Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а/1270/8026/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/8026/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0000122301, від 12.09.2012 №0000132301, від 11.09.2012 №0003541740,-

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» (далі - ПАТ «КЗ «Хімавтоматика», позивач) до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби (далі - Рубіжанська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0000122301, від 12.09.2012 №0000132301, від 11.09.2012 №0003541740.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

14 вересня 2012 року ПАТ «КЗ «Хімавтоматика» від Рубіжанської ОДПІ отримано податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0000122301 та № 0000132301. 18 вересня 2012 року позивачем отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 № 0003541740. Підставою для складення наведених податкових повідомлень-рішень є акт про результати документальної позапланової перевірки ПАТ «КЗ «Хімавтоматика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 від 29 серпня 2012 року №285/2200/04699244.

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ «КЗ «Хімавтоматика»:

- п.п.7.3.1. п7.3., п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України наслідком чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2009 по 30.06.2012 на загальну суму 43299,00 грн.;

- п.120.1. ст.120 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу податкової декларації з податку прибуток за І квартал 2012 року та півріччя 2012 року;

- п.п.8.1.1. п.п.8.1.2. п.п.8.1.45. п.8.1. ст.8, п.п.16.3.5. п.16.3. ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.2., п.п.168.1.4., п.п.168.1.5. п.168.1., п.п.168.4.7. п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України.

Згідно податкових повідомлені-рішень від 12.09.2012 № 0000122301 та № 0000132301 та від 11.09.2012 № 0003541740 Рубіжанською ОДПІ донараховано податкові зобов'язання за податком на додану вартість в періоді з 01.10.2009 по 30.06.2012 на загальну суму 43299,00 грн., до ПАТ «КЗ «Хімавтоматика» застосовано штрафну (фінансову) санкцію з ПДВ у розмірі 10825,00 грн., за неподання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року та півріччя 2012 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 14443,69 грн. за порушення платником податків зазначених вище вимог податкового законодавства зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

З висновками викладеними в акті перевірки ПАТ «КЗ «Хімавтоматика» не згодне, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просить їх скасувати.

У подальшому позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій остаточно просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0000122301в частині порушень пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України щодо декларування податкового кредиту у розмірі 22881,00 грн. та штрафних санкцій;

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби від 12.09.2012 № 0000132301 та від 11.09.2012 №0003541740.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція у Луганській області Державної податкової служби позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, представник у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Публічне акціонерне товариство «Кремінський завод «Хімавтоматика», зареєстровано в якості юридичної особи Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області дата та номер останньої реєстраційної дії 06.09.2011 за № 13661050012000261 (Том 1, а.с.170) та перебуває на обліку як платник податків та зборів у органах державної податкової служби.

29 серпня 2012 року Рубіжанською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «КЗ «Хімавтоматика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт за № 285/2200/04699244 (Том 1, а.с.12-98).

Згідно висновків акта перевіркою встановлено порушення ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика»:

- п.46.1 ст.46, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в частині неподання до контролюючого органу податкової декларації з податку прибуток за І квартал 2012 року та півріччя 2012 року;

- п.п.7.3.1. п7.3., п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.10.2009 по 30.06.2012 на загальну суму 43299,00 грн.;

- п.3.4 наказу ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями) та п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» було невірно відображено у Додатках № 5 до декларацій з ПДВ за травень 2010 року, липень 2010 року, жовтень 2011 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року та у Додатках №1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» за січень 2011 року, травень 2011 року іпн. підприємств - постачальників, дати податкових накладних, чеків та розрахунків коригування;

- п.п.8.1.1. п.п.8.1.2. п.п.8.1.45. п.8.1. ст.8, п.п.16.3.5. п.16.3. ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.2., п.п.168.1.4., п.п.168.1.5. п.168.1., п.п.168.4.7. п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України в результаті чого в періоді, що перевірявся встановлено несплата (неперерахування) в бюджет податку з доходів фізичних осіб, на загальну суму 220503,09 грн., в тому числі за період з 06.02.2012 по 30.05.2012 склала 57774,77 грн.

- абз. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV, із змінами та доповненнями, п.51.1 ст.51, підпункт «б», п.176.2, ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI не у повному обсязі включено до податкового розрахунку 1-ДФ суми доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платника податку.

На підставі зазначеного акта перевірки, Рубіжанською ОДПІ були прийняти:

- податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 № 0000122301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 54124,00 грн. (за основним платежем - 43299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10825 грн.) ( Том 1 а.с.9);

- податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 № 0000132301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 340,00 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 340,00 грн.) ( Том 1 а.с.10);

- податкове повідомлення - рішення від 11.09.2012 № 0003541740 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на 14443,69 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14443,69 грн.) ( Том 1 а.с.11).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулювався впродовж спірного періоду ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Приписи п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного закону забороняють включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до абз. 3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи уточнення надані представником позивача під час судового засідання 19.12.2012 (Том ІІ, а.с.204-208), податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №0000122301 залишається спірним в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 33705,56 грн. (за основним платежем - 22880,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10825,00 грн.).

Судом встановлено, що ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» податковий кредит в сумі 22105,00 грн. було сформовано за результатами відображення в податковому обліку податкових накладних отриманих від ПП «Луганськенрголюкс» (код ЄДРПОУ 34791182) та ПП «Іллекс-Луганськ» (код ЄДРПОУ 36827759), які були використані у схемах незаконної діяльності, щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань та не мали реального товарного характеру, що встановлено вироком Брянковського міського суду Луганської області від 21.10.2011 по справі №1-291/2011, який набрав законної сили 31.10.2011 (Том І, а.с.150-156, Том ІІІ, а.с.23).

На підтвердження взаємовідносин з зазначеними контрагентами позивачем були надані суду копії довіреностей на отримання ТМЦ, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, приходних ордерів та платіжних доручень (Том ІІ, а.с.69-200).

Копії договорів та документів підтверджуючих транспортування ТМЦ суду надано не було.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтями 626 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Абзацом першим п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Пунктом 2.7 Положення № 88 передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно з п.2.16 зазначеного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п.2 зазначеного наказу, ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

З урахуванням зазначених вимог будь-які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ в частині перевезень вантажів на договірних умовах (стаття 48) встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством з документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з пунктом 11.1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №12.8/2568) (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктом 11.3 Правил перевезень визначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно п. 11.4 Правил перевезень оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил перевезень передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з пунктом 11.6 Правил перевезень після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

У відповідності до п. 11.7 Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що юридичні наслідки виконання правочину визначаються у більшій мірі його сутністю, ніж зовнішнім оформленням. Якщо форма та вид правочину не відповідають відносинам, що фактично відбулися при його виконанні, то податкові наслідки визначаються відповідно до правовідносин, що реально настали між сторонами.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 по адміністративній справі 2а-11729/11/1270, згідно до якої при вирішенні питання про реальність здійснення господарських операцій необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вироку Брянковського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, в рамках кримінальної справи встановлено, що в результаті злочинної діяльності члени злочинного угруповання, з моменту придбання суб'єктів підприємницької діяльності до моменту викриття правоохоронними органами, у порушення Законодавства України, незаконно було сформовано податковий кредит у загальному розмірі 8647837 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 06.06.2011 №149, проведеної ТОВ «Донецький інформаційний-консультаційний центр», в результаті дослідження руху грошових коштів по поточним рахункам ПП «Луганськенрголюкс» (код ЄДРПОУ 34791182), ПП «Іллекс-Луганськ» (код ЄДРПОУ 36827759) експертом встановлено, що у даних підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність руху товару від продавців (постачальників) до покупця.

З підстав того, що позивачем не було надано до перевірки документи, що підтверджують фактичний рух товарів від продавців до покупця, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки 29 серпня 2012 року № 285/2200/04699244, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №0000122301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 22105,00 грн. (за основним платежем - 22105,00 грн.).

Щодо висновку податкового органу, стосовно безпідставного завищення обсягу придбання на суму 776 грн., суд зазначає наступне. За результатами перевірки відповідачем встановлено,що згідно системи АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» виникла розбіжність з контрагентом ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», а саме у вересні 2010 року, згідно Додатку №1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податкової декларації з податку на додану вартість» від 19.11.2010 №9005189372 ряд.584, було зроблено розрахунок коригування від 31.10.2010 по податкової накладної від 30.09.2010 №508-30 на суму податку на додану вартість - 775,56 грн. (перерахунок активної електроенергії за вересень 2010). Позивач в податковому кредиті вказаний розрахунок не врахував, у зв'язку з чим податковим органом було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 775,56 грн.

