Рішення

від 28.03.2013 по справі 905/1419/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 905/1419/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача Вороніна А.В.- представник за довіреністю, Замуруєв В.В. - директор

від відповідача Кулініч О.О. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 28.03.2013, оскільки 27.03.2013 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" заборгованості за поставлену вугільну продукцію у розмірі 2 328 494,00 грн., 3% річних у розмірі 43 826,72 грн. та пені у розмірі 169 514,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № ДУК-03/11-45-П від 25.10.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставлених позивачем у листопаді та грудні 2011 року матеріалів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неналежним чином виконано п. 6.4 договору № ДУК-03/11-45-П, а саме не надано відповідачу всіх документів, передбачених вказаним пунктом договору, а тому відповідач вважає, що відсутні жодні підстави для сплати грошових коштів за поставлену позивачем продукцію. Крім того, відповідач відзначає, що позивачем порушено строки поставки та недопоставлено відповідачу ресурсів на загальну суму 375 834,72 грн., тому, на думку відповідача, він має право відповідно до п. 7.3 договору відмовитись від сплати позивачу грошових коштів. Також відповідач заперечує щодо вимог про стягнення пені та 3% річних, у зв'язку з відсутністю обов'язку сплатити суду основної заборгованості.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

26.03.2013 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 905/2003/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" про визнання договору № ДУК-03/11-45-П від 25.10.2011 недійсним.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, в судовому засіданні 27.03.2013 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки розгляд справи № 905/2003/13 не унеможливлює та не перешкоджає розгляду справи № 905/1419/13-г.

В судовому засіданні 27.03.2013 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справу для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки в судовому засіданні представнику відповідача були надані для ознайомлення необхідні документи, з якими він ознайомився.

Також, в судовому засіданні 27.03.2013 відповідачем подані клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", ДП "Донецька залізниця" та ТОВ "Метінвест-ресурс".

З огляду на те, що відповідачем не доведено та не надано доказів, що прийняття рішення у справі може вплинути на права і обов'язки ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", ДП "Донецька залізниця" та ТОВ "Метінвест-ресурс" щодо однієї зі сторін, в судовому засіданні 27.03.2013 судом відмовлено відповідачу в задоволенні клопотань про залучення до участі у справі ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", ДП "Донецька залізниця" та ТОВ "Метінвест-ресурс" третіми особами без самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 27.03.2013 відповідачем на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання про колегіальний розгляд справи.

Розглянувши вказане клопотання, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки спір між сторонами у даній справі не відноситься до категорії складних і представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих пояснень, які б свідчили про складність даної справи.

В судовому засіданні 27.03.2013 представником відповідача подано повторне клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано необхідністю проведення сторонами звірки взаємних розрахунків.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості.

Також, в судовому засіданні 27.03.2013 відповідачем заявлялись усні клопотання про прийняття зустрічних позовів.

В судовому засіданні 27.03.2013 судом роз'яснено представнику відповідача, що відповідно до п. 2.1.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 позовні заяви приймає та реєструє в автоматизованій системі канцелярія суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

В судовому засіданні 28.03.2013 задоволено клопотання відповідача про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 14 год. 00 хв.

Подане 28.03.2013 відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з наміром укласти мирову угоду, судом відхилено з підстав його необґрунтованості.

28.03.2013 відповідачем також подано клопотання про об'єднання справ №905/1419/13-г та № 905/2003/13 в одну справу.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України (ч. 2) передбачено, що суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Розглянувши вказане клопотання, в судовому засіданні 28.03.2013 суд відмовив відповідачу у його задоволенні, оскільки справи № 905/1419/13-г та № 905/2003/13 знаходяться в провадженні різних суддів, а тому підстави для їх об'єднання в одну справу відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

25.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" в особі директора по закупівлям та логістиці Гусака В.Г. (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" в особі директора Замуруєва В.В. (покупець, відповідач) укладено договір №ДУК-03/11-45-П (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - ресурси, товар), на умовах, передбачених даним Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження. Договір діє до 31 грудня 2011 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором (п.п. 10.4, 10.5 Договору).

Таким чином, у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікації та включають до себе всі податки, збори, інші обов'язкові платежі та інші видатки постачальника, які пов'язані з постачанням ресурсів.

Відповідно до Додатку до Договору № ДУК-03/11-45-П "Специфікація №1" від 31.10.2011, сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає дріб'язок коксовий 0-10 мм, марка МК-1, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, дріб'язок коксовий 0-10 мм, марка МК-2, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, кількістю 2000 тон, ціна за тону 1 100 грн. без урахування ПДВ, загальна ціна ресурсів за специфікацією з ПДВ - 2 640 000,00 грн., строк поставки - листопад 2011 року.

Також, відповідно до Додатку до Договору № ДУК-03/11-45-П "Специфікація №2" від 01.12.2011, сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає дріб'язок коксовий 0-10 мм, марка МК-1, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, дріб'язок коксовий 0-10 мм, марка МК-2, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, кількістю 500 тон, ціна за тону 1 000 грн. без урахування ПДВ, загальна ціна ресурсів за специфікацією з ПДВ - 600 000,00 грн., строк поставки - грудень 2011 року.

Відповідно до залізничних накладних, актів приймання-передачі товару та накладних за Договором, підписаних уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв товар:

- 01.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 106,244 тон на загальну суму 147 418,08 грн. (накладна № РН-0000140 від 01.11.2011);

- 16.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 208,947 тон на загальну суму 290 162,04 грн. (накладна № РН-0000142 від 16.11.2011)

- 17.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 154,990 тон на загальну суму 215 306,40 грн. (накладна № РН-0000144 від 17.11.2011)

- 18.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 105,252 тон на загальну суму 146 154,24 грн. (накладна № РН-0000145 від 18.11.2011)

- 19.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 160,832 тон на загальну суму 223 062,24 грн. (накладна № РН-0000146 від 19.11.2011)

- 21.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 160,193 тон на загальну суму 222 174,36 грн. (накладна № РН-0000147 від 21.11.2011)

- 22.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 159,003 тон на загальну суму 220 603,56 грн. (накладна № РН-0000148 від 22.11.2011)

- 23.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 162,360 тон на загальну суму 225 079,20 грн. (накладна № РН-0000150 від 23.11.2011)

- 26.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 156,277 тон на загальну суму 217 005,24 грн. (накладна № РН-0000154 від 26.11.2011)

- 27.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 156,212 тон на загальну суму 216 875,04 грн. (накладна № РН-0000155 від 27.11.2011)

- 28.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 102,310 тон на загальну суму 142 180,80 грн. (накладна № РН-0000156 від 28.11.2011)

- 29.11.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 159,326 тон на загальну суму 221 029,92 грн. (накладна № РН-0000157 від 29.11.2011)

- 01.12.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 209,632 тон на загальну суму 265 821,60 грн. (накладна № РН-0000159 від 01.12.2011)

- 02.12.2011 дріб'язок коксовий, суха вага 272,958 тон на загальну суму 345 925,20 грн. (накладна № РН-0000161 від 02.12.2011),

а всього на суму 3 098 797,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно залізничної накладної № 52038536 від 14.12.2011 відповідачем було повернуто позивачу партію вагонів з товаром на суму 221 029,92 грн., що поставлявся відповідачу згідно накладної № РН-0000157 від 29.11.2011 та залізничної накладної № 51607794 від 29.11.2011. У зв'язку з чим позивач було здійснено коректування № 2 до накладної № РН-0000157 від 29.11.2011 та відповідного рахунку-фактури на суму 221 029,92 грн.

Крім того, вартість поставлених відповідачу ресурсів згідно видаткової накладної №РН-0000156 від 28.11.2011 зменшена на суму 1 855,92 грн., що відображено у коригуванні № 1 від 01.12.2011 до накладної № РН-0000156 від 28.11.2011 та відповідного рахунку-фактури.

Таким чином, згідно Договору № ДУК-03/11-45-П від 25.10.2011 з 01.11.2011 по 02.12.2011 позивачем поставлено відповідачу ресурси на загальну суму 2 875 912,08 грн.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Згідно з п.п. 5.2, 5.3 Договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом 21 банківського дня від дати виставлення рахунків на оплату та надання документів, вказаних в п. 6.4 Договору. Рахунки на оплату виставляються постачальником після фактичного відвантаження ресурсів, що підтверджується відповідними залізничними накладними. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця.

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманого коксового дріб'язку, а саме: рахунки-фактури № СФ-0000144 від 17.11.2011; № СФ-0000145 від 18.11.2011; № СФ-0000146 від 19.11.2011; № СФ-0000147 від 21.11.2011; №СФ-0000148 від 22.11.2011; № СФ-0000150 від 23.11.2011; № СФ-0000154 від 26.11.2011; № СФ-0000155 від 27.11.2011; № СФ-0000156 від 28.11.2011; № СФ-0000159 від 01.12.2011; № СФ-0000161 від 02.12.2011.

Згідно фіскального чеку поштової установи від 29.05.2012 та опису вкладення у цінний лист вказані рахунки були направлені відповідачу з супровідним листом № 2805-02 від 28.05.2012.

Відповідачем отримано зазначений супровідний листа з доданими до нього рахунками 06.06.2012, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме за період з 01.11.2011 по 02.12.2011 поставив відповідачу коксовий дріб'язок на загальну суму 2 875 912,08 грн. (з урахуванням повернення позивачу партії вагонів та здійснення відповідного коректування № 2 до накладної № РН-0000157 від 29.11.2011 на суму 221 029,92 грн., а також здійснення коригування № 1 від 01.12.2011 на суму 1 855,92 грн. до накладної № РН-0000156 від 28.11.2011), що підтверджується матеріалами справи, у тому числі, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання-передачі вугільної продукції та відповідними накладними.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору оплата за отримані від позивача ресурси за період з 01.11.2011 по 02.12.2011 відповідачем здійснена не в повному обсязі, відповідачем було сплачено позивачу лише 547 418,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок № 77 за 11.11.2011, № 87 за 25.11.2011, № 92 за 02.12.2011 та довідкою № КRК-52/81 від 11.03.2013 Відділення ПАТ "Перший український міжнародний банк" у м. Краматорську.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену вугільну продукцію у розмірі 2 328 494,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2 Договору оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом 21 банківського дня від дати виставлення рахунків на оплату та надання документів, вказаних в п. 6.4 Договору.

Як вище встановлено судом, рахунки-фактури на оплату отриманого коксового дріб'язку, що не були в повному обсязі сплачені відповідачем, відповідачем отримано 06.06.2012.

Таким чином, з урахуванням положень п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару згідно виставлених позивачем рахунків-фактур до 06.07.2012 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що у нього відсутні жодні підстави для сплати грошових коштів за поставлену позивачем продукцію, оскільки позивачем неналежним чином виконано п. 6.4 договору № ДУК-03/11-45-П, а саме не надано відповідачу всіх документів, передбачених вказаним пунктом договору, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 6.4 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку прийомки ресурсів оригінали рахунку на оплату ресурсів, копії залізничних накладних (квитанцій), завірених печаткою вантажовідправника та/або інші товаротранспортні документи, сертифікати якості постачальника або виробника, інші документи, зазначені в специфікації.

Відповідно до п. 6.5 Договору покупець вправі відмовитись від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених в п. 6.4 Договору.

Приймання ресурсів за якістю здійснюється одним з наступних способів:

- у відповідності з вимогами Інструкції , затвердженої постановою Держарбітража від 25.04.1966 № П-7, а також у відповідності з вимогами ТУ і ДСТУ для даного виду ресурсів;

- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

Доказів того, що приймання товару за якістю здійснювалось із залученням незалежної експертної організації суду також не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених п. 6.4 Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та печатками відповідача у відповідних накладних та актах приймання-передачі товару, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору поставки №ДУК-03/11-45-П від 25.10.2011.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо посилання відповідача на те, що у залізничній накладній №50732908 власником ресурсів зазначено ТОВ "Метінвест-ресурс", а тому саме вказане підприємство є отримувачем партії товару за накладною №50732908, суд відзначає, що згідно акту прийняття-передавання товару від 01.11.2011 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" передало, а ТОВ "Метінвест Холдинг" прийняло товар у вагонах №№ 60602315, 60046828. Вказані номера вагонів зазначені у залізничній накладній №50732908, а тому суд приходить до висновку, що партію товару за цією накладною прийнято саме відповідачем.

Посилання відповідача на п. 7.3 Договору, як на підставу для відмови відповідача від сплати позивачу грошових коштів, судом не приймається, оскільки вказаний пункт не звільняє відповідача від зобов'язання відповідача, встановленого п. 5.2 Договору, щодо здійснення оплати поставленого та уже прийнятого відповідачем товару.

Жодних доказів на підтвердження того, що сума заборгованості у розмірі 2 328 494,00 грн. була перерахована позивачу відповідачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене та дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за отриману вугільну продукцію у розмірі 2 328 494,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 169 514,36 грн. та 3 % річних у розмірі 43 826,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 Договору погоджено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно, однак позивачем невірно визначено дату з якої підлягає нарахуванню пеня - 08.07.2012, тоді як судом вище встановлено, що відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар до 06.07.2012 включно. Таким чином, прострочення відповідача щодо оплати отриманого товару розпочалось з 07.07.2012.

Проте, зазначене не впливає на загальний період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а суд обмежений датою, з якої позивач починає здійснювати розрахунок.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару встановлений судом та є більшим ніж 30 днів, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 169 514,36 грн. є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого за Договором товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем не враховано, що у 2012 році було 366 днів.

Крім того, судом враховано, що позивач здійснює нарахування 3% річних, починаючи з 08.07.2012, тоді як прострочення відповідача щодо оплати отриманого товару розпочалось з 07.07.2012, однак суд обмежений датою, з якої позивач починає здійснювати розрахунок.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних, в межах періоду, визначеного позивачем, з урахуванням того, що у 2013 році було 366 днів, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 43 734,17 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2013 про порушення провадження у справі № 905/1419/13-г відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Станом на 28.03.2013 позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати судового збору.

Як зазначено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Таким чином, судовий збір у відповідних частинах підлягає стягненню зі сторін на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 117, ідентифікаційний код 34093721, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шадринська, 13, ідентифікаційний код 34974616) основний борг у розмірі 2 328 494 (два мільйони триста двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 169 514 (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 43 734 (сорок три тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 17 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 117, ідентифікаційний код 34093721, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 50 831 (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 62 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шадринська, 13, ідентифікаційний код 34974616) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 (п'ять) грн. 08 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 02.04.2013.

Суддя Сажнева М.В.