Рішення

від 02.04.2013 по справі 927/91/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28 березня 2013р. справа №927/91/13-г

За позовом: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради,

вул. Кирпоноса,9, м. Чернігів

До відповідача-1: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

До відповідач-2: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», проспект Перемоги,33, м. Чернігів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Чернігівське міське управління юстиції (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції,

вул. Любецька, 40-а, м. Чернігів

Про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : 06.03.13р., 26.03.13р. - Вовк П.І. начальник юридичного відділу довіреність №3-24/263 від 20.02.13р., 28.03.13р. - не з'явився

Від третьої особи (Управління архітектури та містобудування): 06.03.13р., 26.03.13р., 28.03.13р. - Гаршин В.М. юрисконсульт довіреність №01-20/776 від 14.09.12р.

Від відповідача-1: 06.03.13р., 26.03.13р., 28.03.13р. - не з'явився

Від відповідача-2: 06.03.13р., 26.03.13р. 28.03.13р. - ОСОБА_4 адвокат, договір про надання правової допомоги від 30.01.13р.

Від третьої особи (КП ЧМБТІ): 06.03.13р. - Журавкова А.В. юрист довіреність від 25.01.13р., 26.03.13р. та 28.03.13р. - не з'явився

Від третьої особи (Реєстраційна служба): 06.03.13р., 26.03.13р., 28.03.13р. - не з'явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 06.03.13р. по 26.03.13р. та з 26.03.13р. по 28.03.13р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С»; визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С»; визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., укладеного між ТОВ «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до ухвали суду від 18.01.13р. згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (проспект Перемоги,33, м. Чернігів) та Чернігівське міське управління юстиції (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Любецька, 40-а, м. Чернігів).

Під час розгляду справи від позивача, відповідачів та третіх осіб не надходило клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Від КП Чернігівське МБТІ надійшло пояснення №157 від 30.01.13р., в якому зазначено, що згідно заяви ТОВ «Альфа-С» від 11.07.05р. за №151 була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_2, 08.07.05р. ТОВ «Альфа-С» була подана заява на ім'я Соколова О.В. з проханням надати свідоцтво про право власності на вказану автостоянку, що для оформлення свідоцтва про право власності ТОВ «Альфа-С» були надані документи, а саме: витяг з рішення виконкому Чернігівської міськради №3 від 23.01.01р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.02р., затверджений рішенням міськвиконкому №198 від 18.09.02р., витяг з рішення виконкому Чернігівської міської ради №157 від 18.07.02р. про присвоєння поштової адреси автомобільній стоянці ТОВ «Альфа-С» - АДРЕСА_2, що дане питання було винесено на розгляд комісії виконкому міської ради з питань оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та рішенням виконкому Чернігівської міськради №170 від 01.08.05р. вказане питання було затверджене. Третя особа пояснює, що 03.08.05р. ТОВ «Альфа-С» видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю - автостоянку, будівлю літ.А-1 площею 10,0кв.м та 08.08.05р. видано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження об'єкту. Третя особа повідомляє, що згідно заяви ОСОБА_1 було проведено державну реєстрацію прав власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. за №3626 на автостоянку: нежитлову будівлю літ.А-1 пл.10,0кв.м по вул.Котляревського,25-а за покупцем ОСОБА_1 та надано витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №8316329.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.13р. надав письмові пояснення №291/1 від 14.02.13р., в яких зазначив, що відповідними нормативно-правовими актами, які були чинними на момент видачі свідоцтва серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р., було передбачено, що свідоцтво на об'єкт нерухомого майна оформлюється відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державноі реєстрації прав власності на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування (ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), який визначає об'єкт нерухомого майна, що визначений в акті комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, за наявності правовстановлюючого документа на землю, що передбачає можливість будівництва об'єкта нерухомого майна. Позивач вважає, що свідоцтво серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. не відповідає положенням ст.181, 331 ЦК України, п.1.6, 6.1 Тимчасового положення. Крім того, позивач зазначив, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою, з підстав не передбачених законодавством та має пряму норму Цивільного кодексу України, що позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ, є невідповідністю вимогам ст.203, 655, 656 ЦК України. Позивач зазначає, що позовна вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.05р., укладеного між ТОВ «Альфа-С» та СПД ОСОБА_1 є вимога безпосередньо звернена до суду щодо реального захисту порушеного права Чернігівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що здійснює свої повноваження в інтересах територіальної громади м. Чернігова та направлена на реальне відновлення порушеного права.

Представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.02.13р. надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що твердження позивача про те, що про наявність рішення виконавчого комітету №179 від 01.08.05р. йому стало відомо лише в травні 2012р. спростовується ст.12, 26, 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», договором оренди земельних ділянок, укладеним ФОП ОСОБА_1 з Чернігівською міською радою 14.02.06р. та зареєстрованим за №2712. Відповідач (ФОП ОСОБА_1) зазначає, що з аналізу вказаних норм ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що міський голова являється головною посадовою особою територіальної громади, одночасно очолює міську раду і її виконавчий орган, є представником цих органів місцевого самоврядування, підписує їх рішення, тобто Чернігівському міському голові як представнику одночасно Чернігівської міської ради та її виконавчого комітету у серпні 2005р. було відомо про існування оспорюваного по даній справі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, що з договору оренди земельних ділянок, укладеного ФОП ОСОБА_1 з Чернігівською міською радою 14.02.06р. та зареєстрованого за №2712, беззаперечно видно, що Чернігівській міській раді при передачі ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду для експлуатації автостоянки було відомо про існування останньої ще в грудні 2005р. (п.16 договору), за планом зовнішніх меж вказаної земельної ділянки - додаток №1 до договору оренди, значиться і будівля з приводу права власності на яку і виник спір, у зв'язку з цим відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, та на підставі ст.260, 267 ЦКУ у відзиві заявляється клопотання про його застосування. Крім того, відповідач (ФОП ОСОБА_1) вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів про порушення вимог законодавства при оформленні виконавчим комітетом Чернігівської міської ради права власності на будівлю автостоянки по АДРЕСА_2, прийнятті відповідного оскаржуваного рішення, а також при укладанні ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Альфа-С» договору купівлі-продажу від 26.08.05р. №3626 на придбання вказаної будівлі автостоянки, зокрема, позивачем належним чином не обґрунтовано, за якими ознаками вказаний вище договір купівлі-продажу відповідає ознакам недійсного правочину з урахуванням положень параграфу 2 глави 16 ЦК України. На думку відповідача (ФОП ОСОБА_1) будівля літ.А-1 загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 в повній мірі відповідає значенню нерухомої речі, визначення якої викладено в ст.118 ЦК України. У відзиві на позов відповідач (ФОП ОСОБА_1) просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити Чернігівській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі. Суд прийняв до розгляду клопотання відповідача - ФОП ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції в судовому засіданні 14.02.13р. надав пояснення по справі, в якому зазначив, що позов не підлягає задоволенню. Так, він не погодився з твердженнями позивача, що оспорюване майно не належить до об'єктів нерухомого майна і через це неможливо зареєструвати на нього право власності, зазначивши, що відповідно до ст.181 ЦКУ та ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до нерухомих речей відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, ураховуючи вищевикладене та посилання позивачем в позовній заяві на постанову КМУ від 22.01.96р. №115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» можна безумовно дійти висновку, що нежитлова будівля автостоянки, розміщена в м. Чернігові, АДРЕСА_2 і є об'єктом нерухомого майна, оскільки згідно з п.6 вказаного нормативного акта, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтоване, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів, при цьому Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01р. №127, замощення, огорожі, ворота та ін. віднесено до господарських споруд, які в свою чергу є об'єктами нерухомості та відповідно, підлягають інвентаризації. Третя особа вважає, що досить суперечливим та незрозумілим є посилання позивача на норми ст.376 ЦКУ, яка розкриває суть самочинного будівництва нерухомого майна, поряд з його постійними висновками в тексті позовної заяви щодо віднесення спірного об'єкта до категорії рухомості. Крім того, з посиланням на ст.316, ст.328 ЦКУ, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно представник реєстраційної служби зазначив, що відповідачем-1 в межах визначених законом повноважень було прийнято повністю законне та обґрунтоване рішення від 01.08.05р. №170 на підставі п.1.2, якого третьою особою-1 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ№117431 від 03.08.05р., що згідно ч.1 ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що в позовній заяві позивачем не надано доказів визнання оспорюваного договору недійсним в судовому порядку, його розірвання, а відповідачі за зустрічним позовом з даними вимогами до суду не зверталися у встановленому законодавством порядку, що з тексту договору вбачається, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, а саме - додержана письмова форма договору, визначений його предмет та ціна, відбулося фактичне виконання його умов.

Представник реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції в судовому засіданні 21.02.13р. надав додаткові пояснення, з посиланням на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Від реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції надійшло клопотання від 04.03.13р., в якому підтримав позицію, викладену в поясненнях від 14.02.13р., від 21.02.13р.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що оспорюване рішення виконавчого комітету було прийнято виключно на підставі документів, що були надані КП «Чернігівське МБТІ» та вважає, що з врахуванням підстав заявлених позовних вимог, вимоги в частині визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» та недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ№117431 від 03.08.2005р., яке видане виконкомом на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.13р. надав письмові пояснення №731 від 21.02.13р., в яких зазначив, що з урахуванням відповідних положень ст.5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішень Конституційного Суду України щодо тлумачень положень статей ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» можливо прийти до висновків, що кожний із органів місцевого самоврядування в системі цих органів наділений окремим обсягом функцій та відповідних повноважень на їх виконання, що кожний з органів місцевого самоврядування в системі цих органів наділений окремим обсягом повноважень, що не може бути делегований іншому органу, що принцип субординації органів місцевого самоврядування забезпечує підзвітність і підконтрольність кожного органу іншому в системі, що твердження відповідача (ФОП ОСОБА_1), що міський голова є керівником відповідної міськради та виконавчого комітету не відповідають нормам чинного законодавства України. Також, позивач виклав свою позицію щодо застосування позовної давності, зазначивши, що відповідно до ст. 268 ЦКУ позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, що відповідно до роз'яснення ВАСУ від 12.03.99р. №02-5/111 недійсні угоди, як правило не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, що міська рада не могла знати про укладання договору купівлі-продажу будівлі площею 10кв.м. по АДРЕСА_2 при укладанні договору оренди земельної ділянки від 14.02.06р., оскільки по договору оренди орендодавець передав орендарю земельні ділянки по АДРЕСА_2, а не будівлі загальною площею 10кв.м. Крім того, позивач зазначив, що Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна не містить посилань на те, що всі об'єкти відносно яких здійснюється технічна інвентаризація є об'єктами нерухомого майна, оскільки відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» (м. Чернігів, вул.Щорса,54) вказану у позовній заяві повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку про відсутність адресата.

Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) в Єдиному державному реєстрі станом на 14.02.13р. міститься запис про здійснення 07.05.08р. державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з визнання її банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», ідентифікаційний код 30595407, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,54.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 25.01.13р. міститься запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», ідентифікаційний код 30595407, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,54.

Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення діяльності юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», суд дійшов до висновку, що відповідач-2 не може бути стороною у господарському процесі згідно із приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1 п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Оскільки, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач-2 не мав статусу юридичної особи, то суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ухвали від 21.02.13р. суд припинив провадження у справі щодо відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» на підставі ч.1 п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, в ухвалі від 21.02.13р. суд зазначив, що враховуючи те, що провадження у справі щодо відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», припинено, за доцільно відповідача-3 - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 в наступних процесуальних документах зазначати як відповідача-2.

Ухвалою від 21.02.13р. суд відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради.

