Рішення

від 19.03.2013 по справі 117/221/13-ц

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 117/221/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року смт. Совєтський

Совєтський районний суд АР Крим у складі:

головуючого судді - Петрової Ю.В.,

за участю секретаря - Трифонової С.О.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про зобов'язання видати дублікат трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат по справі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про зобов'язання видати дублікат трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат по справі,

Позовні вимоги мотивовані тим, що в червні 2012 року , а згодом в січні 2013 року він звертався до відповідача із вимогою видати йому дублікат втраченою трудової книжки, проте відповідач письмово роз'яснив йому , що дублікат трудової книжки повинно видати Чапаївське професіональне-технічне аграрне училищу, де він працював , і де зберігаються трудові книжки працівників. При цьому позивач вважає, що саме відповідач повинен видати йому дублікат трудової книжки. Крім того, зазначав, що за період проведення переписки з відповідачем він зазнав моральну шкоду , яка повинна бути відшкодована на його користь відповідачем в розмірі 1500 грн., також просив суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з наведених підстав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому пояснив суду, що наміру звертатися до Чапаївського професіонально-техничного аграрного училища із заявою про видачу дубліката трудової книжки він не має з власних причин, а вважає, що дублікат трудової книжки має видавати йому відповідач, оскільки він був прийнятий на роботу відповідачем, з ним укладався контракт. Доказів в обґрунтування і саме обґрунтування моральної шкоди навести суду не зміг, надав нечіткі, розмиті пояснення, вважаючи підставами для відшкодування п.2,4 ч. 1 ст. 23 ЦК України. Щодо судових витрат пояснив , що їх розмір складається із сплаченим ним судового збору і витрат на поштову кореспонденцію.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений судом належним чином, надіслав до суду заперечення на позов і заяву про розгляд справи за відсутністю їх представника, в зв'язку із чим на підставі вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 28 січня 2013 року звернувся до відповідача із заявою про видачу йому дубліката трудової книжки, в зв'язку із тим, що вона була втрачена ним і крім, того деякі записи не відповідають дійсності.

Згідно із копії трудової книжки, наданої відповідачем в судове засідання вбачається, що ОСОБА_1 з 09.07.1987 року був призначений на посаду директора середнього професіонально-технічного училища №44.

04 травня 2005 року ОСОБА_1 був звільнений з посади по п. 1 ст. 41 КЗпП України.

16 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про видачу дублікату трудової книжки з приводу невідповідності деяких записів.

31 січня 2013 року листом №м-05/53 відповідач надав письмову відповідь, згідно із якою позивачу було рекомендовано звернутися до останнього місця роботи , тобто до Кримського Республіканського професійно-техничного учбового закладу « Чапаївське професіональне-техничне аграрне училище» із відповідною заявою щодо видачі дублікату трудової книжки.

Так, на підставі вимог п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 Мінпраці України,Мінюстом України Мінсоцзахисту України 29.07.1993 року особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Як встановлено в судовому засіданні, за останнім місцем роботи, тобто до Кримського Республіканського професійно-техничного учбового закладу « Чапаївське професіональне-техничне аграрне училище» із заявою після того, як відповідачем було роз'яснено яким чином повинно бути вирішено спірне питання, тобто після 31 січня 2013 року ОСОБА_1 не звертався.

Вимог щодо внесення змін в трудову книжку ОСОБА_1 в суді не заявляв.

Таким чином, обов'язок щодо видачі дублікату трудової книжки позивачу у відповідача відсутній, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн., то вони також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення законних прав ОСОБА_1 з боку відповідача в даному судовому засіданні встановлено не було.

Крім того, з наданих пояснень в судовому засіданні , ОСОБА_1 як на підставу відшкодування моральної шкоди посилався одночасно на положення п.2 , п.4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, тобто його моральні страждання , на його думку, полягали і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, так і у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Проте, обґрунтованих доказів в підтвердження вищевикладеного навести не зміг.

Щодо стягнення на його користь з відповідача судових витрат по справі, суд зазначає, що згідно з правилами ст. 88 ЦПК України в разі відмови позивачеві у задоволенні позову , судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10,11, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Совєтський районний суд АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Ю.В.Петрова