Постанова

від 20.03.2013 по справі 21/118-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа№ 21/118-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шпічка М.І. - дов. №134 від 12.07.12р.;

від відповідача: Павленко І.В. - дов. б/н від 05.03.13р.; Припишнюк В.І. - дов. б/н від 05.03.13р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім»

на рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року,

у справі № 21/118-12 (суддя Ярема В.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ», с. Мала Вільшанка, Київська область,

до акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім», м. Тетіїв, Київська область,

про стягнення 65 667,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агро-ІВ» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до АТ «Тетіївагрохім» про стягнення 65 667,01 грн. (а.с. 5-6).

Рішенням господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року по справі № 21/118-12 позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 29-31).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду АТ «Тетіївагрохім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області по справі № 21/118-12 від 26 листопада 2012 року повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом не взято до уваги, що продукція, за яку просить стягнути борг позивач, відпущена відповідачу в рахунок заборгованості, яка існувала у позивача перед відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у справі № 21/118-12 апеляційну скаргу АТ «Тетіївагрохім» на рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів Сухового В.Г., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд справи на 20 березня 2013 року (а.с. 77-78).

Автоматизованою системою документообігу суду, у зв'язку з перебуванням судді Аргикової О.В. на лікарняному, 18 березня 2013 року здійснено повторний автоматичний розподіл справ між суддями, відповідно до якого, апеляційну скаргу АТ «Тетіївагрохім» по справі № 21/118-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 19 березня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 21/118-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року вказана колегія прийняла справу № 21/118-12 до свого провадження.

В судовому засіданні 20 березня 2013 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача теж надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року у справі № 21/118-12 - без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

29 вересня 2011 року позивач поставив, а відповідач отримав товар (соняшник) загальною вартістю 64 561,01 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ив-00000029 (а.с. 10).

Вказаний товар було отримано представником відповідача, який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей №032 від 29 вересня 2011року (а.с. 11).

Відповідач отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилось 64 561,01 грн. заборгованості, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, яка підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «Агро-ІВ»і скріплена відбитком печатки Товариства.

З метою досудового врегулювання даного спору, 10 лютого 2012 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату 64 561,01 грн. заборгованості за накладною № Ив-00000029 від 29 вересня 2011 року (а.с. 12).

На зазначену претензію відповідач відповів 29 лютого 2012 року листом, згідно якого у задоволенні пред'явленої вимоги останнім відмовлено.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

За своєю правовою природою відносини, які склалась між сторонами є договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату зазначеної позивачем заборгованості, то колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, відтак про необхідність їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається те, що 09 лютого 2011 року та 25 беорезня 2011 року між ним та ТОВ «Агро-ІВ» і СТОВ «Україна» (як організацією, по зобов'язанням якої, на думку відповідача, також відповідає позивач) були укладені угоди №3 та №7, на виконання яких відповідачем були виконані роботи по внесенню аміачної води. У зв'язку з тим, що позивач вартість виконаних відповідачем робіт за зазначеними договорам сплатив із порушенням строків, останнім було нараховано 122 802,11 грн. пені та 3% річних.

Таким чином, оскільки вартість поставленого позивачем товару за спірною накладною (64 561,01 грн.) була зарахована відповідачем в рахунок часткового погашення нарахованих позивачу пені та 3% річних (122 802,11 грн.), відповідач посилався на відсутність в нього будь-якої заборгованості перед позивачем та, навпаки, вимагав від останнього сплати решти заборгованості (58 241,10 грн.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наведені доводи скаржника не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки скаржником документально не підтверджено передачу продукції, розрахунок за якої виник спір, в погашення заборгованості, яка існувала у позивача перед відповідачем

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Провівши повторний математичний розрахунок трьох процентів річних за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 106 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник не надав суду належних і допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року по справі № 21/118-12 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга АТ «Тетіївагрохім» на рішення господарського Київської області від 26 листопада 2012 року по справі № 21/118-12 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім» на рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року по справі № 21/118-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року по справі № 21/118-12 залишити без змін.

3. Справу № 21/118-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Жук Г.А.

Суховий В.Г.