Рішення

від 12.02.2009 по справі 14/118/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/118/6

12.02.09  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                      Тел.678-853

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

09 лютого 2009р.                                                                                                  справа №14/118/6

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ТНП”,

          вул.Собінова, 1, м.Дніпропетровськ,49083

          До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена”,

                     пр.Перемоги,67, кв.2-3, м. Чернігів

Про  стягнення  37156грн. 89коп.  

                                                                                             Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:  Шаповалова Ю.Г. представник, довіреність №07/ЮР/09 від 01.01.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19163,89грн. за поставлений товар згідно договору №115-06/К від 15.11.06р., 7997,80грн. пені, 8574,92грн. збитки від інфляції, 1420,28грн. три проценти річних.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.08р. по справі №14/118 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Фірма „Вена” на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 21.04.08р. про порушення провадження по справі. Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.08р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги ТОВ „Фірма „Вена” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.07.08р. у справі №14/118. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.01.09р. провадження по справі 14/118/6 поновлено.

          Згідно ухвали суду від 15.01.09р. суд не задовольнив подане відповідачем клопотання №331/ЮР/09 від 14.01.09р. про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –відділення „Промінвестбанку” м. Чернігів.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 26.01.09р., в якій просить суд стягнути з відповідача 8055,34грн. пені, 8922,99грн. збитків від інфляції, 1421,62грн. три проценти річних, 184грн. держмита та 58,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Згідно поданого уточненого розрахунку ціни позову нарахування пені, інфляції, трьох процентів річних проведено позивачем за період з 16.12.06р. по 14.05.08р.

Згідно ухвали суду від 29.01.09р. суд прийняв збільшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 57,54грн, в частині стягнення інфляції на суму 348,07грн., в частині стягнення 3% річних на суму 01,34грн.

Представником відповідача подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Представник відповідача в судовому засіданні подав двосторонній акт звірки взаємних розрахунків складений сторонами станом на 31.12.08р.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

          15.11.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки продукції №115-06/К. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) протягом дії даного договору передає у власність покупцю (відповідачу по справі) товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених даним договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 232878,91грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме копіями видаткових накладних та довіреностей, які додані до матеріалів справи (позивачем - т.3 а.с.29-153, т.4 а.с.1-106, відповідачем - т.5 а.с.81-86) та не спростовується відповідачем.

У відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Згідно п.2.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній протягом 30 (тридцяти) діб з дати початку перебігу строку. Датою початку перебігу строку вважається дата підпису уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку кожні сім календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково. Так, дослідивши поданий позивачем уточнений розрахунок ціни позову, копії видаткових накладних на повернення відповідачем товару (т. 4 а.с107-150, т.5. а.с.1-18, 89), виписки установи банку (т.5. а.с.27-74, 87-88), двосторонні акти звірки взаємних розрахунків складених сторонами станом на 30.04.07р., станом на 30.06.07р., станом на 31.07.07р., станом на 01.02.08р., станом на 31.12.08р. (т.3 а.с.22-28) суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено часткове повернення товару на адресу позивача на загальну суму 17846,03грн., та перерахування коштів на рахунок позивача на загальну суму 215033,15грн.

На день розгляду справи в суді відповідачем не подано документів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за отриманий товар по договору поставки продукції №115-06/К від 15.11.06р.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши зміст поданої позивачем заяви про уточнення вимог від 26.01.09р., в якій позивач просив стягнути з відповідача 8055,34грн. пені, 8922,99грн. збитків від інфляції, 1421,62грн. три проценти річних, 184грн. держмита та 58,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд дійшов висновку, що позивачем не підтримані позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 19163,89грн., та позивачем визнається погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар в повній сумі.

Оцінивши докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив повне погашення боргу, що підтверджується поданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних на повернення товару (т.4 а.с.107-150, т.5 а.с.1-18, 89) та копіями виписок банку (т.5 а.с.27-74, 87-88).

Оскільки, заборгованість в сумі 19163,89грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19163грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У п.5.2 договору сторони встановили, що покупець за невиконання умов п.2.2. договору сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов'язань.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту п.5.3 та п.5.4 договору сторони домовились збільшити строк позовної давності до вимог про стягнення пені до 3 (трьох) років, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюються за весь час прострочки до фактичного і повного виконання зобов'язання.

Позивач з врахуванням збільшення розміру позовних вимог, яке прийнято судом, просить стягнути з відповідача 8055,34грн. пені за період з 16.12.06р. по 14.05.08р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку при підрахуванні загальної суми пені заявленої до стягнення, а також допущена арифметична помилка при визначенні кількості днів прострочки за період з 22.03.07р. по 25.03.07р. Так, позивачем визначено кількість днів простачки 5, в той час як фактично –3 дні.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенні в сумі 8018,83грн. В решті стягнення пені відмовити.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач, з врахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 8922,99грн. збитків від інфляції, 1421,62грн. три проценти річних за період з 16.12.06р. по 14.05.08р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів відсутності вини у несвоєчасній оплаті отриманого товару, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляції в сумі 8917,92грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 1415,16грн. В решті позову відмовити, з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки при підрахуванні загальних сум інфляційних та 3% річних заявлених до стягнення, та у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою при визначенні кількості днів прострочки за період з 22.03.07р. по 25.03.07р.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем під час розгляду справи не подано документів, які б спростовували заявлені позивачем вимоги, наведений позивачем розрахунок стягуваних сум.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені на суму 8018,83грн., інфляції на суму 8917,92грн., 3% річних на суму 1415,16грн. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19163,89грн. підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 184грн. держмита та 58,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 183,52грн. та 57,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Як свідчать матеріали справи, позивачем при збільшенні розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 57,54грн., в частині стягнення інфляції на сум 348,07грн., в частині стягнення 3% річних на суму 1,34грн., яке прийняте судом згідно ухвали від 29.01.09р., не доплачено державне мито в сумі 04грн.07коп.

Згідно ухвали суду від 29.01.09р. суд зобов'язував позивача надати докази сплати державного мита у розмірі 04грн.07коп. На час розгляду справи позивачем не подано доказів сплати державного мита у розмірі 04грн.07коп.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету 04грн.07коп. державного мита.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 259, 525, 526, 599, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 46, 49, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 19163,89грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” (пр.Перемоги,67, кв.2-3, м. Чернігів, р/р 26008302830378 в ПІБ МФО 353456, код 14245188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ТНП” (вул.Собінова,1, м. Дніпропетровськ, р/р 26008001300022 в ВАТ „Актабанк” МФО 307394, код 32737191) 8018грн.83коп. пені, 1415грн.16коп. три проценти річних, 8917грн.92коп. інфляції, 183грн.52коп. державного мита, 57грн.65коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ТНП” (вул.Собінова,1, м. Дніпропетровськ, р/р 26008001300022 в ВАТ „Актабанк” МФО 307394, код 32737191) в доход державного бюджету рахунок №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, символ звітності 095, код платежу 22090200, код 22825965 державне мито в сумі 04грн. 07коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 11.02.2009 року

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш