Постанова

від 15.06.2009 по справі 14/118/6

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/118/6

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.06.2009                                                                                           № 14/118/6

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача : Темченко С.Л. (за довір.),

 від відповідача:  не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

 у справі № 14/118/6 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТНП"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

 про                                                   стягнення 37156,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача (враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог від 26.01.09 р.) про стягнення 19163,89грн. -  заборгованості за поставлений товар згідно договору №115-06/К від 15.11.06р., 8055,34грн. -  пені, 8922,99грн.- збитків від інфляції, 1421,62грн. – 3% річних, нарахованих в зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 16.12.06р. по 14.05.08р.

          Рішенням  Господарського суду Чернігівської області від  09.02.2009 р. у справі № 14/118/6 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 8018грн.83коп. - пені, 1415грн. 16коп.  - три проценти річних, 8917грн.92коп.  – збитків від інфляції. В іншій часині позову відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 19163,89грн.

       Не погоджуючись із прийнятим рішенням,  відповідач оскаржив його до Київського апеляційного  господарського  суду. В поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення  скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права та неповноти дослідження обставин справи, у справі прийняти нове, яким  відмовити в позові. Відповідач вважає неправомірним здійснення позивачем зарахування перерахованим ним коштів на інші рахунки.

Позивач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судових засіданнях не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Колегія, заслухавши думку представника позивача, вважає за можливе розглянути розглянути  подану скаргу за відсутності  представника відповідача.

       Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення повного і своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений йому товар.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними 15.11.06р. договору поставки продукції №115-06/К, у відповідності до предмету якого постачальник (позивач) протягом дії даного договору передає у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених даним договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Згідно п.2.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній протягом 30 (тридцяти) діб з дати початку перебігу строку. Датою початку перебігу строку вважається дата підпису уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку кожні сім календарних днів.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 232878,91грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностей - т.3 а.с.29-153, т.4 а.с.1-106,  т.5 а.с.81-86).

З матеріалів справи вбачається, що  відповідачем в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково. Крім того, згідно копій видаткових накладних на повернення відповідачем товару (т. 4 а.с107-150, т.5. а.с.1-18, 89), виписок установи банку (т.5. а.с.27-74, 87-88), двосторонніх актів звірки взаємних розрахунків, складених сторонами станом на 30.04.07р., станом на 30.06.07р., станом на 31.07.07р., станом на 01.02.08р;, станом на 31.12.08р. (т.3 а.с.22-28), відповідачем було здійснено часткове повернення товару на адресу позивача на загальну суму 17846,03грн., та перераховано коштів на рахунок позивача на загальну суму 215033,15грн.

Враховуючи подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 26.01.09р., в якій позивач просить  стягнути з відповідача лише штрафні санкції, нараховані в зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання,  без підтримання позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 19163,89грн. в зв'язку із  її  погашенням відповідачем після подання позивачем позову до суду, колегія погоджується із висновком господарського суду щодо відсутності  предмету спору, а тому вважає, що судом було правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19163грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

З приводу стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В пункті 5.2. договору сторонами була передбачена юридична відповідальність за прострочення виконання зобов'язань, зокрема, сторони встановили, що покупець за невиконання умов п.2.2. договору сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов'язань.

Згідно зі ст.230 ГК України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в пунктах.5.3,.5.4 договору сторони домовились збільшити строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені до 3 (трьох) років, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюються за весь час прострочки до фактичного і повного виконання зобов'язання.

Судова колегія звертає увагу на положення ст.259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 627 ЦК України, у відповідності до якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок пені, нарахований  за період з 16.12.06р. по 14.05.08р., колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо допущення позивачем арифметичної помилки під час нарахування пені у сумі, заявленої до стягнення, а також  при визначенні кількості днів прострочки за період з 22.03.07р. по 25.03.07р. Так, позивачем визначено кількість днів прострочки 5, в той час як фактично - 3 дні. З огляду на встановлений судом факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, а також згідно проведеного господарським судом перерахунку суми пені, з відповідача підлягає стягненню 8018,83грн.

У відповідності до положень ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8922,99грн. збитків від інфляції, 1421,62грн. три проценти річних за період з 16.12.06р. по 14.05.08р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів відсутності вини у несвоєчасній оплаті отриманого товару, колегія погоджується із висновком, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляції в сумі 8917,92грн., в частині стягнення 3% річних - 1415,16грн. з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки в розрахунку при визначенні кількості днів прострочки за період з 22.03.07р, по 25.03.07р.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          В обґрунтування власної позиції апелянтом не надано суду належних доказів, доводів  позову та висновків господарського суду не спростовано, а тому подану апеляційну скаргу слід визнати необґрунтованою та залишити без задоволення.

          Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає встановленим обставинам справи, зібраним у справі доказам та вимогам чинного законодавства на час його прийняття, а тому підстави для його зміни чи скасування є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від  09.02.2009 р. у справі № 14/118/6 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 14/118/6 повернути  до Господарьского суду Чернігівської області.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.