Рішення

від 13.02.2009 по справі 04/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04/174

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" лютого 2009 р.                                                                                                         Справа №  04/174

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Упир І.І., при секретарі – Голосінській Н.М.,  

за участю представників сторін:

від позивача  – Стеценко О.В. -  представник за довіреністю,

від відповідача  –Денисенко С.О. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом  приватного підприємства «Агрофірма «Продінвест - Агро»до товариства з обмеженою відповідальністю «Лан 2000»про стягнення 56 228 грн. 33 коп.

                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 48 876 грн. 68 коп. інфляційних та 7 352 грн. 00 коп. річних згідно укладених договорів від 05.09.2005 року № 16, від 01.08.2006 року № 5 та від 01.10.2006 року № 6.

В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач посилається на те, що  рішенням Господарського суду Черкаської області по справі № 13-03/219 було встановлено, що  відповідач до 30.12.2005 року, за умовами договору № 16 від 05.09.2005 року, повинен був сплатити надані послуги, але в порушення своїх зобов'язань в повній сумі не оплатив і має борг 31 500 грн.:

- по договору  № 5 від 01.08.2006 року послуги  мав сплатити до 11.09.2006 року, але своєчасно не сплатив і має  борг в сумі 66 820 грн.;

-  по договору № 6 від 01.10.2006 року  послуги  мав сплатити до 28.02.2007 року, але в повній сумі наданні послуги не сплатив і на  день розгляду спору 01.04.2008 року має борг  в сумі 18 270 грн.

Борг в сумі 116 590 грн.  (31 500 + 66 820 + 18 270) рішеннями Господарського суду Черкаської області від 01.04.2008 року по справі № 13-03/219 з відповідача було стягнуто. Тому, позивач вважає, що  він має права на стягнення річних і інфляційних.

Доповненням та уточненням  до позовної заяви від 19.12.2008 року  позивач уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача на його користь всього  48 876 грн. 68 коп. інфляційних та 7 231 грн. 62 коп. річних.

Уточнення позовних вимог суд ухвалив прийняти.

Представник позивача в судовому засіданні  уточненні позовні вимоги  підтримав з обставин викладених в позовній заяві  та заяві про уточнення позовних вимоги.

Відповідач у відзиву на позов та представник відповідача в судовому                    засіданні позовні вимоги визнали частково по договорам № 16 і № 6 в загальній сумі              24 916 грн. 57 коп.

В іншій частині позову  по договору № 5 від 01.08.2006 року в сумі 31 306 грн. 54 коп. проти  позову заперечує з мотивів, що вимога на оплату боргу  не заявлялась.

Вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши  наданні документи у їх сукупності суд вважає, що позовні  вимоги підлягають до задоволення з таких обставин.

Факти встановлені  рішенням Господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір) під час розгляду одної справи, згідно ст. 36 ГПК України, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач несвоєчасно сплатив  наданні послуги, отже, зобов'язаний сплатити індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення  заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст.  625 Цивільного Кодексу України, - «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми…»

По договору № 16 від 05.09.2005 року сума боргу  на серпень 2008 року складала 31 500 грн. 00 коп. яку відповідач не оплатив. По розрахунку  позивача сума індексу  інфляції за період з січня 2006 року по серпень 2008 року складає 15 561 грн. Річні відповідно  2 578 грн. 68 коп.

По договору  № 5 від 01.08.2006 року сума боргу на серпень 2008 року складає 27 396 грн. 20 коп., річні відповідно 3 800 грн. 50 коп.

По договору № 6 від 01.10.2006 року сума боргу на серпень 2008 року складала 18 270 грн., відповідно  сума  інфляції та річних нарахованих позивачем складає 5 919 грн. 48 коп. та 857 грн. 44 коп.

Індекс інфляції та річні  позивачем нараховані відповідно  до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги в сумі 24 916 грн. 57 коп. по договорам  №№ 16 і 6 позивач визнав.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення 27 396 грн. 20 коп. суми індексу інфляції та три відсотка річних в сумі 3 800 грн. 50 коп. за договором № 5, з мотивів незаявлення вимоги на оплату основного боргу, суд вважає є помилковими і не обґрунтованими.

1 серпня 2006 року  між ПП «Агрофірма «Продінвест-Агро»та ТОВ «Лан 2000»був укладений договір  № 5 на збирання зернових культур з площі 446 га. Вартість послуг становить170 грн./га на загальну суму 75 820 грн.

Згідно п. 5 вказаного договору передбачено, що відповідач має оплатити отриманні послуги згідно  виставлених розрахунків. Послуги були наданні та закінченні 04.09.2006 року, про що був укладений  акт приймання-передачі виконаних робіт.

4 вересня 2006 року Позивачем був виставлений розрахунок-фактура № 00000009 на суму 75 820 грн., який відповідач частково сплатив на суму 9 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5507.

Відповідно до  ст. 837 ЦК України укладений договір є договором підряду.

Пунктом 1 ст. 854 ЦК України визначено порядок оплати виконаних робіт зокрема, - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за  умови, що роботу  виконано належним чином і в погоджений  строк або,  за згодою замовника - достроково

Роботи були виконанні 04.09.2006 року, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони у договорі № 5 дійшли згоди, щодо остаточної сплати за виконанні роботи, визначивши моментом сплати - за виконанні роботи, виставлення рахунку-фактури, що встановлено у Рішенні господарського суду Черкаської області по справі          № 13-03/219 від 01.04.2008 року та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує новому доведенню та доказуванню.

Отже, кінцевим моментом сплати за виконанні  роботи є факт виставлення рахунку-фактури № 00000009 від 04.09.2006 року який відповідно Рішення господарського суду Черкаської області  по справі № 13-03/219 від 01.04.2008 року був отриманий Відповідачем та частково сплачений.

В свою чергу у рахунку –фактурі № А-00000009 від 04.09.2006 року визначений кінцевий строк оплати, а саме 30.09.2006 року.

Таким чином відповідач несвоєчасно сплатив наданні послуги, отже, зобов'язаний сплатити індекс інфляції та три проценти річних за весь  час прострочення заборгованості по договору № 5, починаючи з 01.10.2006 року по 23.09.2008 року.

Згідно  ч. 1  ст. 93 ГК України від 16.01.2003 року № 436 (далі –ГК України),  суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і відповідно до закону, інших правових актів, договору, кожна сторона  повинна вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання  нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним  грошового зобов'язання.

Відповідно до  ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість  виконання  і зобов'язаний відшкодувати збитки, завданні  невиконання зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, - боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за  весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, передбачене законом  право кредитора вимагати сплату індексу інфляції  та 3 процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи викладене суд вважає  позовні вимоги підлягають до  задоволення в повній сумі згідно  заяви про  доповнення та уточнення позовної заяви в сумі індексу інфляції 48 876 грн. 68 коп. (15 561 + 27 396,20 + 5 919,48) та три відсотка річних в сумі 7 236 грн. 62 коп. (2 578,68 + 3800,50 + 85,44).

Витрати по держмиту  в сумі 561 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно ст. 49 ГПК Країни покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

                                                         ВИРІШИВ:

1.            Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан - 2000», Черкаська область, Звенигородський район, с. Тарасівка, код –31007692 на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Продінвест - Агро», Полтавська область, м. Кременчук,                 вул. Пархоменко, 30, код –32802773 – 48 876 гр. 68 коп. суму індексу інфляції,                            7 236 грн. 62 коп. три відсотки  річних, 561 грн. 13 коп. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Рішення суду може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                     СУДДЯ                                                                    І.І.Упир

 Рішення підписано 18.02.2009 р.