Рішення

від 10.02.2009 по справі 2/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.09                                                                                           Справа№ 2/126

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Вовчака А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Айко ДП”, м. Львів до Приватного підприємства “Агрофірма Опілля”, с. Опільсько про стягнення 9738 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Айко ДП”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Агрофірма Опілля”, с. Опільсько про стягнення 9738 грн. 79 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 23.12.2008р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 22.01.2009р., 10.02.2009р.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар, який останнім не оплачено. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано вимогу, яка залишена без розгляду та задоволення. Просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 9387 грн. 37 коп. та пеню в сумі 131 грн. 42 коп. В судовому засіданні 10.02.2009р. подано уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 9387 грн. 37 коп., пеню в сумі 835 грн. 47 коп., штраф в сумі 657 грн. 11 коп., інфляційні втрати в сумі 197 грн. 13 коп. та 3% річних в сумі 46 грн. 94 коп.

Відповідач в судові засідання 23.12.2008р., 22.01.2009р. та 10.02.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.12.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

За період з жовтня 2007р. по серпень 2008р. позивач поставив відповідачу по накладних на підставі довіреностей (копії видаткових накладних та довіреностей долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 31893 грн. 41 коп.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем вартості отриманого товару, за вихідним №13-22 від 05.11.2008р. позивач надіслав йому вимогу, в якій вимагав оплатити заборгованість в сумі 9387 грн. 37 коп. протягом семи днів з дня отримання вимоги. Відповідач дану вимогу залишив без розгляду, вартість товару не оплатив, отриманий товар не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаного сторонами акту звірки розрахунків, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату судового засідання основний борг відповідача перед позивачем становить 9387 грн. 37 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.   

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом на видаткових накладних та передачею довіреностей.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена останнім  без відповіді  та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 598 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється  виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 835 грн. 47 коп. та штраф в сумі 657 грн. 11 коп. При нарахуванні зазначених сум штрафних санкцій представник позивача посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Однак представником позивача не подано належних та допустимих доказів того, що відповідач належить до державного сектора економіки. Як видно з поданої довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, організаційною-правовою формою відповідача є приватне підприємство. Згідно ст. 113 ГК України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання –юридичної особи. Таким чином, в задоволені вимоги про стягнення пені та штрафу суд відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення  втрати від інфляції за грудень 2008р. в розмірі 197 грн. 13 коп. та 3% річних за період грудень 2008р. –січень 2009р. в розмірі 46 грн. 94 коп. При нарахуванні 3% річних позивачем помилково нараховано  3% річних в розмірі 46 грн. 94 коп. Відповідно до проведеного перерахунку розмір 3% річних повинен становити 17 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9387 грн. 37 коп. основного боргу, 197 грн. 13 коп. інфляційних втрат та 17 грн. 83 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 598, 610, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 22, 113, 193, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Агрофірма “Опілля”, с. Опільсько, Сокальський район Львівська область (ідентифікаційний код 23961966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Айко ДП”, м. Львів, проспект В.Чорновола, будинок 4 (ідентифікаційний код 33952113) 9387 грн. 37 коп. основного боргу, 197 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 17 грн. 83 коп. 3% річних, 96 грн. 02 коп. державного мита та 101 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.