У відповідь на судовий запит, зроблений за клопотанням представника позивача, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» були надані копії податкової накладної від 30.09.2010 №508-30 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 31.10.2010 №10/508-30 до податкової накладної від 30.09.2010 №508-30 (Том ІІІ, а.с.3-5), з яких судом встановлено, що розрахунок коригування від 31.10.2010 по податкової накладної від 30.09.2010 №508-30 на суму податку на додану вартість - 775,56 грн. був отриманий представником позивача у зв'язку з чим суд робить висновок про правомірність визначення податковим органом зазначеної суми, як безпідставно завищеної суми придбання.

На підставі викладеного, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог суд робить висновок, що вимога Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.09.2012 № 0000122301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 54124,00 грн. (за основним платежем - 43299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10825 грн.) є безпідставною та такою що не підлягає задоволенню.

Стосовно позивних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.09.2012 № 0000132301 та від 11.09.2012 № 0003541740 суд зазначає, що спір в цій частині полягає у тому, що на думку позивача, податковий орган застосувавши до нього штрафні санкції порушив вимоги ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оскільки відносно Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.02.2012 у справі №20б/5014/331/2012 порушено провадження у справі про банкротство Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (Том І, а.с.99).

За результатами перевірки за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 правильності нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, податковим органом встановлено, що ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» (код ЄДРПОУ 04699244) являється податковим агентом.

У ході перевірки встановлено, що заробітна плата виплачувалась не своєчасно.

Заборгованість по заробітній платі на початок перевірки складала 462699,09 грн.

Заборгованість по заробітній платі на кінець перевірки складала 891134,87 грн. (в тому числі поточна заробітна плата за червень 2012 року 86750,51 грн.).

Перевіркою повноти утримання податку з доходів фізичних осіб встановлено, що податок з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 не сплачувався (не перераховувався) своєчасно.

Перевіркою своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» встановлено несплата (неперерахування) утриманого податку з доходів фізичних осіб у періоді з 01.10.2009 по 30.06.2012 у сумі 220503,09 грн., в порушення п.п.8.1.1. п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 №889-IV п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

Згідно з п.п.8.1.1. п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 №889-IV та п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV та п.п.168.1.4., п.п.168.1.5. п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені податковим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІV та п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, відповідальність за своєчасне та повне перерахування суми податку до відповідного бюджету несе юридична особа, або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Таким чином, за наслідками перевірки правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено несплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб з оподатковуваного доходу, нарахованого ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» станом на 30.06.2012 становить 220503,09 грн.

В акті перевірки та податковому повідомлені - рішенні вказано на порушення позивачем пп.8.1.1., п.п.8.1.2, п.п.8.1.4, п.8.1, ст.8, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV Закону України від 22.05.2003 №889- ІV, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5, п.168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого в періоді, що перевірявся встановлено несплата (неперерахування) в бюджет податку з доходів фізичних осіб, на загальну суму 220503.09грн. в тому числі за період з 06.02.12 по 30.05.12 несплата склала 57774,77грн.

Відповідно до ст.1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, до зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Зазначені норми свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Оскільки перевіркою встановлено, що в порушення норм податкового законодавства ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика», після винесення рішення суду про встановлення мораторію, продовжував свою діяльність, а також здійснював нарахування заробітної плати але виплачуючи заробітну плату, не перераховував до бюджету податки і обов'язкові платежі, у зв'язку з чим виникла заборгованість податку з доходів фізичних осіб за період з 06.02.2012 по 30.05.2012 у сумі 57774,77грн., суд робить висновок що дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги п.127.1, ст.127 Податкового Кодексу України, суд робить висновок про правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення від 11.09.2012 № 0003541740 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на 14443,69 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14443,69 грн.).

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 12.09.2012 № 0000132301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 340,00 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 340,00 грн.), суд зазначає, що представник позивача не заперечував проти порушення ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» п.46.1 ст.46, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України в частині не подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, обгрунтовуючи свою вимогу про скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, порушенням відповідачем вимог ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи що, судом вже була надана оцінка аналогічним доводам позивача при розгляді вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 11.09.2012 №0003541740, суд робить висновок про безпідставність вимоги ПАТ «Кремінський завод «Хімавтоматика» про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.09.2012 № 0000132301.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 лютого 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Кремінський завод «Хімавтоматика» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0000122301, від 12.09.2012 №0000132301, від 11.09.2012 №0003541740 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 25 лютого 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев