Постанова

від 25.03.2013 по справі 14/80/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" березня 2013 р. Справа № 14/80/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р.

у справі № 14/80/2012/5003 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти

до відповідачів:

1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ "Бета-В"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивачів:

Вінницької обласної ради - Герус Р.В.;

Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти - Жейда І.І.;

від відповідачів:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_5;

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_5;

від третіх осіб:

регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області - не з'явився;

ТОВ "Бета-В" - не з'явився;

від органу прокуратури - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти частину адміністративного будинку площею 547 кв.м літера - "А", у тому числі І поверх площею 266,3 кв.м та ІІ поверх площею 281,45 кв. м. Витребувано з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти будинок електроцеху площею 296,3 кв.м літера - "Л" та навчальні класи на 2 поверсі виробничого приміщення лінійної монтажно-ремонтної дільниці (ЛМРД) загальною площею 233,75 кв.м літера - "К". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, судом першої інстанції було встановлено, що 12.12.1989 р. наказом агропромислового комітету Вінницької області № 145 з 01.01.1990 р. створено обласне промислове об'єднання "Агромаш" з відособленим апаратом та підпорядковано його обласній раді агропромислових формувань.

Згідно з Додатком № 1 до рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 14.05.1993 р., визначено майно комунальної власності обласної ради народних депутатів, до якого віднесено обласне виробниче об'єднання "Агромаш" із 43-ма спеціалізованими підприємствами, зокрема і Літинське РП "Агромаш".

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 26.05.1995 р. наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Вінницькій області № 364-к "Про прийняття рішення про приватизацію державного майна Літинського районного підприємства "Агромаш" за адресою: АДРЕСА_2" дозволено приватизацію державного майна Літинського РП "Агромаш" з визначенням способу приватизації - перетворення у відкрите акціонерне товариство.

Також, місцевим господарським судом було прийнято до уваги рішення третейського суду від 07.12.2004 р., відповідно до якого визнано право власності за ТОВ "БЕТА-В" на все нерухоме майно та зареєстровано право власності у КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації".

В подальшому частину нерухомого майна ТОВ "БЕТА-В" було продано за договором купівлі-продажу від 05.07.2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у рівних частках.

Рішенням Третейського суду від 07.07.2005 р. визнано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у рівних частках (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_2

З урахуванням даних інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_2, оглянутої в судовому засіданні, суд першої інстанції зазначає, що право власності на спірне нерухоме майно на момент розгляду справи зареєстровано за СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1

Враховуючи встановлені обставин справи, суд першої інстанції зазначив, що майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачами, і яке як комунальне майно Вінницької обласної ради у 1994 році передано на баланс Вінницького обласного учбово-курсового комбінату, насправді без будь-яких правових підстав у 1995-1996 роках увійшло до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш" та було приватизовано, а в подальшому за відплатними договорами придбано відповідачами у справі.

Разом з тим, судом першої інстанції було прийнято до уваги рішення судів апеляційної та касаційної інстанції у справі №9/180/2011/5003, відповідно до яких встановлено факт незаконного включення в ліквідаційну масу ВАТ "Літинське РП "Агромаш" будівель і споруд, які за наказом начальника управління сільського господарства і продовольства Вінницької обласної державної адміністрації № 69 від 16.06.1994 р. та відповідно до розпорядження представника Президента України у Вінницькій області № 162 від 26.04.1993 р. було передано на баланс учбового комбінату. З урахуванням вказаного, місцевий суд звертає увагу на встановлений факт незаконного включення до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш" комунального майна, яке є предметом спору у даній справі, яке роком раніше (у 1994 році) передано на баланс Вінницького обласного учбово-курсового комбінату.

Враховуючи факт скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за відповідачами, суд першої інстанції дійшов до того висновку, що скасовано первинний юридичний факт, на підставі якого у подальшому відповідачами було набуто право власності. Відтак, майно, що є предметом спору фактично продовжує належати до комунальної власності Вінницької обласної ради на підставі рішення від 14.05.1993 року "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності відповідно до постанови КМУ № 577 від 13.10.1992 р.", яке є чинним та ніким не скасоване.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що спірне майно, яке на підставі рішення Вінницької обласної ради від 14.05.1993 року "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності відповідно до постанови КМУ № 577 від 13.10.1992 р." передано до комунальної власності, незаконно було приватизовано та увійшло до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш", а згодом декілька разів відчужено та придбано відповідачами.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення ст. ст. 16, 29, 388 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що витребуванню підлягають: у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти частина адміністративного будинку площею 547 кв.м. літера "А", у тому числі І поверх площею 266,3 кв.м та ІІ поверх площею 281,45 кв.м., а у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти навчальні класи на 2 поверсі виробничого приміщення лінійної монтажно-ремонтної дільниці (ЛМРД) загальною площею 233,75 кв.м літера "К".

Стосовно позовних вимог про витребування будинку електроцеху загальною площею 349,9 кв.м, саме такою площею, якою передано його в 1994 році на баланс Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти, суд першої інстанції з урахуванням того, що право власності ОСОБА_2 оформлено на будинок електроцеху літера "Л" загально площею 296,3 кв.м, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах права власності на приміщення саме площею 296,3 кв.м., у зв'язку з чим в решті позовна вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, приймаючи до уваги положення ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України та той факт, що відлік процесуального строку для звернення з позовом у даному випадку розпочинається з 6 червня 2012 року, тобто з часу винесення Рівненським апеляційним господарським судом рішення у справі № 9/180/2011/5003, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення заявленої представником відповідачів заяви про застосування строків позовної давності.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просять рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянти вважають, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржники вказують наступне.

Матеріали даної господарської справи не містять доказів оформлення права власності Вінницької обласної ради та/або Вінницького обласного навча льно-курсового комбінату аграрної освіти на спірні об'єкти нерухомого майна у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.

Згідно з ч. 7 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речо вих прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV (в редак ції, що діяла на момент першочергового відчуження спірних об'єктів нерухомого майна) зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

З огляду на вказане, відповідачі зазначають, що за відсутності в позовній заяві вимоги про визнання права влас ності на майно відсутні підстави для задоволення позову про витребування даного майна із чужого володіння.

Скаржники стверджують, що матеріалами справи підтверджується проведення державної реєстрації права власності на відповідні об'єкти нерухомого майна за фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ною, з чого вбачається, що на момент пред'явлення даного позову, ні Вінни цька обласна рада, ні Вінницький обласний навчально-курсовий комбінат аграрної освіти не являлись власниками даного майна, вимогу про повернення якого в їхніх інтересах ставить прокурор. Обрання неправильного способу захисту порушеного права або оспорюваного інтересу унеможливлює задоволення позовних вимог і тя гне за собою відмову в позові.

Крім того, скаржники зазначають, що судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки діям про курора, який ставлячи вимогу про витребування майна від відповідачів по справі не ставить питання про скасування правовстановлюючих документів, на підставі яких останні станом на поточний момент є власниками зазначених об'єктів неру хомого майна, а саме відповідних рішень третейських судів, утворених для вирі шення конкретного спору.

З огляду на вищенаведене, представник апелянтів зазначає, що прокурор перед часно звернувся із позовом про витребування майна від добросовісного набувача, оскільки станом на момент вирішення спору відсутнє відповідне рішення місцевого госпо дарського суду про скасування рішень третейських судів, на під ставі яких відповідачі є власниками спірних об'єктів, в той же час, позивачі по справі не заявляють у судовому порядку питання про визнання за ними права власності на за значенні об'єкти нерухомого майна, про витребування яких прокурор наполягає у позові.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржники вважають, що судом першої інстанції задоволено позов за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.

Від прокурора у справі та позивачів - Вінницької обласної ради і Вінницького обласного навчально - курсового комбінату аграрної освіти надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідачів, в якому стверджують, що рішення суду першої інстанції є цілком законним, тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказують наступне.

Позиція відповідачів стосовно того, що прокурор та суд першої інстанції вказали на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. у справі № 9/180/2011/5003 як на єдиний правовстановлюючий документ позивачів на спірні об'єкти нерухомого майна, що суперечить Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту №7/5 від 07.02.2002 р., є безпідставною, оскільки такі висновки відсутні в судовому рішенні суду першої інстанції.

Також прокурор та позивачі звертають увагу на такі обставини справи:

- на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1992 року № 577 „Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя», обласне виробниче об'єднання «Агромаш» з 43-ма спецпідприємствами було передане до комунальної власності Вінницької області;

- Літинське районне підприємство «Агромаш» та Вінницький учбово - курсовий комбінат знаходились за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_2, що підтверджуються актом передачі до комунальної власності підприємств ВО «Агромаш»;

- відповідно до актів прийому-передачі № 1-4 від 20.06.1994 р. та авізо- підтвердження на безоплатну передачу-отримання основних засобів з балансу Літинського РП «Агромаш» на баланс Вінницького учбово-курсового комбінату передано: адміністративний будинок - 547,7 кв. м., в тому числі перший поверх - 266,3 кв. м, другий поверх - 284,45 кв.м; навчальні класи на другому поверсі Л.М.Р.Д.-233,75 кв. м; будинок електроцеху - 349,9 кв. м та територію - 6900 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2».

Враховуючи вказані обставини, прокурор та позивачі зазначають, що майно, яке є предметом спору, фактично продовжує належати до комунальної власності Вінницької обласної ради на підставі зазначених постанов Кабінету Міністрів України та рішення сесії обласної ради від 14.05.1993 року.

Також вказують на те, що законодавець набуття права власності не пов'язує з реєстрацією права на нього, тобто, якщо право власності набуто законним шляхом, то його власник не може бути позбавлений цього права на підставі не проведення реєстрації його у відповідних органах.

Разом з тим, прокурор та позивачі наголошують на тому, що твердження скаржників про те, що прокурор передчасно звернувся з позовом про витребування майна від добросовісного набувача, оскільки на поточний момент відсутні відповідні рішення місцевого суду про скасування зазначених рішень третейських судів, на підставі яких відповідачі стали власниками витребуваних об'єктів, є безпідставними та не варті уваги, зважаючи на те, що представник скаржників не врахував вимог ст. 35 ГПК України щодо рішень третейських судів, які не є безспірними доказами того, чи іншого факту.

Приймаючи до уваги вищевказане, позивач та прокурор стверджують, що оскаржуване рішення відповідає встановленим обставинам справи та положенням діючого законодавства, тому останнє слід залишити в силі.

Крім того, від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення у справі № 14/80/2012/5003, в яких просить відмовити в задоволенні позову.

На підтвердження своєї позиції, відповідач вказує, що акти прийому-передачі і авізо-підтвердження є внутрішньо-обіговими документами РП «Агромаш». Підтвердженням даного факту є лист ФДМ Украї ни від 07.11.2012 р. та рішення Господарського суду від 23.11.2012 р., згідно яких тільки у 2011 році ФДМ стало відомо про наказ № 69 від 16.06.1994 року про передачу частини майна на баланс навчально-виробничого комбінату. ФДМ є єдиним органом, який володіє інформацією про державне майно, який проводить приватизацію підприємств згідно чинного законодавства. Це означає, що ні на час приватизашї, ні по 2011 рік ФДМ не мав жодної інформації щодо того, що комбінату належить спірне майно, тому що комбінат був структурним підрозділом і входив до складу РП «Агромаш».

Також ОСОБА_2 звертає увагу на те, що він разом з ОСОБА_6. 05.07.2005 р. придбав нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 у ТОВ «Бета - В» і жодного відношення ні до бувшого ВАТ «Агромаш», ні до навчально - курсового комбінату аграрної освіти не має. При оформленні договору купівлі-продажу третейським судом було досліджено, що ТОВ «Бета - В» на день продажу є власником будівель, які нікому іншому не відчужені, не заставлені, під забороною не перебувають. Відповідач стверджує, що майно придбане ним в уста новленому чинним законодавством порядку, зареєстроване в БТІ, факт реєстрації під тверджено реєстраційним посвідченням від 07.07.2005 р.

07.11.2006 р. співвласники - ОСОБА_2 і ОСОБА_6 уклали договір про поділ в натурі придбаних нежитлових приміщень і даний договір зареєстрували в БТІ, посвідчення від 08.11.2006 р. На підставі вказаного відповідач стверджує, що набуття ним права власності відбулося на законних підставах, оскільки саме з моменту державної реєстрації набув право власності на майно і має повне право володіти, користуватись, і розпоряджатись даним майном.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області та ТОВ "Бета-В" не надійшло письмових пояснень у справі 14/80/2012/5003. Відзиви також не подавалися.

У відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржників підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважають, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, вважають, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивачів в судових засіданнях заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів- регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області та ТОВ "Бета-В" в жодне із судових засідань суду апеляційної інстанції не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (Т.5 а.с. 139-144), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб та прокурора.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, заявлених до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, змінити, а в частині задоволення позовних вимог, заявлених до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, рішення скасувати, провадження у справі припинити, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 23.11.1989 р. № 259 "Про створення обласного виробничого об'єднання "Агромаш" прийнято пропозицію трудових колективів ремонтно-транспортних підприємств, Вінницького підприємства комплектації "Агромашкомплект", обласного навчально-курсового комбінату, а також інших об`єднань, підприємств і організацій, що обслуговують галузі агропромислового комплексу області, про створення власного виробничого об'єднання "Агромаш" з відособленим апаратом управління (Т.1 а.с. 36-37).

12.12.1989 р. наказом агропромислового комітету Вінницької області № 145 з 01.01.1990 р. створено обласне промислове об'єднання "Агромаш" з відособленим апаратом та підпорядковано його обласній раді агропромислових формувань. Згідно з п.2 наказу, до складу обласного промислового об'єднання "Агромаш" включено підприємства та організації відповідно до додатку 1 (Т.1 а.с. 33-40).

Вінницькою обласною радою народних депутатів 14.05.1993 р. прийнято рішення "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної ради народних депутатів та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності відповідно до постанови КМУ № 577 від 13.10.1992 р." (Т.1 а.с. 76).

Пунктом 4.1 Додатку № 1 до рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 14.05.1993 р. визначено майно комунальної власності обласної ради народних депутатів, до якого віднесено обласне виробниче об'єднання "Агромаш" із 43-ма спеціалізованими підприємствами, зокрема і Літинське РП "Агромаш" (Т.1 а.с. 77-79).

Відповідно до акту приймання-передачі дані підприємства передані до комунальної власності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 р. № 577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя", обласне виробниче об'єднання "Агромаш" (Т.1 а.с. 80) .

Із вказаного акту вбачається, що Літинське РП "Агромаш" та Вінницький учбово-курсовий комбінат знаходились за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_2 (акт передачі).

Розпорядженням представника Президента України у Вінницькій області від 26 квітня 1993 р. встановлено управління майном, що є у комунальній власності області та зобов'язано покласти на управління, відділи та інші підвідомчі обласній Державній адміністрації органи державної виконавчої влади вчинення функцій по управлінню майном, що є у комунальній власності обласного рівня, за галузевим принципом (Т.1 а.с. 81-83).

Наказом управління сільського господарства і продовольства Вінницької обласної державної адміністрації № 69 від 16.06.1994 р. "Про безоплатну передачу з баланса Літинського РП "Агромаш" на баланс Вінницького навчально-курсового комбінату "Агромаш" адміністративного будинку і навчальних класів", передано: адміністративний будинок - 547,7 кв.м, в т.ч. 1-й поверх - 266,3 кв. м; 2-й поверх - 284,45 кв.м; навчальні класи на 2 поверсі Л.М.Р.Д. - 233,75 кв.м; будинок електроцеху - 349,9 кв.м; територія - 6900 кв.м. (Т. 1 а.с. 84-85).

Актами приймання-передачі основних засобів №1, 2, 3, 4 від 20.06.1994 р. Літинське районне підприємство "Агромаш" передало зі свого балансу на баланс Вінницького обласного учбово-курсового комбінату: будинок електроцеху (рік побудови - 1958, інвентарний номер - 2), територію (рік побудови - 1975, інвентарний номер - 578), адміністративний будинок (рік побудови - 1968, інвентарний номер 572), навчальні класи на 2-му поверсі ЛМРД (рік побудови - 1973, інвентарний номер 12) (Т.1 а.с. 89-92).

Літинським РП "Агромаш" видано авізо-підтвердження щодо передачі на баланс вказаного майна (Т.1 а.с. 93).

Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994 р. "Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 1995р.", затверджено перелік об'єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації в 1995р., в тому числі: Літинське РП "Агромаш" та обласний учбово-курсовий комбінат смт. Літин (Т.1 а.с. 102-107).

24.03.1995 р. Виконавчим комітетом Вінницької обласної ради народних депутатів рішенням № 66 затверджено способи приватизації об'єктів комунальної власності області, перелік яких затверджено на 3-й сесії 22 скликання обласної Ради народних депутатів від 29.11.1994 р. (Т. 1 а.с. 108-112).

26.05.1995 р. наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Вінницькій області № 364-к "Про прийняття рішення про приватизацію державного майна Літинського районного підприємства "Агромаш" за адресою: АДРЕСА_2" дозволено приватизацію державного майна Літинського РП "Агромаш" з визначенням способу приватизації - перетворення у відкрите акціонерне товариство (Т.1 а. с. 113).

Згідно з наявними в матеріалах справи інвентаризаційними описами по Літинському РП "Агромаш" станом на 01.06.1995 р. у складі основних засобів підприємства рахувались: будинок електростанції (рік забудови -1958), будинок ЛМРД (рік забудови - 1973, інвентарний номер 12), площадка з брамою (рік забудови - 1975, інвентарний номер 578), адмінбудівля (рік забудови - 1958, інвентарний номер 570) (Т.1 а.с. 124-131).

Наказом регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій області від 10.12.1996 р. № 1366-к "Про завершення приватизації ВАТ "Літинське РП "Агромаш" та додатком до Наказу від 10.12.1996р. по акту № 299 від 31.12.1996 р. передано майно ВАТ "Літинське РП "Агромаш". Зокрема, ФДМ України по Вінницькій області передав до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш" розташовані в АДРЕСА_2, об'єкти нерухомості, зазначені в додатку до Наказу від 10.12.1996 р. (Т. 2 а.с. 5-11).

Вказане нерухоме майно було передано згідно з актом інвентаризації від 12.06.1995 р. крім 16-ти квартирних житлових будинків (Т.1 а.с. 121-123).

26.09.2003 р. за клопотанням ВАТ "Літинське РП "Агромаш", висновків архітектурної служби, бюро технічної інвентаризації, виконком селищної ради прийняв рішення № 132 про видачу ВАТ "Літинське РП "Агромаш" свідоцтва на право власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_2 (Т. 2 а.с. 110).

26.09.2003 р. видано свідоцтво про право власності ВАТ "Літинське РП "Агромаш" на будівлі та споруди по АДРЕСА_2 (Т. 2 а.с. 111).

При цьому за наказом регіонального Фонду державного майна України по Вінницькій області від 23.09.2005 р. № 600/1 скасовано свідоцтво про право власності регіонального Фонду державного майна України по Вінницькій області, видане 31.12.1996 р. (Т. 2 а.с. 14).

Згідно з реєстраційним посвідченням КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 22.12.2003 р. будівлі та споруди, які розташовані в АДРЕСА_2, зареєстровано за ВАТ "Літинське РП "Агромаш" на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Літинської селищної ради від 26 вересня 2003 року за № 132.

Відповідно до вказаного посвідчення визначено, яке майно рахувалось за ВАТ "Літинське РП "Агромаш" (Т.2 а.с. 112-113).

Як підтверджується матеріалами справи, 13.11.2002 р. постановою господарського суду Вінницької області у справі № 159/10-430 за заявою Хмільницької ОДПІ ВАТ "Літинське РП "Агромаш" визнано банкрутом (Т. 2 а. с. 27-28).

Нерухоме майно ВАТ "Літинське РП "Агромаш" було включено в ліквідаційну масу та продане за біржовим контрактом 16.03.2004 р. ТОВ "БЕТА-В» (Т.2 а.с. 37-39).

За рішенням третейського суду від 07.12.2004 р. визнано право власності за ТОВ "БЕТА-В" на все нерухоме майно та зареєстроване право власності у КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (Т. 2 а.с. 116-117).

В подальшому частину нерухомого майна ТОВ "БЕТА-В" було продано за договором купівлі-продажу від 05.07.2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у рівних частках.

Рішенням Третейського суду від 07.07.2005 р. (Т. 2 а.с. 130-131) визнано право власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у рівних частках (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_2, зокрема:

- літ. "Д" кузня загальною площею 185,5 кв.м.;

- літ. "З" акумуляторний цех загальною площею 133,5 кв.м.;

- літ. "К" виробниче приміщення 662,8 кв.м.;

- літ. "Л" електроцех загальною площею 296,3 кв.м.;

- літ. "М" спецмайстерня загальною площею 471,4 кв.м.;

- літ. "Н" оздоровчий комплекс загальною площею 384,3 кв.м.;

- літ "П" склад загальною площею 9,3 кв.м.;

- літ. "Г" зварювальний цех загальною площею 13,9 кв.м.;

- літ. "Ш" трансформаторна підстанція загальною площею 38,3 кв.м.;

- літ "Ж" технічний пункт, прибудова, приміщення 4,5,6 загальною площею 345,3 кв.м.;

- літ "Р" СТОА загальною площею 1875,2 кв.м.

Отже, наведені вище обставини у даній справі свідчать про те, що починаючи з 07.07.2005 року і по даний час за ОСОБА_2 зареєстровано серед іншого частину майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і яка є предметом спору, а саме: літ. "К"- виробниче приміщення загальною площею 662,8 кв. м та літ. "Л" електроцех, загальною площею 296,3 кв. м, що стверджується реєстраційним посвідченням (Т. 4 а.с. 67).

Інша частина майна, яка знаходиться за тією ж адресою, що також є предметом спору, а саме: літ. "Л" будівля адмінбудинку загальною площею 1466,4 кв.м, за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2004 року відчужено ТОВ "БЕТА-В" суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. При цьому цього ж дня зареєстровано нею в Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації, що стверджується відповідним реєстраційним посвідченням (Т.4 а.с. 64).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачами, і яке як комунальне майно Вінницької обласної ради у 1994 році передано на баланс Вінницького обласного учбово-курсового комбінату, без будь-яких правових підстав у 1995-1996 роках увійшло до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш" та було приватизовано, а в подальшому за відплатними договорами придбано відповідачами у справі.

Разом з тим, судова колегія зважає на те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року (Т. 2 а.с. 46-52), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року (Т.2 а.с. 141-144), у справі № 9/180/2011/5003 за позовом прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти до Літинської селищної ради Вінницької області третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення № 132 від 26.09.2003 р. та свідоцтва про право власності визнано незаконним та скасовано рішення Літинської селищної ради № 132 від 26.09.2003 року в частині видачі свідоцтва на право власності відкритого акціонерного товариства Літинське районне підприємство "Агромаш" на будівлі та споруди по АДРЕСА_2 а саме: - літера "А" адмінбудинок площею 547,7 кв. м.; - літера "Л" електроцеху площею 296,3 кв. м.

Таким чином, в судовому порядку у справі № 9/180/2011/5003 встановлено факт незаконного включення в ліквідаційну масу ВАТ "Літинське РП "Агромаш" будівель і споруд, які за наказом начальника управління сільського господарства і продовольства Вінницької обласної державної адміністрації № 69 від 16.06.1994 р. та відповідно до розпорядження представника Президента України у Вінницькій області №162 від 26.04.1993р. було передано на баланс учбового комбінату: адмінбудинок площею 547,7 кв.м. (в тому числі: перший поверх - 266,3 кв.м.; другий поверх - 284, 45 кв.м.; навчальні класи на другому поверсі Л.М.Р.Д. - 233,75 кв.м.; будинок електроцеху - 349, 9 кв.м. територію 6900 кв.м.), що підтверджується актами прийому-передачі основних засобів №1-4 від 20.06.1997р., авізо-підтвердженям про безоплатну передачу -одержання основних засобів в сумарному вигляді: будинок електроцеху -початкова вартість 38580674крб. (знос 9354441крб.); територія (площадка з твердим покриттям), початкова вартість 1587000 крб. (знос 187873крб.); адміністративний будинок, початкова вартість - 13297608 крб. (знос 4694138крб.); навчальні класи Л.М.Р.Д. - початкова вартість 13432210крб. (знос 1571208 крб.). Всього на суму 66897492 крб. (знос 15810660 крб.), які учбовим комбінатом взято на баланс та рахується на рахунку "Основні засоби" по Головній книзі з 1994 р. Тобто, встановлено факт незаконного включення до статутного фонду ВАТ "Літинське РП "Агромаш" комунального майна, яке є предметом спору у даній справі, яке роком раніше (у 1994 році) передано на баланс Вінницького обласного учбово-курсового комбінату.

Крім того, наведеними вище судовими рішеннями встановлено, що територія 6900 кв.м та навчальні класи на другому поверсі ЛМРД - 233,75 кв.м. залишилися у комунальній власності Вінницької обласної ради, оскільки в рішенні Літинської селищної ради № 132 від 26.09.2003 року та свідоцтві про право власності не зазначаються.

Таким чином, судова колегія погоджується з тим, що встановлені факти цілком правомірно були враховані судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, виходячи з положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, в силу приписів якої факти, встановлені рішенням господарського суду, є преюдиціальними під час розгляду цієї справи, а тому не підлягають доказуванню.

Крім того, враховуючи той факт, що рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за відповідачами, скасовано, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що відсутні правові підстави для набуття у подальшому права власності на спірне майно відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Отже, майно, що є предметом спору фактично продовжує належати до комунальної власності Вінницької обласної ради на підставі рішення від 14.05.1993 року "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності відповідно до постанови КМУ № 577 від 13.10.1992 р.", яке є чинним та ніким не скасоване.

Аналізуючи встановлені обставини справи та, переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності визначених законом підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України, а права власності главою 29 цього Кодексу.

В силу приписів статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, аналіз наведеної вище норми права свідчить про те, що позивач повинен довести, що є власником майна, що відповідачі є добросовісними набувачами, що майно вибуло з його володіння поза його волею, і що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

При цьому, рішенням Вінницької обласної ради від 14.05.1993 року "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності відповідно до постанови КМУ № 577 від 13.10.1992р." та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року, у справі №9/180/2011/5003, якою в частині спірного майна (адмінбудинок та електроцех) скасовано рішення Літинської селищної ради №132 від 26.09.2003 року, підтверджується той факт, що спірне майно належить до комунальної власності. Отже, єдиним власником спірного майна є Вінницька обласна рада.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи свідчать про те, що дане майно вибуло від позивача - Вінницької обласної ради поза його волею, оскільки йому про це відомо не було, що стверджується відсутністю будь-яких договірних правовідносин та правових актів індивідуальної дії щодо відчуження чи передачі майна між обласною радою з одного боку та ВАТ "РП "Агромаш", ТОВ "БЕТА-В" і відповідачами з іншого.

Крім того, умовою, за якої власник майна у порядку статті 388 ЦК України може звернутися з вимогою про витребування майна є та обставина, що набувач повинен бути добросовісним.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у справі є добросовісним набувачем. Вказана обставина підтверджується тим, що, придбаваючи майно у ТОВ "БЕТА-В" у 2004-2005 роках, відповідачі не знали і не могли знати про те, що товариство не мало права на його відчуження, оскільки незаконність включення до статутного фонду ВАТ "РП "Агромаш" спірного майна, а відтак згодом його відчуження, було встановлено рішенням суду апеляційної інстанції лише в червні 2012 року.

Як стверджується матеріалами справи, СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали спірне майно на підставі договорів купівлі-продажу у ТОВ "БЕТА-В", тобто на підставі відплатних угод, що є підставою для витребування майна у добросовісного набувача, яку вимагає правова конструкція ст. 388 ЦК України.

Проаналізувавши наведені вище положення діючого законодавства та обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що у позивача - Вінницької обласної ради наявні визначені законом підстави для захисту свого порушеного права шляхом витребування у відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спірного нерухомого майна.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

При цьому судова колегія зважає на те, що в силу приписів статей 387, 388 ЦК України віндикаційний позов може пред'явити лише власник майна. Вказані норми права за своєю правовою природою є імперативними, а тому задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння здійснюється виключно на користь власника такого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 частини адміністративного будинку площею 547 кв.м літера - "А", у тому числі І поверх площею 266,3 кв.м та ІІ поверх площею 281,45 кв.м. слід задоволити на користь Вінницької обласної ради.

Натомість, всупереч наведеним вище приписам діючого законодавства, судом першої інстанції у п. 2 резолютивної частини рішення задоволено позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_3) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 00914409) частини адміністративного будинку площею 547 кв.м літера - "А", у тому числі І поверх площею 266,3 кв.м та ІІ поверх площею 281,45 кв.м.

З огляду на вказане, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при задоволенні позову в цій частині.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

У п. 5 резолютивної частини рішення суд першої інстанції вказав: «Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1461,13 грн.».

Таким чином, всупереч наведеним вище положенням процесуального закону, суд першої інстанції у зазначеному пункті резолютивної частини рішення не вказав повне найменування сторони та її реквізитів, а саме слід було вказати - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши відповідні його абзаци в іншій редакції.

Так, абзац 2 резолютивної частини рішення слід викласти в такій редакції: «Витребувати з володіння фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) частину адміністративного будинку площею 547 м.кв. літера, у тому числі І поверх площею 266,3 м.кв. та ІІ поверх площею 281,45м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_2

Абзац 5 резолютивної частини рішення слід викласти в такій редакції: «Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1461 грн. 13 коп.»

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо витребування з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 00914409) будинок електроцеху площею 296,3 кв.м літера - "Л" та навчальні класи на 2 поверсі виробничого приміщення лінійної монтажно-ремонтної дільниці (ЛМРД) загальною площею 233,75 кв.м літера - "К" на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні обставини справи та норми закону.

Матеріалами справи стверджується той факт, що згідно Договору купівлі - продажу будівель від 05.07.2005 року ТОВ «Бета - В» (продавець) продало, а ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (покупці) купили в рівних частках будівлі загальною площею 4415, 8 кв. м. (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_2 (Т. 5 а.с. 105).

Згідно з п. 2 зазначеного Договору продані будівлі належать продавцю на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 07.12.2004 р., зареєстрованого комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 07.12.2004 р. за реєстровим № 2 реєстрової книги № 2.

Зі змісту вказаного Договору купівлі - продажу будівель вбачається, що відповідач-ОСОБА_2 виступає в якості фізичної особи, яка придбала у власність відповідне майно. У договорі відсутні будь-які відомості щодо прибання майна з метою здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням Третейського суду від 07.07.2005 р. позов ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задоволено. Договір купівлі-продажу будівель загальною площею 4415, 8 кв. м. (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_2, укладений 05.07.2005 р. між ТОВ «Бета-В», ОСОБА_6 та ОСОБА_2 визнано дійсним.

Згідно реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 07.07.2005 р. посвідчено, що 19/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 з правом особистої власності на підставі рішення Третейського суду від 07.07.2005 р. та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 2 (Т.5 а.с. 111).

У вказаному посвідченні зазначено, що 19/50 частин будинковолодіння складаються з: літ. Д - кузня, загальною площею 185, 5 кв. м; літ. З - акумуляторний цех, загальною площею 133, 5 кв. м; літ. К - виробниче приміщення, загальною площею 662, 8 кв. м.; літ. Л - електроцех, загальною площею 296, 3 кв. м; літ. М - спецмайстерня, загальною площею 471, 4 кв. м; літ. Н - оздоровчий комплекс, загальною площею 384, 3 кв. м; літ. П - склад, загальною площею 9, 3 кв. м; літ Г - зварювальний цех, загальною площею 13, 9 кв. м; Ѕ трансформаторна підстанція - літ. Ш, площею 38, 3 кв. м; літ. Ж - технічний пункт прибудова, приміщення 4, 5, 6 площею 345, 3 кв. м; літ. Р - СТОА, загальною площею 1875, 2 кв. м.

Рішенням Третейського суду від 07.11.2006 р. позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір про поділ в натурі частини будинковолодіння, яка складає 19/50 часток будинковолодіння за АДРЕСА_2, укладений 07.11.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Поділено в натурі та передано у власність за вказаним договором ОСОБА_2 приміщення 4,5,6 площею 345, 3 кв. м., що складає 19/100 часток будинковолодіння (Т.4 а.с. 65-66).

Згідно реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 08.11.2006 р. посвідчено, що 19/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 з правом особистої власності на підставі рішення Третейського суду від 07.11.2006 р. та записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 2 (Т. 5 а.с. 114).

У вказаному посвідченні зазначено, що 19/100 частин будинковолодіння складаються з: літ. Д - кузня, загальною площею 185, 5 кв. м; літ. З - акумуляторний цех, загальною площею 133, 5 кв. м; літ. К - виробниче приміщення, загальною площею 662, 8 кв. м.; літ. Л - електроцех, загальною площею 296, 3 кв. м; літ. М - спецмайстерня, загальною площею 471, 4 кв. м; літ Г - зварювальний цех, загальною площею 13, 9 кв. м; літ. Ж - технічний пункт прибудова, приміщення 4, 5, 6 площею 345, 3 кв. м; літ. Р - СТОА, загальною площею 1875, 2 кв. м.

Окрім того, з оглянутої в судовому засіданні та долученої до матеріалів справи інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій зареєстровано за ОСОБА_2 (Т. 5 а.с. 115-121).

Таким чином, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останніх свідчать про те, що ОСОБА_2 набув право власності на вказані об'єкти нерухомого майна та виступав у зазначених правовідносинах як фізична особа без статутусу підприємця.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази у розумінні ст.. ст.. 32, 33, 34 ГПК України, які підтверджували б використання придбаного ОСОБА_2 спірного нерухомого майна для здійснення підприємницької та господарської діяльності, що також підтверджено поясненнями представників сторін в судовому засіданні 11.03.2013 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив характер спірних правовідносин, що виникли між позивачем та ОСОБА_2, а також не з'ясував правовий статус, у якому перебуває відповідач у даних спірних правовідносинах, у зв'язку з чим не встановив, чи дана справа підвідомча господарським судам.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В силу приписів статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України визначено справи у спорах які підвідомчі господарським судам .

Аналіз наведених вище положень процесуального закону свідчить про те, що господарським судам підвідомчі справи за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв, в силу яких до компетенції господарських судів відносяться спори, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та спори, які виникли між юридичними особами, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 2, 3, 3.1. Постанови №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз`яснив, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 не приймає участь у вказаних спірних правовідносинах як фізична особа-підприємець та не використовує спірне майно з метою здійснення підприємницької та госпродарської діяльності.

Враховуючи наведені вище положення ст.ст.1, 12, 21 ГПК України та встановлені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що дана справа в частині вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підвідомча господарським судам України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. п. 4.2.1., 4.2.5. абз. 2 п. 4.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору не підвідомча господарському суду (ст. 12 ГПК); позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства, суд першої інстанції не припинив провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 як фізичної особи, у зв'язку з чим допустив порушення норм процесуального рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, Рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 скасувати в частині витребування з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 00914409) будинку електроцеху площею 296,3 кв.м літера - "Л" та навчальні класи на 2 поверсі виробничого приміщення лінійної монтажно-ремонтної дільниці (ЛМРД) загальною площею 233,75 кв.м літера - "К" та в частині стягнення з ОСОБА_2 до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5065,74 грн., та припинити провадження у справі в цій частині

Керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 скасувати в частині витребування з незаконного володіння суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) та Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 00914409) будинок електроцеху площею 296,3 кв.м літера - "Л" та навчальні класи на 2 поверсі виробничого приміщення лінійної монтажно-ремонтної дільниці (ЛМРД) загальною площею 233,75 кв.м літера - "К" та в частині стягнення з ОСОБА_2 до Державного бюджету України судових витрат зі сплати судового збору в сумі 5065,74 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задоволити частково.

Витребувати з володіння фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) частину адміністративного будинку площею 547 м.кв. літера, у тому числі І поверх площею 266,3 м.кв. та ІІ поверх площею 281,45м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_2

В задоволенні позову про витребування майна з незаконного володіння відповідачів на користь Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти - відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - припинити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1461 грн. 13 коп."

4. Стягнути з Вінницької обласної ради (вул. Соборна. 70, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 00022438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 804 грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги".

5. Господарському суду Вінницької області від 23.11.2012 р. у справі № 14/80/2012/5003 видати накази на виконання даної постанови.

6. Справу № 14/80/2012/5003 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.