Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-15796/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року 08:10 № 2а-15796/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ес комюнікейшн груп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012р. № 0001122220,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ес комюнікейшн груп» (надалі - ТОВ «Ес комюнікейшн груп», позивач) до Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ в Подільському районі м. Києва, відповідач), за участю прокуратури Подільського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012р. № 0001122220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 808 434,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Ес комюнікейшн груп» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані ТОВ «Ес комюнікейшн груп» від ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Сучасні Комунікації» та ТОВ «Партнер-Центр» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеними контрагентами як нікчемні, так як ДПІ в Подільському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також податковим органом не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позивач стверджує, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на підставі даних, зазначених в інформаційних базах, та документів інших податкових органів, які до реальної господарської діяльності ТОВ «EC комюнікейшн груп» не мають жодного відношення.

Окрім того, позивач вважає, що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, письмових заперечень чи пояснень суду не надав.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «Ес комюнікейшн груп» зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією м. Києва. Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.11.2000р. №10711070006002305. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31089576.

ТОВ «Ес комюнікейшн груп» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 14.11.2000 р. за № 1938, перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м.Києва.

Ввідповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.05.2010 року №100284656, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 310895726110 ТОВ «Ес комюнікейшн груп» зареєстровано платником ПДВ з 14.05.2010р.

На підставі направлень на перевірку від 10.02.2012р. №223 та наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва від 10.02.2012р. №283, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст.78, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, ДПІ в Подільському районі м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Ес комюнікейшн груп» (код ЄДРПОУ 310895767) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Незалежний Медіа Центр» (код ЄДРПОУ 36474053), ТОВ «Сучасні Комунікації» (код ЄДРПОУ 37318024) та ТОВ «Партнер Центр» (код ЄДРПОУ 36509473) за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р.

За результатами перевірки складено акт виїзної позапланової документальної перевірки від 29.02.2012р. №123/23-205/31089576 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Ес комюнікейшн груп» п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 808 434,0 грн., в тому числі по періодам: - лютий 2011 року - 2249264 грн.; березень 2011 року - 295423 грн.; квітень 2011 року - 263747 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що операції між позивачем та ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Сучасні Комунікації» та ТОВ «Партнер-Центр» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Взаємовідносини між ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» з ТОВ «Сучасні Комунікації», ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Партнер Центр» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, податковим органом встановлено, що ТОВ «Ес комюнікейшн груп» здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності, з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Подільському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012р. № 0001122220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 808 434,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 4 030 473 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 колонка Б Декларацій „Товари придбані з ПДВ для операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" показників за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. у загальній сумі 4 023 337 грн. податковим органом встановлено їх завищення в розмірі 2 808 434,0 грн., в тому числі по періодам: - лютий 2011 року - 2249264 грн.; березень 2011 року - 295423 грн.; квітень 2011 року - 263747 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» включено ПДВ до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Незалежний Медіа Центр» у розмірі 2 249 264,00 грн., з ТОВ «Сучасні Комунікації» за січень 2011 року у розмірі 138 481,17 грн., за лютий 2011року у розмірі 277 289,2 грн., та з ТОВ «Партнер-Центр» за березень 2011 року у розмірі 295 422,67, за квітень 2011року у розмірі 263 747,17 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, додатків до договорів, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ТОВ «Ес комюнікейшн груп» контрагентами, вимогам чинного законодавства України.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Сучасні Комунікації» та ТОВ «Партнер-Центр» вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та зазначених контрагентів на укладення договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2010p. № 20289/7/16-1617 Щодо підстав для визнання договорів нікчемними (додаток 3) зазначається, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997p. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Окрім того, Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010р. № 984» зокрема, зазначено, що виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ТОВ «Незалежний Медіа Центр» та ТОВ «Партнер-Центр» та їх контрагентів (ПП «Ардея-ТЕХ» та ТОВ «Ніка Актів») які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки ату перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ТОВ «Ес комюнікейшн груп» на ухилення від оподаткування.

Так, податковий орган свої висновки про те, що взаємовідносини між ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» та ТОВ «Незалежний Медіа Центр» не спричиняють реального настання правових наслідків обґрунтовує тим, що ДПІ у Подільському районі м. Києва складено акт від 30.01.2012 р. № 39/23-205/36474053 в якому зазначено, що ТОВ «Незалежний Медіа Центр» мало взаємовідносини з ПП «Ардея-ТЕХ»(код за ЄДРПОУ 37156768).

До ДПІ у Подільському районі м. Києва надійшов акт нікчемності правочинів, складений Алчевською ОДПІ від 14.11.2011року 1813/236-37156768 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея -Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.04.2011 по 30.09.2011.

Крім того, в ході відпрацювання встановлено, що відносно директора ПП «Ардея-Тех» ОСОБА_4 за ч.3 ст.212 УК України порушено кримінальну справу №10/11/8012.

Окрім того, висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» та ТОВ «Партнер Центр» відповідач обґрунтовує тим, що ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано акт від 22.09.2011 р. №10128/2307/36509473 складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в якому зазначено: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 30.08.2011 № 1205/23-2/37266322 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ніка Актів" (код ЄДРПОУ 37266322) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за січень, лютий, квітень, травень та червень 2011року.

В ході даної перевірки використано висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України на південно-західній залізниці від 27.07.2011 року №242 щодо почеркознавчої експертизи директора ТОВ „Ніка Актів" ОСОБА_5 за січень, лютий, квітень, травень 2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Ніка Актів» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у березні, квітні 2011 року в розумінні ст. 22, п.134.1 ст.134, ст.185, ст. 138. п.198.6 ст.198 , п.201.4 , п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI .

Проте, представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити суду, яким чином діяльність ТОВ «Ніка Актів» та ПП «Ардея-ТЕХ» пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Відсутня вказана інформація також і в акті перевірки та у письмових запереченнях проти позовної заяви.

Окрім того, судом встановлено, що в акті перевірки взагалі не встановлені будь-які порушення при взаємовідносинах позивача та ТОВ «Сучасні Комунікації», в той час як відповідач у своїх письмових запереченнях стверджує, що взаємовідносини між ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» та ТОВ «Сучасні Комунікації» , ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Партнер Центр» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Для з'ясування вказаних обставин у справі судом у судове засідання для надання пояснень викликався державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва Шалагін О.В., який безпосередньо проводив перевірку позивача.

Проте інспектор у судове засідання не з'явився, будь-яких письмових пояснень суду не надав.

Окрім того, судом у судовому засіданні допитано у якості свідка директора ТОВ «Незалежний Медіа Центр» ОСОБА_7 та бухгалтера ТОВ «ЕС Комюнікейшн Груп» ОСОБА_8 , які пояснили, що ТОВ «Незалежний Медіа Центр» здійснює свою діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, усі договори, укладені між ТОВ «Незалежний Медіа Центр» та позивачем мають товарний характер і укладені з метою настання реальних наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених ТОВ «Ес комюнікейшн груп» із ТОВ «Незалежний Медіа Центр», ТОВ «Сучасні Комунікації» та ТОВ «Партнер-Центр» .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не довів суду правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012р. № 0001122220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 808 434,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. винесене ДПІ у Подільському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ес комюнікейшн груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.04.2012 року № 0001122220.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко