчуцька ОДПІ робить висновок, що, оскільки, витрати платника податку на харчування в кафе не пов'язані із веденням господарської діяльності, такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат та вважаються витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Крім того, при перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплат грошових коштів під звіт та відрядження в межах та поза Україною, наявність наказів про відрядження працівників, підтверджуючих документів на проїзд та проживання: встановлено, що протягом перевіряємого періоду працівники отримували кошти на господарські потреби. До звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт додаються документи, що не в повному обсязі підтверджують витрату коштів на господарські потреби підприємства, а саме: до авансових звітів додаються фіскальні чеки на придбання продуктів харчування. Таким чином, кошти видані під звіт підзвітним особам вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлені строки, є додатковим доходом працівника і повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб.

Надаючи оцінку твердженням відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (виконавець) 01 липня 2011 року укладено договір № 3/5 /том 1, а. с. 212-213/, відповідно до якого виконавець зобов'язувався надати наступні послуги: організація фуршетного столу, обслуговування делегацій, обслуговування корпоративних вечорів. ФОП ОСОБА_8 було виписано рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи /том 1, а. с. 218-220/.

Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи і не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, ТОВ "Текро-Дніпро" є підприємством з іноземними інвестиціями. Оскільки на території самого ТОВ "Текро-Дніпро" не розміщено закладу харчування, ділові обіди проводяться в найближчому до підприємства закладі громадського харчування - кафе "Дрова". Тому позивачем були здійснені витрати у вигляді безготівкової оплати на проведення ділових обідів.

Під час розгляду справи представником позивача надані пояснення, що зазначені витрати товариства фактично є представницькими витратами відповідно до вимог абзацу "а" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а ділові обіди призначались для засновників товариства з обмеженою відповідальністю Текро-Дніпро з Чехії та Словакії, які є нерезидентами України.

Згідно положень підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід такого платника.

Згідно вимог абзацу "б" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), а саме у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Як вбачається з підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, додаткове благо повинно бути персоніфіковане пов'язане із конкретною фізичною особою платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватись її роботодавцем та бути виражено у формі коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуги чи інших видів доходу.

В акті перевірки та письмових запереченнях, Кременчуцька ОДПІ зазначала, що користувався послугами кафе "Дрова" директор підприємства ТОВ "Текро-Дніпро" ОСОБА_5, а позивачем не надано для перевірки документів на підтвердження того факту, що обіди в кафе пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Текро-Дніпро".

При цьому відповідачем жодних доказів того, що зазначеними послугами користувався виключно та саме директор ТОВ "Текро-Дніпро" ОСОБА_5 відповідачем не надано, тобто податковим органом не підтверджено належними та допустимими доказами висновки про те додаткове благо пов'язане із конкретною фізичною особою платником податків, а саме директором підприємства ОСОБА_5, створює певні вигоди для нього, та надавалось йому його роботодавцем.

Судом також встановлено, що відповідно до наказів директора ТОВ "Текро-Дніпро" № 11 від 08 січня 2011 року, № 1/2 від 02 січня 2012 року /том 3, а. с. 15-16/ з метою підвищення якості обслуговування представників постачальників сировини та покупців готової продукції зобов'язано забезпечити наявність в адміністративному приміщенні продуктів харчування (мінеральна вода "Моршинська", чай, кава, вершки, напій "Кола"), відповідальним призначено інженера комп'ютерних систем ОСОБА_9

Працівником підприємства ОСОБА_9 в період з травня 2011 року по березень 2012 року були здійснені закупки чаю, кави, мінеральної води та інших продуктів харчування з метою організації та забезпечення умов для проведення робочих зустрічей, переговорів з контрагентами підприємства тощо. Звіти про використання коштів були підтверджені відповідними документами (фіскальні чеки) /том 3, а. с. 17-54/.

Таким чином працівники позивача, виконуючи покладені на них функції із забезпечення підприємства необхідними продуктами (кавою, чаєм, печивом тощо), а також організацією ділових обідів, не отримували додаткових соціально-матеріальних благ, зазначених в підпункті 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

При цьому, враховуючи те, що придбані продукти використовувалися для прийому делегацій, представників контрагентів, обслуговування учасників презентацій, а ділові обіди - на представницькі цілі, то такі блага не можуть бути персоніфікованими.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що витрати пов'язані із придбанням продуктів харчування, організацією ділових обідів, були здійснені матеріально-відповідальними особами не в особистих потребах, а на потреби ТОВ "Текро-Дніпро", а відтак вони не можуть визначатися як додаткове благо та бути об'єктом оподаткування в розумінні пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0036621702/1383, від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 8 018,05грн., з них: основний платіж: 6047,15 грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 970,9грн., суперечить вимогам Податкового кодексу України та є протиправним.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Текро-Дніпро" підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0036621702/1383 від 13.09.2012 року, №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, № 0000312301/52 від 10.01.2013 року натомість визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС №0036621702/1383 від 13.09.2012 року, №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, № 0000312301/52 від 10.01.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби:

- №0036621702/1383, від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Текро-Дніпро з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 8 018,05грн., з них: основний платіж: 6 047,15грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 970,9грн.;

- №0012292301/1387 від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Текро-Дніпро з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 445 772,15грн., з них: основний платіж: 349 400,91грн., фінансова (штрафна) санкція - 96 371,24грн.;

- № 0000312301/52 від 10.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Текро-Дніпро з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів в сумі 713 824,24 грн., з них: основний платіж: 713 824,24 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" (код ЄДРПОУ 30405665) судовий збір у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький