Постанова

від 14.08.2013 по справі 12/129-12/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 12/129-12/3 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Корчук І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 18 березня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2013 року у справі№ 12/129-12/3 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АРТ БІЖУ" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про стягнення 105 692, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ БІЖУ" звернулось до господарського суду із позовом (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 583/КО/11-ПН від 01.12.2011 р., яка складається із 98 940,10 грн. основного боргу, 5 536, 30 грн. пені, 1 107,26 грн. 3 % річних, 108,94 грн. інфляційних витрат та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2013 р. (суддя - Лопатін А.В) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 524, 85 грн. основного боргу, 749,35 грн. 3 % річних, 3 574, 58 грн. пені, 1 556, 97 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р. (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Київської області змінено, позов ТОВ "АРТ БІЖУ" до ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" про стягнення 105 692,89 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" на користь ТОВ "АРТ БІЖУ" 98 940,39 грн. основної заборгованості, 5 028,12 грн. пені, 1 005,62 грн. 3 % річних, 1 556,97 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" на користь ТОВ "АРТ БІЖУ" 13 625, 00 грн. основного боргу, 3 574,58 грн. пені, 749,35 грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2011 р. між ТОВ "АРТ БІЖУ" (постачальник) та ТОВ "ФОЗЗІ ФУД" (покупець) було укладено договір поставки № 583/КО/11-ПН, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5. договору (п. 2.6. договору).

Згідно п. 5.8. договору, покупець має право повернути товар, а постачальник зобов'язаний прийняти товар з відповідним відшкодуванням 100 % сплаченої вартості або зменшенням суми належних до сплати постачальнику грошових коштів (зворотній викуп) у разі знаходження товару на складі або в торговельній мережі покупця, який, за заявою покупця, не користується попитом.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, однак останній зобов'язання з оплати товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 98 940,39 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки деякі видаткові накладні в порушення приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять підписів представників відповідача, то вони не є належними доказами поставки товару відповідачу, а відтак і зобов'язання з оплати за вказаними накладними у відповідача не настало.

Проте, до таких висновків господарський суд дійшов внаслідок порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв'язку із тим, що відповідач свої грошові зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 98 940,39 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається визнання вказаної суми заборгованості відповідачем, то апеляційний господарський суд, змінюючи рішення місцевого господарського суду, правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 98 940,39 грн.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, апеляційний господарський суд, змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, правильно здійснив її перерахунок і визначив в сумі 5 028, 12 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення 3 % річних, правомірно стягнув з відповідача 1 005,62 грн. 3 % річних.

При цьому, оскільки, індекс інфляції становив менше одиниці, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовили позивачу у стягнення інфляційних втрат.

Також, господарські суди відповідно до вимог чинного законодавства та поданих позивачем доказів правомірно стягнули з відповідача 1 556, 97 грн. витрат на послуги адвоката.

Крім того, оскільки відповідач згідно п. 5.8. договору товар на суму 59 899,85 грн. не повернув позивачеві, то висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зменшення суми боргу на вказану суму є законним.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками апеляційного суду та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р. не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2013 року у справі за № 12/129-12/3 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко