Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-7812/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/17168/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Крук О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі -ВАТ "Сумихімпром") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі -ДПІ в м. Суми) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позов ВАТ "Сумихімпром" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Суми подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Сумихімпром" у задоволені позову.

ВАТ "Сумихімпром" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ в м. Суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Суми 13.09.2010 року проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ "Сумихімпром" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за листопад 2006 року, квітень 2007 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 13.09.2010 року №7286/23-6/05766356/223.

Згідно акта під час перевірки питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за березень - вересень 2008 року встановлено завищення підприємством суми податкового кредиту за лютий 2008 року на суму 1.060,00 грн., за березень 2008 року на суму 9.750 грн., за квітень 2008 року на суму 85.192 грн., за травень 2008 року на суму 24.152 грн., за червень 2008 року на суму 143.519 грн., за липень 2008 року на суму 159.768 грн., за серпень 2008 року на суму -64.670 грн. і порушено таким чином п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року .

За наслідками проведеної перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0001752306/0/72246 від 20.09.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 року на суму 12.756,68 грн., за квітень 2007 року на суму 3.733,28 грн., за березень 2008 року на суму 1.060 грн., за квітень 2008 року на суму 9.750 грн., за травень 2008 року на суму 85.191,5 грн., за червень 2008 року на суму 24.152.05 грн., за липень 2008 року на суму 143.519 грн., за серпень 2008 на суму 159.767,6 грн., за вересень 2008 на суму 64.669,78 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Сумихімпром" та ТОВ "Хімтехкомплект-Харків" (ТОВ "ЛуганскЕнергоТрейд") було укладено договори. Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні видані ТОВ "Хімтехкомплект-Харків" мають всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст .7 Закону №168/97-ВР , реквізити.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п. 7.5.1 дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що фактично, підставою для висновків податкового органу, які лягли в основу спірного податкового повідомлення-рішення, стали відомості отримані з бази даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інформація ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ "ХТК Харків" у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходження.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальника позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію податку на додану вартість, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ВАТ "Сумихімпром" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001752306/0/72246 від 20.09.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров