Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-12/9506-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-12/9506-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від першого відповідача - ТОВ "Український промисловий банк" - представник не прибув;

від другого відповідача - ПАТ "Дельта Банк" - Винник О.П., представник за довіреністю № б/н від 17.07.2012;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вавриша Андрія Валентиновича на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 у справі № 5011-12/9506-2012 (суддя Прокопенко Л.В.) за позовом фізичної особи-підприємця Вавриша Андрія Валентиновича до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Лісовик-2006" про визнання правочину частково недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Вавриш Андрій Валентинович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання частково недійсним Договору про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк", в частині заміни кредитора у зобов'язаннях, що виникають з Кредитного договору № 150/КВ-07 від 11.05.2007 та Іпотечного договору № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2013 у справі № 5011-12/9506-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання частково недійсним Договору про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Вавриш Андрій Валентинович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 у справі № 5011-12/9506-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що апелянта не було повідомлено належним чином про перехід прав за Кредитним договором.

Крім цього, апелянт посилається на відсутність підтвердження передачі права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007.

Також, позивач зазначає в апеляційній скарзі про порушення банком зобов'язань по кредитному договору шляхом розголошення банківської таємниці та розкриття конфіденційної інформації.

Таким чином, апелянт вважає вищенаведені обставини підставами для визнання Договору про передачу активів частково недійсним.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 26.03.2013 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач, перший відповідач та третя особа не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Крім того, представник апелянта був повідомлений про дату та час даного судового засідання в минулому засіданні, в якому він був присутній.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

Після закінчення судового засідання по даній справі до суду від представника позивача надійшла телеграма, в якій останній просив розгляд справи відкласти.

Слід зазначити, що неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб.

Крім того, саме позивачем подана апеляційна скарга. Отже, його позиція викладена та зрозуміла.

Також, апелянт не позбавлений був права на надання додаткових пояснень, як і на реалізацію своїх правомочностей на уповноваження певної особи на участь в судовому засіданні.

Враховується судом і те, що справа розглядається в апеляційному порядку досить тривалий час, а відтак, з огляду на встановлений процесуальним законом двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо відхилення клопотання про відкладення розгляду справи з метою недопущення зловживання стороною процесуальними правами та затягування судового процесу з урахуванням наведених вище підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", як позикодавцем та фізичною особою-підприємцем Вавриш Андрієм Валентиновичем, як позичальником 11.05.2007 укладено Кредитний договір №150/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії

Предметом договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - еквівалент 2 500 000 доларів США, валюта кредитування - гривня, долар США, євро; строк кредитної лінії - з 11 травня 2007 року до 11 травня 2009 року включно; мета використання коштів - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 14,5% річних в доларах США, 12% річних в євро, 19% річних в гривні; комісія на відкриття кредитної лінії у розмірі 0,30% від ліміту кредитування, без ПДВ (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок.

У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за кредитом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості дів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Згідно з пунктом 4.3 договору нарахування Банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця до 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-числа по останній робочий день поточного місяця на відповідні рахунки. У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів сума несплачених в строк процентів вважається простроченою, переноситься Банком для обліку прострочених нарахованих доходів (п. 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 цього Договору, проценти з розрахунку 16,5% річних - в доларах США, 21% річних в гривні, 14% річних в євро, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Положеннями пункту 6.1.2 договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому даним Договором.

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або нарахованих процентів за користування ним та або/комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1 договору в редакції Договору №2 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору).

Договорами № 1 від 25.09.2007, №1 від 28.09.2007 та №2 від 30.05.2008 до даного кредитного договору внесено зміни, зокрема, збільшено ліміт кредитування до 12 625 000 грн.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику в загальній сумі 12 625 000 грн.

Між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 02.07.2010 укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є за реєстровим номером - №2263.

Відповідно до пункту 3.1 договору в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги до боржників за Кредитними та Забезпечувальними Договорами, а також Попередніми Договорами внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 Цивільного кодексу України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за Кредитними та Забезпечувальними Договорами до Дельта Банку не вимагає згоди Боржників.

Згідно з п. 3.2 договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку Прав Вимоги до Боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними Договорами, а також Попередніми Договорами.

Перелік Кредитних та Забезпечувальних Договорів, укладених Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані Дельта Банку, наведений в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.1 Договору).

Передача Прав Вимоги за договорами, вказаними в п. 3.1 цього Договору здійснюється в дату, вказану в п. 5.1 цього Договору та підтверджується підписанням сторонами актів прийому-передачі прав вимоги.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" листом повідомили фізичну особу-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича про здійснення заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007.

Крім цього, в зазначеному листі боржника було повідомлено про те, що у разі наявності обґрунтованих заперечень щодо здійсненої заміни кредитора фізична особа-підприємець Вавриш Андрій Валентинович може письмово звернутись протягом десяти днів з такими запереченнями до нового кредитора - ПАТ "Дельта Банк". У разі ненадходження заперечень протягом вказаного строку заміна кредитора вважається погодженою у безспірному порядку.

Боржник до позивача з будь-якими запереченнями щодо здійсненої заміни кредитора не звернувся.

Як вбачається з акту приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ (а.с. 27-28) та Додатку №1 до Договору про передачу активів (а.с. 131-133) від ТОВ "Укрпромбанк" до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за Кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007.

У зв'язку з простроченням виконання фізичною особою-підприємцем Вавриш Андрієм Валентиновичем, взятих за кредитним договором зобов'язань, ПАТ "Дельта Банк" на адресу позичальника направлено претензію № 02.1-1483 від 03.11.2011 (а.с.23).

В зазначеній претензії банк вимагав у позичальника сплатити прострочену заборгованість в сумі 19 853 036 грн. 60 коп., а також пеню, комісію, штрафні санкції та проценти, які будуть донараховані на день сплати заборгованості, відповідно до Кредитного договору.

Вказана претензія залишена позичальником без задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007, ПАТ "Дельта Банк" звернувся з позовом до суду про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс", товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Девелопмент" та фізичної особи-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича заборгованості по відсоткам в сумі 1 303 893 грн. 45 коп., заборгованості по комісії в сумі 186 270 грн. 49 коп., пені по відсоткам в сумі 40 374 грн. 16 коп. та пені по комісії в сумі 5 762 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2012 у справі № 5011-34/12509-2012 позовні вимоги задоволені повністю; вирішено стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Медія Солюшнс", товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ДЕВЕЛОПМЕНТ" та фізичної особи-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 303 893 грн. 45 коп. заборгованості за відсотками, 186 270 грн. 49 коп. заборгованості по комісії, 46 136 грн. 16 коп. пені, а також 30 726 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1 609 грн. 50 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Дане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012.

Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду, зокрема, встановлено факт передачі товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007 публічному акціонерному товариству "Дельта Банк".

Крім цього, також встановлено, що публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було виконано умови договору про передачу активів в частині повідомлення боржника - фізичної особи-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича про перехід права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007.

Отже, судовим рішенням яке набрало законної сили встановлено факти, які апелянт намагається спростувати.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №5011-34/12509-2012 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі не можуть йому суперечити.

В обгрунтування вимог про визнання недійсним Договору про передачу активів фізична особа-підприємець Вавриш Андрій Валентинович посилається, зокрема, на наступне:

- договір про передачу активів укладений без його згоди;

- боржника не було повідомлено належним чином про перехід прав за Кредитним договором;

- підтвердження передачі права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007 відсутнє;

- банком порушено зобов'язання по кредитному договору шляхом розголошення банківської таємниці та розкриття конфіденційної інформації стосовно боржника.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Доводи апелянта про те, що під час укладення договору про передачу активів відбувся не лише перехід прав (відступлення права вимоги) за Кредитним договором, але й перехід обов'язків (переведення боргу) від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк" є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3.2 договору про передачу активів внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку Прав Вимоги до Боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними Договорами, а також Попередніми Договорами.

Так, за договором про передачу активів ПАТ "Дельта Банк" було передано право вимоги ТОВ "Український промисловий банк" до боржників, а не зобов'язання останнього перед боржниками.

Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги виконання зобов'язання (сплати кредиту, процентів за його користування, комісій, неустойки тощо) та забезпечення виконання цих зобов'язань (іпотека, порука, застава тощо) від боржників, а не зобов'язання ТОВ "Український промисловий банк" перед боржниками.

Отже, ПАТ "Дельта Банк" в даних правовідносинах виступає тільки як кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, заміна кредитора у зобов'язанні згоди боржника не потребує.

Отже, доводи апелянта про те, що договір про передачу активів укладений без його згоди, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім цього, також підлягають відхиленню доводи про те, що апелянта не було повідомлено належним чином про перехід прав за Кредитним договором.

Так, відповідно до п. 3.8.1 договору про передачу активів сторони зобов'язані письмово повідомити Боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних Прав Вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою Сторонами в письмовій формі, впродовж п'яти робочих днів з дати передачі відповідних Прав Вимоги на користь Дельта Банку в порядку, визначеному п. п. 3.4, 3.5 та 5.1 цього Договору.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" листом повідомили фізичну особу-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича про здійснення заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007, що підтверджується списком № 1-48-44 згрупованих поштових відправлень.

Таким чином, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" виконали умови договору про передачу активів в частині повідомлення боржника - фізичної особи-підприємця Вавриш Андрія Валентиновича про перехід права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007.

За таких обставин, вищенаведені доводи апелянта підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Стосовно доводів апелянта про відсутність підтвердження передачі права вимоги за кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору про передачу активів перелік Кредитних та Забезпечувальних Договорів, укладених Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані Дельта Банку, наведений в Додатку № 1 до цього Договору.

Другим відповідачем до матеріалів справи надано копію витягу з Додатку № 1 до Договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк", засвідчену належним чином (а.с.131-133), з якої вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" було відступлено право вимоги за Кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007, укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та фізичною особа-підприємецем Вавриш Андрієм Валентиновичем.

Слід також зазначити, що Додаток № 1 до Договору про передачу активів підписаний як первісним, так і новим кредиторами та скріплений їх печатками.

Також, даний додаток нотаріально посвідчений, а отже підстав не приймати його як належний і допустимий доказ у суду не має.

Крім цього, стаття 517 Цивільного кодексу України визначає докази прав нового кредитора у зобов'язанні.

За частиною першою зазначеної статті первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому, правові наслідки невиконання вимог даної норми встановлено частиною другою статті 514 ЦК України, згідно якої боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ (а.с. 27-28) ТОВ "Укрпромбанк" передано ПАТ "Дельта Банк", зокрема, Кредитний договір №150/КВ-07 від 11.05.2007.

Таким чином, первісним кредитором - ТОВ "Укрпромбанк" передано новому кредиторові - ПАТ "Дельта Банк" документи, які засвідчують право вимоги за Кредитним договором №150/КВ-07 від 11.05.2007, укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та фізичною особа-підприємецем Вавриш Андрієм Валентиновичем.

Щодо доводів апелянта про порушення банком зобов'язань по кредитному договору шляхом розголошення банківської таємниці та розкриття конфіденційної інформації, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (редакція станом на дату укладення Договору про передачу активів) банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі, яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України (тимчасовий адміністратор) має право надавати Міністерству фінансів України інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

Враховуючи те, що на момент укладення Договору про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" знаходився в процедурі ліквідації, інформація стосовно боржників, право вимоги до яких набув позивач у справі надана останньому правомірно.

Крім цього, відповідно до п. 5.2.6 Кредитного договору банк має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором надавати інформацію про це третім особам.

Боржником - фізичною особою - підприємецем Вавриш Андрієм Валентиновичем зобов'язання за Кредитним договором виконувались не належним чином, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості.

Отже, враховуючи вищенаведене, доводи апелянта про порушення банком зобов'язань по кредитному договору шляхом розголошення банківської таємниці та розкриття конфіденційної інформації відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вавриша Андрія Валентиновича залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 у справі № 5011-12/9506-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-12/9506-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Руденко М.А.

Буравльов С.І.