Рішення

від 27.03.2013 по справі 2-1446/11/2220/

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-1446/11/2220/

№ 2/688/2/13

Рішення

Іменем України

27 березня 2013 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Головко Н.П..

при секретарі Кулеші Л.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Консультативно-діагностичний центр «Надія» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП «Консультативно-діагностичний центр «Надія», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Консультативно-діагностичний центр «Надія» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що їй на праві власності належить 33/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 101,9 кв.м. по Проспекту Миру,12 в м.Шепетівці Хмельницької області. ПП «КДЦ «Надія» після закінчення 3 липня 2011 року терміну дії договору оренди приміщення, укладеного із попереднім власником - ТОВ «КДЦ «Надія» продовжує використовувати приміщення, відмовляючись його звільнити. У встановлений договором термін, повідомила відповідача про його припинення, однак на її звернення до директора ПП «КДЦ «Надія», останній відмовився звільнити приміщення. Своїми неправомірними діями відповідач створює перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю. Вказуючи на те, що окрім припинення терміну дії договору оренди, договір є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально, просила позов задовольнити, усунути перешкоди в користуванні нежилим приміщенням, шляхом виселення ПП «КДЦ «Надія» з приміщення.

В суді представник позивача ОСОБА_2, що представляє інтереси ОСОБА_1 за дорученням, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених у позові.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримала, в обґрунтування вимог зазначила, що, ставши власником нежитлового приміщення, в установлений договором оренди термін, направила на адресу відповідача листа, в якому повідомила про припинення договору. В подальшому 4 липня 2011 року приїхала зі своїми представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в м. Шепетівку, з метою вирішити питання про звільнення приміщення. Зазначила, що розмову з директором ОСОБА_3 по звільненню приміщення мав її представник ОСОБА_5, особисто вона з ним не зустрічалась. Однак ОСОБА_7 відмовився звільнити приміщення, про що було складено акт. В подальшому зверталась в міліцію та прокуратуру щодо незаконних дій ОСОБА_3 по використанню її приміщення.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що ПП «КДЦ «Надія» орендує спірне приміщення на підставі договору оренди приміщення від 3 липня 2008 року. Вказаний договір укладено із власником приміщення - ТОВ «КДЦ «Надія» на термін до трьох років у період з 3 липня 2008 року до 2 липня 2011 року, а тому такий договір не підлягав нотаріальному посвідченню. Оскільки, за місяць, до закінчення договору оренди, орендодавець (новий власник) не повідомив орендаря про відмову від договору, відповідно до п.9.1 договору оренди, він вважається продовженим на наступний період на тих самих умовах. Зазначив, що після спливу строку дії договору позивач не заявила про припинення або зміну умов договору, а тому вважає договірні відносини фактично продовженими. Крім того, зазначив, що 21 лютого 2013 року ОСОБА_1 виставила вимогу на сплату орендної плати за період з 3 липня 2011 року по 13 лютого 2013 року, що фактично вказує на продовження договору оренди. Орендарем була сплачена орендна плата на підставі платіжного доручення № 405 від 21 березня 2013 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що як директор підприємства не отримав будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 є новим власником приміщення, яке орендується підприємством. За його дорученням, працівники підприємства з’ясували, що між підприємством та ОСОБА_1 не було укладено жодного договору. Вказуючи на те, що ОСОБА_1, повідомивши про припинення договору, не надала доказів, що вона є новим власником, договір вважається продовженим на новий термін, просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_3, показання свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються нормами Цивільного Кодексу України.

В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 цього кодексу. Захист права власності регламентується главою 29 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 317 ч. 1, 391 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «КДЦ «Надія» та ПП «КДЦ «Надія» укладено договір оренди нежилого приміщення від 3 липня 2008 року на оренду

стоматологічного кабінету, загальною площею 101,9 кв. м., розташоване в м.Шепетівка, Проспект Миру, 12 для його цільового використання - надання медичних послуг на термін з 3 липня 2008 року і до 2 липня 2011 року (а.с.6,7).

25 червня 2010 року ТОВ «КДЦ «Надія» подарувало ОСОБА_1 33/100 частини нежилого приміщення аптеки № 15, що знаходиться в м.Шепетівці по Проспекту Миру, 12, Хмельницької області (а.с.4).

Набуття позивачем права власності підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.07.2010 року, виданим Шепетівським бюро технічної інвентаризації про реєстрацію за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 33/100 частини нежилого приміщення, аптеки № 15 в м.Шепетівці, Проспект Миру, 12, Хмельницької області реєстраційний номер 2423773 (а.с.5).

Передане у власність позивачу ОСОБА_1 нежитлове приміщення (аптеки № 15) та орендоване відповідачем ПП «КДЦ «Надія» приміщення (стоматологічного кабінету) є тотожними будівлями, що в судовому засіданні визнано представниками сторін.

ТОВ «КДЦ «Надія» ліквідоване, що підтверджуються повідомленням № 01/01-1638 від 6 вересня 2012 року, з якого слідує, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 6 вересня 2012 року внесено запис № 16741110020000312 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «КДЦ «Надія». (а.с.58).

Позивач, придбавши у власність спірне нежитлове приміщення, позбавлена можливості розпоряджатися своєю власністю, оскільки дане приміщення використовує відповідач у своїй господарській діяльності.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої 1 статті 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, - закінчення строку, на який його було укладено.

Зі змісту ст. 770 ЦК України випливає, що перехід права власності на орендоване майно, не є підставою для зміни умов або розірвання чи припинення договору оренди, а тому він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.

Викладений принцип захисту прав орендаря закріплений сторонами і в п. 9.4 договору оренди (а.с.6,7).

Виходячи з викладеного, договір оренди, після укладення договору дарування зберіг свою силу і для нового власника - позивача у справі ОСОБА_1.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, набувши права власності на спірне майно 25.06.2010 року, позивач ОСОБА_1, визнаючи чинність договору оренди для неї та право орендаря (відповідача) на захист об'єкту, що переданий у користування, відповідно до п. 9.1 договору оренди, більше як за місяць до дати припинення договору, 16.05.2011 року надіслала відповідачу повідомлення про втрату чинності договору оренди, висловивши таким чином свою відмову від продовження договору оренди на новий строк (а.с.71).

Враховуючи, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки, позивачка дотрималась конституційних принципів, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам громадян.

Представник відповідача заперечив належність повідомлення позивача про відмову від продовження договору оренди на новий строк від 16.05.2011 року, у якому не було зазначено відомостей про те, що остання є новим власником, з огляду на те, що відповідач не перебував у договірних відносинах із позивачем, про що повідомив останню листом від 1 червня 2011 року № 23 (а.с.75), а тому відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язані, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. В зв’язку з чим вважає договір продовженим на новий строк.

Фактично спірні відносини між сторонами щодо оренди нежитлового приміщення виникли з приводу продовження на новий термін договору оренди після закінчення його строку.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, згідно з якою, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначеної правової норми випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, показаннями свідка, що після закінчення терміну договору, що мало місце 3 липня 2011 року, представник позивача ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності від 1 липня 2011 року (а.с.94), 4 липня 2013 року повідомляв директора ПП «КДЦ «Надія» (орендар) про те, що ОСОБА_1 є новим власником, надавав йому для ознайомлення копію договору дарування і пропонував провести опис майна та скласти акт про передачу майна ОСОБА_1, нащо директор відповів категоричною відмовою, про що було складено відповідний акт (а.с.8).

З особистих пояснень директора ПП «КДЦ «Надія» ОСОБА_3 в судовому засіданні слідує підтвердження його зустрічі із ОСОБА_5 4 липня 2011 року, під час якої останній дійсно повідомив, що ОСОБА_1 є новим власником, і він, представляючи її інтереси, приїхав з’ясувати як в подальшому буде використовуватися майно. ОСОБА_3 підтвердив, що запропонував укласти договір оренди і навіть переглянути вартість оренди, однак до серпня 2011 року до нього ніхто не звертався. Зазначив, що вимога про припинення договору оренди йому не висловлювалася.

Разом з тим, наступні дії позивачки вказують на її заперечення щодо продовження договору оренди, висловлені нею у місячний термін після припинення договору оренди, що узгоджується з положеннями ст. 764 ЦК України, яка не містить вказівок на те, яким саме чином сторона повинна виявляти волю щодо припинення дії договору, як і не містить норм, які б вимагали обов'язкового доказування факту отримання іншою стороною будь-яких письмових повідомлень про припинення дії договору після закінчення терміну його дії.

Так, з матеріалів Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1 щодо неправомірних дій директора ПП «КДЦ «Надія» ОСОБА_3 № 23/1216 слідує, що ОСОБА_1 зверталась 4 липня 2011 року до Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області, Шепетівської міжрайонної прокуратури з приводу незаконного використання директором ПП «КДЦ «Надія» спірного нежитлового приміщення. Про вказані звернення позивачки та їх зміст, директору ПП «КДЦ «Надія» ОСОБА_3 було достеменно відомо, про що свідчать його пояснення, що містяться на а.с. 24,25 в матеріалах перевірки № 23/1216.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, надіславши листа відповідачу 16 травня 2011 року (а.с.71), направивши 4 липня 2011 року на підприємство відповідача довірену особу ОСОБА_5 для вирішення питання звільнення нежитлового приміщення, звертаючись 4 липня 2011 року до правоохоронних органів зі скаргами на неправомірні дії директора ПП «КДЦ «Надія» вчинила дії, що свідчать про відмову від продовження терміну дії договору оренди, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ст. 764 Цивільного кодексу України.

Виходячи з загальних засад цивільного законодавства, сторони є вільними в укладанні договору (свобода договору), виборі контрагента та визначенні умов договору, власник майна не може бути примушений до укладання договору, в т.ч. договору оренди.

Враховуючи, що позивач висловила своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, суд приходить до висновку, що договір оренди від 3 липня 2008 року припинив свою дію з 3 липня 2011 року.

Водночас, виставлену позивачем вимогу на сплату платежів за користування майном та перерахунок коштів на сплату орендної плати підприємством, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди від 3 липня 2008 року, оскільки підприємство сплачувало кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що такі дії ОСОБА_1 не є зміною висловленого нею ставлення щодо припинення договору оренди.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Пунктом 4.5 договору визначено, що відповідач зобов'язаний після припинення дії договору передати позивачу орендований об'єкт в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави були, а потім відпали, наприклад після закінчення строку договору майнового найму.

Оскільки дія договору оренди припинена, суд приходить до висновку про безпідставне зайняття відповідачем орендованого ним приміщення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 41,55 Конституції України право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Способом захисту цивільних прав та інтересів особи може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

З припиненням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням відповідач не надав, то вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення, яке було предметом договору оренди від 3 липня 2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі ст. ст. 15,16, 317,387,391,516,525,526,626,631,764,770,785 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60 209, 212, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - задовольнити.

Виселити приватне підприємство «Консультативно-діагностичний центр «Надія» (м. Шепетівка, проспект Миру, 12, код ЄДРПОУ 33380099) з нежилого приміщення загальною площею 101,9 кв.м., розташованого в м. Шепетівка по Проспекту Миру, 12.

Стягнути з приватного підприємства «Консультативно-діагностичний центр «Надія» (м. Шепетівка, проспект Миру, 12, код ЄДРПОУ 33380099, р/р 26006060292334 у Хмельницькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» м. Хмельницький, код 315405) на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: