Постанова

від 27.03.2013 по справі 812/1096/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року справа №812/1096/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Сланцицька О.Г. - за довір. від 25.01.2013 року

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 812/1096/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» (з урахуванням уточнених позовних вимог) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області про:

- визнання неправомірними дії щодо внесення до облікових карток платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК», зобов'язання по сплаті пені по податку на прибуток підприємств у розмірі 1901,36 грн. та зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість у розмірі 5358,86 грн. за 2011 рік;

- зобов'язання скасувати в облікових картках платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» безпідставно нараховану відповідачем пеню по податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року у розмірі 1901,36 грн. та пеню по податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 5386,86 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 812/1096/13-а (суддя Дибова О.А.) у задоволені позовної заяви відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що нарахування відповідачем пені за заниження позивачем сум податку на прибуток за півріччя 2010 року та пені за заниження позивачем сум податку на податок на додану вартість за квітень 2009 року, тобто у період часу до 01.01.2011 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки нормами чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держав ними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та до набрання чинності пунк ту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не було передбачено нараху вання зазначених сум пені.

Наголошує на тому, що нарахування пені проведено без прийн яття будь-якого письмового рішення. Відсутність такого рішення не дає змоги встано вити за який конкретно період і в яких сумах нарахована пеня, тобто дії відповідача по нарахуванню позивачу на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пені, не відповідають критеріям правомірності, передбаченим у статті 2 Кодексу адміністративного судо чинства України.

Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про участь у розгляді справи не заявлено.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.09.2005 року за № 1 382 102 0000 005819. Ідентифікаційний код юридичної особи - 33766087, місцезнаходження - 91047, Луганська область, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, буд. 1.

Відповідачем на підставі наказу від 19.01.2011 року № 14 з 20.01.2011 року по 16.02.2011 року проведена перевірка ТОВ «КПД Луганськ» з питань дотримання законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 62/2300/33766087 від 17.02.2011 року та встановлені наступні порушення:

- абз.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38665 грн., у тому числі за півріччя 2010 року у сумі 38665 грн.

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21257 грн., у тому числі у квітні 2009 року на суму 21257 грн.

- пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст.8, п.17.2. ст.17, абз. а) абз. б) п.19.2. ст.19 з урахуванням пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, підприємство не включило до складу загального місячного оподатковуваного доходу виплачені грошові кошти у сумі 42240,00 грн. та під час виплати доходу на користь платника податку не здійснило нарахування, утримання або сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 6336,00грн.

- порушено п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами і доповненнями) - не забезпечено щоденне друкування на реєстраторах розрахункових

операцій фіскальних звітних чеків.

- порушення п.2.6 глави 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (із змінами і доповненнями) - несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у

повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.

17 лютого 2011 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000102300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48331,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 38665,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9666,25 грн.;

- № 0000112300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26571,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 21257,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5314,25грн.

Актом від 31.12.2012 року встановлено у позивача за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року відсутність в облікових картках нарахованої пені з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Згідно актів від 31.12.2012 року за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено наявність у позивача в облікових картках заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, а саме - пеня у розмірі 1901,36 грн., та заборгованість з податку на додану вартість - пеня у розмірі 5359,05 грн.

Відповідачем на адресу позивача надіслана податкова вимога від 04.01.2013 року № 218.

17.01.2013 року позивач листом № 4 звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію в розгорнутому вигляді по нарахуванню ДПІ сум пені по вказаним податкам.

Листом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області від 23.01.2013 року № 983/10/11-010 повідомлено позивача, що суми заниження податкових зобов'язань, на які згідно з п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України нарахована пеня, визначені в податкових повідомленнях - рішеннях, прийнятих на підставі акту перевірки від 17.02.2011 року № 62/2300/33766087 у розмірі 33632,06 грн., в т.ч.: з податку на прибуток - 1901,36 грн.; з податку на додану вартість - 5358,86 грн. Нарахування зазначеної пені здійснюється в автоматичному режимі. Порядок нарахування та погашення пені визначено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.12.2010 року № 953, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 року № 1350/18645. Також було надано розрахунок нарахування пені.

Протягом 10 днів, а саме: 25.02.2011 року позивачем були погашені зобов'язання, нараховані податковими повідомленнями-рішеннями № 0000102300 та № 0000112300, що підтверджується випискою банку:

- по податковому повідомленню-рішенню № 0000102300 з податку на прибуток: в сумі 2391,25 грн. - 25.02.2011 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку (платіжне Доручення № 1198); решта в сумі 45940,00 грн. шляхом зарахування переплати, наявної за вказаним видом податку на особовому рахунку платника податку. Відсутність заборгованос ті платника податків перед бюджетом підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.12.2011 року;

- по податковому повідомленню-рішенню № 0000112300 з податку на додану вартість: в сумі 22404,25 грн. - 25.02.2011 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку (платіжне Доручення № 1199); решта в сумі 4167,00 грн. шляхом зарахування переплати, наявної за вказаним видом податку. Відсутність заборгованості платника податків перед бюджетом підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.12.2011 року.

З зворотного боку облікової картки позивача вбачається нарахування та погашення пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1901,36 грн. та з податку на додану вартість в сумі 5359,05 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок частково правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 54.3.1 - 54.3.6. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втратив чинність.

У зв'язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування» які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -повну.

Згідно абз. 4 пп 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час спірних взаємовідносин.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач - є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не оскаржується правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 17.02.2011 року № 0000102300, № 0000112300, а оскаржується саме право відповідача на нарахування пені та внесення до облікових карток платника податків зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість та по податку на прибуток.

Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181- III (зі змінами та доповненнями) передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Згідно п 1.4 зазначеного Закону пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Підпунктами 16.1.1 - 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» взагалі відсутня норма, яка б надавала право контролюючим органам нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження, та за весь період заниження.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що як на дату винесення податкових повідомлень-рішень 17.02.2011 року, так і на дату сплати узго джених податкових зобов'язань 25.02.2011 року, передбачених цими повідомленнями, підроз діл 10 розділу XX Податкового кодексу України не містив пункту 11 (положення набрало чинності 06.08.2011 року), згідно якого штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійсню ються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких санкцій.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скасувати в облікових картках платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» безпідставно нараховану відповідачем пеню по податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року у розмірі 1901,36 грн. та пеню по податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 5386,86 грн., оскільки спірні правовідносини виникли до набуття чинності Податковий Кодекс України, а Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було передбачено нарахування оскаржуваних сум пені.

Щодо позовної вимоги в частині визнання неправомірними дії щодо внесення до облікових карток платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК», зобов'язання по сплаті пені по податку на прибуток підприємств у розмірі 1901,36 грн. та зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість у розмірі 5358,86 грн. за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Колегія суддів зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень, самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи, правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова, рішення, податкове - повідомлення рішення, саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 812/1096/13-а - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 812/1096/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області скасувати в облікових картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» безпідставно нараховану пеню по податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року у розмірі 1901,36 грн. та пеню по податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 5386,86 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» судові витрати у розмірі 86 гривні 03 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.03.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 01.04.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська