Рішення

від 11.02.2009 по справі 1/202пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/202пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.02.09 р.                                                                                                       Справа № 1/202пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О

при секретарі Паліводі Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30962146

до Відповідача 1: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03336670

Відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03116335

про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію,

та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03116335

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30962146

про:  визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.10.2002р.,

із залученням Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Позивача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03336670

за участю уповноважених представників:

від Позивача (за первісним позовом) -  не з'явився;

від Відповідача 1 (за первісним позовом) – не з'явився;

від Відповідача 2 (за первісним позовом) - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 30.10.2008р. на 06.11.2008р., з 06.11.2008р. на 02.12.2008р., з 02.12.2008р. на 11.12.2008р., з 11.12.2008р. на 25.12.2008р., з 25.12.2008р. на 15.01.2009р., з 15.01.2009р. на 22.01.2009р., з 22.01.2009р. на 30.01.2009р., з 30.01.2009р. на 05.02.2009р., з 05.02.2009р. на 11.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Укр-Рос НАФТА” м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області  з  позовом    до   Комунального  підприємства  „Бюро   технічної  інвентаризації  м. Донецька”  про   визнання   права  власності  на  нерухоме майно,  а  саме:  будівлю зварочного цеху (літ И-1) площею 57,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 222 та зобов'язати зареєструвати право власності на це майно.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на придбання спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2002р., звернення з заявою №02/2-2905 від 29.05.2006р. до КП „БТІ м. Донецька” про реєстрацію права власності на таке майно та  рішення регістратора про відмову у реєстрації від 06.06.2006р.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає  договір  купівлі-продажу від  02.10.2002р.,  акт  приймання-передачі до нього від 02.10.2002р., заяву №02/2-2905 від 29.05.2006р.; рішення реєстратора від 06.06.2006р., довідку про включення підприємства до ЄДРПОУ, платіжне доручення №862 від 04.10.2003р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального України, ст.ст. 48, 49 Закону України „Про власність”, ст.ст. 328, 391, 392 Цивільного Кодексу України.

На підтвердження своєю позиції Позивачем до матеріалів справи під час її первісного позову були надані додаткові документи (а.с.а.с.14-17 т.1).

Протягом нового розгляду справи Позивач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не надавав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за матеріалами справи, що, зокрема, підтверджується його клопотаннями (а.с.130 т.1, а.с.82 т.2) про відкладення розгляду справи, які надійшли до канцелярії суду відповідно 10.12.2008р. та 11.02.2009р. При цьому, представник Позивача 10.12.2008р. з матеріалами справи ознайомився та надав документи (а.с.а.с. 126-129 т.1), з яких вбачається зміна найменування  Позивача з ТОВ „Торговельний дім „Укр-Рос Нафта” на ТОВ „ДМС Інвест Кепітел”.

Під час попереднього розгляду справи Відповідач 1 за первісним позовом своєї позиції щодо заявлених вимог у письмовому вигляді до відома суду не довів. Під час нового розгляду надав відзив № 01/3046 від 29.10.2008р. з додатками (а.с.а.с.66-68 т.1), в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність перешкод з його боку у реалізації Позивачем права власності на спірне майно, та доповнення до відзиву № 01/3258 від 14.11.2008р. (а.с.87 т.1), в якому, підтримуючи свою попередньо позицію, зазначив про необхідність виключення його із участі у справі у якості належного відповідача та залучення до участі у справі у якості належного відповідача ВАТ „Донецьке АТП 11461”.

Крім того, на підтвердження своєї позиції та на вимогу суду Відповідач 1 надав документи для залучення до матеріалів справи, у тому числі – копії матеріалів реєстраційної справи відносно спірного майна (а.с.а.с.68, 72-74, 88-108 т.1)  

Ухвалою суду від 15.10.2008р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу залучене Відкрите акціонерне товариство „Донецьке автотранспортне підприємство 11461” у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Відповідача (за первісним позовом).

Представником Третьої особи заявлялися численні клопотання (а.с.а.с.115, 119, 121-123 т.1), які вирішувалися судом в перебігу розгляду справи відповідними ухвалами.

По суті первісного позову Третьою особою надані письмові пояснення (а.с.а.с.131, 132 т.1), в яких проти вимог Позивача висунуті заперечення щодо підписання договору купівлі-продажу від 02.10.2002р. та акту приймання-передачі до нього не уповноваженою особою і не здійснення платежу за таким договором.

Ухвалою суду від 11.12.2008р. був змінений процесуальний статус Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк з Третьої особи на  Відповідача 2 (за первісним позовом), що зумовило розгляд справи заново та відповідне продовження строків її розгляду.

Відповідач 2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.10.2002р., зазначивши при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк у якості відповідача, а Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк – третьою особою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач 2 посилається на те, що договір купівлі-продажу від 02.10.2002р. підписаний особою, яка не мала права його підписувати, і такий договір в подальшому підприємством не погоджувався.

Нормативно свої зустрічні вимоги Відповідач 2 обґрунтовує ст.ст. 203, 212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 48, 63 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст.22, 60 Господарського процесуального кодексу України.   

Ухвалою суду від 25.12.2008р. зустрічний позов прийнятий до спільного провадження із первісним та призначено до розгляду.

Заявою, яка надійшла до канцелярії суду 29.12.2008р. (а.с.а.с. 33, 34 т. 2) Відповідач 2 просив вжити забезпечувальні заходи щодо зустрічних вимог у вигляді накладання арешту на спірне майно, від якої (заяви) в подальшому відмовився 30.01.2009р. (а.с. 62 т.2), а заявою, що надійшла до канцелярії суду 20.01.2008р. (а.с.43 т.2) доповнив зустрічний позов вимогами про застосування реституційних наслідків за спірним договором купівлі-продажу від 02.10.2002р. та визнання права власності на спірне майно та надав письмові пояснення з додатком (а.с.а.с.60,61, т.2) стосовно витребуваних судом документів.  

Відповідач 2 через канцелярію суду 11.02.2009р. подав заяву (а.с.83 т.2)  про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю участі у судовому засіданні через зайнятість в іншій справі.

Позивач своєї позиції своєї позиції відносно заявленого Відповідачем 2 зустрічного позову та заяви про його забезпечення до відома суду не довів.

Відповідач 1 за первісним позовом та Третя особа – за зустрічним, письмово свою позицію відносно заявлених зустрічних вимог не виклав, проте у судових засіданнях не заперечив проти їх задоволення, підтверджуючи приналежність спірного майна Відповідачу 2 до вчинення спірного договору купівлі-продажу із Позивачем.

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників справи підтримували свою позицію, викладену письмово.  

З метою формування достатньої доказової бази для належної правової оцінки спірних правовідносин та задля забезпечення належних умов сторонам для встановлення фактичних обставин справи суд ухвалами від 06.11.2008р., 02.12.2008р., 11.12.2008р. 25.12.2008р. витребував у інших осіб, які не є учасниками справи, документи, необхідні для її розгляду.

На виконання зазначених ухвал до матеріалів справи від відповідних осіб надійшли документи та відомості (а.с.а.с.112, 114 т. 1, а.с.а.с. 1-28, 36 т.2).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника Позивача у судових засіданнях та ненадання ним окремих документів, а також відсутність інших сторін у судовому засіданні 11.02.2009р. у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.1998р. Донецьком регіональним відділенням ФДМ України передано до статутного фонду ВАТ „Донецьке АТП 11461” (далі – Відповідач 2) певне майно, у тому числі – зварочний цех по вул. Олімпієва, 222 (далі – спірне майно), про що складеного відповідний акт передачі державного майна (а.с.а.с.15, 16 т.1).

На підставі зазначеного акту право власності на спірне майно було зареєстроване за Відповідачем 2, що вбачається із висновку про реєстрацію (а.с. 94 т.1) та технічного паспорту (а.с.а.с.144,145 т.1).

02.10.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Укр-Рос НАФТА”  як продавцем (далі – Позивач) та ВАТ „Донецьке АТП 11461”  як покупцем  був  укладений  договір  купівлі-продажу (далі – спірний договір)  на  будівлю зварочного цеху (а.с.6 т.1), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівлю зварочного цеху (літ. И-1) загальною площею 63,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 222, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити об'єкт на умова цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість об'єкту продажу (спірного майна) була визначена сумою 1045,63 грн. з урахуванням ПДВ, яку покупець за змістом п.п. 3.1., 3.2. спірного договору мав сплатити покупцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, або іншим, не забороненим діючим законодавством способом, до прийняття приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно  пункту 3.4.  договору  право  власності  на  об'єкт нерухомого  майна  переходить  до  покупця  з  моменту  підписання сторонами акта приймання-передачі.

На підтвердження виконання грошових зобов'язань за спірним договором Позивачем було надане платіжне доручення №862 від 04.10.2003р. (а.с. 11 т.1), проте, згідно листа відповідної банківської установи (а.с.112 т.1), отриманого на вимогу суду, грошові кошти за вказаним дорученням Позивачем Відповідачу не перераховувалися, що також підтверджується довідкою ліквідатора Відповідача 2 від 10.01.2009р. (а.с.61 т.2)

02.10.2002р. між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі (а.с.7 т.1) спірного майна.

Від імені ВАТ „Донецьке АТП 11461” спірний  договір та акт приймання-передачі до нього  підписала Соловйова О.М. як директор Товариства.

Між тим, як вбачається із наданих Київською районною у м. Донецьку радою (згідно листа № 53 від 10.01.20009р. (а.с.36 т.2) реєстраційні документи Відповідача 2 не знаходяться в Управління державної реєстрації Донецької міської ради) на вимогу суду матеріалів реєстраційної справи (а.с.а.с. 1-28 т.2) ВАТ „Донецьке АТП 11461” насамперед статуту, посада керівника ВАТ „Донецьке АТП 11461” має назву голова правління, а посада директора взагалі не передбачена.

Крім того, згідно отриманої на вимогу суду довідки Головного управління статистики у Донецькій області (а.с.114 т.2) у якості керівника ВАТ „Донецьке АТП 11461” обліковується Ушакова О.А., що кореспондується із відомостями реєстраційної справи Відповідача 2.

На підставі зазначених договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі Позивач звернувся з заявою №02/2-2905 від 29.05.2006р. (а.с.4 т.1)  про  реєстрацію  права  власності на  вказане нерухоме  майно до Комунального   підприємства  „Бюро  технічної  інвентаризації  м. Донецька”.

06.06.2006р.  своїм  рішенням (а.с.5 т.1)   державний реєстратор Відповідача 1 відмовив у реєстрації права власності Позивача.   

20.06.2007 року Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 р. порушено провадження у справі за вказаним позовом.  

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2006 р. у справі № 1/202пн (суддя: Азарова З.П.) задоволені вимоги про визнання  право  власності  на  нерухоме майно,  а  саме будівлю зварочного цеху (літ И-1) площею 57,8 кв.м., розташовану за адресою:               м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 222, при цьому рішення за позовною вимогою щодо зобов'язання здійснити реєстрацію не приймалося.

На підставі зазначеного рішення суду за заявою Позивача (а.с. 105 т.1) Відповідач 1 зареєстрував за ТОВ „Укр-Рос Нафта” право власності на будівлю зварочного цеху літ. И-1 загальною площею 57,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 222, що підтверджується витягом про реєстрацію від 22.08.2006р. (а.с.107 т.1).

       Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008р.  Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2006 р. у справі № 1/202пн було скасоване та справу було направлено на новий розгляд.

       Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. справа № 1/202пн була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д. О.

      15.10.2008 року Господарським судом Донецької області винесено ухвалу про прийняття справи №1/202пн до провадження та призначення до розгляду.

24.12.2008р. Відповідач 2 звернувся  із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зазначивши при цьому ТОВ „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк у якості відповідача, а КП “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк – третьою особою, який (позов) було прийнято до спільного провадження із первісним ухвалою суду від 25.12.2008р.

Заявою, що надійшла до канцелярії суду 20.01.2008р. (а.с.43 т.2) Відповідач 2 доповнив зустрічний позов вимогами про застосування реституційних наслідків за спірним договором купівлі-продажу від 02.10.2002р. та визнання права власності на спірне майно.  

Згідно наявних в матеріалах справи документів та відомостей, наданих Відповідачем 1 на вимогу суду, станом на поточний момент площа спірної будівлі зварочного цеху літ. И-1 складає 57,8 кв.м. (а.с.а.с.50,51 т.2) у зв'язку із знесенням кладової площею 5,2 кв.м.

Як вбачається із ухвали Господарського суду Донецької області від 14.04.2005р. у справі № 33/188Б (а.с.146 т.1), Відповідач 2 перебуває в процедурі банкрутства в стадії ліквідації.

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово.  

Суд розглядає спір в контексті вимог, викладених за первісним позовом, та зустрічним позовом з урахуваннях їх доповнень та уточнень, оскільки їх одночасне висування кожним з позивачів цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, тому що вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі доповнювати і уточнювати заявлені вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного Позивача такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов – таким, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у встановлені приналежності первісному Позивачу права власності на придбане на підставі договору купівлі-продажу майна з урахуванням заперечення набуття такого права Позивачем за зустрічним позовом та його вимог щодо недійсності такого договору купівлі-продажу, застосуванням наслідків недійсності і визнанні такого права за собою.

Оскільки предметом спору за зустрічним позовом, серед іншого, є правова підстава (договір купівлі-продажу від 02.10.2002р.) вимог за первісним позовом, остільки вирішення питання щодо обґрунтованості зустрічного позову та, водночас, встановлення  існування підстави для первісного, підлягає дослідженню у першу чергу.

Відносно заявлених вимог щодо недійсності укладеного між первісним Позивачем та Відповідачем 2 договору купівлі-продажу від 02.10.2002р., застосування наслідків недійсності та визнання права власності суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі – юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Вказані положення Основного закону України та міжнародного права  в контексті висновків суду у повній мірі відображені в ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч.2 ст. 23 та ч.2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом” з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі повноваження керівника та органів управління боржника переходять до ліквідатора, який здійснює ці функції до завершення ліквідаційної процедури згідно ч. 3 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, ліквідатор Позивача за зустрічним позовом в силу закону управнений від імені юридичної особи – боржника здійснювати її права на судовий захист шляхом подання відповідних позовних заяв, у тому числі – і розглядуваного зустрічного позову.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені  в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору,  мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Суд зауважує, що оцінка відповідності спірного договору здійснюється відносно законодавства України, що діяло на момент його укладання, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення  ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 розповсюджується (правило)  і на юридичних осіб, а також -  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, абз. 3 п. 10 чинного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.  

Беручи до уваги дату вчинення спірного договору – 02.10.2002р., підстави для кваліфікації його як недійсного містилися у відповідних статтях Глави 3 Цивільного кодексу УРСР.

Виходячи із наведених  ВАТ „Донецьке АТП 11461” підстав зустрічного позову у  розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останнє вимагає визнання спірного договору недійсним у зв'язку із його підписанням (укладанням) неуповноваженою особою та відсутністю подальшого погодження цього договору, посилаючись при цьому на положення ст.ст. 48, 63 Цивільного кодексу УРСР.

Аналіз наявних матеріалів реєстраційної справи Відповідача 2 (а.с.а.с.1-28 т.2), довідки управління статистики від 14.11.2008р. (а.с.114 т.1), наданої на запит суду, дають підстави для висновку про те, що Соловйова О.М., яка підписала спірний договір від імені ВАТ „Донецьке АТП 11461”, не займала посаду керівника вказаного товариства, як це зазначено в спірному договорі.

Більш того, як вбачається із змісту статуту ВАТ „Донецьке АТП 11461”, в товаристві взагалі не існує посади директора, у статусі якого діяла Соловйова О.М. при підписанні спірного договору, - керівником Товариства є голова правління.

Між тим, згідно ст. 29 Цивільного кодексу УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом.

Виходячи із встановлених обставин, їх правової кваліфікації та за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного,  суд дійшов висновку про те, що Соловйова О.М. не могла займати неіснуючу посаду директора ВАТ „Донецьке АТП 11461” та мати у зв'язку із цим повноваження на укладання  спірного договору та його виконання  шляхом підписання акту приймання-передачі.

За змістом ст. 63 Цивільного кодексу УРСР дійсність угоди, яка укладена від імені особи особою, не уповноваженої на її укладання, покладена у залежність від наступного подальшого схвалення цієї угоди. Беручи до уваги позицію Вищого господарського суду України щодо можливих доказів такого схвалення, сформульовану в п. 9.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111, суд, оскільки первісним Позивачем всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів такого схвалення, дійшов висновку про відсутність такого схвалення як обов'язкової умови дійсності спірного договору.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що надані первісним Позивачем до матеріалів справи докази виконання спірного договору – акт приймання-передачі та платіжний документ -  не можуть розцінюватися у якості фактичного подальшого схвалення ВАТ „Донецьке АТП 11461” спірного договору, оскільки акт від імені Товариства був підписаний тією ж не уповноваженою особою, що договір, а згідно наданої на запит суду відповіді банківської установи (а.с.112 т.1) грошові кошти за платіжним дорученням №862 від 04.10.2003р. від ТОВ „Торговельний будинок „Укр-Рос Нафта” на рахунок ВАТ „Донецьке АТП 11461” не надходили.

Існування будь-яких інших доказів подальшого схвалення спірного договору з наявних матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин суд дійшов висновку про недійсність спірного договору купівлі-продажу від 02.10.2002р. на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України.

При цьому, з огляду на характер допущеного порушення законності під час вчинення спірного договору, останній, враховуючи положення  ст. 60 Цивільного кодексу УРСР має визнаватися недійсним в цілому.  

Оскільки законодавство України не передбачає винятків відносно строків позовної давності до позовів про визнання угоди недійсною, питання про їх дотримання вирішується судом наступним чином.

Вимоги про визнання договору недійсним не віднесені до переліку вимог, відносно яких ст. 72 Цивільного кодексу УРСР встановлена скорочена позовна давність, отже – на такі вимоги розповсюджується загальний строк у три роки (ст. 71 Цивільного кодексу УРСР).

Виходячи із приписів ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, початок перебігу строку позовної давності визначається днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В розглядуваному випадку такий день має збігається із днем вчинення спірного договору, оскільки на ньому має місце відбиток печатки ВАТ „Донецьке АТП 11461”, відповідальність і контроль за дотримання порядку зберігання та законністю користування якою згідно п. 3.4.1. Інструкції, затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17 покладається на керівника підприємства. Більш того, обов'язковість обізнаності Відповідача 2 про вчинення від його імені спірного договору випливає із несення ризику підприємницької діяльності як її обов'язкової ознаки у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України „Про підприємництво” (діяв на момент укладання спірного договору).

Таким чином, 3-річний строк позовної давності добіг кінця 02.10.2005р., оскільки належних доказів його зупинення або перерви перебігу до матеріалів справи на надано. Закінчення строку позовної давності у вказану дату у світлі ст. 5 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зумовлює застосування його приписів до вказаного випадку.

В свою чергу, на відміну від положень ст. 75,  ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу  УРСР, згідно з якими  закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у позову, при чому позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, приписи ст. 267 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню у даному випадку  при вирішенні питання подання  зустрічного позову після спливу відповідного строку, встановлюють, що позовна давність може бути застосована судом виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, на чому також наголошено в п. 25 Інформаційного листа ВГСУ „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211. При цьому, як зазначено в п. 27 вказаного Інформаційного листа, клопотання Позивач про поновлення строку позовної давності за зустрічним позовом не може кваліфікуватися як заява про застосування позовної давності.

Отже, за відсутністю заяви про застосування позовної давності з боку Відповідача за зустрічним позовом у суду відсутні підстави досліджувати як обставини пропущення строку подання зустрічного позову з боку ВАТ „Донецьке АТП 11461” і їх поважності, так – і вирішувати питання щодо можливості захисту порушеного права після спливу таких строків, розглядаючи по суті клопотання Позивача за зустрічним позовом про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все одержане за угодою.  Аналогічні положення сформульовані і в ч .1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, майновий обіг за спірним договором, відносно якого можливо ставити питання про повернення у натурі у якості наслідку недійсності договору, здійснювався виключно з боку Відповідача 2 на користь Позивача шляхом передачі майна за актом приймання-передачі, складаним до спірного договору.

Враховуючи вимоги абз. 3 п. 2 та абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму ВСУ „Про  судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3 щодо необхідності в одному рішення вирішувати питання про щодо визнання договору недійсним та застосування передбачених законом наслідків, суд задовольняє вимоги зустрічного позову про застосування реституційних наслідків, зобов'язуючи Позивача повернути спірне приміщення Відповідачу 2, отримане за актом від 02.10.2002р.

Відносно вимог Відповідача 2 про визнання права власності на спірне майно позиція суду полягає у такому:

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власник управнений здійснювати відносно своєї власності повноваження з володіння, користування та розпорядження.

Поряд із цим, згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України у разі невизнання або оспорювання права власності, власник може пред'явити позов про визнання його прав власності.

Висування Позивачем вимог щодо визнання права власності на спірне майно за собою та факт реєстрації такого права за Позивачем згідно скасованого Вищим господарським судом України рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2006р., зумовлюють висновок про оспорювання та невизнання прав Відповідача 2 як підстави для застосування відповідного способу судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.  

Беручи до уваги приведені вище висновки суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 02.10.2002р., який опосередковував відчуження майна від Відповідача 2 на користь Позивача, встановлену судом приналежність спірного майна Відповідачу 2 до такого відчуження, вимоги про визнання права власності за зустрічним позовом оцінюються як обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, але лише в частині існуючого станом на поточний момент об'єкту - будівлі зварочного цеху літ. И-1 площею  57,8 кв.м., оскільки фізична відсутність певної частини об'єкту нерухомості як об'єкту спірного права власності унеможливлює підтвердження існування такого права станом на поточний момент.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову і вважає його вимоги такими, що підлягають задоволенню у відповідній частині.

Наразі викладені вище висновки суду відносно зустрічного позову об'єктивно зумовлюють  відмову у задоволенні первісного позову. Дійсно, оскільки відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу УРСР за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання, і не породжує для сторін жодних прав та обов'язків, крім тих, що пов'язані із застосуванням наслідків її недійсності, остільки договір купівлі-продажу від 02.10.2002р. не може вважатися правоприняючим для ВАТ „Донецьке АТП 11461” та правоутворюючим для ТОВ „ДМС Інвест Кепітел” (ТОВ „ Укр-Рос Нафта”) чинником щодо права власності на будівлю зварочного цеху (літ И-1) площею 57,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222.

Водночас, Позивач за первісним позовом не надав до матеріалів справи будь-яких інших належним у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності та існування правоустановчих документів на спірне майно.

У світлі викладеного, Позивач за первісним позовом не довів виникнення та існування у нього спірного права власності, тоді як аргументи зустрічного позову у повній мірі спростували наявність такого права  як об'єкту судового захисту.

В свою чергу, за приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, відсутність у особи певного суб'єктивного права об'єктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права та застосування відповідних способів судового захисту.

Відтак, вимоги первісного позову є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань Позивача та Відповідача 2 (а.с.а.с.82-83 т.2) про відкладення розгляду справи, оскільки за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду здійснюється виключно в межах строків розгляду справи, які добігають свого кінця в день прийняття цього рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на рахунок ТОВ „ДМС Інвест Кепітел”, а за зустрічним позовом – стягуються з останнього на користь ВАТ „Донецьке АТП 11461”, оскільки доказів знесення відповідної частини спірного за зустрічними вимогами майна до його передання  за укладеним між вказаними особами договором купівлі-продажу від 02.10.2002р.  до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю  „ДМС Інвест Кепітел” (ТОВ „Укр-Рос Нафта”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03336670) та  Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) про   визнання права власності на нерухоме майно – будівлю  зварочного цеху (літ И -1) площею 57,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222, у повному обсягу.

2. Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) до  Товариства з обмеженою відповідальністю  „ДМС Інвест Кепітел” (ТОВ „Укр-Рос Нафта”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.10.2002р., укладеного між ним стосовно продажу нерухомого майна – будівлі  зварочного цеху (літ И-1), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222, застосування наслідків його недійсності та визнання права власності на вказану будівлю площею 63,0 кв.м., задовольнити частково.

3. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу від 02.10.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр-Рос Нафта”  (ТОВ „ДМС Інвест Кепітел”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) стосовно продажу нерухомого майна – будівлі  зварочного цеху (літ И-1), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222.

4. Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 02.10.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр-Рос Нафта”  (ТОВ „ДМС Інвест Кепітел”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146), зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю  „ДМС Інвест Кепітел” (ТОВ „Укр-Рос Нафта”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) повернути Відкритому акціонерному товариству „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) майно, отримане за актом приймання-передачі від 02.10.2002р., складеним на підставі вказаного договору - будівлю  зварочного цеху (літ И-1), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) право власності на будівлю зварочного цеху (літ И-1), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222, площею 57,8 кв.м.

6. Відмовити у задоволенні вимог за зустрічним позовом щодо визнання права власності відносно відсутньої частини спірного приміщення -  кладової площею 5,2 кв.м.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  „ДМС Інвест Кепітел” (ТОВ „Укр-Рос Нафта”), м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 11461”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03116335) судові витрати за зустрічним позовом – 195 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.02.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

9. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.