Ухвала

від 04.03.2014 по справі 812/1096/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ К/800/22724/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Приходько І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року

у справі № 812/1096/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» доДержавної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області провизнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПД ЛУГАНСЬК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено перевірку ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2011 року № 62/2300/33766087.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 17.2. ст.1 7, абз. а) абз. б) п.19.2. ст.19 з урахуванням пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , п. 2.6 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» .

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000102300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48331,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 38665,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9666,25 грн.; № 0000112300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26571,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 21257,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5314,25грн.

Суд апеляційної інстанцій погодився частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 54.3.1 - 54.3.6. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях , уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях .

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно акту від 31.12.2012 року, податковим органом встановлено у позивача за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року відсутність в облікових картках нарахованої пені з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Згідно актів від 31.12.2012 року за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, ДПІ встановлено наявність у позивача в облікових картках заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, а саме - пеня у розмірі 1901,36 грн., та заборгованість з податку на додану вартість - пеня у розмірі 5359,05 грн.

Відповідачем на адресу позивача було надіслано податкову вимогу від 04.01.2013 року № 218.

В свою чергу, позивач 17.01.2013 року листом № 4 звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію в розгорнутому вигляді по нарахуванню ДПІ сум пені по вказаним податкам.

Листом ДПІ від 23.01.2013 року № 983/10/11-010 повідомлено позивача, що суми заниження податкових зобов'язань, на які згідно з п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України нарахована пеня, визначені в податкових повідомленнях - рішеннях, прийнятих на підставі акту від 17.02.2011 року № 62/2300/33766087 у розмірі 33632,06 грн., в т.ч.: з податку на прибуток - 1901,36 грн.; з податку на додану вартість - 5358,86 грн.

25.02.2011 року позивачем були погашені зобов'язання, нараховані податковими повідомленнями-рішеннями № 0000102300 та № 0000112300, що підтверджується випискою банку:

- по податковому повідомленню-рішенню № 0000102300 з податку на прибуток: в сумі 2391,25 грн. - 25.02.2011 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку (платіжне Доручення № 1198); решта в сумі 45940,00 грн. шляхом зарахування переплати, наявної за вказаним видом податку на особовому рахунку платника податку. Відсутність заборгованості платника податків перед бюджетом підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.12.2011 року;

- по податковому повідомленню-рішенню № 0000112300 з податку на додану вартість: в сумі 22404,25 грн. - 25.02.2011 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку (платіжне Доручення № 1199); решта в сумі 4167,00 грн. шляхом зарахування переплати, наявної за вказаним видом податку. Відсутність заборгованості платника податків перед бюджетом підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.12.2011 року.

З зворотного боку облікової картки позивача вбачається нарахування та погашення пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1901,36 грн. та з податку на додану вартість в сумі 5359,05 грн.

Підпунктами 16.1.1 - 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону .

У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скасувати в облікових картках платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» безпідставно нараховану відповідачем пеню по податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року у розмірі 1901,36 грн. та пеню по податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 5386,86 грн., оскільки спірні правовідносини виникли до набуття чинності Податковий Кодекс України , а Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було передбачено нарахування оскаржуваних сум пені.

В свою чергу, щодо позовних вимог ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК» в частині визнання неправомірними дії щодо внесення до облікових карток платника податків ТОВ «КПД ЛУГАНСЬК», зобов'язання по сплаті пені по податку на прибуток підприємств у розмірі 1901,36 грн. та зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість у розмірі 5358,86 грн. за 2011 рік суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько