Постанова

від 13.06.2013 по справі 21/118-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 21/118-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Тетіївагрохім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року у справі № 21/118-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" до акціонерного товариства закритого типу "Тетіївагрохім" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 64 561,01 грн. та 3 % річних у сумі 1106 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати одержаного за видатковою накладною товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2012 року (суддя Ярема В.А.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 64 561,01 грн. та 3 % річних в сумі 1106 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року (судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А., Суховий В.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.09.2011 року на підставі видаткової накладної № Ив-0000029 товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" поставило акціонерному товариству закритого типу "Тетіївагрохім" товар (соняшник) на загальну суму 64 561,01 грн.

Відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар не здійснив.

10.02.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 64 561,01 грн. за вказаною накладною.

29.02.2012 року відповідач відмовив у задоволенні цієї вимоги та зазначив, що вартість поставленого товару за накладною була зарахована відповідачем в рахунок часткового погашення пені та 3 % річних в сумі 122 802,11 грн., нарахованих позивачу за прострочення оплати виконаних робіт згідно угод від 09.02.2011 року № 3 та від 25.03.2011 року № 7, укладених між відповідачем та СТОВ "Україна" (за зобов'язаннями якого, на його думку, відповідає позивач).

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця про стягнення з покупця заборгованості у зв'язку з невиконанням ним обов'язку з оплати одержаного за видатковою накладною товару.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення заборгованості обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати одержаного товару за спірною видатковою накладною.

Відповідно до статей 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено фактичні обставини отримання відповідачем товару від постачальника на підставі видаткової накладної та порушення зобов'язання з його оплати, а також недоведеність передачі продукції за спірною накладною в рахунок часткового погашення заборгованості позивача перед відповідачем за іншими угодами.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар згідно видаткової накладної та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 64 561,01 грн. та 3 % річних у сумі 1106 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Тетіївагрохім" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк