Постанова

від 14.03.2013 по справі 810/656/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року Справа №810/656/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання -Лаврик О.О.,

за участю:

представників позивача - Суслікова Ю.А. (довіреність б/н від 07.12.2012 р.), Резніка С.А. (довіреність б/н від 21.11.2012 р.),

представника відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг" (далі - ТОВ "Велдінг", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі - Фастівської ОДПІ Київської області ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072301 від 17.01.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 25735 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12867,50грн. та №0000082301 від 17.01.2013р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24510 грн.

Вимоги мотивовано тим, що позивач вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.12.2012р. №669/2200-36937216 (далі по тексту - акт перевірки) про порушення підприємством податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій між ним та його контрагентом ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД». З посиланням на відповідність чинному законодавству складених первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, на виконання укладеного договору купівлі-продажу від 20.12.2011р. №3-12, стверджує про реальний характер господарської операції та просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000072301 від 17.01.2013р. та №0000082301 від 17.01.2013р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача наведені позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши, що в ході проведення перевірки у контролюючого органу були наявні всі первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують законне та фактичне проведення господарської операції з ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД», тому вважають висновки податкового органу щодо заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 25735 грн. та завищення підприємством у перевіряємому періоді податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 24510 грн. такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки висновки акту є необ'єктивними та безпідставними, представники позивача наполягали на незаконності і винесеного за його наслідками податкового повідомлення-рішення.

Крім того, представник позивача Резнік С.А., надав у судовому засіданні пояснення наступного змісту: що він особисто займався доставкою товару та його відвантаженням згідно договору №3-12 від 20.12.2011р. Доставка товару із залученням інших транспортних організацій мала місце один раз, що було оформлено ТТН. Фактично працююцих на підприємстві позивача 2 особи - директор та він, - його заступник. Прийняття товару здійснювалось директором, а доставка та збірка продукції, безпосередньо ним, в офісному приміщенні, площею 14,8 кв.м. на 11 поверсі (договір оренди А-01/2011 від 01.01.2011р.). У тому ж приміщенні проводилось і зберігання придбаного товару та виробленої продукції. Вважає, що при укладанні та виконанні договірних відносин між ТОВ "Велдінг" та ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД» були додержані усі вимоги, передбачені чинним законодавством.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надавав.

В письмовому запереченні на адміністративний позов зазначив, що прийняті Фастівською ОДПІ Київської області ДПС податкові повідомлення-рішення законні та такі, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 128 КАСУ, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів та матеріалів.

Заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та дослідивши докази, якими підтверджено позовні вимоги, суд встановив наступне:

відповідно довідки з Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ) серії АБ №470879 від 04.09.2012р., позивач був зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, остання дата реєстраційної дії 03.09.2012 р. №136110700020001140, ідентифікаційний код - 36937216. Підприємство перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 18.02.2010р. за №10934.

В грудні 2012 р., Фастівською ОДПІ Київської області ДПС, на підставі наказу від 20.12.2012 № 525 та відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.79.2 ст. 79, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 31.08.2012р., за наслідками якої складено акт перевірки від 28.12.2012р. №669/2200-36937216

Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139, п.201.1 ст.201, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, які призвели до завищення підприємством у перевіряємому періоді від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 24510 грн., в т.ч., за серпень 2012 р. на суму 24510 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 25735 грн., з яких за І квартал 2012р. на суму 15928 грн. та за II квартал 2012р. на суму 9807 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення: №0000072301 від 17.01.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 25735 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12867,50грн. та №0000082301 від 17.01.2013р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24510 грн.

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД» відповідно до укладеного між ними договору купівлі - продажу № 3-12 від 20.12.2011р., правильності відображення господарських операцій у даних податкового обліку та правомірності формування податкового кредиту, згідно наданих податкових документів.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.12.2011р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД»(продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 3-12 (а.с.59-61), відповідно до п.1.1 продавець повинен був в порядку і на умовах, визначених в договорі поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити його вартість; п. 1.2 найменування товару, його кількість, ціна повинна була бути вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; п. 1.3 специфікація та рахунок - фактура мали бути оформлені на основі заявки від покупця; п.2.1 передбачено, що товар, який поставлявся по якості повинен був відповідати вимогам технічної документації, технічним умовам для товарів даного виду; п.3.2 виначено, що розрахунки за товар мали бути здійснені в національній валюті України шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця; п. 4.2 поставка товару мала здійснюватись згідно базису поставки DDP в редакції «Інкотермс 2010». Продавець повинен був забезпечити транспортування товару на склад покупця; п. 5.1 прийом товару мав проводиться на складі покупця.

На підтверження виконання вказаної угоди позивачем було надано специфікації (а.с.62-69), рахунки-фактури (а.с.70-77), платіжні доручення(а.с.78-86), податкові накладні (а.с.87-94), видаткові накладні (а.с.95-102), витяг з реєстру доручень (а.с.103-104), довіреності (а.с.105-112) та копії документів про використання у межах господарської діяльності ТОВ «Велдінг» товарів, придбаних у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД».

Представник позивача Резнік С.А. у судовому засіданні пояснив, що ним особисто здійснювались усі заходи щодо виконання умов укладеного договору від 20.12.2011р. №3-12, доставка, збірка та збереження продукції відбувалась в офісному приміщенні товариства на 11 поверсі.

При вирішенні даного спору, суд зважає на таке: сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, в результаті яких сировина, матеріали, напівфабрикати та інші предмети праці перетворюються в готову для певної стадії виробництва продукцію, складає виробничий процес. Основа виробничого процесу - це трудові процеси, які потребують використання праці робітників і засобів праці (машин, обладнання, інструментів та ін.). Крім того, під час виробництва може виникати потреба в природних процесах (охолодження, твердіння тощо), що не вимагають витрат праці, але потребують часу, який необхідно враховувати при визначені тривалості виготовлення продукції. Центральне місце у виробничому процесі належить основним процесам. Основні процеси - це технологічні процеси виробництва продукції, при виконанні яких змінюється форма, розміри, фізичні та хімічні властивості, зовнішній вигляд заготовок або деталей (механічна обробка деталей, гальванічне покриття, складання виробу тощо). В результаті основних процесів виробляється продукція, яка, зазвичай, призначена для реалізації зовнішним споживачам. Основні процеси складаються з трьох стадій: заготівельної, обробної і складальної. Допоміжні процеси - це сукупність процесів, які створюють умови для нормального виконання основних процесів. Прикладом допоміжних процесів є виготовлення засобів технічного оснащення (інструментів, штампів та ін.), засобів механізації і автоматизації власного виробництва, запасних частин для діючого устаткування, забезпечення підприємства усіма видами енергії (стиснутим повітрям, електроенергією, парою тощо). Допоміжні процеси направлені на виготовлення продукції, яка призначена, насамперед, для власних потреб підприємства. Обслуговуючі процеси - це сукупність процесів, які створюють умови для нормального функціонування основних та допоміжних процесів.

До обслуговуючих процесів відносяться: контроль якості продукції і ходу основних і допоміжних процесів, внутрішньозаводське транспортування вантажів, складські операції усіх видів, обслуговування робочих місць тощо. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що будь-який виробничий процес - це замкнутий цикл під час якого матеріали (або напівфабрикати) проходять усі операції технологічного процесу, перетворюючись у готовий виріб. Всі операції виробничого процесу підлягають обов'язковому документальному відображенню у даних бухгалтерського обліку та податкової звітності підприємства. Будь-який виробничий процес неможливий без заготівельної, обробної і складальної стадії, які також потребують фіксації та відповідного документального оформлення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XII, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Процес реєстрації, накопичення, узагальнення та збереження інформації про діяльність підприємства ведеться безперервно від створення юридичної особи і до дати припинення юридичної особи. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Саме власник підприємства як особа, найбільш зацікавлена в результатах діяльності підприємства та їх визначенні, має пріоритетне право у вирішенні питання організації бухгалтерського обліку.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Частиною 3 статті 8 вказаного Закону передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства (власник підприємства або уповноважений ним орган) несе відповідальність як за організацію бухгалтерського обліку, так і за збереження відповідної документації протягом встановлених законодавством строків.

Згідно із Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором або іншим нормативно-правовим актом.

Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції. Дані відомості випуску готової продукції є підставою для її оприбуткування. Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво». Виконані і здані за актами замовникам роботи списуються з кредита рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником, що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної.

Крім того, приймаючи рішення по даній справі суд ураховує, що згідно із умов договору №3-12 від 20.12.2011р., ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» прийняла зобов'язання здійснити поставку товару згідно базису поставки DDP в редакції «Інкотермс 2010» та повина була забезпечити транспортування товару на склад ТОВ "Велдінг".

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 липня 1997р. № 363 зі змінами і доповненнями, обов'язковою підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними та талони водія.

У судовому засіданні на підтвердження здійсненних господарських операцій та відображення іх у документах бухгалтерського обліку та звітності, позивачем надано: специфікації (а.с.62-69), рахунки-фактури (а.с.70-77), платіжні доручення(а.с.78-86), податкові накладні (а.с.87-94), видаткові накладні (а.с.95-102), витяг з реєстру доручень (а.с.103-104), довіреності (а.с.105-112) та копії документів про використання у межах господарської діяльності ТОВ «Велдінг» товарів, придбаних у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», а саме: договори купівлі-продажу, заявки на поставку товару, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, накладні на передачу готової продукції, накладні-вимоги, товарно-транспортні накладні.

Проаналізувавши надані документи, суд виявив, що у документах первинного обліку позивача є суттєві недоліки, що не дають підстави для формування ним податкового кредиту та одержання бюджетного відшкодування, а саме: у податкових накладних не вказано посаду особи, яка склала податкові накладні(а.с.87-94), у видаткових накладних не вказано посаду особи, яка отримала товар (а.с.95-102), у довіреностях відсутні підписи особи, що одержала довіреність, керівника підприємства та головного бухгалтера (а.с.105-112).

Судом установлено, що ТОВ "Велдінг" було отримано від ТОВ «Компанії Алексус-ЛТД» податкові накладні, в яких не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (а.с.88 та 93). При реалізації товарів ФОП ОСОБА_3, (індивідуальний податковий номер покупця НОМЕР_1) в податковій накладній від 27.04.2012 № 45(а.с.145) та в податковій накладній від 12.01.2012 №3. (а.с. 201), виписаній на адресу ТОВ «Укрполімер», (індивідуальний податковий номер покупця 314777910044) вже були вказані коди товарів згідно з УКТ ЗЕД. Вказане є порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу ) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Компанією Алексус-ЛТД" має ознаки нікчемного з огляду на таке: виробничий процес, який здійснюється на підприємстві передбачає складний комплекс взаємопов'язаних дій, механізм яких описано вище. Всі господарські операції в такому механізмі підлягають фіксуванню та відображенню у даних первинного бухгалтерського обліку, зокрема, оформлення накладних на відпуск товаро - матеріальних цінностей, оприбуткування сировини на склад, відпуск продукції із цеху готової продукції; складання калькуляції собівартості продукції; договори на реалізацію продукції третім особам; оформлення руху товару (продукції) по складу виробника; підтвердження контролю якості виробленої продукції; розрахунок заробітної плати; оформлення платіжних відомостей на її отримання; оформлення документів про одержання виробленої продукції споживачем; надання технічної документації на вироблену продукцію; оформлення товарно-транспортних накладних; тощо. Перелік вищезазначених документів не є вичерпним, але обов'язковим при здійсненні процесу виробництва незалежно від його об'єму та потужності.

Позивачем, як факт здійснення господарської діяльності, в тому числі, і виробничої надано лише накладні вимоги.

З урахуванням способу та місця здійснення виробничої діяльності, приймаючи до уваги якість наданих представником позивача первинних документів щодо проведених ним господарських операцій з його контрагентом - ТОВ "Компанією Алексус-ЛТД" суд вважає, що вищезазначена операція не мала економічного змісту і, в контексті викладеного не сприймає покази представника позивача Резніка С.А. про те, що він власними силами та на своєму транспорті здійснював перевезення товару за договором №3-12 від 20.12.2011р.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд виходив із наступного:

загальними принципами податкового законодавства, що закріплені в Податковому кодексі України є обов'язковість оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені законом податки та збори, платником яких вона є; рівність усіх платників податків перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; соціальної справедливості -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника податків; єдиний підхід до встановлення податків і зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Статтею 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.№509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій відповідно до статті 10 Закону України №509-XII, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, що були допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Відповідно до пунктів 3-6 статті 9 Закону України №996-XII інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Діловодство на підприємстві представляє собою діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності, має вестись з дотриманням таких стандартів як ГОСТ 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003. Дотримання цих стандартів дає можливість створювати на підприємстві первинні документи, які відповідають за своєю формою та змістом типовим формам первинно-облікової документації та підготувати автоматизовані системи до роботи в умовах електронного документообігу.

Відповідно до Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Наявність форм первинної облікової документації є умовою необхідною, але не достатньою. Достатність організації документообігу забезпечується нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку та встановленням норм на виконання бухгалтерського обліку. Вирішення цього завдання досягається за допомогою Нормативів № 269. Нормативи № 269 містять в собі норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та розрахунки нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх

повноважень, передбачених законами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

Згідно п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Отже, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При ухваленні рішення, судом враховано роз'яснення, надане в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Досліджені у справі докази не підтверджують товарність договору купівлі - продажу № 3-12 від 20.12.2011р., отже, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підсумовуючи усе викладене, з огляду на детальне вивчення виробничого процесу позивача та на підставі аналізу документів, суд приходьть до висновку про відсутність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Компанією Алексус-ЛТД», а відтак вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 березня 2013 р.