Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/656/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/656/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" (далі - ТОВ "Велдінг") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Фастівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 р. №0000072301 та №0000082301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року клопотання ТОВ "Велдінг" про відкликання позовної заяви задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2013 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року ТОВ "Велдінг" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Фастівською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Велдінг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатом якої складено акт перевірки від 28.12.2012 р. №669/2200-36937216.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 201.1 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем у перевіряємому періоді від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 24510,00 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 25735,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 17.01.2013 р. №0000072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 25735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12867,50 грн. та №0000082301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24510,00 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 20.12.2011 р. №3-12, відповідно до п. 1.1 якого продавець повинен був в порядку і на умовах, визначених в договорі поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити його вартість. Згідно п. 1.2 цього договору найменування товару, його кількість, ціна повинна була бути вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а згідно п. 1.3 специфікація та рахунок - фактура мали бути оформлені на основі заявки від покупця.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема відповідними специфікаціями, заявками на поставку товару, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які дають можливість встановити, які саме товари були надані, в кількісному та ціновому виразі, а також відповідними платіжними дорученнями, витягом з реєстру доручень, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що поставка товару мала здійснюватись згідно базису поставки DDP в редакції «Інкотермс 2010». Продавець повинен був забезпечити транспортування товару на склад покупця; п. 5.1 прийом товару мав проводиться на складі покупця.

Термін "DDP" згідно Міжнародних правил Інкотермс означає - «поставка зі сплатою стягнень» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики й витрати, пов'язані із ввезенням товару, включаючи сплату податків, стягнень та інших зборів, що стягуються при ввезенні товарів.

Отже, умови поставки DDP не передбачають перевезення товару від продавця до покупця, а обмежуються наданням товару продавцем покупцю в узгодженому місці, а тому посилання відповідача на відсутність документів, які б підтверджували доставку товару від продавця до покупця, є необґрунтованими.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

При цьому, як вбачається з акту перевірки податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення, ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.09.2012 р. №4020/22-4/37567248 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.12.2011 р. по 31.08.2012 р., згідно якого складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, та факті порушення кримінальної справи №75-00197 щодо ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "Велдінг" права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Жодним іншим чином відповідачем не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 р. №0000072301 та №0000082301, а тому такі рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Велдінг" необхідно задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.01.2013 р. №0000072301 та №0000082301.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 17.06.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.