Представник Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні 06.03.13р. надав пояснення від 05.03.13р., в якому зазначив, що рішенням виконкому міської ради від 18.12.00р. №297 був наданий дозвіл на проектно-пошукові роботи ТОВ «Альфа-С» для улаштування автостоянки по вул.Котляревського, управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику архітектурно-планувальне завдання №5, затверджене начальником управління 05.01.00р., рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.01.01р. №3 ТОВ «Альфа-С» був наданий дозвіл по будівництву автостоянки по вул.Котляревського, рішенням виконавчого комітету від 18.09.02р. №198 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - стоянки для легкових автомобілів по вул.Котляревського, рішенням виконкому від 18.07.05р. №157 присвоєно поштову адресу автомобільній стоянці - Котляревського,25а. Управління архітектури та містобудування зазначає, що інформації про отримання дозволу архітектурно-будівельної інспекції на виконання будівельних робіт, а також проектно-кошторисна документація з будівництва автостоянки по вул.Котляревського в управлінні не знайдено, що управління архітектури та містобудування не зберігає оригінали зазначених вище рішень виконавчого комітету і не є розпорядником такої документації, в зв'язку з чим відсутня можливість для надання копій таких рішень.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.13р. надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надати додаткові документи. Представники відповідача-2, КП ЧМБТІ, Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні 06.03.13р. проти продовження строку розгляду справи не заперечували.

Ухвалою від 06.03.13р. суд продовжив строк вирішення спору до 02.04.13р.

Від відповідча-2 надійшло клопотання від 22.03.13р., якому зазначив, що ще на стадії проектування автомобільної стоянки по АДРЕСА_2 в її складі проектувалась будівля для охорони загальною площею 10кв.м, проектування цієї будівлі було погоджено представниками ряду компетентних установ, в тому числі головним архітектором м. Чернігова, отже зазначена спірна будівля не являється самочинним будівництвом.

Від позивача надійшли письмові пояснення №971 від 27.03.13р. щодо наданого представником СПД ФО ОСОБА_1 генерального плану будівництва, в яких зазначив, що подані відповідачем-2 документи не спростовують, а тільки підтверджують доводи Чернігівської міської ради про здійснення ТОВ «Альфа-С» самочинного будівництва будівлі літ.А-1 загальною площею 10кв.м.

Про оголошення перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні з 06.03.13р. по 26.03.13р. та з 26.03.13р. по 28.03.13р. виконавчий комітет Чернігівської міської ради, Чернігівське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» були письмово належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними письмовими повідомленнями від 06.03.13р. та від 26.03.13р., та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400602639535, №1400602639527, № 1400022267983, №1400022267331, №1400022268009.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача-2, Управління архітектури та містобудування, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №104313 виконавчий комітет Чернігівської міської ради зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 04062015, вул.Магістрацька,7, м. Чернігів.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №104429 Чернігівська міська рада зареєстрована як юридична особа, ідентифікаційний код 34339125, вул.Магістрацька,7, м. Чернігів.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.04.05р., номер запису про державну реєстрацію 20640000000002745.

Управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику - ТОВ «Альфа-С» архітектурно-планувальне завдання №5, затверджене начальником управління 05.01.01р.

Згідно п.57 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №6 від 23.01.2001р. «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста, надання та вилучення земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», підписаного міським головою В.А.Косих та заступником міського голови - керуючий справами виконкому М.І.Стрілець, виконком міської ради вирішив надати товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» земельну ділянку в тимчасове, довгострокове користування, на умовах оренди, строком на 10 років, площею 0,145га, в тому числі 0,051га - під зеленими насадженнями по вул.Котляревського, для будівництва та обслуговування автостоянки.

23.01.01р. між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якого виконавчий комітет на підставі рішення від 23.01.01р. №6, п.57 надав, а ТОВ «Альфа-С» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,145га строком на десять років для будівництва та обслуговування автостоянки.

Як свідчать матеріали справи, згідно п.2.5 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №3 від 23.01.01р. «Про будівництво», підписаного міським головою В.А.Косих та заступником міського голови - керуючий справами виконкому М.І.Стрілець, надано дозвіл на будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацію товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» - по будівництву автостоянки по вул.Котляревського біля молочної кухні.

Згідно п.6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 року, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні - виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнують класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.

Представником відповідача-2 (ФОП ОСОБА_1) під час розгляду справи було подано генеральний план благоустрою стосовно автостоянки, павільйону для охоронця, який містить відмітки про погодження 18.01.01р. ДАІ та головним архітектором м. Чернігова, 22.01.01р. - державною екологічною інспекцією в м. Чернігові; копію робочого проекту автомобільної стоянки на 10 автомобілів по вул. Котляревського в м. Чернігові (том 1, книга 1 замовник - ТОВ «Альфа-С»), в якому зазначено, що проектом передбачається будівництво зданій та споруд: автомобільна стоянка на 10 автомобілів з павільйоном для охоронця.

Згідно з Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.2002 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 198 від 18.09.2002 року, об'єкт ТОВ «Альфа-С» - платна автостоянка на 10 місць за адресою вул.Котляревського - прийнято в експлуатацію.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Альфа-С» була подана заява за №148 від 08.07.05р. на ім'я Чернігівського міського голови Соколова О.В. з проханням надати свідоцтво про право власності на автостоянку по вул.Котляревського (біля молочної кухні).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №157 від 18.07.05р. «Про будівництво», підписаного першим заступником міського голови О.О.Білоусовим та заступником міського голови-керуючий справами виконкому В.М.Заіка, автомобільній стоянці товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2.

Згідно заяви ТОВ «Альфа-С» від 11.07.05р. за №151 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_2 у м. Чернігові, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа (інвентарний номер 192294) на будівлю літ.А-1 по АДРЕСА_2.

Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. №582/5773, в редакції яка діяла на час проведення технічної інвентаризації спірного об'єкту, виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Як свідчать матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294), наданої Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», в ній відсутні будь-які застереження, відмітки встановленого зразка щодо самовільного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» нежитлової будівлі, а також відсутні відомості про наявність тимчасових споруд, непов'язаних фундаментом із землею.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за №157/6445 (в редакції яка діяла на час проведення державної реєстрації прав власності), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

У відповідності до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ (п.6.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Як свідчать матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294) та матеріали даної справи, оформлення свідоцтва про право власності ТОВ «Альфа-С» проводилось при наявності документів: витягу з рішення виконкому Чернігівської міськради №3 від 23.01.01р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.02р., затвердженого рішенням міськвиконкому №198 від 18.09.02р., експертного висновку 2003.В №01.50.20.098 про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці, висновку №02/95 щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову, припису державної автомобільної інспекції від 14.08.02р., висновку №2/31-247 на проект будівництва від 08.08.02р., експертного висновку СДПЧ-1 Деснянського району м. Чернігова №306 від 17.09.02р., витягу з рішення виконкому Чернігівської міської ради №157 від 18.07.05р. про присвоєння поштової адреси автомобільній стоянці ТОВ «Альфа-С» - АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міськради №170 від 01.08.2005р. «Про оформлення право власності на об'єкти нерухомості» (п.1.2), яке підписано міським головою О.В.Соколовим та заступником міського голови - керуючий справами виконкому В.М.Заіка, доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» на автостоянку по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2.

03.08.2005р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 01.08.2005р. №170 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ №117431 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» на нежитлову будівлю, адреса об'єкта: АДРЕСА_2, опис об'єкта: автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10,0кв.м.

04.08.2005р. (номер витягу 7961764) Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ «Альфа-С» на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 у м. Чернігові, номер запису 1025 в книзі 12.

Як свідчать матеріали справи 08.08.2005р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано ТОВ «Альфа-С» витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 7988795) для відчуження нежитлової будівлі, опис об'єкта: автостоянка: будівля літ.А-1 площею 10,0кв.м. по АДРЕСА_2 у м. Чернігові. Слід зазначити, що у вказаному витягу у графі «самовільно прибудованого: площа, вартість» відсутні будь-які відомості стосовно самовільної забудови.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про основи містобудування» державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

Як свідчать матеріали справи, на час прийняття оспорюваного рішення та на час оформлення права власності на спірний об'єкт товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» не було встановлено контролюючими органами порушень у сфері містобудування зі сторони ТОВ «Альфа-С».

Таким чином, суд приходить до висновку, що про недоведеність позивачем позиції щодо самочинного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» нежитлової будівлі - автостоянка: будівля літ.А-1 загальною площею 10,0кв.м.

26.08.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» (продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3626. Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця автостоянку: будівлю літерою А-1, загальною площею 10,0кв.м, що розташована в АДРЕСА_2. Об'єкт нерухомості, який відчужується належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.05р. на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р., зареєстрований Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.08.05р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7961764, записана в книгу 12, номер запису 1025 (п.1.2 договору купівлі-продажу від 26.08.05р.). За умовами п.2.1 договору право власності на об'єкт нерухомості виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

В матеріалах інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294) наявна копія витягу з Державного реєстру правочинів №1403272, відповідно до якого правочин: договір купівлі-продажу від 26.08.05р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів запис №1 номер правочину №796885.

Згідно заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.09.2005р. було проведено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. за №3626 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, номер запису 385 в книзі 11, про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №8316329.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як свідчать матеріали справи, після реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_2, 14.02.2006р. між Чернігівською міською радою (орендодавець), в особі завідувача земельних ресурсів ОСОБА_13, що діє на підставі довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 2776 від 05.09.2003 року, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди 14.02.06р. вчинено запис №2712. Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в м. Чернігові для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2, для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_3. В оренду передаються земельні ділянки площею 0,1307га по АДРЕСА_2, 0,1818га по АДРЕСА_3. За домовленістю сторін (п.5 договору оренди земельних ділянок від 14.02.06р.) договір було укладено на 5 років.

Слід зазначити, що як вбачається із тексту оспорюваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, оспорюваного договору купівлі-продажу від 26.08.05р., відповідачами виконавчим комітетом Чернігівської міської ради і суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, а також товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» не вирішувалися питання регулювання земельних відносин, які є виключною компетенцією міської ради згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У зв'язку з цим твердження позивача, щодо неможливості розпорядження земельною ділянкою спростовані вище зазначеним та наданим договором оренди земельної ділянки від 14.02.06р.

Згідно приписів статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно приписів ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними міським радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях.

У відповідності до ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень відповідної ради, її виконавчого комітету. Міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

У відповідності до п.п.10 пункту б) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У відповідності до п.п.1, 3 пункту б) ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно ст. ч.5, ч.8 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет міської ради очолює міський голова, та виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи приписи ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких рішення виконавчого комітету міської ради підписується міським головою, і оспорюване позивачем (Чернігівською міською радою) рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості» від 01.08.2005р. №170 підписано міським головою О.В.Соколовим та заступником міського голови - керуючий справами виконкому В.М.Заіка, судом не приймається до уваги твердження позивача, що про наявність такого рішення Чернігівській міській раді стало відомо при розгляді справи в господарському суді Чернігівської області №5028/1/6/2012 у травні 2012 року.

Окрім того, підписавши рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості» №170 від 01.08.2005р. міський голова не виявив незгоди з прийнятим рішенням відповідача-1, не зупинив дію цього рішення своїм розпорядженням та не вніс питання на розгляд міської ради згідно ч.7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позиції щодо необізнаності Чернігівської міської ради про прийняття виконавчим комітетом Чернігівської міської ради оспорюваного рішення.

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, і у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

При розгляді справ даної категорії господарським судам слід враховувати, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Як свідчать матеріали справи, ні позивач, ні відповідач-1 з 01.08.2005 року не порушували питання, щодо самочинного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» нежитлової будівлі - автостоянка: будівля літ.А-1 загальною площею 10,0кв.м., побудованої на земельній ділянці, яка в свій час на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №6 від 23.01.01р. була надана товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» для будівництва та обслуговування автостоянки.

Позивач (Чернігівська міська рада) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» тільки 16.01.2013 року (більше ніж через сім років з моменту прийняття оспорюваного рішення), про що свідчить відмітка про надходження позовної заяви до господарського суду Чернігівської області, та після припинення 07.05.2008 року державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» у зв'язку з визнанням банкрутом, та після реалізації ТОВ «Альфа-С» права, як власника, на відчуження спірного нерухомого майна 26.08.2005р. на підставі договору-купівлі продажу суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1

Приписами ст.3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, вимоги позивача про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.2005р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» задоволенню не підлягають, оскільки оспорюване рішення прийнято відповідачем-1 в межах компетенції, визначеної приписами Закону України «Про місцеве самоврядування», позивачем не доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства, а також не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 спірного рішення, на підставі якого оформлено право власності на нежитлову будівлю - автостоянка: будівля літ.А-1 загальною площею 10,0кв.м.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вище наведене, суд не приймає до уваги визнання відповідачем-1 позовних вимог позивача.

Крім іншого, позивачем у позовній заяві заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р., видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р., видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазнати, що спір, що розглядається, з урахуванням статусу та повноважень позивача та відповідача-1, є спором між органами місцевого самоврядування, які відповідно до ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» одночасно очолює міський голова, а виконавчий комітет Чернігівської міської ради є підконтрольним і підзвітними Чернігівській міській раді, що такій спір впливає на права відповідача-2 суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, яка є власником придбаного у ТОВ «Альфа-С» (яке вже припинило діяльність на час розгляду спору) об'єкту нерухомості - автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10,0кв.м, розташованого в АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.08.2005 року, зареєстрованого в реєстрі №3626.

В силу ст.329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321, ст.328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 р., кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, господарський суд Чернігівської області констатує необхідність застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Таким чином, заявлений предмет позову є намаганням позивача та відповідача-1 (який є підзвітний і підконтрольний позивачу) позбавити права власності відповідача-2 (суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1) на спірний об'єкт нерухомості, що є неприпустимим з огляду на судову практику Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивачем у позовній заяві також заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.2005р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., позивач посилається на ч.1 ст.203 ЦК України та зазначає, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою з підстав не передбачених законодавством та має пряму норму Цивільного кодексу України, що позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ, є невідповідністю вимогам ст.203, 655, 656 ЦК України.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим законодавець встановив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З зазначеними нормами кореспондується і частина 1 статті 207 Господарського кодексу України, за приписами якої судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За вимогами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Так, у відповідності до наведеної норми право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарський суд при розгляді справи не встановив обставин неправомірності набуття ТОВ «Альфа-С» у власність нерухомого майна - автостоянка:будівля літерою А-1, загальною площею 10,0кв.м по АДРЕСА_2.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості - автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10,0кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №3626, суд вважає, що вимога позивача про визнання недійсним договору є безпідставною, оскільки в даному випадку при укладенні договору сторони погодили всі істотні умови договору з дотриманням вимог Господарського та Цивільного кодексу України, дійшли згоди по всіх пунктах договору, що підтверджується підписами представників сторін на примірнику договору, продавець - товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», як власник майна, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України не був обмежений у праві на розпорядження своєю власністю.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Позовна давність відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позов відповідач-2 просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити Чернігівській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи відсутність порушених прав позивача, які потребують захисту саме в обраний ними спосіб, суд доходить висновку про відсутність підстави для застосування позовної давності, про що заявлено відповідачем-2 (суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1), щодо вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10,0кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., укладеного між ТОВ «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, а також про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С».

Представник позивача у письмовому поясненні №731 від 21.02.13р. зазначив, що відповідно до ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, на який посилається позивач, виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р., який набрав чинності з 15.01.12р.

Відповідно до п.3 ч.5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За таких обставин, приймаючи до уваги строк звернення позивача до суду за захистом порушених прав (16.01.13р.), суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності заявленої відповідачем до вимоги про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С».

Керуючись 11, 15, 16, 203, 215, 267, 257, 268, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 33, 34, 43, 49, 77, п.6 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 02.04.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш