Рішення

від 18.03.2013 по справі 12/129-12/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа № 12/129-12/3

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БІЖУ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ ФУД», м. Вишневе

про стягнення 105711,11 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні судді господарського суду Київської області Грабець С.Ю. знаходилась справа №12/129-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БІЖУ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ ФУД» про стягнення заборгованості у розмірі 105711,11 грн., з яких 98940,39 грн. заборгованості за поставлений товар, 108,94 грн. інфляційні втрати, 5551,48 грн. пеня та 1110,30 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 02.01.2013 р.

У зв?язку з довготривалою відпусткою судді Грабець С.Ю., відповідно до розпорядження Голови господарського суду Київської області від 27.12.2012 р. №286-АР справу №12/129-12 передано до відділу інформаційно-технічного забезпечення і кодифікації законодавства апарату суду для проведення її повторного автоматизованого розподілу.

За результатами розподілу автоматизованої системи документообігу справу №12/129-12 передано для подальшого розгляду судді Лопатіну А.В.

28.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про витребування доказів, а саме наступних видаткових накладних: № 110 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № 114 від 07.02.2012 р. на суму 1374,00 грн., № 117 від. 07.02.2012 р. на суму 1377,35 грн., №232 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 233 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 236 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 347 від 11.04.2012 р. на суму 469,50 грн. та № 320 від 22.03.2012р. № 378,65 грн., загалом на суму 25883,50 грн. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки відповідно до п. 3.8 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості та ціні проводиться на підставі видаткової накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення, відповідно, оригінали видаткових накладних мають бути як у позивача так і у відповідача.

Разом з тим, представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої останній просить зменшити позовні вимоги до 105692,60 грн., з яких: 98940,10 грн. основний борг, 5536,30 грн. пеня, 108,94 грн. інфляційні втрати, 1107,26 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.01.2013р. прийнято суддею Лопатіним А.В. справу до свого провадження та присвоєно їй номер 12/129-12/3, розгляд справи призначено на 23.01.2013р.

23.01.2013 р. у судовому засіданні, у зв'язку з необхідністю часу для детального дослідження поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву, судом оголошено перерву до 06.02.2013р.

06.02.2013 р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2013р.

11.02.2013 р. представником позивача через канцелярію господарського суду Київської області подано додаткові письмові пояснення.

13.02.2013 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2013 р.

Разом з тим, ухвалою господарського суду від 13.02.2013 р. продовжено строк розгляду спору в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

01 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ БІЖУ» (постачальник, надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ ФУД» (покупець, надалі - відповідач) було укладено договір поставки №583/КО/11-ПН.

Відповідно до п.п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку (п.п. 1.2. договору).

Згідно з п.п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображаються сторонами в специфікації. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та п.п. 4.2. договору №583/КО/11-ПН від 01.12.2011 р. порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п.п. 4.2. цього договору протягом 7-ми днів з дати поставки.

Абзацом 2 п. 2.2. договору встановлено, що ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору (п.п. 2.6. договору).

Відповідно до п.п. 3.15. договору постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов'язання за поставкою, якщо він поставив товари покупцю до місця, визначеного у замовленні та за ціною, узгодженою в специфікації, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, замовленню та умовам договору.

Відповідно до п.п. 5.8. договору покупець має право повернути товар, а постачальник зобов'язаний прийняти товар з відповідним відшкодуванням 100% сплаченої вартості або зменшенням суми належних до сплати постачальнику грошових коштів (зворотній викуп) у разі знаходження товару на складі або в торговельній мережі покупця, який, за заявою покупця, не користується попитом.

У випадку необхідності повернення товару постачальнику покупець рекомендованим листом (телеграмою) попереджає постачальника та повідомляє про кількість товару, що підлягає поверненню. Постачальник зобов'язаний забрати товар за свій рахунок протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання повідомлення про повернення. У випадку, якщо постачальник не дотримується порядку та строків прийняття (вивезення) товарів, постачальник цим надає покупцю повноваження через 5 (п'ять) робочих днів зберігання такого товару за рахунок постачальника утилізувати товар, що підлягає поверненню без оплати його вартості постачальнику, або, якщо товар оплачений, з поверненням його вартості покупцю, про що скласти відповідний акт списання товару. Всі витрати, пов'язані з утилізацією товару, відносяться на рахунок постачальника (п.п.5.10. договору).

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов договору поставки № 583/КО/11-ПН від 01.12.2011 р. позивачем було поставлено товар відповідачеві, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток юридичних осіб видатковими накладними № ТНП-00381 від 25.04.2012 р. на суму 394,50 грн., № ТНП-00422 від 17.05.2012 р. на суму 584,00 грн., № ТНП-00424 від 18.05.2012 р. на суму 571,65 грн., №ТНП-00425 від 18.05.2012 р. на суму 999,20 грн., № ТНП-00111 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № ТНП-00234 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00235 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00238 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00237 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00426 від 18.05.2012 р. на суму 425,15 грн., № ТНП-00112 від 07.02.2012 р. на суму 1381,15 грн., № ТНП-00113 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № ТНП-00116 від 07.02.2012 р. на суму 1574,00 грн., № ТНП-00115 від 07.02.2012 р. на суму 1574,00 грн., № ТНП-00243 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00242 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00241 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00313 від 22.03.2012 р. на суму 629,70 грн., №ТНП-00320від 22.03.2012 р. на суму 278,65 грн., № ТНП-00324 від 22.03.2012 р. на суму 495,60 грн., № ТНП-00327 від 22.03.2012 р. на суму 778,70 грн., № ТНП-00344 від 11.04.2012 р. на суму 748,95 грн., № ТНП-00406 від 08.05.2012 р. на суму 450,35 грн., №ТНП-00121 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № ТНП-00122 від 07.02.2012 р. на суму 1574,00 грн., № ТНП-00653 від 14.12.2011 р. на суму 5835,00 грн., № ТНП-00239 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00240 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00244 від 29.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № ТНП-00120 від 07.02.2012 р. на суму 1574,00 грн., № ТНП-00119 від 07.02.2012 р. на суму 1574,00 грн., № ТНП-00118 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № ТНП-00008 від 11.01.2012 р. на суму 5075,70 грн., № ТНП-00686 від 26.12.2011 р. на суму 5835,00 грн. та № ТНП-00642 від 14.12.2011 р. на суму 3229,20 грн., загалом на суму 111118,50 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив вартість поставленого позивачем товару, а саме у розмірі 37000,00 грн.

Разом з тим, позивач стверджує, що, окрім поставки по вказаних вище видаткових накладних, останнім було поставлено відповідачеві товару ще на суму у розмірі 24845,35грн. на підтвердження чого надає податкові накладні, товарно-транспортні накладні (експрес-накладні ТОВ "Нова пошта") та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012 р., підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

До вказаних тверджень суд ставиться критично, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортні накладні, надані позивачем, не містять змісту та обсягу господарських операцій, одиниці виміру господарської операції, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, особу, яка уповноважена діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання товару, у матеріалах справи відсутня будь-яка довіреність, якою уповноважено представників відповідача на отримання товару від позивача та дані, що дають змогу визначити повноваження таких осіб на вчинення вказаних дій.

Відповідно до частини шостої ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, актами приймання-передачі.

З огляду на вищевказане, зазначені вище податкові накладні, товарно-транспортні накладні (експрес-накладні ТОВ "Нова пошта") та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012 р., не є належними доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту поставки позивачем відповідачеві товару на загальну суму у розмірі 24845,35 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у останнього відсутні оригінали видаткових накладних № 110 від 07.02.2012 р. на суму 1384,00 грн., № 114 від 07.02.2012 р. на суму 1374,00 грн., № 117 від. 07.02.2012 р. на суму 1377,35 грн., №232 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 233 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 236 від 28.02.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 347 від 11.04.2012 р. на суму 469,50 грн. та № 320 від 22.03.2012р. № 378,65 грн., оскільки відповідач не повернув їх примірники після поставки позивачем товару.

До вказаного вище суд ставиться також критично, оскільки відповідно до п. 3.8 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості та ціні проводиться на підставі видаткової накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення, відповідно, примірники оригіналів видаткових накладних мають бути як у позивача так і у відповідача.

Разом з тим, представником позивача до додаткових пояснень, які були подані через канцелярію господарського суду Київської області 28.12.2012 р., долучено акт про псування, недостачі або залишку товару від 12.02.2012 р. до видаткової накладної № 115 та акт про псування, недостачі або залишку товару від 11.02.2012 р до видаткової накладної № ТНП-00116, з яких вбачається, що позивачем відповідачеві, відповідно до вказаних видаткових накладних, не було поставлено товару на суму 380,00 грн. та на суму 23,75 грн. поставлено товар нетоварного вигляду. Крім того, представником позивача у вказаних додаткових поясненнях зазначено, що відповідачем 01.03.2012 р. було здійснено часткове повернення товару, поставленого позивачем на підставі видаткової накладної № 122 від 07.02.2012 р. на суму 190,00 грн.

Відповідно до п. 3.13 договору, якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти, маркування, упаковки товарів, вимогам передбаченим стандартами, технічними регламентами та умовам, цим договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, покупець має право призупинити приймання товарів та скласти акт розбіжностей за кількістю та якістю, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер виявлених недоліків. У випадку відмови представника постачальника від підписання акту розбіжностей, він підписується представником покупця та представником іншої юридичної особи та є обов'язковим для врахування постачальником при розрахунках з покупцем.

З огляду на вищевказане, за відповідачем, з урахуванням часткової сплати заборгованості, часткового повернення товару останнім, недопоставки товару позивачем, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 73524,85 грн.

Станом на дату судового засідання ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений за договором поставки № 583/КО/11-ПН від 01.12.2011 р. товар, в розмірі 73524,85 грн. за умови поставки ТОВ "АРТ Біжу" товару на загальну суму 111118,50 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До тверджень відповідача вказаних останнім у відзиві про те, що він скористався своїм правом, передбаченим п.п. 5.8, 5.10 договору, та заявив про повернення товару, який не користується попитом, а тому сума заборгованості має бути зменшена, суд ставиться критично, оскільки з наданих доказів не можна зробити беззаперечний висновок про перелік товару і його кількість та, що зазначені відповідачем у листі вих. №05/20-5331 від 27.11.2012 р. товари є саме тими, що поставлялися позивачем відповідачу за наданими до справи видатковими накладними. Крім того, відповідачем підписано з позивачем 30.09.2012 р. акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" зазначену вище заборгованість визнано у повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як ТОВ "Фоззі-Фуд" не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "АРТ Біжу" у розмірі 73524,85 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 73524,85 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням зменшених позовних вимог, 5536,30 грн. пені, 108,94 грн. інфляційних втрат та 1107,26грн. 3 % річних за період прострочення з 18.07.2012 р. по 18.11.2012 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних за період з 18.07.2012 р. по 18.11.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє частково, а саме у розмірі 749,35 грн.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р.

№ 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано індекс інфляції за серпень 2012 року, оскільки індекс інфляції за вказаний місяць становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, за період з серпня по жовтень 2012 року, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості залишається судом без задоволення.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.п. 7.2. договору).

Зробивши розрахунок пені, за період з 18.07.2012 р. по 18.11.2012 р., щодо суми прострочення за поставлений позивачем товар за кожною видатковою накладною окремо з моменту виникнення прострочення, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача пені за несплату боргу за договором поставки суд задовольняє частково, а саме у розмірі 3574,58 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73524,85 грн. основного боргу, 749,35 грн. 3% річних та 3574,58 грн. пені, загалом 77848,78 грн.

Судові витрати, в частині стягнення судового збору, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "АРТ Біжу" (замовник) та адвокатом Рачук Олегом Олександровичем (виконавець) 22.10.2012 р. було укладено договір №22/10/12 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати правову допомогу з питань стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, збитків від інфляції, завданих неналежним виконанням ТОВ "Фоззі-Фуд" положень договору поставки № 583/КО/11-ПН від 01.12.2011 р., укладеного між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "АРТ Біжу", а замовник у свою чергу зобов'язується прийняти та здійснити оплату наданої правової допомоги згідно умов даного договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за види правової допомоги, що визначені в п. 2.1. цього договору замовник протягом 3 днів від дати укладання договору, сплачує виконавцю гонорар в розмірі 10000,00 грн.

25.10.2012 р. ТОВ "АРТ Біжу" було сплачено адвокату Рачуку Олегу Олександровичу 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серії СО № 10/12.

22.11.2012 р. між ТОВ "АРТ Біжу" та адвокатом Рачук Олегом Олександровичем було підписано акт № 1 про надану правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 22.10.2012 р. № 22/10/12.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ТОВ "АРТ Біжу" 10000,00 грн. судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката. Крім того, слід звернути увагу, на наявність в акті № 1 про надану правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 22.10.2012 р. №22/10/12 послуг надання яких не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, серед яких: складання та узгодження із замовником плану заходів щодо стягнення заборгованості за договором поставки ТОВ "Фоззі-Фуд", підготовка проектів листів, додаткових угод до ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань погашення заборгованості з оплати вартості товару за договором поставки, проведення переговорів із уповноваженими представниками ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань погашення дебіторської заборгованості, надання інформаційних, консультаційних та інших послуг, що пов'язані з предметом договору, підготовка юридичного висновку щодо процедури і схеми стягнення дебіторської заборгованості. Разом з тим, адвокат у жодному судовому засіданні присутній не був.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката при розгляді справи у суді першої інстанції аналогічно понесеним позивачем витратам на сплату судового збору за розгляд даної справи в суді у розмірі 1556,97 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПО України 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Біжу" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42; код ЄДРПО України 36009914) - 73524 (сімдесят три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) 85 коп. основного боргу, 749 (сімсот сорок дев'ять гривень) 35 коп. 3% річних, 3574 (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні) 58 коп. пені, 1556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість гривень) 97 коп. витрат на адвоката та 1556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість гривень) 97 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін