Вирок
від 13.03.2013 по справі 1-280/12
КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 1-280/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В. П.

при секретарі Мейнарович Л.А.

за участю прокурора Павлиги В.В.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у місті Коростені

кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростеня Житомирської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого відповідно до ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого за ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2010 року, біля 8.00 години, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи де знаходиться ключ від замка вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1, скориставшись даним ключем, відімкнув вхідні двері вказаної квартири, через які проник до квартири, звідки таємно викрав чуже майно ОСОБА_1, зокрема:

- кольоровий телевізор марки "Фунай" з пультом дистанційного керування до нього, вартістю 1200 грн.;

- DVD програвач марки "LG" з чотирма колонками та підсилювачем до нього, вартістю 2000 грн., а всього таємно викрав чуже майно ОСОБА_1 на загальну суму 3200 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого йому обвинувачення підсудний ОСОБА_3 винним себе визнав частково і показав суду, що 23.03.2010 року він приїхав у с. Ушомир, щоб забрати свої речі, які знаходились у будинку потерпілої, оскільки він допомагав робити ремонт потерпілій у будинку.

Йому відомо було, де знаходився ключ від будинку, а тому він відчинив двері, зайшов до будинку, зібрав свої речі та вирішив забрати телевізор і ДВД, бо син потерпілої був винен йому гроші. В рахунок боргу, який йому винен син потерпілої, він вирішив забрати його речі. Йому відомо було, що це речі сина потерпілої та що вони знаходяться будинку, який фактично належить батькам потерпілої.

Речі з будинку він привіз у м. Коростень та продав. Потерпілій збитки не відшкодовано.

Вони з потерпілою разом співмешкали та проживали разом у її квартирі у м. Коростені, а також їздили в будинок у с. Ушомир.

23.03.2010 року він з потерпілою посварився та вона у нього забрала ключі від квартири в м. Коростені і сказала, що проживати разом вони не будуть.

Ключів від будинку в с. Ушомирі у нього не було.

Коли він їхав у с. Ушомир, то потерпілу не повідомив. Потерпіла не дозволяла йому брати ключі від будинку та заходити в будинок.

Він поїхав в с. Ушомир, аби забрати свої речі, де і вирішив забрати телевізор та ДВД за борг, який йому винен син потерпілої.

В той день алкоголь він не вживав.

Речі спакував у сумку. З його речей у будинку були штани, футболка та обув.

Він розкаюється у вчиненому. Не може пояснити, чому вину визнає частково.

Телевізор потерпілій повернуто, а ДВД не повернуто. Він відправляв потерпілий поштовий перевод в сумі 500 гривень, але гроші повернулись йому назад.

Телевізора він продав за 400 гривень, а ДВД за 100 гривень.

Вони з потерпілою проживали разом на протязі двох років. Вели спільне господарство, він працював, їздили в с. Ушомир, де він доглядав за будинком.

23.03.2010 року він зрозумів, що з потерпілою разом більше проживати не будуть, він не працював і внаслідок цього у них виникали сварки.

Син потерпілої йому винен був заробітну плату за об'єкт, який вони зробили, але він йому заробітну плату не віддав.

Перші покази дані на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції. Хто здійснював на нього тиск, не пам'ятає - їх було двоє.

Слідчий Миколайчук М.П. на нього тиску не вчиняв, це були інші двоє працівників міліції.

Вони до нього застосовували фізичну силу, при затриманні. Скаргу відносно працівників міліції щодо застосування до нього фізичної сили він писав, перевірка проводилась.

Його возили на судово-медичну експертизу, а що зазначено у висновку - він не пам'ятає.

Просив суд дати правильну кваліфікацію його дій, оскільки вважає, що органом досудового слідства його дії кваліфікованого не вірно.

У вчиненому щиро розкаюється і більше такого та подібного вчиняти не буде. Просив суд його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що вона проживала з підсудним на протязі півтора року. Пару місяців підсудний працював, а весь інший час зловживав спиртними напоями.

Її син привіз телевізор і ДВД з м. Москви та подарував їй. Будинок у с. Ушомир належить її батькам, але син приписаний в даному будинку. Її син не дозволяв підсудному забирати речі.

Телевізор їй повернули, а ДВД ні.

Їй приходив поштовий перевод, але коли вона прийшла отримувати, то на пошті його вже відправили.

23.03.2010 року вона не дозволяла їхати у будинок у с. Ушомир та забирати речі.

Щодо покарання підсудного, то просила покарати його суворо.

Цивільний позов до підсудного не пред'являла.

Про крадіжку вона дізналась від свого брата, який їй зателефонував 23-24 березня 2010 року, що підсудний забрав речі з будинку.

Вона спочатку написала заяву дільничному інспектору Зелінському, але він не вчиняв ніяких дій і тому вона звернулась у міліцію.

Їй було відомо, що це скоїв ОСОБА_3, бо їй сказав брат, що він був біля будинку. Вона підсудному з 23.03.2010 року по 20.04.2010 року телефонувала, щоб той повернув речі, але він не повернув.

Документів на телевізор та ДВД у неї не має.

Свідок ОСОБА_4 показав суду, що він являється рідним братом потерпілої. Поки потерпіла проживає в м. Коростені, то він доглядає за батьківським будинком. Він прийшов у будинок і побачив, що не має телевізора та ДВД, тому зателефонував сестрі та запитав, чи вона не брала. Та сказала, що не брала. Йому розповіла їхня тітка, яка проживає поруч, що приходив підсудний з якимсь хлопцем і що він щось забрав.

Він зателефонував підсудному, щоб той повернув речі, але він йому сказав, що нічого не брав.

ДВД привезли сину потерпілої його товариші, а телевізор син потерпілої привіз із м. Москви, який подарував своїй матері.

Йому відомо, що потерпіла зверталась до дільничного інспектора щодо крадіжки.

У будинку ніхто не проживав, але він доглядав за будинком.

Підсудний приїжджав із його сестрою у с. Ушомир, коли проживали разом.

Йому також відомо, що сестра підсудному не дозволяла забирати свої речі.

Підсудний зловживає спиртними напоями.

Підсудний в будинку допомагав сестрі робити ремонт.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що покази дані нею на досудовому слідстві відповідають дійсності. Вона тоді працювала біля автовокзалу і до неї підійшов підсудний та запропонував купити телевізор. Вона запитувала у нього про те, чи у неї не буде ніяких проблем. Він сказав, що телевізор його. За телевізор їй підсудний кошти не повернув.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, його вина у вчиненні злочину стверджується також зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами:

Даними протоколу усної заяви ОСОБА_1 від 27 квітня 2010 року, з якої вбачається, що 23.03.2010 року невідома особа таємно проникла до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрала майно ОСОБА_1, чим заподіяно їй матеріального збитку (а.с.8);

Даними протоколу огляду місця пригоди від 27 квітня 2010 року, схематичного плану та фототаблиці до нього, з яких вбачається, що місцем вчинення злочину є квартира АДРЕСА_1 (а.с.10-15);

Даними протоколу огляду місця пригоди від 27 квітня 2010 року, з якого вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3, виявлено та вилучено телевізор марки "Фунай" з пультом дистанційного керування до нього (а.с.18-19);

Речовими доказами: телевізором марки "Фунай" з пультом дистанційного керування до нього (а.с.47);

та іншими матеріалами даної кримінальної справи.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині доведена повністю і кваліфікує його дії за ст.185 ч.3 КК України, як умисні дії, що виразилися в таємному викраденні чужого майна, поєднані з проникненням у житло.

При цьому суд не бере до уваги та відхиляє показання ОСОБА_3 в частині того, що він "…достовірно знаючи, де знаходиться ключ (так як він проживав тимчасово та робив ремонт у зазначеному будинку), прибув до зазначеного місця, зайшов у будинок та почав складати свої речі в сумку. Після чого побачивши речі, а саме телевізор та DVD програвач (думаючи, що ці речі належать сину ОСОБА_1, який винен йому значну суму коштів), вирішив їх викрасти…"

Суд вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_3 органом досудового слідства в частині проникнення у житло, оскільки ці факти підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4, які показали в судовому засіданні, що ОСОБА_3 ніхто не дозволяв заходити у будинок та забирати речі.

Також у судовому засіданні сам підсудний ОСОБА_3 у своїх показаннях зазначив, що "… Ключів від будинку в с. Ушомирі у нього не було. Коли він їхав у с. Ушомир, то потерпілу не повідомив. Потерпіла не дозволяла йому брати ключі від будинку та заходити в будинок…"

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинних намірів та причини, внаслідок яких вчинено злочин (низька правосвідомість, ніде не працює, веде негативний спосіб життя), об'єм та вартість майна, що викрадалось, особу підсудного, його ставлення до вчиненого злочину. Також при цьому суд враховує і особу потерпілої та її позицію щодо покарання підсудного (просила покарати суворо).

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_3 характеризується посередньо, розлучений, має неповнолітню дитину, ніде не працює, на обліку в лікаря - нарколога чи лікаря - психіатра не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але його судимість погашено у законному порядку, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання ще можливе без ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільного позову в справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.321, 323, 324 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції..

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази: кольоровий телевізор марки "Фунай" з пультом дистанційного керування до нього (що передані на зберігання ОСОБА_1) - залишити ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області - 206 (двісті шість) гривень 40 копійок судових витрат за виконання дактилоскопічної експертизи на розрахунковий рахунок 31258272211843, код 255744601, УДК у Житомирській області, МФО 811039, "за експертні роботи, в тому числі ПДВ".

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено апеляційне подання прокурором в Житомирський апеляційний суд через Коростенський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя: В. П. Коренюк

СудКоростенський міськрайонний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення13.03.2013
Оприлюднено11.04.2013
Номер документу30385434
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —1-280/12

Вирок від 19.12.2012

Кримінальне

Житомирський районний суд Житомирської області

Башинський С. Ф.

Вирок від 06.06.2012

Кримінальне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Хрипун С. В.

Вирок від 17.04.2012

Кримінальне

Богунський районний суд м. Житомира

Іонніков В. М.

Ухвала від 05.03.2013

Кримінальне

Іванківський районний суд Київської області

Гончарук О. П.

Вирок від 05.12.2012

Кримінальне

Іванківський районний суд Київської області

Гончарук О. П.

Ухвала від 18.07.2013

Кримінальне

Апеляційний суд Київської області

Капічон О.М. О. М.

Вирок від 21.05.2013

Кримінальне

Первомайський міський суд Луганської області

Овчаренко О. Л.

Вирок від 21.05.2013

Кримінальне

Первомайський міський суд Луганської області

Овчаренко О. Л.

Вирок від 13.03.2013

Кримінальне

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коренюк В. П.

Постанова від 10.08.2012

Кримінальне

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коренюк В. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні