Рішення

від 17.02.2009 по справі 43/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/167

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.02.09 р.                                                                                                       Справа № 43/167                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимус”, м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Рутченківський завод “Гормаш”, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості за договором №26-08/08 від 22.08.08р. в розмірі 48036,65грн., пені у сумі 749,37грн., індексу інфляції у сумі 1008,77грн., 3% річних у сумі 205,31грн., всього – 50000,10грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Мельник Ю.П. за дов. б/н від 01.12.08р.

від відповідача: представник не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 22.01. по 04.02.09р.

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 04.02.09р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Максимус”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Рутченківський завод “Гормаш”, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 48036,65 грн.

Уточненнями до позовної заяви позивач змінив предмет позову та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №26-08/08 від 22.08.08р. в розмірі 48036,65грн., пеню у сумі 749,37грн., індекс інфляції у сумі 1008,77грн., 3% річних у сумі 205,31грн., всього – 50000,10грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його уточнення приймаються судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №26-08/08 від 22.08.08р., в частині сплати вартості виконаних робіт. Як на правові підстави позову - посилається на ст.ст.509, 526, 610, 612, 623, 624 ЦК України, ст.ст.224, 225, 231, 232 ГК України.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір на виробництво ремонтно-будівельних робіт №26-08/08 від 22.08.08р.; договірна ціна на будівництво: “Ремонт крівлі ліхтарів цеху №3 ВАТ “Гормаш”, здійснюване в 2008 році; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року; акт №1 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року; претензія №1 від 25.11.08р.; локальний кошторис №2-1-1 на ремонт крівлі ліхтарів цех №3.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в останнє судове засідання не з'явився, в попередньому судовому засіданні визнав суму заборгованості у розмірі 48036,65 грн., проти нарахування санкцій заперечив (протокол с/з від 04.02.09р.).

Разом з тим, 16.02.09р. відповідач через канцелярію суду надав відзив №115 (вх.№02-41/6343), в якому зазначив, що сума основного боргу складає 48036,65грн.

Згідно із ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Крім того, у відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог про стягнення пені у сумі 749,37грн., індексу інфляції у сумі 1008,77грн., 3% річних у сумі 205,31грн., оскільки:

-          такий вид неустойки, як пеня договором №26-08/08 від 22.08.08р. не передбачений, при цьому положення ст.231 ГК України застосовуються лише у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

-          у відповідності з п.7.1. договору №26-08/08 від 22.08.08р., врегулювання спорів відбувається шляхом переговорів між сторонами, тобто фактично між сторонами був передбачений претензійний порядок врегулювання спорів, згідно з яким, позивач пред'явив відповідачу претензію №1 від 25.11.08р. у сумі основного боргу в розмірі 48036,65грн. без урахування 3% річних та індексу інфляції.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.08р. між позивачем (генпідрядником) та відповідачем (замовником), був укладений договір на виробництво ремонтно-будівельних робіт №26-08/08.

За умовами договору генпідрядник зобов'язався виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів та/або матеріалів замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи з ремонту крівлі ліхтарів цеху №3 (абзац 1 розділу 1 договору).

Відповідно пункту 2.3. договору замовник зобов'язується здійснити авансовий платіж в розмірі 30% від вартості матеріалів, для придбання матеріалів, які використовуються при виконанні ремонтно-будівельних робіт. Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 3 днів після підписання актів прийомки виконаних робіт (форма КБ2в).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.08р. (пункт 9.4. договору).

Означений договір підписаний уповноваженими особами, як позивача, так і відповідача з прикладанням фірмових печаток підприємств.

Як зазначено позивачем, останнім у листопаді 2008 року виконано для відповідача підрядні роботи у сумі 78234грн.

Факт виконання підрядних робіт на вказану суму, підтерджується:

-          актом прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (т.ф. №КБ-2в), дата підписання акту 10.11.08р.;

-          довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (т.ф. №КБ-3).

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами по справі був укладений договір №26-08/08 від 22.08.08р., який за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов'язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач обґрунтував свої позовні вимоги договором №26-08/08 від 22.08.08р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року; актом №1 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року та наполягав на стягненні боргу, інфляційних, 3% річних та пені за порушення строків сплати вартості виконаних робіт.

У договорі сторони встановили, що остаточний розрахунок проводиться протягом 3 днів після підписання між сторонами акту прийомки виконаних робіт (пункт 2.3. договору).

За нормами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки у договорі сторони встановили, що остаточний розрахунок проводиться протягом 3 днів після підписання між сторонами акту прийомки виконаних робіт, то доказами виконання робіт по договору є акт виконаних робіт, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Вказаний акт підписаний представниками строін без зауважень та заперечень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору.

Як зазначає позивач, акт прийомки виконаних робіт №1 із довідкою за листопад 2008 року були підписані 10.11.08р. та з огляду на це підрядні роботи повинні були сплачені до 13.11.08р. включно.

Проте, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок чого, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 48036,65грн. (з урахуванням сплати грошових коштів у сумі 30000грн. та поворотної суми по акту у розмірі 197,35грн.).

Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає доводеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 48036,65грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань – порушення строків сплати вартості виконаних робіт, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 749,37грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (період нарахування з 14.11.08р. по 04.02.09р.).

Окрім того, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України за період з 14.11.08р. по 04.02.09р. нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 205,31грн. та інфляційні збитки за грудень 2008 року у розмірі 1008,77грн.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків є аріфметично вірним, внаслідок чого приймається судом до уваги як доказ по справі.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві №115 від 16.02.09р., враховуючи наступне:

Норма щодо застосування штрафних санкцій у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, викладена у ч.2 ст.231 ГК України та не розповсюджується на весь зміст ст.231 ГК України. Тобто норма викладена в ч.6 ст.231 ГК України є самостійною та застосовується без урахування ч.2 цієї статті.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних, індексу інфляції та пені.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 837, 854, 882, ст.ст.193, 230, ч.2, ч.6 ст.231, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимус”,                          м. Донецьк, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Рутченківський завод “Гормаш”, м. Донецьк, про стягнення суми заборгованості за договором №26-08/08 від 22.08.08р. в розмірі 48036,65грн., пені у сумі 749,37грн., індексу інфляції у сумі 1008,77грн., 3% річних у сумі 205,31грн., всього – 50000,10грн. – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Рутченківський завод “Гормаш” (83025, м. Донецьк, вул. Петровського, 74; ЗКПО 00176383, МФО 334408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимус” (83037, м. Донецьк, вул. ім. Газети Комсомолець Донбасу, 4/4; ЗКПО 32794692, МФО 335076) суму заборгованості за договором №26-08/08 від 22.08.08р. в розмірі 48036,65грн., пеню у сумі 749,37грн., індекс інфляції у сумі 1008,77грн., 3% річних у сумі 205,31грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя