Рішення

від 11.03.2013 по справі 5023/1301/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 5023/1301/12

Колегія суддів господарського суду Харківської області у складі:

головуючий суддя Аріт К.В.

судді: Денисюк Т.С. , Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за первіснимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", м.Калинівка, Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-П", м.Харків про та зустрічним позовом до про розірвання договору та стягнення 32570,00 гривень Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-П", м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", м.Калинівка, Вінницька область стягнення 7747,19 гривень за участю представників:

первісного позивача - Балашової А.М. (довіреність №17 від 01 березня 2013 року)

первісного відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИЛА:

Позивач за первісним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору поставки № 08 від 20 вересня 2010 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Т-П" (надалі - Відповідач за первісним позовом), та стягнення за цим же договором заборгованості у сумі 32570,00 гривень, в тому числі, 28017,60 гривень основної заборгованості, 2801,76 гривні нарахованого штрафу від суми основного боргу відповідно до пункту 5.4 спірного договору та 1751,10 гривні нарахованого штрафу від суми основного боргу відповідно до пункту 5.5 спірного договору. Окрім цього, первісний Позивач просив суд стягнути з первісного Відповідача суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 2682,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2012 року було прийнято вказану первісну позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 05 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2012 року було відкладено розгляд справи на 19 квітня 2013 року.

Позивач за зустрічним позовом 18 квітня 2012 року надав через канцелярію суду зустрічний позов, в якому просив суд стягнути з Відповідача за зустрічним позовом суму заборгованості у розмірі 7747,19 гривень, у тому числі, 7004,40 гривень- 20% від суми спірного договору, 287,85 гривень суму нарахованої пені. Заявлену вимогу обґрунтовує тим, що зустрічний Відповідач порушив умови спірного договору у п.3.3, а саме не сплатив 20% від суми договору після спливу 5 банківських днів з моменту поставки. Окрім цього, Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з Відповідача за зустрічним позовом суму судового збору та в задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2012 року було прийнято зустрічний позов до спільного розгляду разом з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 08 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 травня 2012 року та Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області №406-40 від тієї ж дати, беручи до уваги складність даної справи та рішення зборів суддів від 06 січня 2011 року, до розгляду справи №5023/1301/12 було призначено колегію у складі головуючої судді Аріт К.В., судді Доленчука Д.О., судді Денисюк Т.С. Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 08 травня 2012 року було відкладено розгляд справи на 23 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року було призначено по справі №5023/1301/12 судово-технічну експертизу, проведення якої було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у даній справі було зупинено.

На виконання ухвали господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року на адресу експертної установи були направлені матеріали справи №5023/1301/12.

27 серпня 2012 року до канцелярії господарського суду Харківської області від експертної установи надійшов лист (вх. №3003), в якому експерт повідомив суд та сторін про неможливість проведення судової експертизи по даній справі, у зв'язку з неможливістю підключення теплообмінника ФП16-Т-73 до технологічної лінії та експериментально перевірити технічні параметри, оскільки відповідна технологічна лінія знаходиться в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім".

19 жовтня 2012 року справа №5023/1301/12 повернулася до господарського суду Харківської області.

31 жовтня 2012 року до канцелярії господарського суду Харківської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім" надійшов лист (вх. №3841), в якому останнє зазначило про згоду проведення експерименту на технологічній лінії з підключенням теплообмінника ФП16-Т-73.

До того ж, 31 жовтня 2012 року до канцелярії господарського суду Харківської області від Позивача за первісним позовом надійшло клопотання про повторне призначення експертизи у зв'язку з наданням згоди товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім" на проведення відповідного експерименту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року було поновлено провадження у даній справі у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання Позивача за первісним позовом про повторне призначення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 05 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2012 року провадження у справі було зупинено та повторно призначено судово-технічну експертизу по справі №5023/1301/12, доручено її проведення Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12 лютого 2012 року до господарського суду Харківської області від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №5023/1301/12 з висновком експертної установи (вх.№324).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2013 року провадження у справі було поновлено, у зв'язку із поверненням справи з експертної установи та призначено її розгляд на 11 березня 2013 року.

20 лютого 2013 року представник первісного Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№6794) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

22 лютого 2013 року від представника первісного Позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №7036), в якій останній просив суд стягнути з первісного Відповідача 28017,60 гривень основної заборгованості, 2801,76 гривень штрафу в розмірі 10%, 1751,10 гривень штрафу в розмірі 5%, 2353,92 гривень витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи по справі, 5494,10 гривень збитків, завданих проведенням судової експертизи та 2793,50 гривень судового збору. Відповідна заява була прийнята судом до розгляду в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Також, до канцелярії господарського суду Харківської області 27 лютого 2013 року повернулась ухвала про поновлення провадження у справі від 15 лютого 2013 року з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача за первісним позовом.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що первісний Відповідач був повідомлений про розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні 11 березня 2013 року належним чином.

У відкритому судовому засіданні 11 березня 2013 року представник первісного Позивача підтримав надану заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши заяву первісного Позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту вищевказаної заяви, первісний Позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог саме на 2353,92 гривень витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи по справі та 5494,10 гривень збитків, завданих проведенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом (ст.48 ГПКУ).

Отже, після закінчення розгляду справи, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо збільшення первісним Позивачем позовних вимог на 5494,10 гривень збитків, завданих проведенням відповідної судової експертизи з посиланням на норми ст.225 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.1 ст.224 ГКУ).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись із первісним Позивачем щодо віднесення витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи до збитків, передбачених ст.225 Господарського кодексу України, та вважає, що вищевказані витрати повинні розглядатися судом як інші витрати, пов'язані з розглядом справи в порядку ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, по-перше, вирішення питання щодо розподілу судових витрат належить виключно суду, а по-друге, відповідна вимога первісного Позивача у розглянутій судом заяві, а саме збільшення розміру позовних вимог на витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, не може бути підставою для відповідного збільшення суми позову.

Представник первісного Позивача у відкритому судовому засіданні 11 березня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом у відкрите судове засідання 11 березня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що в межах наданих нею повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, колегія суддів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника первісного Позивача, встановила наступне.

20 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-П" було укладено договір поставки №08 (надалі - основний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов основного договору, постачальник (первісний Відповідач) зобов'язався протягом дії договору здійснити поставку обладнання, вказаного у специфікації до основного договору (теплообмінник ФП 16-Т-73), а покупець (первісний Позивач) зобов'язався, в свою чергу, прийняти відповідне обладнання та оплатити його.

Згідно із п.3.2 основного договору, ціни на обладнання вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість обладнання відповідно до специфікації №1 до основного договору скала 35022,00 гривень (а.с.22).

Умови оплати товару сторони погодили п.3.3. основного договору, відповідно до якого покупець (первісний Позивач) зобов'язався сплатити спочатку 50% передоплати, потім 30% доплати до моменту відвантаження товару, за умови готовності обладнання до відповідного відвантаження. Решту 20% покупець повинен був сплатити протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний Позивач частково виконав свої зобов'язання за основним договором, а саме, 22 вересня 2010 року сплатив первісному Відповідачу 50% передоплати (17511,00 гривень), що підтверджується банківською випискою від тієї ж дати (а.с.56), та 22 жовтня 2010 року сплатив 30% доплати (10506,60 гривень), що також підтверджується банківською випискою (а.с.55), до моменту поставки відповідного обладнання.

27 жовтня 2010 року первісний Відповідач поставив на адресу первісного Позивача спірне обладнання, а саме, теплообмінник пластинчатий ФП 16-Т-73. Даний факт підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №РН-0000042 від 27 жовтня 2010 року (а.с.39).

Відповідно до умов п.5.1. основного договору, якість обладнання повинна відповідати діючим стандартам та технічним умовам ТУ У 29.2-36581663-001:2009, а також вимогам покупця, оформленим у його заявці. Підтвердженням якості обладнання є паспорт на теплообмінник з вказаним ТУ, виданий постачальником.

Гарантія на обладнання складає 12 місяців з моменту його встановлення, але не пізніше 18 місяців з моменту його поставки. Про виявлені дефекти в межах терміну гарантії покупець зобов'язаний повідомити постачальника. Термін усунення дефектів постачальником - 2 тижні з моменту повідомлення (п.5.7 основного договору).

Під час розгляду справи, колегією суддів було встановлено, що після поставки спірного обладнання, первісний Позивач виявив, що це обладнання не відповідає технічним характеристикам та параметрам, вказаних у специфікації №1 до основного договору. У зв'язку з чим, останній звернувся до первісного Відповідача з вимогою відремонтувати даний теплообмінник. Факт звернення підтверджується листом №554 від 04 листопада 2010 року (а.с.35) та листом №556 від 09 листопада 2010 року (а.с.36), які були направлені Відповідачем за первісним позовом в якості відповідей на звернення первісного Позивача. У вказаних листах первісним Відповідачем було надано рекомендації щодо виведення обладнання на проектну продуктивність із зазначеними у договорі показниками роботи, але після внесення змін первісним Позивачем покращення роботи обладнання не відбулось.

02 грудня 2010 року первісним Позивачем було направлено претензію №1 (вих.№98) до первісного Відповідача з вимогою усунення дефектів у визначений договором термін (а.с.23-24), але відповіді ним отримано не було.

10 лютого 2011 року комісією у складі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" Верещака І.Г. (технічний директор) та Гнусінського А.М. (начальник цеха), а також представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-П" Прокопенко О.Д. та Кривуца Л.В. було здійснено огляд спірного обладнання, про що був складений та підписаний представниками з обох сторін акт (а.с.33). Відповідно до вказаного акту, комісія, у тому ж складі, здійснила демонтаж теплообмінника ФП 16-Т-73 для встановлення причин невідповідності його роботи заявленим показникам, після чого здійснила його розбирання, про що було також складено та підписано представниками з обох сторін акт (а.с.34). За результатами огляду, у роботі спірного обладнання було виявлені певні недоліки, зазначені у відповідних актах.

У відзиві на первісну позовну заяву первісний Відповідач заперечував проти висновків, викладених комісією у вищевказаних актах, оскільки, на його думку, представники не мали повноважень робити відповідні висновки, а повинні були лише оглянути теплообмінник на предмет механічних ушкоджень та неякісних з'єднань на трубах з рідиною. Зазначив, що при монтажу спірного обладнання первісним Позивачем не було дотримано вимог керівництва з експлуатації. До того ж, первісний Відповідач вказував на те, що дата складання актів не відповідає дійсності, оскільки їх було складено 20 жовтня 2010 року, а спірне обладнання було поставлено лише 27 жовтня 2010 року.

З метою врегулювання даного спору, Позивачем за первісним позовом було направлено на адресу первісного Відповідача претензію №2 (вих. №3) від 15 лютого 2011 року (а.с.25-26) та претензію №3 (вих. №52) від 10 серпня 2011 року (а.с.27-28) з вимогою повернення сплаченої суми у розмірі 28017,60 гривень, у зв'язку з невиконанням умов договору поставки №08 від 20 вересня 2010 року. Однак, відповідей на вказані претензії від первісного Відповідача не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний Відповідач не виконав своє зобов'язання за основним договором в частині гарантій якості поставленого товару, строку усунення дефектів та повернення, на вимогу первісного Позивача, суми попередньої оплати у розмірі 28017,60 гривень. На момент розгляду справи відповідна заборгованість первісного Відповідача перед первісним Позивачем до цього часу не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Згідно із п.5.3. основного договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, відповідно чинного законодавства.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем за первісним позовом не було надано до суду жодного доказу вжиття всіх залежних від нього заходів, щодо виконання покладених на нього обов'язків за основним договором, а саме, вжиття заходів щодо усунення недоліків спірного обладнання.

На виконання ухвали господарського суду Харківської області від 05 грудня 2012 року про призначення судової товарознавчої експертизи по даній справі, проведення якої було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, 12 лютого 2013 року до суду надійшов висновок судової товарознавчої експертизи №2229/12-21 (а.с.56-60).

Відповідно до положень вищевказаного висновку, об'єктом дослідження був теплообмінник пластинчатий розбірний ФП 16-Т-73. Під час проведення експертизи було встановлено наступне:

1) Теплообмінник ФП 16-Т-73 не був введений у експлуатацію з причин невідповідності його заявленим технічним параметрам та характеристикам у відповідності до договору №08 від 20 вересня 2010 року та паспорту.

2) Визначити яким саме технічним умовам має відповідати наданий на дослідження теплообмінник ФП 16-Т-73 не надавалось можливим, у зв'язку з розбіжностями в документації (паспорту) та даних маркувальної тильди. Структурна схема умовного позначення виконана без дотримання вимог ДСТУ 3949-2000 (2).

3) Наданий на дослідження теплообмінник пластинчатий розбірний ФП 16-Т-73 знаходиться в технічно несправному стані, у зв'язку з невідповідністю його заявленим параметрам згідно специфікації №1 до договору №08 від 20 вересня 2010 року та паспорту, тобто не виконує функцію прямого свого призначення - теплообміну. Теплообмінник пластинчатий розбірний ФП 16-Т-73 не експлуатувався, монтаж виконаний з дотриманням вимог стандарту, знаходиться в технічно несправному стані та не виконує теплообміну, тобто має дефект. Даний дефект носить виробничий характер, який виник не в результаті монтажу та не пов'язаний з експлуатацією.

Судова колегія погоджується з посиланнями первісного Відповідача про невідповідність актів, складених комісією, оскільки у них дійсно зазначена невірна дата складання та з тим, що у висновках комісії є певні розбіжності із висновком судової товарознавчої експертизи №2229/12-21, а тому колегія суддів не приймає відповідні акти до уваги. Проте, посилання первісного Відповідача на недотримання первісним Позивачем вимог керівництва з експлуатації є безпідставним, оскільки, висновком судової товарознавчої експертизи №2229/12-21 встановлено, що монтаж спірного обладнання був виконаний з дотриманням вимог стандарту.

Частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Позивачем за первісним позовом доведено порушення зобов'язання первісним Відповідачем умов договору поставки №08 від 20 вересня 2010 року щодо гарантій якості обладнання та відповідності спірного обладнання діючим стандартам та технічним умовам ТУ У 29.2-36581663-001:2009.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч.5. ст.268 ГКУ).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення первісним Відповідачем попередньої оплати в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу первісного Позивача щодо стягнення з первісного Відповідача 28017,60 гривень попередньої оплати нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги первісного Позивача про розірвання договору поставки №08 від, укладеного між сторонами 20 вересня 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.8.1. основного договору, цей договір діє з моменту його підписання до 31 березня 2012 року.

За загальним правилом, у разі, коли умови автоматичної пролонгації не були прямо обумовлені сторонами в основному договорі, а сторони мають намір продовжити договір на новий термін, досить укласти додаткову угоду про продовження договору.

Отже, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не вбачає зі змісту основного договору умов його автоматичної пролонгації або намірів однієї із сторін продовжити дію даного договору, у зв'язку з чим вважає, що дія спірного договору була припинена 31 березня 2012 року.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представнику первісного Позивача наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі в частині первісних позовних вимог щодо розірвання договору поставки №08 від 20 вересня 2010 року провадження, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, колегія суддів звертає увагу первісного Відповідача на те, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦКУ).

Щодо заявленої вимоги первісного Позивача про стягнення з первісного Відповідача 2801,76 гривень штрафу в розмірі 10% та 1751,10 гривень штрафу в розмірі 5%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.4. основного договору передбачено, що при невиконанні постачальником своїх обов'язків, він в триденний строк зобов'язаний повернути отриману передоплату. У випадку неповернення передоплати постачальник оплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

Також, пунктом 5.5. основного договору передбачено, що у випадку невідповідності обладнання вимогам покупця, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості обладнання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки штрафів, нарахованих первісним Позивачем, дійшла висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з первісного Відповідача у повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні 11 березня 2013 року представник зустрічного Відповідача проти зустрічних позовних вимог заперечував, зазначав про їх необґрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника зустрічного Відповідача, встановила наступне.

20 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-П" було укладено договір поставки №08 (надалі - основний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов основного договору, постачальник (зустрічний Позивач) зобов'язався протягом дії договору здійснити поставку обладнання, вказаного у специфікації до основного договору (теплообмінник ФП 16-Т-73), а покупець (зустрічний Відповідач) зобов'язався, в свою чергу, прийняти відповідне обладнання та оплатити його.

Як було вже встановлено судовою колегією під час розгляду первісного позову, зустрічний Відповідач частково виконав свої зобов'язання за основним договором, а саме, 22 вересня 2010 року сплатив зустрічному Позивачу 50% передоплати (17511,00 гривень), що підтверджується банківською випискою від тієї ж дати (а.с.56), та 22 жовтня 2010 року сплатив 30% доплати (10506,60 гривень), що також підтверджується банківською випискою (а.с.55), до моменту поставки відповідного обладнання.

27 жовтня 2010 року зустрічний Позивач поставив на адресу зустрічного Відповідача спірне обладнання, а саме, теплообмінник пластинчатий ФП 16-Т-73. Даний факт підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №РН-0000042 від 27 жовтня 2010 року (а.с.39).

Як вбачається зі змісту п.3.3 основного договору, решту 20% (7004,40 гривень) покупець повинен був сплатити постачальнику протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Також, під час розгляду справи, колегією суддів було встановлено, що після поставки спірного обладнання, про яку зустрічний Відповідач не заперечує, ним було виявлено, що це обладнання не відповідає технічним характеристикам та параметрам, вказаних у специфікації №1 до основного договору. У зв'язку з чим, останній звернувся до первісного Відповідача з вимогою відремонтувати даний теплообмінник.

Враховуючи несправність обладнання, Відповідач за зустрічним позовом звернувся до зустрічного Позивача з вимогою повернути передоплату у розмірі 28017,60 гривень в порядку п.5.4. основного договору, відповідно до якого при невиконанні постачальником своїх зобов'язань, останній повинен був у триденний строк повернути відповідну передоплату.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічний Позивач не виконав своє зобов'язання за основним договором в частині гарантій якості поставленого товару, строку усунення дефектів та повернення, на вимогу зустрічного Відповідача, суми попередньої оплати у розмірі 28017,60 гривень.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав зустрічних позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про повну відмову в задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.708 Цивільного кодексу України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою (ч.3 ст.709 ЦКУ).

Відповідно до ч.1 ст.688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Факт звернення зустрічного Відповідача підтверджується листом №554 від 04 листопада 2010 року (а.с.35) та листом №556 від 09 листопада 2010 року (а.с.36), які були направлені Позивачем за зустрічним позовом в якості відповідей на звернення зустрічного Відповідача. У вказаних листах зустрічним Позивачем було надано рекомендації щодо виведення обладнання на проектну продуктивність із зазначеними у договорі показниками роботи, але, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів не виявила належних доказів того, що після внесення відповідних змін зустрічним Відповідачем, відбулось покращення роботи спірного обладнання.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ч.2 ст.679 ЦКУ).

У матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що несправність спірного обладнання виникла внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання цього обладнання. Водночас, висновком судової товарознавчої експертизи №2229/12-21 по даній справі встановлено зворотне, що спірне обладнання було поставлене постачальником вже у несправному стані.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування зустрічних позовних вимог та заперечень проти них, дійшла висновку про те, що зустрічним Позивачем належним чином не обґрунтовано обов'язок зустрічного Відповідача щодо сплати 7004,40 гривень кінцевої оплати спірного обладнання та не доведено наявність передбачених законодавством умов для стягнення відповідної суми, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги про стягнення 7004,40 гривень кінцевої оплати за спірним договором є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на законі, а отже не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої Позивачем за зустрічним позовом вимоги щодо стягнення з Відповідача за зустрічним позовом 287,85 гривень 3% річних та 106,49 гривень інфляційних втрат, судова колегія відмовляє в її задоволенні, оскільки зустрічним Позивачем не доведено вини зустрічного Позивача, в порядку ст.614 Цивільного кодексу України, а тому не має законних підстав для притягнення зустрічного Відповідача до відповідної майнової відповідальності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2013 року Позивач за первісним позовом сплатив 2353,92 гривень за проведення судової експертизи. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №2 від тієї ж дати та актом здачі-приймання висновку судового експерта №2229/12-21 від 05 грудня 2012 року (а.с.61). До того ж, Позивачем за первісним позовом було сплачено 5494,10 гривень витрат, які були сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Глікохім" у зв'язку з проведенням відповідної судової експертизи на підставі рахунку-фактури №ГЛ-0000001 від 08 січня 2013 року. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3 від 16 січня 2013 року та кошторисом на монтаж пластинчатого теплообмінника від 08 січня 2013 року (а.с.50).

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.1 ст.44 ГПКУ).

Відповідно до ч.1 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

Враховуючи викладене, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, колегія суддів керується ст.ст.44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір, 2353,92 гривень витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи та 5494,10 інших витрат, пов'язаних із розглядом справи покладаються на Відповідача за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 548, 599, 612, 614, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 42, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-П" (61050, м.Харків, вул. Фейербаха, 11-Б, код ЄДРПОУ 36985572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ 35165147) 28017,60 гривень основної заборгованості, 2801,76 гривень штрафу в розмірі 10%, 1751,10 гривень штрафу в розмірі 5%, 2353,92 гривень витрат, повязаних із проведенням судової експертизи, 5494,10 інших витрат, пов'язаних із розглядом справи та 2682,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині первісних позовних вимог щодо розірвання договору поставки №08 від 20 вересня 2010 року провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 18 березня 2013 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аріт К.В. Доленчук Д. О. Денисюк Т.С.