Ухвала

від 26.03.2013 по справі 17/196-10/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                  тел. 235-24-26 УХВАЛА "26" березня 2013 р.                                                           Справа № 17/196-10/2 за заявою комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства», м. Славутич від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі від 10.07.2012р. про примусове виконання рішення у справі №17/196-10/2 за позовом                     державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ,           до відповідача          комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства», м. Славутич Київської області, про          стягнення 1 548 264,50 грн.                                                                                   Суддя              О.В. Конюх за участю представників сторін: від позивача (боржника):          не з'явився;                          від відповідача (стягувача):          не з'явився. О Б С Т А В И Н И      С П Р А В И : рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2012р. №17/196-10/2 заяву КП «Управління житлово – комунального господарства» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 19.11.2010р. у справі №17/196-10 за позовом державної екологічної інспекції в Київській області до комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» про стягнення 1 548  264,50 грн. задоволено; рішення господарського суду Київської області від 19.11.2010р. у справі №17/196-10 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові Державній екологічній інспекції в Київській області відмовлено повністю; стягнуто з Державної екологічної інспекції в Київській області на користь комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» 7 741,32 грн. державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також повернуто комунальному підприємству «Управління житлово – комунального господарства» з державного бюджету України зайве сплачене платіжним дорученням від 28.10.2011р. №3584 державне мито в сумі 78,60 грн. На виконання рішення господарського суду Київської області від 20.06.2012р., яке набрало законної сили 02.07.2012 р., господарський суд видав накази від 10.07.2012р. 06.02.2013р. КП «Управління житлово – комунального господарства» (стягувач) звернувся до господарського суду із заявою від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі господарського суду Київської області від 10.07.2012р. №17/196-10/2 про примусове виконання рішення. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013р. заяву комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі від 10.07.2012р. про примусове виконання рішення у справі №17/196-10/2 призначено до розгляду на 13.03.2013р. У зв'язку з тим, що заявником не зазначено, в чому конкретно полягає допущена при видачі наказу помилка, заявника зобов'язано подати постанови Державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом у справі № 17/196-10/2. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2013р., у зв'язку з неподанням стягувачем (заявником) витребуваних судом документів, необхідних для розгляду заяви, розгляд заяви було відкладено на 26.03.2013р. 26.03.2013р. в судове засідання представники стягувача та боржника не з'явились. Стягувач (заявник) вимоги ухвал суду від 28.02.2013р. та від 13.03.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав. Для об'єктивного та законного розгляду заяви комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі господарського суду Київської області від 10.07.2012р. №17/196-10/2 про примусове виконання рішення, вирішення питання про виправлення помилки в наказі та встановлення причин повернення виконавчого документа стягувачу, суд неодноразово, ухвалами від 28.02.2013р. та від 13.03.2013р. зобов'язував заявника додатково письмово уточнити заявлені вимоги щодо виправлення помилки в наказі суду про примусове виконання рішення та подати відповідні докази на їх підтвердження, а також подати суду постанови державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 10.07.2012р. №17/196-10/2. Проте заявник вимоги ухвал суду від 28.02.2013р. та від 13.03.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав. Також заявником не надано суду будь-яких пояснень та доказів про обставини, які унеможливили або утруднили виконання заявником вимог ухвал суду від 28.02.2013р. та від 13.03.2013р. 25.03.2013р. до господарського суду Київської області від заявника надійшло клопотання, в якому заявник просить залишити заяву від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі від 10.07.2012р. №17/196-10/2 про примусове виконання рішення без розгляду та повернути документи разом з оригіналом наказу на примусове виконання рішення від 10.07.2012р. №17/196-10/2 на адресу заявника з наданням права на повторне звернення з заявою. Враховуючи вищевикладене та клопотання заявника, суд дійшов висновку, що невиконання заявником вимог ухвал суду від 28.02.2013р. та від 13.03.2013р., а саме неподання без поважних причин витребуваних судом документів, дійсно необхідних для розгляду заяви про виправлення помилки в наказі, перешкоджає розгляду заяви по суті. Відповідно до вищевикладеного, суд залишає без розгляду заяву комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» від 06.02.2013р. №01-07-14/210, про виправлення помилки в наказі та зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутись із вказаною заявою до господарського суду після усунення допущених порушень. Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне. На виконання рішення від 20.06.2012р. судом видано два накази від 10.07.2012р. у справі № 17/196-10/2, а саме про повернення надміру сплаченого державного мита з державного бюджету та про стягнення з позивача на користь відповідача державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Щодо наказу про повернення надміру сплаченого державного мита суд зазначає наступне. Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, є підставою для повернення надміру сплаченої суми судового збору відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». В даному випадку повернення коштів з Державного бюджету не було предметом розгляду справи та предметом прийнятого рішення. Розглядаючи справу і приймаючи рішення, господарський суд у кожній справі відповідно до своїх повноважень здійснює розподіл судових витрат між сторонами. Так, відповідно до частини сьомої ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Тобто процесуальним законом не передбачено винесення судом окремо від рішення ще одного процесуального документу (ухвали) у випадку встановлення судом під час розгляду справи та прийняття рішення факту надмірної сплати судового збору. Перелік виконавчих документів наведений в частині 2  ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», і серед них – накази господарських судів, тобто власне рішення господарського суду в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», не є виконавчим документом. Також відповідно до частини першої ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Згідно до частини першої ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов'язковими реквізитами будь-якого виконавчого документа є в тому числі повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження та ідентифікаційні коди, резолютивна частина рішення. Таким чином, господарський суд зобов'язаний при видачі наказу зазначити в ньому боржника, оскільки без такого зазначення наказ господарського суду не буде відповідати вимогам закону до виконавчого документа. Згідно частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. У разі виникнення підстав для повернення судового збору, передбачених ст. 7 Закону України «Про судовий збір», повернення здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845, а у разі виникнення інших підстав, які не перераховані у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», кошти повертаються відповідно до Порядку, затвердженого наказом Держказначейства України від 10.12.2002р. №226. Відповідно до підпункту 1) пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845 (далі по тексту – Порядок), саме на органи Казначейства покладено обов'язок здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету для повернення надмірно сплачених податків і зборів (а отже і судового збору). За таких обставин зазначення у виконавчому документі в якості боржника органу, який здійснює бухгалтерський облік надходжень бюджету по відповідному рахунку, та який єдиний наділений правом здійснити повернення надміру сплачених коштів, жодним чином не порушує прав ГУ ДКСУ в Київській області та не суперечить чинному законодавству. Зазначення у виконавчому документі боржника є обов'язковим відповідно до вищенаведених норм закону і у господарського суду в даному випадку відсутні підстави зазначати в якості боржника будь-яку іншу особу, яка не наділена правом розпорядження коштами по вказаному рахунку, і в цьому випадку зазначення в наказі в якості боржника органу Державного казначейства не є помилкою під час видачі наказу. Відповідно до пунктів 7, 17 вказаного Порядку, для здійснення такого списання (крім відшкодування ПДВ) стягувач подає до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету: 1) заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо такий рахунок відсутній: 2) оригінал виконавчого документа; 3) судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності). Щодо наказу про стягнення з позивача на користь відповідача державного мита про подачу заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, суд зазначає наступне. Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, відповідно Державна екологічна інспекція в Київській області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади. Згідно пункту 1 частини 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. За таких обставин зазначений наказ про стягнення з позивача державного мита підлягає пред'явленню до виконання до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві. Беручи наведене вище до уваги та керуючись пунктом 5 частини першої ст. 81, ст.ст. 86, 117 ГПК України, суд УХВАЛИВ: Заяву комунального підприємства «Управління житлово – комунального господарства» від 06.02.2013р. №01-07-14/210 про виправлення помилки в наказі господарського суду Київської області від 10.07.2012р. №17/196-10/2 про примусове виконання рішення залишити без розгляду. Копію ухвали надіслати учасникам провадження. Суддя                                                                                          Конюх О.В.