Рішення

від 23.02.2009 по справі 38/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/8

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.02.09 р.                                                                                                       Справа № 38/8                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зеленевої Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС”                        м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “ Контраст” м. Слов”янськ, Донецька область

про стягнення  1 408грн.87коп.

за участю

представників сторін:

від позивача:   Фурсов В.Г. – арбітражний керуючий,  паспорт

від відповідача: не з'явився  

Суть спору:

Позивач, Підприємство засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Контраст” м.Слов”янськ, Донецька область про стягнення заборгованості за поставлений товар у  розмірі 878грн.30коп., 3% річних у розмірі 68грн.94грн., інфляційних нарахувань у розмірі 461грн.63коп., а всього 1 408грн.87коп.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання                         № П-0131-5  від 01.02.2005р. та видаткову накладну №16984 від 12.04.2006р.

 Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але ані конверти ані поштові повідомлення на адресу господарського суду не повернулися,  тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

         20.01.2009р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 13.01.2009р. № 14/4-20/87, відповідно до якого                   Приватне підприємство “Контраст” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код  22004582) як юридична особа та знаходиться за адресою: 84112,  Донецька область, м.Слов”янськ,  вул.  Чубаря, 1, кв.63, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

 20.02.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшов лист №14-а від 17.02.2006р., відповідно до якого позивач, виконуючи вимоги ухвали суду від 09.02.2009р. надав докази щодо відправлення копії позовної заяви на адресу м.Слов”янськ, вул.Чубаря,1-63 та докази направлення на фактичну адресу листа №179-л від 18.11.2008р. щодо прискорення відповіді на претензію №108-л від 27.07.2008р.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

          Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області по справі №42/16Б від 16.07.2007р. Підприємство засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м.Донецьк визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура та призначений ліквідатор.

Під час виконання ліквідатором повноважень, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343-ХII, від 14.05.1992р., щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, встановлене наступне.

01.02.2005р. між Підприємством заснованим на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м.Донецьк (за договором – постачальник, далі-позивач) та Приватним підприємством “Контраст” м.Слов”янськ, Донецька область (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір постачання №П-0131-5, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця лікарські засоби, товари медичного призначення, або іншу продукцію (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов, визначених цим договором.    

Асортимент, кількість та ціна кожної партії товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1)

Розділом 5 договору передбачені умови та порядок розрахунків, а саме п. 5.2 передбачено, що покупець повинен здійснити сплату грошових коштів не пізніше дати, вказаної у відповідної накладної.

До договору надана видаткова накладна №16984 від 12.04.2006р., якою передбачено, що датою оплати є 13.05.2006р.

Накладна  підписана сторонами у встановленому порядку та скріплена печатками підприємств.

Суд вважає договір постачання № П-0131-5 від 01.02.2005р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання вимог договору постачання № П-0131-5 від 01.02.2005р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 878грн.30коп., що підтверджується видатковою накладною № 16984 від 12.04.2006р., яка міститься у матеріалах справи.

Датою оплати встановленого товару є 13.05.2006р.

Відповідач прийняв товар, але не розрахувався з позивачем.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, останній 18.11.2008р. направив рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача лист №179-л з проханням у добровільному порядку погасити заборгованість в сумі 878грн.30коп., але відповіді на нього у встановлений строк не отримав.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми боргу у розмірі                 878грн.30коп., 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 68грн.94коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 461грн.63коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір постачання                       № П-0131-5 від 01.02.2005р., видаткову накладну,  лист  № 179-л від 18.11.2008р., претензію №108-л від 27.06.2008р., лист від 20.02.2009р.,   правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не  розрахувався за поставлений товар,  вимога позивача щодо  погашення суми заборгованості у розмірі                       878грн.30коп.є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення  збитків від інфляції за період прострочення з червня 2006 року по листопад 2008 року включно в сумі 461грн.63коп. та 3% річних за період з 13.05.2006року по 22.12.2008 року включно  в сумі 68грн.94коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються  відповідачем.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193  Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м.Донецьк до Приватного підприємства “Контраст” м.Слов”янськ, Донецька область про стягнення заборгованості за поставлений товар у  розмірі 878грн.30коп., 3% річних у розмірі 68грн.94грн., інфляційних нарахувань у розмірі 461грн.63коп., а всього                           1 408грн.87коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Контраст” м.Слов”янськ, Донецька область (84112, Донецька область, м.Слов”янськ, вул.Чубаря,1/63, р/р 26003301662020 в АК ПІБ м.Слов”янська, МФО 334561, ЄДРПОУ 22004582) на користь Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м.Донецьк  (83011, м.Донецьк, вул.Сергієвська,13а,   р/р 2600001513680 в Філії ВАТ “Укрексімбанк” м.Донецьк,                    МФО 334817, ЄДРПОУ 20334418) заборгованість за поставлений товар у  розмірі 878грн.30коп., 3% річних у розмірі 68грн.94грн., інфляційні нарахування у розмірі 461грн.63коп., а всього 1 408грн.87коп., держмито в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 23.02.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі