Ухвала

від 08.10.2014 по справі 2а-1670/8237/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/33238/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Вигодського С.В. , відповідача:не з'явився , розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013

у справі № 2а-1670/8237/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро-Дніпро»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текро-Дніпро» (надалі - позивач, ТОВ «Текро-Дніпро») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС), у якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2012 № 0036621702/1383, № 0012292301/1387, № 0012282301/1386.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013, адміністративний позов ТОВ «Текро-Дніпро» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС 13.09.2012, а саме: № 0036621702/1383, яким збільшено ТОВ «Текро-Дніпро» суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 8 018,05 грн., з них основний платіж - 6 047,15 грн., фінансова (штрафна) санкція - 1 970,9 грн.; № 0012292301/1387, яким збільшено ТОВ «Текро-Дніпро» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 445 772,15 грн., з них основний платіж - 349 400,91 грн., фінансова (штрафна) санкція - 96 371,24 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000312301/52, яким збільшено ТОВ «Текро-Дніпро» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів у сумі 713 824,24 грн., з них основний платіж - 713 824,24 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Текро-Дніпро», зареєстрований державним реєстратором Кременчуцької РДА 20.07.1999. Відповідно до нової редакції Статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 30.05.2007 та зареєстрованого 05.06.2007, засновниками ТОВ «ТЕКРО-ДНІПРО» є нерезиденти України: ТОВ «ТЕКРО» (код 18628851, Чехія, м. Прага); ТОВ «КРОТЕ» (код 31448178, Словаччина, м. Двори над Житавоу).

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Текро-Дніпро» за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код 15.71.0), а також: виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування (Довідка АБ № 495086 з ЄДРПОУ).

У період з 16.07.2012 по 10.08.2012 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012.

За результатами перевірки відповідачем 27.08.2012 складено акт № 3312/22-209/30405665 (надалі акт). Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Текро-Дніпро» приписів п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 , п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України; п.198.1 ,198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, "г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.3 ст.164, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп. 170.9.1. п.170. 9. ст. 170, пп. 170.9.2 п.170.9 ст.170, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0036621702/1383, № 0012292301/1387, № 0012282301/1386.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та подав на них скаргу від 18.09.2012 вих. №15729-15730 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області.

Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 23.11.2012 № 2960/10/10-215 первинну скаргу платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 7610/0/61-12/10-2115 повторну скаргу позивача задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.09.2012 № 0012282301/1386 в частині визначення перевіркою податку на прибуток за рахунок зменшення витрат на придбання аудиторських послуг і у відповідній частині штрафну санкцію, та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги, в іншій частині, зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

В подальшому, 10.01.2013 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000312301/52, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 713 824,24 грн.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0012282301/1386, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаним, а податкові повідомлення - рішення від 13.09.2012 № 0012292301/1387, № 0036621702/1383 та від 10.01.2013 № 0000312301/52 чинними.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки відповідача є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Що стосується законності, прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0012292301/1387, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 349 400,91 грн. - основного платежу та 96 371,24 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновку відповідача про сумнівність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «Поліпапірпак» та ПП «Мілонд».

Визнаючи протиправним та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суди зазначили, що наявними матеріалами справи доведено реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «Поліпапірпак» та ПП «Мілонд». Більш того, позивачем доведено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Дані обставини, на думку судів, свідчать про правомірність відображення спірних господарських операцій у податковому обліку позивача та про визначення ним об'єкту оподаткування з податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, оформлених за результатами фактично здійсненої господарської операції

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач мав господарські відносини із ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «Поліпапірпак» та ПП «Мілонд».

04.01.2010 між ТОВ «Світ Бакалії» та позивачем було укладено договір поставки товару № 10/01/05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Факт здійснення вказаної господарської операції позивачем підтверджено наданими до суду: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог податкового законодавства.

Оплата придбаного товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Світ Бакалії», що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи також містяться дані звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Текро-Дніпро» та ТОВ «Світ Бакалії»).

Придбаний у ТОВ «Світ Бакалії» товар доставлявся постачальником на склад покупця (відповідно до пунктів 2.2, 3.4 договору поставки товару від 04.01.2010 № 10/01/05, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних) за адресою: с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область та був використаний позивачем у власному виробництві для виготовлення білково-вітамінної добавки, що також підтверджується наявними в справі належними та достатніми доказами.

Таким чином, позивачем було надано до суду всі необхідні докази на підтвердження реальності господарських операцій із постачальником ТОВ «Світ Бакалії», які не спростовують правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів.

Також судом встановлено, що 04.01.2010 між позивачем та ТОВ «Поліпапірпак» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 10/01/02, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця паперову продукцію, мішки, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Поліпапірпак» позивачем надано до суду банківські виписки, рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні. На підтвердження використання товарів у господарській діяльності позивачем надано: картки рахунку 631, обґрунтування економічної вигоди, накладні на внутрішнє переміщення, списання ТМЦ у виробництво за квітень-жовтень 2011 року, довідки про використання придбаних ТМЦ за період з 01.04.2011 по 31.10.2011. Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за період з 01.04.2011 по 30.10.2011 на користь ТОВ «Поліпапірпак». Факт транспортування товару позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних. Всі зазначені первинні документи відповідають вимогам, встановленим законом.

Доказів щодо невідповідності зазначених документів вимогам закону чи будь-яких інших належних доказів на підтвердження невиконання сторонами зобов'язань за договором поставки, укладеним між позивачем і ТОВ «Поліпапірпак», відповідач до суду не надав.

Надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій із постачальником ТОВ «Поліпапірпак» свідчать про правомірність формування даних податкового обліку за результатами таких операцій та, відповідно, правомірність формування на їх підставі податкового кредиту.

Крім того, судами встановлено, що 14.11.2011 між позивачем та ПП «Мілонд» (продавець) було укладено договір поставки товару №14/11, згідно умов якого продавець зобов'язався продати покупцеві запасні частини до обладнання, а покупець прийняти та оплатити його на умовах викладених в цьому договорі.

Факт здійснення господарської операції підтверджується бухгалтерськими та податковими документами, а саме: рахунком - фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною, банківською випискою станом на 14.11.2011.

Транспортування товару, придбаного у ПП «Мілонд» здійснювалося власним транспортом ТОВ «Текро-Дніпро», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.11.2011.

Придбаний товар використовувався у господарській діяльності позивача - як комплектуючий матеріал до основного виробу лінії № 2, що також підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

В свою чергу доказів щодо невідповідності, зазначених документів вимогам закону чи будь-яких інших належних доказів на підтвердження невиконання сторонами зобов'язань за договором поставки, укладеним між позивачем і ПП «Мілонд», відповідач до суду також не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем в ході розгляду справи було повністю доведено та підтверджено доказами реальність господарських операцій з придбання товарів за договорами поставки між ним та його контрагентами, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту за результатами таких господарських операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000312301/52, судами попередніх інстанцій встановлено, що воно було прийняте на підставі висновку відповідача про неможливість підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «Поліпапірпак», ПП «Мілонд» та ТОВ «Аудиторська фірма «Фінанси. Бізнес. Аудит».

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормою п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Як зазначалося вище, судами першої та апеляційної інстанцій доведено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «Поліпапірпак», ПП «Мілонд».

Так само, судами доведено товарність операцій між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Фінанси. Бізнес. Аудит». Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.2011 між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Фінанси. Бізнес. Аудит» (виконавець) було укладено договір № 25 з доповненнями. Відповідно до умов договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе обов'язки провести огляд проміжної фінансової звітності замовника з метою надання аудиторського висновку про проміжну фінансову звітність та аналіз фінансового стану підприємства.

На підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем надано банківські виписки та рахунки. Прийняття робіт за цим Договором оформлювались Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг). Цими ж актами визначалась загальна вартість робіт (послуг).

Так, матеріали справи містять аудиторські звіти: щодо огляду фінансової звітності за 1 квартал 2012 року ТОВ «Текро-Дніпро», щодо огляду фінансової звітності за 4 квартал 2011 року ТОВ «Текро-Дніпро», щодо огляду фінансової звітності за 3 квартал 2011 року ТОВ «Текро-Дніпро», щодо огляду фінансової звітності за 2 квартал 2011 року ТОВ «Текро-Дніпро», аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності ТОВ «Текро-Дніпро». Крім того, позивачем обґрунтовано доцільність отриманні послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Фінанси. Бізнес. Аудит».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про виконання позивачем умов Договору від 22.04.2011 № 25 у повному обсязі, та що господарські операції позивача з ТОВ «Аудиторська фірма «Фінанси. Бізнес. Аудит» щодо надання аудиторських послуг мали реальний характер і підтверджені належними та достатніми доказами.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0036621702/1383, судами попередніх інстанцій встановлено, що воно було прийняте на підставі висновку відповідача про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 Кодексу.

Згідно з абз."г" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до абз."е" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з ст. 142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України (абз."е" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 718 Цивільного кодексу України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем було продано працівнику ОСОБА_6 автомобіль SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 і/110 К WD300118, 2006 року випуску.

Згідно договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 01.07.2011 в с. Потоки, Кременчуцького району, Полтавської області між ТОВ «Текро-Дніпро» (продавець) та громадянином ОСОБА_6 (покупець), вартість автомобіля за оцінкою сторін становила 25 704,00 грн.

Згідно витягу зі звіту про незалежну оцінку вартості дорожнього транспортного засобу від 30.06.2011, який виконано оцінювачем ОСОБА_7, ринкова вартість автотранспортного засобу з урахуванням технічного стану, комплектації, маркетингу ринку становить 116 000,00 грн.

Відповідно до протоколу № 1/1 зборів учасників ТОВ «Текро-Дніпро», позивачем у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації автомобіля SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 у господарській діяльності підприємства прийнято рішення реалізувати його по балансовій (залишковій) вартості, станом на 30.06.2011. Податкові зобов'язання при відчуженні автомобіля SKODA SUPERB CLASSIC 1,8 нараховувалися підприємством виходячи з ринкової (продажної) цінт, та оплачені за рахунок прибутку підприємства ТОВ «Текро-Дніпро».

Таким чином, автомобіль було продано за згодою сторін за 25 704,00 грн. (згідно рахунку від 01.07.2011 № Т-00000452 ОСОБА_6 кошти в сумі 25 704,00 грн. перераховано підприємству платіжним дорученням від 01.07.2011). З різниці оціночної вартості автомобіля в сумі 90 296,00 грн. підприємством перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 18 435,31 грн. (платіжне доручення від 04.08.2011 № 301).

Тобто, всю суму податку з доходів фізичних осіб за договором купівлі-продажу автомобіля, укладеного 01.07.2011, виходячи з незалежної оцінки вартості дорожнього транспортного засобу від 30.06.2011, ТОВ «Текро-Дніпро» було нараховано (перераховано) та сплачено до бюджету.

Оскільки наведені вище норми Податкового кодексу України встановлюють, що податковий агент самостійно визначає нарахування (виплати) видів доходів та нараховує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб з цих доходів у відповідності до чинного законодавства, висновок відповідача про те, що сплачена з різниці оціночної вартості автомобіля та ціною фактичного продажу автомобіля ТОВ «Текро-Дніпро» сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 435,31 грн. (сума податку, який перерахований до бюджету) є додатковим благом ОСОБА_6 і, відповідно, з цієї суми позивачем повинно бути додатково утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 3 699,47 грн., не відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується правомірності віднесення позивачем до витрат вартості телекомунікаційні послуги, які на думку податкового органу не пов'язані із господарською діяльністю ПрАТ «МТС Україна», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього ж Кодексу до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Текро-Дніпро» є товариством з іноземними інвестиціями, а саме Словацько-Чеськими. Відповідно до Статуту підприємства, директор призначається на посаду на контрактній основі керівництвом з Чехії, якому і повинен звітувати про процес здійснення господарської діяльності.

З цією метою на мобільний номер НОМЕР_1, який надано підприємством ТОВ «Текро-Дніпро» директору ОСОБА_8, було підключено послуги роумінгу.

На підтвердження витрат товариства на послуги мобільного зв'язку (роумінгу) позивачем надав копії: договору про надання послуг мобільного зв'язку, рахунки оператора ПрАТ «МТС Україна», наказ № 169/1-ПП про виділення та закріплення номеру мобільного телефону - НОМЕР_1 за ОСОБА_8, підтвердження оплати міжнародного роумінгу товариством позивача згідно рахунку за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна» в січні 2012 року.

За таких обставин провадження господарської діяльності позивача передбачає необхідність зв'язку з нерезидентами для вирішення поточних питань діяльності товариства та звітування, для чого може використовуватись мобільний зв'язок.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки нерезиденти є засновниками позивача і провадження його господарської діяльності передбачає необхідність зв'язку з ними, то витрати на роумінг є витратами підприємства в розумінні пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, абз. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та не відносяться до витрат, спрямованих на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Так само суди попередніх інстанцій правильно вказали, що матеріалами справи підтверджено, що оплата послуг автостоянки транспортного засобу ВАЗ 21112, д/з ВІ 3312 АК у розмірі 1 614,00 грн. є витратами ТОВ «Текро-Дніпро» на утримання основних фондів, оскільки до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відповідно до вимог пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, відносяться, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання паливно-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Що стосується доводів відповідача про обов'язок підприємства оподаткувати податком з доходів фізичних осіб коштів, перерахованих на користь ФОП ОСОБА_9 на загальну суму 6 096,85 грн. за обслуговування ділового обіду директора позивача в кафе «Дрова», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналізуючи викладену норму, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що додаткове благо повинно бути персоніфіковане, пов'язане із конкретною фізичною особою платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватись її роботодавцем та бути виражено у формі коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуги чи інших видів доходу.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів, які б свідчили про те, що зазначеними послугами користувався виключно та саме директор ТОВ «Текро-Дніпро» ОСОБА_8, а тому не підтверджено належними та допустимими доказами висновки, що додаткове благо пов'язане із конкретною фізичною особою платником податків, а саме - директором підприємства, створює певні вигоди для нього, та надавалось йому його роботодавцем.

Позивач, в свою чергу, надав докази та обґрунтування користування вказаними послугами кафе «Дрова» (здійснення відповідних витрат) відповідно до вимог абз. «а» пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягали у необхідності організації ділових обідів для засновників ТОВ «Текро-Дніпро» з Чехії та Словакії, які є нерезидентами України в найближчому до підприємства закладі громадського харчування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що витрати позивача, перераховані ФОП ОСОБА_9 на загальну суму 6096,85 грн. не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та є представницькими витратами позивача, понесеними на виконання договору від 01.07.2011 № 3/5.

За аналогічних підстав позивачем було понесено і витрати на підставі наказів директора ТОВ «Текро-Дніпро» від 08.01.2011 № 11, 02.01.2012 № 1/2 на продукти, які використовувалися для прийому делегацій, представників контрагентів, обслуговування учасників презентацій, не пов'язаних із отриманням конкретними працівниками позивача додаткових благ, зазначених в пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Таким чином, вказані витрати також не можуть визначатися як додаткове благо та бути об'єктом оподаткування в розумінні п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2012 № 0036621702/1383, № 0012292301/1387 та від 10.01.2013 № 0000312301/52.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі № 2а-1670/8237/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна