Постанова

від 17.02.2009 по справі 33/368

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/368

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2009                                                                                           № 33/368

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Козій Д.О. – представник за дов. № 11/44 від 04.02.2009;

 від відповідача - Гурін Д.А. – представник за дов. № 34 від 26.01.2009;

 від третьої особи 1: Козій Д.О. – представник за дов. № 1192/01/01-04 від 29.12.2008;

від третьої особи 2: не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Шахтарськантрацит"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2008

 у справі № 33/368  

 за позовом                               Державне підприємство "Шахтарськантрацит"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу"

 третя особа позивача           Міністерство вугільної промисловості України  

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 16435,11 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Державне підприємство “Шахтарськантрацит” (далі – позивач) у жовтні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські системи бізнесу” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача у доход державного бюджету України пені в сумі 16 435,11грн., 164,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі                 № 33/368 в позові відмовлено повністю.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України з огляду на те, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 33/368 та прийняти нове рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Українські системи бізнесу” пені в сумі 16 435,11 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд в порушення вимог ст. 43 ГПК України надана невірна оцінка обставинам справи, що призвела до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.

Так, апелянт зазначив, що оскільки фінансування проводилось за рахунок коштів державного бюджету, то сума пені підлягає зарахуванню в державний бюджет України відповідно до п. 7 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, апелянт зазначив, що навіть при стягненні коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок ДП “Шахтарськантрацит” ці кошти будуть підлягати наступному перерахуванню до держбюджету.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 у справі № 33/368, відновлено строк подання апеляційної скарги, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          Крім того, даною ухвалою на підставі ст.27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління державного казначейства України у м. Києві; запропоновано третій особі 2 надати суду письмові пояснення про порядок проведення зарахування пені у доход державного бюджету України з підтверджуючими документами.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 21.01.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 33/368 колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г.- головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Поляк О.І.

27.01.2009 третя особа 1 через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду надала пояснення за № 19/01-04/1609, в яких зазначила, що не заперечує проти того, щоб сума пені була стягнута на користь ДП “Шахтарськантрацит”, та просила задовольнити апеляційну скаргу ДП “Шахтарськантрацит”.

Відповідач в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 27.01.2009 надав письмове заперечення за № 35, в якому частково заперечував проти позовних вимог ДП “Шахтарськантрацит” щодо поставки комбайну КСП –32, згідно договору № 02-01/1-454 від 21.11.2007 та зазначив, що затримку поставки комбайну на 15 днів здійснено саме з вини ДП “Шахтарськантрацит” (ВП “Шахта “Іловайська”).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи 2 в судове засідання та неподанням третьою особою 2 витребуваних доказів. Даною ухвалою було зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення з підтверджуючими їх висновки доказами щодо порушення його прав в розумінні ст. 1 ГПК України при зверненні до суду з даним спором. Позивач та третя особа 2 були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 24.12.2008.

09.02.2009 позивач на виконання ухвали апеляційного суду від 27.01.2009 по справі № 33/368 через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення щодо порушення прав останнього в розумінні ст. 1 ГПК України, де зазначив, що позовну заяву було спрямовано до суду з ціллю запобігання повторного зупинення операцій з бюджетними коштами.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням № 9056304 та реєстром відправленої кореспонденції (знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи, що судом явка уповноваженого представника третьої особи 2 в судове засідання 17.02.2009 обов'язковою не визнавалася, учасник судового процесу не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 17.02.2009, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 21.11.2007 між третьою особою 1 (замовник), позивачем (платник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про закупівлю № 02-01/1-454 по результатам відкритих торгів зі зменшення ціни, які відбулися 30.10.2007 року (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов'язується передати у власність платнику (позивачу) продукцію, а саме: комбайн прохідницький КСП-32 з перевантажувачем на стрічковий конвеєр L=11м., а платник зобов'язується прийняти, здійснити оплату за товар. ( п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість товару по договору складала 2 313 761,00 грн. в тому числі ПДВ 385 626,83 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору доставка узгодженої партії товару здійснюється на умовах DDP склад платника (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 року) протягом 90 календарних днів з моменту перерахування 100% попередньої оплати вартості узгодженої партії товару на р/р виконавця.

Згідно п. 5.2. договору оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати узгодженої партії товару.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунок з виконавцем фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

21.12.2007 зроблена попередня оплата бюджетними коштами за комбайн, що підтверджується платіжним дорученням № 708 від 14.12.2007, за яким  позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 2 313 761,00 грн. з призначенням платежу “передплата за комбайн прохідницький КСП –32 згідно рахунку № 101201 від 10.12.2007 та договору № 02-01/1-454 від 21.11.2007”.

Строк постачання – 20.03.2008 (п.3.1. договору).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до видаткової накладної № РН –160402 від 16.04.2008 та акту № ОУ – 160402 прийомки-передачі ТМЦ від 16.04.2008 (аркуш справи 17-18) було поставлено комбайн прохідний середнього типу КСП-32 з перевантажувачем на стрічковий конвеєр L=м.

Термін прострочення зобов'язань з поставки комбайну складає 26 днів за період з 21.03.2008 по 15.04.2008.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 3, 7 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних  санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин,  права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією; у  випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських  зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач звернувся до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача пені не на свою користь, а у доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі несвоєчасної поставки товару згідно             п. 3.1. договору Виконавець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми не постачання або недопостачання товару за кожний день прострочення поставки. При цьому сторони договору не узгодили можливість такої сплати до Державного бюджету україни.

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторони договору узгодили на підставі п. 8.4. договору, що сплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

Тому в цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються, як обґрунтовані, доводи апелянта та подані ним докази зокрема припис п. 2 ч. 1 ст. 118 Бюджетного кодексу України, що позов по даній справі ним подано з метою запобігання повторного зупинення операцій з бюджетними коштами.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Звернення до господарського суду за захистом прав і законних інтересів повинно здійснюватися лише у формах, визначених ГПК України.

Справи порушуються за позовними заявами:

-          підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

-          державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

-          прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

-          рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.          

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Так, захисту підлягає лише той інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб'єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позивач в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України не надав суду докази щодо права звернення з відповідним позовом в інтересах Державного бюджету України (порушення його прав) до суду в розумінні ст.ст. 1, 2 ГПК України при зверненні стягнення з відповідача на користь Державного бюджету україни.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає вимоги апелянта та третьої особи 1, про стягнення коштів (пені) безпосередньо на розрахунковий рахунок ДП “Шахтарськантрацит”, тоді як потім ці кошти будуть підлягати наступному перерахуванню до бюджету України, оскільки в розумінні ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні              ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Шахтарськантрацит” залишити без задоволення.

2.   Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 33/368 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 33/368 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді