Постанова

від 01.04.2013 по справі 21/153-32/601

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 21/153-32/601

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

від позивача - Кошкіна І.В., представник за довіреністю № 09/01/2013 від 09.01.2013;

від першого відповідача - Ковтун Т.О., представник за довіреністю № 3-Н від 02.01.2013;

від другого відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду міста Києва за заявою комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 до 31.12.2013 від 13.02.2013 у справі № 21/153-32/601 (суддя Цюкало Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Київметробуд" до комунального підприємства "Київський метрополітен" та Київської міської державної адміністрації за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про стягнення 21 031 444, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 позов відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 20 675 447 грн. 64 коп., неустойку у сумі 2 223 457 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 1 194 644 грн. 36 коп., інфляційні витрати у сумі 8 008 295 грн. 49 коп., державне мито у сумі 18 683 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86 грн. 45 коп.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 та Вищого господарського суду України від 28.07.2010 дане рішення залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 позивачу 18.01.2010 видано наказ.

Відповідач звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 до 31.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2013 по справі № 21/153-32/601 у задоволенні заяви Комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №21/153-32/601 від 25.12.2009 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що боржником не доведено наявність обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення господарського суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2013 по справі № 21/153-32/601 скасувати та прийняти нову, якою заяву про відстрочку виконання рішення задовольнити.

В обгрунтування даної апеляційної скарги відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства через недофінансування з державного та міського бюджетів.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" по справі №21/153-32/601 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №21/153-32/601 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 по справі №21/153-32/601 апеляційна скарга Комунального підприємства "Київський метрополітен" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.04.2013.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні 01.04.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у справі надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Другий відповідач та третя особа не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена за адресами, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

У будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2009 позов задоволено частково. На виконання вказаного рішення 18.01.2010 позивачу було видано наказ.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 18562800 з примусового виконання наказу по справі №21/153-32/601 від 18.01.2010.

Виконавче провадження № 18562800 з примусового виконання наказу по справі №21/153-32/601 від 18.01.2010, виданого господарським судом міста Києва постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.05.2010 було зупинено.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 08.01.2013 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 18562800.

Відповідачем до суду подано заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 до 31.12.2013 року.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 20.03.2007 р. по справі №16/242/06, від 24.03.2009р. по справі №10/1994 та багатьох інших.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником не доведено належними засобами доказування неможливість виконання ним у повному обсязі на цей час грошового зобов'язання перед позивачем за рішенням суду у даній справі (відсутність коштів на рахунках, тощо).

Також, відповідачем не наведено будь-яких пояснень та не надано жодних доказів, що могли б свідчити про те, що він вживав всіх необхідних заходів до виконання договірних зобов'язань у строк, а також про те, що трапилася виняткова обставина, яка унеможливила таке виконання.

При цьому, першим відповідачем не надано жодних доказів того, що після спливу строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, фінансовий стан його підприємства поліпшиться і він взмозі буде виконати рішення суду.

За поясненнями представника апелянта останні роки спостерігається тенденція на погіршення фінансового стану підприємства.

Часткове виконання зобов'язання, на що посилається заявник, теж не є підставою для відстроченя виконання рішення суду. Навпаки, дана обставина вказує на можливість виконання зобов'язання за договором та відсутність виключної обставини, за якої воно не може бути виконано на даний час.

Крім цього, як вже було зазначено вище, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін.

Так, позивачем доведено, що невиконання відповідачами своїх зобов'язань унеможливить виконання ПАТ "Київметробуд" зобов'язань в частині виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та кредитної заборгованості, а також оплати підрядним організаціям за виконані роботи.

Таким чином, судом першої інстанції при залишенні без задоволення заяви про відстрочку виконання рішення правомірно враховано фінансовий стан стягувача, у якого на момент розгляду цієї заяви існувала значна дебіторська заборгованість.

Слід також зазначити, що виконавче провадження з примусового виконання наказу по даній справі було зупинено протягом трьох років, отже у боржника було достатньо часу для належного виконання судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення заяви Комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2013 у справі №21/153-32/601 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 21/153-32/601 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Шевченко Е.О.