Постанова

від 28.05.2013 по справі 2а-15905/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15905/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ТОВ «Ліфтек» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому, з врахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00025922-3 від 08.06.2012, № 00026022-3 від 08.06.2012 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00026122-3 від 08.06.2012 в повному обсязі та податкове повідомлення - рішення № 00026222-3 від 08.06.2012 в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 1 664 435 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2012 року позовну заяву було залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00026122-3 від 08.06.2012 в повному обсязі та податкового повідомлення - рішення № 00026222-3 від 08.06.2012 в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 1 664 435 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Гарант - Постач» та ТОВ «Торговий дім «Елітпромпостач», у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.06.2012 року №00025922-3 та № 00026022-3.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не було надано належної оцінки обставинам, які необхідні для встановлення факту здійснення господарських операцій, а також наявним у позивача первинним документам, що беззаперечно підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій, які призвели до змін в структурі його активів та зобов'язань та свідчать про наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товару та господарською діяльністю позивача і відповідно є правовою підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 20.04.2012 по 06.05.2012 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 346 від09.04.2012 була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 251 462 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів на суму 124 433 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що податкові накладні по взаємовідносинам ТОВ "Ліфтек" з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" та ТОВ "Грант-Постач" складені з порушенням вимог чинного законодавства, що позбавляє надання їм юридичної сили та доказовості.

За результатами перевірки складено акт № 2820/23-02/33096810 від 22.05.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення № 00025922-3 від 08.06.2012, яким зменшено розмір суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 155 541 грн. у тому числі за штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 31 108 грн. та № 00026022-3 від 08.06.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 314 328,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 62 866,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю до Державної податкової адміністрації України була подана скарга, зокрема, на податкові повідомлення - рішення № 00026022-3 від 08.06.2012 та № 00025922-3 від 08.06.2012, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 4554/0/61-12/10-2115 від 01.11.2012, яким зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що протягом травня, червня, липня, серпня та вересня 2009 року на виконання умов договору підряду № 01/05-2009 від 01.05.2009 ТОВ "Грант-Постач" поставлено товари на користь ТОВ "Ліфтек". Протягом жовтня, листопада, грудня 2009 року, лютого та квітня 2010 року ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач" було здійснено поставку товару на користь ТОВ "Ліфтек".

На підтвердження реальності та товарності вказаних господарських відносин позивачем надано первинні документи, а саме: копії договору купівлі - продажу, видаткових та податкових накладних, рахунків фактур, банківські виписки.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам позивача з його контрагентами ТОВ "Грант-Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач".

При цьому, колегія судів враховує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; осади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи щодо взаємовідносин позивача з названими вище контрагентами, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та містять всі зазначені вище обов'язкові реквізити.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги видаткові накладні та рахунки фактури, копії яких надано позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Грант-Постач" та ТОВ "Торговий дім "Елітпромпостач", посилаючись на те, що з зазначених документів не вбачається можливим встановити особу, яка їх виписала, оскільки зазначені документи містять печатку товариства та особистий підпис особи, яка їх виписала, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, колегія суддів враховує, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 червня 2012 року № 00025922-3, № 00026022-3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ліфтек»судові витрати у розмірі 3 283 грн. (три тисячі двісті вісімдесят три грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.