Постанова

від 25.07.2013 по справі 905/1419/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 905/1419/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Вороніна А.В. - дов. від 1.06.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.06.13 у справі№905/1419/13-г за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" простягнення 2541835,08 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 2328494 грн. боргу, 169514,36 грн. пені, 43826,72 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості отриманого за договором №ДУК-03/11-45-П від 25.10.11 коксового дрібняку.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.03.13 (суддя Сажнева М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2328494 грн. боргу, 169514,36 грн. пені, 43734,17 грн. - 3% річних. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманого за період з 01.11.11 до 02.12.11 коксового дрібняку за спірним договором. В частині стягнення з відповідача 92,55 грн. - 3% річних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.13 (судді: Діброва Г.І., Бойченко К.І., Стойка О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", яке просить постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 525, 530, 538, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 208, 230 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 22, 54, 57, 60, 79 Господарського процесуального кодексу України, статі 8 Закону України "Про судовий збір". Товариство вказує на відсутність підстав для оплати спірного товару, оскільки позивачем в порушення умов договору не було передано усіх необхідних документів, як то передбачено пунктом 6.4 договору. Водночас скаржник зазначає про те, що отримувачем коксового дрібняку за залізничною накладною №50739208 є не відповідач, а інша юридична особа. На думку скаржника судом порушені норми процесуального права та необґрунтовано відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви відповідача і зупиненні провадження у справі.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В ході розгляду спору господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.10.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" - покупцем було укладено договір №ДУК-03/11-45-П. За цим договором постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах договору. Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з пунктом 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, визначеними у специфікації та включають до себе всі податки, збори, інші обов'язкові платежі, інші видатки постачальника, пов'язані з постачанням ресурсів. Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися упродовж 21 банківського дня від дати виставлення рахунків на оплату та надання документів, вказаних в пункті 6.4 договору. Рахунки на оплату виставляються постачальником після фактичного відвантаження ресурсів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця (пункти 5.2, 5.3 договору). Відповідальність сторін обумовлена у розділі 7 договору. Зокрема, пунктом 7.2 договору передбачені санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляд сплати пені. Договір діє до 31.12.11. При цьому, сплив строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором (пункт 10.5 договору). Специфікацією №1 від 31.10.11 сторони погодили, що постачальник передає, а покупець приймає дрібняк коксовий 0-10 мм, марка МК-1, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, дрібняк коксовий 0-10 мм, марка МК-2, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, кількістю 2000 тон, ціна за тону 1 100 грн. без ПДВ. Загальна ціна ресурсів за специфікацією з ПДВ - 2640000 грн.; строк поставки - листопад 2011 року. Специфікацією №2 від 01.12.11 було узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає дрібняк коксовий 0-10 мм, марка МК-1, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, дрібняк коксовий 0-10 мм, марка МК-2, ТУ У 23.1-00190443-011:2011, кількістю 500 тон, ціна за тону 1 000 грн. без ПДВ. Загальна ціна ресурсів за специфікацією з ПДВ - 600000 грн., строк поставки - грудень 2011 року. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що на виконання умов договору у період з 01.11.11 до 02.12.11 позивач відвантажив, а відповідач прийняв дрібняк косовий на загальну суму 2875912,08 грн., і це підтверджено залізничними накладними, актами приймання-передачі товару, накладними про прийняття товару, які підписані уповноваженими представниками обох сторін і скріпленими печатками підприємств. При цьому, судами було враховано часткове повернення відповідачем позивачу партії вагонів та здійснення відповідного коригування №2 до накладної №РН-0000157 від 29.11.11 на суму 221029,92 грн., коригування №1 від 01.12.11 на суму 1855,92 грн. до накладної № РН-0000156 від 28.11.11. Установили суди і те, що позивач виставив, а відповідач отримав рахунки №СФ-0000144 від 17.11.11, №СФ-0000145 від 18.11.11, №СФ-0000146 від 19.11.11, №СФ-0000147 від 21.11.11, №СФ-0000148 від 22.11.11, №СФ-0000150 від 23.11.11, №СФ-0000154 від 26.11.11, №СФ-0000155 від 27.11.11, №СФ-0000156 від 28.11.11, №СФ-0000159 від 01.12.11, №СФ-0000161 від 02.12.11 на оплату отриманого коксового дрібняку, проте оплатив їх лише частково, в сумі 547418,08 грн. Відтак, залишок його боргу становить 2328494 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Машпромкомплект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 2328494 грн. боргу, 169514,36 грн. пені, 43826,72 грн. - 3% річних. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що позивач на виконання умов спірного договору відвантажив відповідачеві у період з 01.11.11 до 02.12.11 дрібняк косовий на загальну суму 2875912,08 грн. Факт отримання відповідачем вугільної продукції на зазначену суму підтверджено залізничними накладними, актами приймання-передачі товару, накладними за договором, підписаними уповноваженими представниками обох сторін і скріпленими печатками підприємств. Втім, отримавши спірну продукцію, відповідач розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума його боргу становить 2328494 грн. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати відповідачем вартості отриманого коксового дрібняку, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості, пені і 3% річних (у зменшеному судом розмірі). Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами приписів матеріального і процесуального законодавства. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на непередання позивачем документів, передбачених пунктом 6.4 спірного договору, а відтак і на відсутність підстав для оплати спірної продукції, визнаються неспроможними, оскільки, як установили суди, відповідач (якщо він вважав, що належні документи, котрі стосуються спірної вугільної продукції, йому не були надані позивачем) не звертався з вимогою до позивача, як то передбачено приписами статті 666 Цивільного кодексу України; він не відмовився від прийняття вугільної продукції, а прийняв її; не повернув позивачу дрібняк; та не відмовився від договору. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід скаржника про те, що отримувачем коксового дрібняку за залізничною накладною №50739208 є інша юридична особа, позаяк йому надавалася оцінка апеляційним господарським судом та він був відхилений як необґрунтований, тобто судом був установлений факт отримання партії дрібняку за цією залізничною накладною саме відповідачем. Крім того, не знайшли свого підтвердження і посилання скаржника на порушення господарським судом приписів процесуального права. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.13 у справі №905/1419/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова