Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-15905/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2013 року № 2а-15905/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтек" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі місті Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00025922-3 від 08.06.2012 та № 00026022-3 від 08.06.2012,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфтек" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00025922-3 від 08.06.2012, № 00026022-3 від 08.06.2012, № 00026122-3 від 08.06.2012 та № 00026222-3 від 08.06.2012.

У судовому засіданні 31.01.2013 позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій він просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00025922-3 від 08.06.2012, № 00026022-3 від 08.06.2012 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00026122-3 від 08.06.2012 в повному обсязі та податкове повідомлення - рішення № 00026222-3 від 08.06.2012 в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 1 664 435 грн. Зазначені уточнення прийняті судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 позовну заяву було залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00026122-3 від 08.06.2012 в повному обсязі та податкового повідомлення - рішення № 00026222-3 від 08.06.2012 в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 1 664 435 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про те, що податкові накладні складі по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" та ТОВ "Грант-Постач" складені з порушенням вимог чинного законодавства, що позбавляє їх надання їм юридичної сили та доказовості.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" та ТОВ "Грант-Постач", які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 17.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 2820/23-02/33096810 від 22.05.2012.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 31.01.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

07.02.2012 через канцелярію суду були подані пояснення, в яких він зазначив про те, що відповідно до розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) на ТОВ "Гарант -Постач" в період з 01.06.2009 по 01.09.2009 працювала 1 особа та на ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" в період з 01.12.2009 по 01.03.2010 працювало 3 особи та з 01.03.2010 по 01.06.2010 - 2 особи.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.04.2012 по 06.05.2012 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 346 від09.04.2012 була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 251 462 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів на суму 124 433 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Протягом травня, червня, липня, серпня та вересня 2009 року на виконання умов договору підряду № 01/05-2009 від 01.05.2009 ТОВ "Грант-Постач" поставлено товари на користь ТОВ "Ліфтек".

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ліфтек" було задвоєно суми податкового кредиту згідно поданих додатків 5 до декларації з ПДВ, а саме, податкового кредиту задекларованого від ТОВ "Гарант-Постач" у травні 2009 року на суму 17726 грн. та у липні 2009 року на суму 25282 грн.

Первинні документи по правовідносинам ТОВ "Ліфтек" та ТОВ "Грант-Постач" були передані на проведення почеркознавчого дослідження до ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі міста Києва та згідно висновка спеціаліста № 254 від 16.05.2012 підписи від імені ОСОБА_1, зображення яких наявні в копіях податкових накладних та видаткових накладних по взаємовідносинам між ТОВ "Гарант-постач" та ТОВ "Ліфтек" та які було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підписи від імені ОСОБА_1 зображення якого наведене в копії реєстраційної заяви, та який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний іншою особою.

Протягом жовтня, листопада, грудня 2009 року, лютого та квітня 2010 року ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" було здійснено поставку товару на користь ТОВ "Ліфтек".

Первинні документи по правовідносинам ТОВ "Ліфтек" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" були передані на проведення почеркознавчого дослідження до ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі міста Києва та згідно висновка спеціаліста № 255 від 16.05.2012 підписи від імені ОСОБА_2 зображення яких наявні в копіях податкових накладних по взаємовідносинам між ТОВ "ТД"Елітпромпостач" та ТОВ "Ліфтек" та які було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підписи від імені ОСОБА_2 зображення якого наведене в копії реєстраційної заяви, та який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний третьою особою.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що податкові накладні складі по взаємовідносинам ТОВ "Ліфтек" з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" та ТОВ "Грант-Постач" складені з порушенням вимог чинного законодавства, що позбавляє їх надання їм юридичної сили та доказовості.

За результатами перевірки складено акт № 2820/23-02/33096810 від 22.05.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення № 00025922-3 від 08.06.2012, яким зменшено розмір суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 155 541 грн. у тому числі за штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 31 108 грн. та № 00026022-3 від 08.06.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 314 328,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 62 866,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю до Державної податкової адміністрації України була подана скарга, зокрема, на податкові повідомлення - рішення № 00026022-3 від 08.06.2012 та № 00025922-3 від 08.06.2012, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 4554/0/61-12/10-2115 від 01.11.2012, яким зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфтек" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 00026022-3 від 08.06.2012 та № 00025922-3 від 08.06.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього права на формування податкового кредиту по правовідносинам з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" та ТОВ "Грант-Постач", оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Грант-Постач" позивачем надано суду копії договору купівлі - продажу № 01/05-2009 від 01.05.2009, видаткових накладних, рахунків фактур, банківських виписок та податкових накладних.

На підтвердження факту здійснення поставки товару по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" позивачем надано суду рахунки - фактури, банківські виписки та податкові накладні.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем на підтвердження реальності правовідносин з ТОВ "Грант-Постач" видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" та в рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Грант-Постач", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, та в наданих на підтвердження правовідносин з ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" податкових накладних та рахунках фактурах міститься лише підпис та печатка ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", однак не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Таким чином, з зазначених видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити особу, яка відвантажила товар, а з рахунків - фактур та податкових накладних, хто саме їх виписав.

З огляду на викладене видаткові накладні та рахунки - фактури, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення поставки та транспортування товару по взаємовідносинам з ТОВ "Грант-Постач" та податкові накладні та рахунки - фактури надані позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з зазначених документів не вбачається можливості встановити особу, яка їх виписала, з огляду на що вони не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ "Грант-Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" поставки позивачу товару.

Відповідно до розділу 1 договору № 01/05-2009 від 01.05.2009 асортимент, технічні характеристики, об'єми та строки поставки продукції узгоджуються сторонами в заявках та рахунках - фактурах на кожну партію товару.

Заявок на поставки товару позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначених документів.

Також позивачем на підтвердження здійснення поставки товару контрагентами ТОВ "Грант-Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", а саме на підтвердження його транспортування, не було надано суду товарно - транспортних накладних та не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) щодо контрагентів позивача ТОВ "Гарант -Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", які були надані відповідачу супровідним листом № 1882/7/17.5-11 від 25.01.201 на ТОВ "Гарант -Постач" в період з 01.06.2009 по 01.09.2009 працювала 1 особа та на ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" в період з 01.12.2009 по 01.03.2010 працювало 3 особи та з 01.03.2010 по 01.06.2010 - 2 особи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися підчас здійснення поставки товару, зокрема, документів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, а також те, що надані позивачем первинні документи складні з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Гарант -Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що наявний у матеріалах справи висновок спеціаліста не може бути належним доказом на підтвердження відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Гарант -Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", водночас враховуючи той, факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту здійснення поставки товару зазначеними контрагентами, вказані посилання позивача не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ ТОВ "Гарант -Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтек" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00025922-3 від 08.06.2012, № 00026022-3 від 08.06.2012 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов